Перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.

5. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обста­вин, за яких особа не може бути допитана.

6. Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтвер­джується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

7. У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом по­казання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробіт­ником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

1. Органи досудового розслідування та сторона захисту і потерпі­лий зацікавлені в отриманні доказів із першоджерел, коли особа особис­то сприймала факти, що мають значення для кримінального проваджен­ня, із первинних джерел інформації (ст. 91 КПК). Такі докази відносяться до числа більш надійних, оскільки до мінімуму зводиться кількість носіїв фактичних даних і їх інтерпретаторів. Такі властивості первинних доказів зменшують вплив суб'єктивного чинника і надають їм більш переконливий характер.

2. Використання показань з чужих слів як доказів - не загальне прави­ло, а його виняток. В таких доказах закладена можливість помилки з причин суб'єктивного чинника. Вони формуються пізніше від первинних і на їх осно­ві. Показання з чужих слів залежать не лише від змісту первинного джерела, а й від загальних закономірностей передачі і сприйняття інформації на кожному етапі ретрансляції. При передачі фактичних даних відбувається їх фільтрація і зміна. Відтак, у їх змісті не виключається надмірна частка суб'єктивності. Тому необхідність в їх отриманні може виникати в таких випадках: 1) коли значимість такого доказу надає додаткову і єдину можливість суду встановити істотні обставини для кримінального провадження, а також коли без наявнос­ті такого доказу неможливо довести необхідну обставину для провадження; 2) якщо використання такого доказу є виправданим у ситуації відсутності первинних доказів або їх сумнівності; 3) коли первинний доказ втрачений або його неможливо отримати; 4) коли за допомогою показань з чужих слів є мож­ливість віднайти інші докази, до яких слід звернутися для перевірки фактів, що мають значення для провадження; 5) коли дані, отримані з чужих слів, мо­жуть слугувати засобом перевірки інших доказів кримінального провадження; 6) коли показання з чужих слів може використовуватися як засіб заміни пер­винного доказу.

3. У ч. 2 коментованої статті викладені умови допустимості показань з чужих слів як доказів у кримінальному провадженні. При цьому треба мати на увазі, що такі докази повинні відповідати вимогам, викладеним в ст.ст. 84-89 КПК, оскільки загальне поняття доказу включає найбільш істотні ознаки як для всіх доказів, так і для кожного окремого виду доказів. Закон виходить із реаль­ності загального, особливого і окремого, коли встановлює вимоги для доказів щодо визначення їх правової природи, процесуального режиму їх формування та перевірки. Відповідно до положень ст. 97 КПК правом визнання таких дока­зів допустимими наділений лише суд. Це не означає, що збирати такі показання не дозволяється в стадії досудового розслідування. Згідно з ч. 1 ст. 65 КПК свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що під­лягають доказуванню під час кримінального провадження і яка викликана для надання показань. Відповідно до ст. 133 КПК слідчому та прокурору надається право викликати для допиту як свідків таких осіб. їх показання можуть вико­ристовуватися як докази лише в стадії досудового розслідування для прийняття відповідних процесуальних рішень.

4. Використання показань з чужих слів повинно відбуватися за прави­лами застосування непрямих доказів. Видається, що такі докази не можуть достовірно встановлювати спірні факти. На одних лише показаннях з чужих слів не можуть грунтуватися підозра та обвинувачення, тільки в сукупності з первинними доказами вони можуть визнаватися достатніми для прийняття

судових рішень.

5. У ч. 2 ст. 97 КПК викладені правила, якими слід керуватися суду при ви­рішенні питання про допустимість показань з чужих слів як доказів, незалежно

від можливості допиту особи, яка надала первинні пояснення. Вони стосують­ся значимості таких показань для кримінального провадження, характеристики осіб, які надали первинні і похідні пояснення, умови і способи їх отримання, узгодженість з іншими доказами, наявність зацікавленості у свідків, а також можливості перевірки показань з чужих слів шляхом допиту особи, що надала первинні пояснення.

6. В ч. 7 коментованої статті обгрунтовано вказується на недопустимість показань з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітни­ком оперативного підрозділу стосовно пояснень осіб, наданих їм під час кримі­нального провадження. Така заборона пов'язана з тим, що вказані особи мають у провадженні процесуальний інтерес (на стороні обвинувачення). Такі пока­зання не можуть визнаватися доказами, оскільки отримані із неналежного про­цесуального джерела.

Речові докази і документи

Стаття 98. Речові докази

1. Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчи­нення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

2. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазна­чені в частині першій цієї статті.

1. Предмети, які можуть бути речовими доказами, найчастіше виявляють­ся під час проведення слідчих (розшукових) дій та слідчих негласних (розшуко-вих) дій - огляду, обшуку тощо. При цьому вони згідно з вимогами ст. 237 КПК оглядаються, можуть бути сфотографовані. Лише після того, як слідчий, про­курор встановить належність предметів до провадження (вони були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, набуті злочинним шляхом (гроші, цінності та інші речі) або можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних чи для спростування об­винувачення або пом'якшення відповідальності), він складає вмотивовану по­станову про приєднання предметів до справи як речових доказів.

2. Речові доказі, як правило, є первинними, але у деяких випадках вони можуть бути похідними. Йдеться про випадки, коли не можна вилучити на міс­ці події слід в оригіналі без суттєвих його пошкоджень, — тоді виготовлюють його зліпок. Після його виготовлення з додержанням вимог закону (див. комен­тар до ст.ст. 104, 105 КПК), коли копія сліду забезпечує точність відтворення його особливостей, - це також буде речовий доказ: хоча він і не є оригіналом, але буде незамінним.

-265

Якщо отримують зразки для порівняльних досліджень (див. ст. 245 КПК), то йдеться вже не про речові докази, а про предмети (речовину), які відіграють допоміжну, інструментальну роль при експертному дослідженні і які, на від­міну від речових доказів, не є незамінними.

До знарядь злочину можуть бути віднесені як предмети, які спеціально були виготовлені або пристосовані для вчинення злочинів (кастет, відмичка, об­різ гвинтівки), так і предмети, які мають певне призначення в іншій області, не пов'язаній зі злочинною діяльністю, - військовій, медичній, побутовій тощо (пістолет, ніж, автомашина).

До предметів, які зберегли на собі сліди злочину, відносяться предмети з ма­теріальними слідами злочину, які неможливо відокремити від їх поверхні. У такому разі сліди вилучаються разом з предметом (відбитки пальців рук, зубів, взуття тощо).

Речові докази - об'єкти злочинних дій - це предмети, на які було безпо­середньо спрямоване злочинне посягання (гроші, цінності, автотранспорт, різні промислові товари).

До речових доказів коментована стаття відносить також гроші, ціннос­ті та інші речі, набуті злочинним шляхом. Йдеться про все, що було набуто за викрадені або отримані іншим злочинним шляхом гроші і цінності (об'єкти злочинних дій). Це можуть бути гроші, отримані після реалізації матеріальних цінностей, набутих злочинним шляхом. У такому разі це буде підтвердженням такої реалізації, і тут не мають значення індивідуальні ознаки отриманого в результаті таких дій.

Всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину, виявлен­ня винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності, також можуть бути визнані речовими доказами. Сюди, наприклад, можна віднести знайдені на місці події дрібні предмети (ґудзики, недопалки, часточки фарби тощо) або продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, акцизні марки тощо).

С т а т т я 99. Документи

1. Документам є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових зна­ків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

2. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії ін­формації (у тому числі електронні);

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи про­цесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за до­помогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;