Допит потерпілого та свідків

Значну частину відомостей, які мають значення у кримінальній справі, може бути отримано шляхом проведення допитів потерілого та свідків.

Враховуючи, що статтею 49 КПК України визначено, що потерпілим при проведені досудового слідства визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, як потерпілих у кримінальних справах даної категорії слід допитувати працівників підприємств, установ, організацій, яким своєчасно не виплатили заробітну плату, стипендію, пенсію чи інші встановлені законом виплати.

Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому слідчий виносить постанову. Визнання особи потерпілим не залежить від її віку, фізичного чи психічного стану. Для визнання особи потерпілим закон не вимагає її заяви. Особа має бути визнана потерпілою негайно після того, як у справі будуть зібрані докази про те, що злочином їй заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. З моменту визнання особи потерпілою вона вправі мати представника, який користується такими ж правами що й потерпілий (крім права давати показання). Представник потерпілого не вправі використовувати свої повноваження на шкоду інтересам останнього. Повнолітній і дієздатний потерпілий може будь-коли відмовитися від представника.

Допит потерпілого у справах зазначеної категорії, як правило, проводиться з питань, пов’язаних із його трудовою діяльністю, обставинами та причинами невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

Зокрема, у ході допиту потерпілого необхідно з’ясовувати наступні питання: час, з якого він працює на підприємстві; коли отримував заробітну плату востаннє та в якому конкретно розмірі; який розмір його заробітної плати з урахуванням усіх нарахувань; чи отримує він заробітну плату виключно у грошових знаках, що мають законний обіг на території України або в будь-якій іншій формі (банківські чеки, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, виплата заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) і т. ін.); в які конкретно дні місяця зазвичай отримував заробітну плату; чи наявні в потерпілого документи, які б свідчили про факти та дати отримання заробітної плати (у разі наявності таких документів їх треба вилучати, оглядати, аналізувати з точки зору необхідності подальшого залучення до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів); який на даному підприємстві існує механізм отримання грошей, нарахованих як заробітна плата; чи всі працівники підприємства певний час не отримували заробітну плату; чи відомо свідку про причини виникнення заборгованості з виплати заробітної плати та про заходи, які вживались керівництвом підприємства для її зменшення; чи існує в свідка будь-яка заборгованість перед підприємством, іншими громадянами, державою; чи звертався він до керівництва підприємства з приводу невиплати заробітної плати; чи відомо потерпілому про факти проведення підприємством інших перерахувань грошей, не пов’язаних з виплатою заробітної плати, за період, у який заробітна плата не виплачувалась; чи виконувались потерпілим норми виробітку, чи виготовлялася ним продукція, яка виявилася браком (тобто, встановлення фактів невиконання встановлених норм з вини самого працівника).

У кожному конкретному випадку слідчий при проведенні допиту потерпілого може з’ясовувати також й інші питання.

При проведенні допитів потерпілих слідчому необхідно чітко розуміти встановлений чинним законодавством порядок нарахування та виплати заробітної плати, зокрема, враховувати наступне: заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України; виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється; заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України; колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України; заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів; у разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні; виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи; забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам; за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості; забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством; забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником власнику або уповноваженому ним органу чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи; відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством; при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п'ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам, при цьому вищезгадані обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків; не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається.

Допит свідків. Коло осіб, які підлягають допитуванню по даній категорії кримінальних справ, визначається слідчим, виходячи з обставин справи і способу вчинення злочину. При допиті доцільно використовувати наявні в матеріалах кримінальної справи бухгалтерські та інші документи, що дозволить одержати більш детальні і конкретні показання, а також уникнути повторних допитів.

При підготовці до допиту свідків у справах цієї категорії слід звернути увагу на положення цих свідків, зокрема, чи перебувають вони з керівником підприємства у службових стосунках. Слід зазначити, що оперативність проведення допитів свідків сприяє достовірності їх показів.

Характер питань, які у них з'ясовуються також залежить від того, хто виступає в якості свідка.

При допитах працівників органів статистики, у них з'ясовується розмір заборгованості із виплати заробітної плати у динаміці за певний період, виявлення фактів надання недостовірної звітності та вжитих заходів реагування за ними. Якщо допитуються працівники пенсійного фонду, то з'ясовується інформація щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, якщо працівники відповідних підрозділів МВС України - щодо реєстрації керівниками транспортних засобів у період існування заборгованості.

Також, необхідно допитати службових осіб Державної Інспекції праці щодо проведення на підприємстві (організації) перевірок раніше, з'ясувавши при цьому, чи виявлялась при конкретному керівнику заборгованість із зарплати, які вживались заходи за результатами перевірок та витребувати документи, що ці показання підтверджують. У будь-якому разі слід допитати службових осіб Державної інспекції праці, коли керівництво підприємства відмовилось підписати акт перевірки, що став підставою для порушення справи, або перевірки, проведеної в ході слідства, або подало на цей акт заперечення.

Крім того, необхідно з'ясувати, чи не притягнутий керівник підприємства (організації) до адміністративної відповідальності за статтею 41 КпАП України за тим же самим фактом невиплати зарплати, за яким порушено кримінальну справу, щоб не виникла ситуація, коли особа двічі притягується до юридичної відповідальності за одне правопорушення. У разі, якщо ці порушення за своїм характером тягнуть за собою кримінальну відповідальність, необхідно опротестувати постанову про накладання адміністративного стягнення.

Особливо ретельно слід допитувати бухгалтерів, пам’ятаючи про те, що вони можливо є співучасниками злочинних дій керівника. Саме працівники бухгалтерії відають упорядкуванням бухгалтерських документів, контактують зі співробітниками податкової адміністрації, складають бухгалтерську звітність, нерідко беруть участь у розподілі та витраті коштів.

У слідчого обов’язково виникнуть також інші питання залежно від конкретних обставин справи, але без з’ясування вищевказаних питань, як найбільш необхідних, він обійтися не зможе.

Також треба враховувати й можливість навмисного перекручування картини події з боку її зацікавлених учасників.

2.3.3. Допит підозрюваного, обвинуваченого.

 

Особливості тактики проведення допитів підозрюваних та обвинувачених осіб у справах зазначеної категорії у значній мірі пов’язані із особливостями їх особи та відношення до пред’явленого обвинувачення.

Налагоджування належного рівня контакту з підозрюваним, обвинуваченим неможливо без доброго знання слідчим специфіки законодавства у сфері оплати праці, вміння слідчого правильно формулювати спеціальні питання та вірно відображати в протоколі відповіді осіб, що допитуються. Якщо підозрюваний або обвинувачений надає правдиві показання, повністю визнає свою вину, головним завданням слідчого є отримання та належна фіксація таких показань, а також уточнення, деталізація та перевірки окремих обставин та доказів, які складають суть обвинувачення.

При проведенні розслідування злочинів, передбачених статтею 175 КК України, допит підозрюваних, обвинувачених осіб доцільно проводити після збору максимальних доказів їх вини. Всі незрозумілі деталі беруться на замітку, щоб потім включити їх у перелік питань для отримання пояснень у допитуваного. Дані про особистість допитуваного (про його професію, освіту, риси характеру) можна отримати процесуальним або оперативним шляхом, вивчивши документи (особову справу) за місцем роботи, характеристики, допитавши родичів, колег по роботі.

Складення переліку запитань полегшує допит, позбавляючи слідчого від непотрібних пошуків документів і зайвої витрати часу. З цією метою проти кожного питання повинно бути зазначено, які документи мають до нього відношення, номера аркушів справи, де вони знаходяться: все це забезпечить високу інтенсивність і цілеспрямування допиту.

Тактику допиту необхідно будувати таким чином, щоб допитуваний впевнився в інформованості слідства про його злочинну діяльність, зрозумів, що в його інтересах давати правдиві показання.

Ефективність допиту багато в чому залежить від уміння слідчого правильно використовувати зібрані у справі докази.

Допит службових осіб з приводу їх службового становища, виконуваних функцій, окремих операцій, порушення інструкцій і наказів, причин і характеру бездіяльності, безгосподарності, мотивів поведінки повинен бути вичерпним, детальним і конкретним, з посиланнями на певні документи, накази, обставини, дати, цифри тощо. У цих показаннях повинні бути наведені всі аргументи службових осіб, посилання на конкретні причини невиконання ними норм чинного законодавства, їх неналежної діяльності або бездіяльності. Це дасть слідчому широку та всебічну інформацію про розслідувані події. Маючи на увазі можливість зміни показань винною особою, рекомендується при проведенні допитів застосовувати аудіо- та відеозапис.

Не можна ігнорувати пояснення, які свідчать про невинність обвинуваченого в тих або інших епізодах, навіть якщо вони видаються суперечливими та малоймовірними. Взагалі збір виправдувальних матеріалів повинен бути настільки ж інтенсивним і повним, як і матеріалів про винність особи.