Документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

10. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішу­ється у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігаєть­ся до набрання рішенням суду законної сили.

1. Порядок зберігання речових доказів, поданий у коментованій статті, конкретизується у відомчих нормативних актах, основним з яких є Інструкція, затверджена наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, ДСА України від 27 серпня 2010 р. № 51/401/649/471/23/125 «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду». Положення цієї Інструкції, які не узгоджуються зі ст. 100 КПК України, не застосовуються.

Речові докази у разі їх виявлення, насамперед, повинні бути уважно огля-

i, сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду. Після цього вони г зиєднуються до кримінального провадження постановою слідчого, проку-іра, ухвалою суду. Надалі речові докази зберігаються з матеріалами прова­дження в органах досудового розслідування або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. Відповідальними за їх збе­реження є особа, яка проводить досудове розслідування, суддя.

2. Для зберігання речових доказів в органах прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, слідчих підрозділах податкової міліції, а також у судах обладнуються спеціальні приміщення. Зазначена Інструкція передбачає, що ці приміщення повинні бути з дверима, оббитими металом, заґратованими вікна­ми та обладнані пожежною та охоронною сигналізацією. Якщо такого примі­щення немає (наприклад, у невеликому підрозділі), то для збереження речових доказів використовують сейфи та металеві шафи. У разі створення спеціального приміщення для зберігання речових доказів спеціальним наказом відповідного прокурора, начальника органу внутрішніх справ, податкової міліції, органу СБ України, голови суду призначається відповідальний за збереження речових до­казів, які здаються до цих приміщень. Підставою для зберігання речових дока­зів у таких приміщеннях є постанова слідчого, прокурора, ухвали суду.

Особа, призначена відповідальною за спеціальне приміщення, де зберіга­ються речові докази, веде книгу обліку речових доказів. У книзі, яка ведеться за правилами документів строгої звітності, зазначається назва речового дока­зу, дата його надходження, від кого надійшов, у якому провадженні. Предмету надається порядковий номер. Надалі там же робиться відмітка про подальшу долю конкретного речового доказу (про знищення або про передачу іншому слідчому, до суду, повернення володільцю тощо).

3. Вилучені під час досудового розслідування або судового розгляду вог­непальна чи холодна зброя, а також боєприпаси після необхідних досліджень під час проведення судових експертиз або інших слідчих дій (наприклад, впіз­нання), перевірки нарізної зброї за відповідними обліками передаються до ор­ганів внутрішніх справ. Якщо йдеться про зброю та боєприпаси, які належать військовим частинам, то вони, як правило, підлягають передачі за належністю, якщо це не ускладнить проведення досудового слідства або судового розгляду справи.

4. Речові докази у вигляді вибухових речовин, вибухових пристроїв пе­редаються на склади військових частин (наприклад, штатні вибухові пристрої-протитанкові або протипіхотні міни) або до відповідних державних установ, де є для цього спеціальні сховища (для зберігання, наприклад, промислової вибу­хівки). До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підго­товлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити

вражаючі фактори - спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну мате­ріальну шкоду - шляхом вивільнення, розповсюдження або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів токсинів, радіації, радіоактивного мате­ріалу, інших подібних речовин (див. п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше неза­конне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» № 3 від 26 квітня 2002 p.).

5. Вироби з дорогоцінних металів, з дорогоцінним камінням, а також лом металів або окремо дорогоцінне каміння, а також монети з дорогоцінних ме­талів після огляду і проведення експертних досліджень (встановлення металу, його проби, виробника продукції тощо) реєструються у книзі обліку речових доказів і передаються на зберігання до установи банку.

6. Грошові суми, вилучені під час досудового слідства, вносяться, як правило, на депозитний рахунок органу, який їх вилучив. Вони також можуть бути передані для зберігання до установи банку. Цінні папери, вилучені під час слідства, після з'ясування їх значення для конкретної справи (облігації, чеки, сертифікати, акредитиви тощо) передаються на зберігання до банку на підставі відповідної постанови і з дотриманням вимог відомчих норматив­них актів, які визначають порядок передачі цінних паперів до установ банків (форма листа, опис, висновок експерта або спеціаліста щодо цінних паперів тощо).

7. Документи, листи та інші записи, приєднані до справи як речові дока­зи, мають зберігатися у конвертах, вкладених між чистими аркушами паперу. Конверти опечатують і підшивають у справу. При цьому конверт нумерують як аркуш справи. Якщо приєднується велика кількість аркушів і документів, то їх вкладають до конверта, який додають до справи.

Історичні цінності, антикваріат (які переважно потребують спеціальних умов зберігання) можуть бути передані для зберігання в музеї, картинні галереї.

8. Продовольчі товари, які швидко псуються або вимагають спеціальних умов зберігання, негайно після огляду і перевірки їх якості передаються влас­нику або за рішенням суду спеціально виділеним торговельним підприємствам для реалізації, про що складається відповідний акт у трьох примірниках. Одер­жані від продажу грошові суми зараховуються на депозитний рахунок органу, що проводить досудове слідство або суду. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість за державними цінами, що існують в момент повернення.

9. Об'єкти біологічного походження, що швидко псуються, мають бути упаковані спеціалістами (наприклад, працівниками судово-медичних експер­тиз) у герметично закупорювані ємності. Якщо для їх зберігання потрібні спе­ціальні умови, їх передають до судово-медичних установ (за узгодженням з їх керівництвом).

10. При постановленні вироків або в разі закриття провадження на судово-I слідстві обов'язково має визначитися доля речових доказів — наркотичних

засобів, психотропних речовин, їх аналогів, обладнання для їх виготовлення, а іакож прекурсорів. При цьому треба керуватися Інструкцією про порядок зни­щення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речо­вий і прекурсорів, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення, затвердженою спільним наказом МВС, СБУ, Генеральної прокуратури, МОЗ, Міністерства юстиції та Верховного Суду України № 437 від 27 червня 1995 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції Укра­їни за№ 210/746 10 липня 1995 р. (див. п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибухо­вими пристроями чи радіоактивними матеріалами» № 3 від 26 квітня 2002 p.).

11. До того, як прийняти рішення щодо таких речовин, проводиться від­повідна судова експертиза. Підставою для здавання державі вилученої у справі наркотичної речовини або для її знищення є постанова слідчого, прокурора (у разі закриття провадження), ухвала суду.

12. Отруйні речовини та сильнодіючі препарати передаються на склади аптекоуправлінь або інших організацій, де є належні умови для їх зберігання. Речові докази - радіоактивні матеріали (тобто будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу пе­ревищують межі установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки) зберігаються згідно з вимогами Правил забезпечення збе­реження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючо­го випромінювання, затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 241 від 14 грудня 2000 р.

13. За загальним правилом речові докази зберігаються до набрання ви­роком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття кримінального провадження. Документи, визнані речовими до­казами, зберігаються з матеріалами провадження весь час. Однак коментована стаття передбачає можливість для заінтересованих осіб, підприємств, установ і організацій за їх клопотанням отримати необхідні копії цих документів. Якщо ці документи підроблені або сфальсифіковані, то з них не можна знімати копії з метою видачі таким особам.

14. Коли виникає спір про право власності на предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються, поки набере законної сили рішення суду, вине­сене по цьому спору в порядку цивільного судочинства (наприклад, про виклю­чення зі списку майна, яке підлягає конфіскації).

15. Якщо речові докази під час досудового розслідування були реалізова­ні у зв'язку з неможливістю їх зберігання або повернення володільцеві, а потім виникла необхідність в їх поверненні, то організації, які їх одержали для реалі­зації, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість за державними цінами, що існують в момент повернення.

 

16. Питання про речові докази вирішується одночасно з вирішенням справи і це рішення повинно міститися у вироку суду, в постанові слідчого, прокурора або в ухвалі суду про закриття кримінального провадження.

17. Коментована стаття визначає подальшу долю окремих речових дока­зів. Зокрема, знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, підлягає конфіс­кації; речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищують­ся; речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються або можуть бути передані заінтересованим особам.

Гроші, цінності та інші речі, набуті злочинним шляхом, передаються в дохід держави. Цінності, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним во­лодільцям, а якщо таких не встановлено, то вони переходять у власність держави.

Висновок експерта

Стаття 101. Висновок експерта

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом до­сліджень та зроблені за їх результатами висновки, обгрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суд­дею чи судом, що доручив проведення експертизи.

2. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який грунтується на його наукових, технічних або ін­ших спеціальних знаннях.

3. Висновок повинен грунтуватися на відомостях, які експерт сприй­мав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріа­лів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

4. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.