Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ухвали слідчого судді, суду.

Поиск

1. Тимчасовий доступ до речей і документів - це один із видів забезпечен­ня кримінального провадження. Застосування такого заходу не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обгрунтована підозра щодо вчи­нення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального прова­дження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, про­курор звернувся із клопотанням.

2. Учасниками кримінального провадження, які мають право звернутися до слідчого судді, суду із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і доку­ментів, є: з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслі­дування, прокурор; з боку захисту - підозрюваний, обвинувачений, їхні захис­ники та законні представники. Клопотання також може бути подано потерпілим

та його представником.

3. Під річчю слід розуміти предмет матеріального світу, щодо яко­го можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК). Докумен­том є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що можуть бути використані як доказ факту

чи обставини.

4. Особа, у володінні якої знаходяться речі і документи, зобов'язана нада­ти можливість стороні кримінального провадження ознайомитися з ними тіль­ки у разі прийняття слідчим суддею, судом рішення про тимчасовий доступ до речей та документів. Суб'єкт сторони, якому надано це рішення, має право ознайомитися з ними, зробити їх копії, вилучити речі та документи.

5. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слід­чого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового прова­дження із клопотанням про тимчасовий доступ до будь-яких речей і докумен­тів. Виняток становлять лише речі і документи, зазначені у ст. 161 КПК.

6. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. У цій ухвалі має бути зазначено: прізвище,|ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і док\ -ментів; дату постановления ухвали; положення закону, на підставі якого поста­новлено ухвалу; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і докуменіін назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; розпорядження надати тим­часовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановления ухвали; положення закону, які передбача­ють наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

Стаття 160. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час доеудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і докумен­тів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

2. У клопотанні зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначен­ням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль­ність;

3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть пе­ребувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримі­нальному провадженні;

6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обстави­ни, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у ви­падку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;

7) обгрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

1. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів - це пись­мове звернення сторони кримінального провадження до слідчого судді під час доеудового розслідування чи суду під час судового розгляду з проханням на­дати можливість ознайомитися з певними речами та документами, які мають

значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зробити їх копії аро вилучити їх.

2.\До клопотання слідчого, прокурора про застосування тимчасового до­ступу до, речей і документів додається витяг з Єдиного реєстру досудових роз­слідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого до слідчого судді, суду подається клопотання.

3. Сторони кримінального провадження мають право звернутися до слід­чого судді під час доеудового розслідування чи суду під час судового прова­дження із клопотанням про тимчасовий доступ до будь-яких речей і докумен­тів. Однак є виняток. Не може бути наданий доступ до листування або інших форм обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою осо­бою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги; об'єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією (ст. 161 КПК).

4. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням тільки за по­годженням з прокурором, який здійснює нагляд за законністю провадження до­еудового розслідування. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний ознайомитися з матеріалами, що дають підстави для тимчасового доступу до речей і документів, перевірити законність одержання доказів. Слідчий суддя не повинен брати до провадження клопотання слідчого, якщо воно не було по­годжено з прокурором, або той із ним не погодився, або з клопотання не зрозу­міло, який саме прокурор дав згоду.

5. Клопотання починається з короткого викладення обставин криміналь­ного правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання. Далі вказуються кваліфікація кримінального правопорушення, речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати, підстави вважати, що вони перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи. Зазначається, яке значення мають речі і документи для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: події криміналь­ного правопорушення; винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального право­порушення; виду та розміру шкоди, яку було завдано кримінальним правопо­рушенням; обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого криміналь­ного правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є під­ставою закриття кримінального провадження; обставин, що є підставою звіль­нення від кримінальної відповідальності.

У випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і доку­ментів, які містять охоронювану законом таємницю, зазначається про можли­вість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і докумен­тах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається Довести за допомогою цих речей і документів. Наприкінці клопотання містить­ся обгрунтування необхідності вилучення речей і документів.

—371

Стаття 161. Речі і документи, до яких заборонено доступ 1. Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:

1) листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги;

2) об'єкти, які додані до такого листування або інших форм обмін\

Інформацією.

1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинува­ченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається засто­сування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішува­лося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (ч. 1 ст. 45 КПК). Адвокат також є представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 63 КПК).

2. Одним із принципів діяльності адвокатури є принцип конфіденційності, адвокат повинен зберігати адвокатську таємницю (Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.). У ст. 9 Правил адвокатської ети­ки наголошується на тому, що дотримання принципу конфіденційності є необ­хідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Одна із гарантій адвокатської діяльності полягає у тому, що забороняється втручання у приватне спілкування адвокатів зі своїми клієнтами. Тому сторони криміналь­ного провадження не мають права звернутися до слідчого судді під час досудо-вого розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про надання тимчасового доступу до листування або інших форм обміну інформа­цією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв'язку з наданням правової допомоги; об'єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

3. Європейський суд з прав людини поширює свою позицію про неухильне забезпечення спілкування адвоката зі своїм клієнтом на будь-які способи тако­го спілкування: листування, телефонні розмови тощо. Це було підтверджено у справі «Кемпбелл проти Сполученого Королівства», у якій заявник скаржився, що листи до і від його адвоката були розкриті і перечитані персоналом в'язниці.

Стаття 162. Речі і документи, які містять охоронювану законом

Таємницю

1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і доку­ментах, належать:

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джере­ла інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

372 —

і) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних

дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комер­ційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телеко-мунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передаван­ня тощо;

8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональ­них даних;

Державна таємниця.

1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інфор­мації. Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розумі­ються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постій­ною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Журналістом редакції друкова­ного засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням (ч. 1 ст. 1, ст. 25 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»). Журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

2. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити лікарську таємницю. Визначення лі­карської таємниці наведено у ст. 40 «Основ законодавства України про охорону здоров'я». Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням про­фесійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обсте­ження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

3. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­тах, належать відомості, що можуть становити таємницю вчинення нотарі­альних дій. Під нотаріальною таємницею слід розуміти сукупність відомос­тей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та не-майнові права і обов'язки тощо (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).

4. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерцій­ну таємницю. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в том\ розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є не­відомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якої вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність га була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження п секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комер­ційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комер­ційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ст. 505 ЦК України) Комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності.

5. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­тах, належать відомості, які можуть становити банківську таємницю. Банків­ською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при надані послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан корес­пондентських рахунків банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) систему охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяль­ності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зраз­ків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації (ст. 60 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

6. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і докумен­тах, належить особисте листування особи та інші записи особистого характе­ру. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Фізична особа має пра­во на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних пові­домлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата (ч. 1 ст. 303, ч. 1 ст. 306 ЦК України). Під особистим листуванням слід розуміти приватну кореспонденцію, яка передається поштовим зв'язком (листи звичайні, цінні, поштові перекази, телеграми, інші відправлення) або електронною поштою через комп'ютер.

7. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомуні-кацій, про зв'язок, абонента, надання телекрмунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

 

Оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здій­снення телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію те­лекомунікаційних мереж. Провайдер - це також суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне об­слуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку. Абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який їх отримує на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнан­ня, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мере­жі. Телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомінікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телеко­мунікацій (ст. 1 Закону «Про телекомунікації»). Оператори, провайдери телекому­нікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживачів, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

8. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована. База персональ­них даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних. Володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом (ст. 2 Закону «Про захист персональних даних»).

9. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, також належить державна таємниця. Відомості, що становлять державну таєм­ницю, - це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України і які рішенням державних експер­тів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Конкретні види інформації, яка належить до державної таємниці, перелічені у ст. 1 Закону «Про державну таємницю». Ними є інформація у сфері: 1) оборони; 2) економіки, науки і тех­ніки; 3) зовнішніх відносин; 4) державної безпеки та охорони правопорядку.

Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів

1. Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановлено­го частиною другою цієї статті.

2. Якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з кло­потанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

3. У повістці про судовий виклик, що слідчий суддя, суд надсилає особі. у володінні якої знаходяться речі і документи, зазначається про обов'язок збереження речей і документів у тому вигляді, який вони мають на момен і отримання судового виклику.

4. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримі­нального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною дру­гою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

5. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального проваджен­ня у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізич­ної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кри­мінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

3) не становлять собою або не включають речей і документів, які міс­тять охоронювану законом таємницю.

6. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємни­цю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передба­чених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможли­вість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

7. Слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального проваджен­ня доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення

376 -



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 336; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.51.75 (0.014 с.)