Висновки ревізій та акти перевірок.

Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриман­ням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть вико­ристовуватися в кримінальному провадженні як докази.

3. Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов'язані на­дати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надаєть­ся таке ж значення, як документу.

Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.

5. Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допусти­мими й інші відомості, якщо:

1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступ­них правових процедур;

3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримі­нального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

6. Сторона кримінального провадження, потерпілий мають право на­дати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов'язані надати документи у по­вному обсязі.

Сторона зобов'язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

1. У ч. 1 ст. 99 даються визначення поняття документа-доказу у криміналь­ному провадженні. Документ-доказ повинен відповідати вимогам належності і допустимості (ст. 84 КПК). У документі повинно бути вказано конкретне джере­ло відомостей про обставини та факти, що підлягають доказуванню з тим, щоб у випадку необхідності його можна було перевірити процесуальним шляхом.

2. Посадові та службові особи, які викладають дані в документах, повинні відповідати вимогам, що до них пред'являються, і їх компетенції. Компетенція суб'єкта, що підписує документ, похідна від компетенції того органу, який він представляє, і складається з таких елементів: сфери і галузі застосування по­вноважень цього органу; повноважень особи у цьому органі. Особа, яка складає офіційний документ, є посадовою чи службовою особою, що діє в межах нада­них їй повноважень.

Джерелом доказу документа є автор документа. Правове положення дже­рела доказів у цьому випадку визначається компетенцією автора документа, яка обмежується межами його функцій. Документи можуть мати офіційний

-267

характер, коли вони виходять від державних органів організацій (акти ревізій, документальних перевірок тощо). Авторами документів можуть бути і громадя­ни, коли представляються угоди, розписки та інші акти, пов'язані з реалізацією прав та обов'язків. У діяльності слідчих органів мають місце факти отримання від громадян відео-, звукозаписів про факти злочинної діяльності. При вирі­шенні питання про залучення їх до провадження як доказів необхідно керу­ватися рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. за по­данням СБУ «Про офіційне тлумачення ч. З ст. 62 Конституції України», згідно з яким ініціативне використання громадянином технічних засобів для фіксації злочинного діяння розцінюється як порушення конституційних прав особи і є підставою для визнання таких доказів недопустимими. Документи, що вихо­дять від некомпетентного органу, посадової і службової особи, від неналежного громадянина не можуть бути доказами.

4. Документ-доказ має зміст і форму. Зміст документа - це дані, які ві­дображені в ньому у відповідній формі. Форма документа - це його зовнішні ознаки, матеріал, на якому він виготовлений - на папері, тканині, фотоплівці, кінострічці, магнітній стрічці, з допомогою букв, телеграфних і типографських знаків, креслень, цифр, малюнків, зображень і іншими способами, що забез­печують однозначне розуміння змісту документа колом осіб, для яких він при­значений.

5. Як вбачається зі змісту ст. 99 КПК, документи можуть виникати у зв'язку з кримінальним провадженням і поза його межами.

6. Вимоги, що пред'являються до документів-доказів у кримінальному провадженні: а) дані, що зафіксовані в документах, повинні мати значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК); б) документи повинні мати дані, носії яких відомі і можуть бути перевіреними, необхідні реквізити, дату, міс­це складення і реєстрації (прізвище, ім'я та по батькові посадовця, який його склав, необхідні підписи, штампи, печатки, супроводжувальні листи тощо), ан­кетні дані громадянина, який його представив і джерело інформації; в) повинен бути дотриманий встановлений КПК порядок збирання доказів.

Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них

1. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального прова­дження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий во­лодільцю, крім випадків, передбачених статтями 160—166, 170-174 цього Кодексу.

2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підста­ві судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий ре­човий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та до-

 

ладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів сторо- і он) обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міні-рів України.

Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, cjp можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

4. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення сторо­ною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням до­кумента та виготовленням його дубліката.

5. Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за ви­нятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речо­вих доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеці­альних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

6. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушен­ня, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через гро­міздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартіс­тю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутнос­ті - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутнос­ті - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рі­шенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального прова­дження.

7. У випадках, передбачених пунктами 2-4 частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається з відповід­ним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної