Впровадження корпоративних інформаційних систем

Впровадження корпоративної ІС, розробленої самостійно або придбаної у постачальника, часто супроводжується перепроектуванням існуючих на підприємстві процесів бізнесу. Доводиться перебудовувати їх під вимоги стандартів і логіку впроваджуваної системи. Відзначимо відразу, що впровадження ІС вирішує ряд управлінських і технічних проблем, проте породжує проблеми, пов'язані з людським чинником.

Впровадження інформаційної системи, як правило, значно полегшує управління діяльністю підприємства, оптимізує внутрішні і зовнішні потоки інформації, ліквідовує вузькі місця в управлінні. Проте після того, як система успішно встановлена, "обкатана" в роботі і показала свою ефективність, у частини співробітників виявляється небажання використовувати ІС в роботі. В результаті проведеного рєїнжінірінга стає ясно, що деякі співробітники у великій мірі дублюють роботу інших або зовсім не потрібні. Крім того, впровадження КІС супроводжується обов'язковим навчанням, але, як показує досвід, охочих перенавчатися не так багато.

Треба чітко розуміти, що корпоративна ІС покликана спростити управління організацією, поліпшити процеси, підсилити контроль і забезпечити цим конкурентні вигоди. Тільки з такої точки зору можна оцінювати користь від її впровадження.

Слідуючи цій логіці, стає зрозуміло, що хоча корпоративна ІС призначена в цілому для забезпечення всіх користувачів необхідною інформацією, управління розробкою і впровадження КІС є прерогативою вищого керівництва компанії! Чи розуміють це керівники?

Тут теж доводиться боротися з живучими стереотипами. "Навіщо мені корпоративна система, якщо справи на підприємстві і так йдуть добре?". "Навіщо, щось ламати, якщо все працює?". Але ж ламати найчастіше і не треба. На першому етапі потрібно лише грамотно і коректно формалізувати і перенести ідентифіковані процеси, в рамках яких живе підприємство, в корпоративну ІС. Подібна формалізація лише відточить, відшліфує вдалі маркетингові і виробничі знахідки, оптимізує процес управління і контролю і дозволить надалі проводити цілеспрямовані зміни.

Впровадження нової ІС - складний процес, що триває від декількох місяців для невеликих ІС до декількох років для ІС великих розподілених компаній з широкою номенклатурою продуктів і великою кількістю постачальників. Успіх проекту по розробці (або придбанню) і впровадженню ІС багато в чому залежить від готовності підприємства до ведення проекту, особистої зацікавленості і волі керівництва, реальної програми дій, наявності ресурсів, навченого персоналу, здібності до подолання опору на всіх рівнях організації, що склалася.

До теперішнього часу склався стандартний набір прийомів впровадження ІС. Основне правило: виконувати обов'язкові фази послідовно і не пропускати жодної з них.

Критично важливими для впровадження є наступні чинники:

наявність чітко сформульованих цілей проекту і вимог до ІС;

наявність стратегії впровадження і використання ІС;

проведення передпроектного обстеження підприємства і побудови моделей "Як є" і "Як буде";

планування робіт, ресурсів і контроль виконання плану впровадження;

участь вищого керівництва у впровадженні системи;

проведення робіт по впровадженню ІС фахівцями з інтеграції систем спільно з фахівцями підприємства;

регулярний моніторинг якості виконуваних робіт;

швидке отримання позитивних результатів хоч би в частині упроваджених модулів ІС або в процесі її дослідної експлуатації.

Перед початком розробки проекту впровадження необхідно:

максимально формалізувати цілі проекту впровадження ІС;

оцінити мінімально необхідні витрати і статті витрати;

встановити високий пріоритет проекту впровадження перед рештою поточних проектів;

наділити керівника проекту максимально можливими повноваженнями;

провести масову просвітницьку роботу з персоналом підприємства з метою довести до кожного важливість і необхідність майбутніх перетворень;

розробити організаційні заходи для застосування нових інформаційних технологій;

розподілити персональну відповідальність по всіх етапах впровадження і дослідної експлуатації.

Необхідно також визначити функціональні сфери впровадження модулів інформаційної системи:

організаційне управління;

організаційно-адміністративне забезпечення;

управління процесами бізнесу;

управлінський, планово-фінансовий і бухгалтерський облік;

управління персоналом;

управління документацією;

управління матеріально-технічним забезпеченням;

управління зв'язками з клієнтами і зовнішнім середовищем.

Крім того, що перераховано вище, треба задати технологічні вимоги до впровадження ІС:

системна платформа – процес впровадження і адаптації готового рішення від виробника або розробка на замовлення відповідно до технічного завдання замовника;

інтегрованість - дані зберігаються і обробляються в єдиному інформаційному просторі; це забезпечує їх повноту, несуперечність, достовірність і можливість багатократного використання; система може включати нові і раніше розроблені технології і додатки;

адаптованість - система настроюється відповідно до вимог замовника і на особливості інформаційного поля замовника;

розподіленість - система може ефективно функціонувати в територіально видалених підрозділах і філіалах підприємства;

масштабованість - система може виконуватися у вигляді каркаса, що містить базові модулі, і доповнюватися відповідно до вимог зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюється.

Основні фази впровадження інформаційної системи:

Фаза "Попередні роботи з підготовки проекту впровадження ІС". В ході передпроектного обстеження підприємства відбувається збір докладної інформації про структурну побудову організації, функціональних зв'язках, системі управління, про основні процеси бізнесу, про потоки усередині підприємства (Control Flow, Doc Flow, Data Flow, Work Flow, Cash Flow), необхідної для побудови відповідних моделей і вибору об'єктів для автоматизації. Оцінюються терміни, ресурси, види і об'єми робіт, номенклатура і вартість програмно-апаратних і телекомунікаційних засобів, вартість навчання персоналу і т.д.

Фаза "Підготовка проекту". Після завершення першої фази здійснюється попереднє планування і формування процедур запуску проекту:

формування проектної і експертної груп;

розподіл повноважень і відповідальності;

визначення організаційно-технічних вимог до процесу впровадження;

уточнення специфікацій і очікувань замовника;

навчання групи впровадження, що складається з фахівців підприємства-замовника.

Останній, дуже важливий момент чомусь часто пропускається при складанні плану впровадження. Адже від нього у величезному ступені залежить успіх всього проекту! Після початку фінансування проект вважається запущеним до виконання.

Фаза "Концептуальне опрацьовування проекту". Протягом цієї фази:

формується і затверджується концептуальний проект;

досягається обов'язкове однозначне розуміння намірів всіх учасників проекту відносно впроваджуваної ІС;

уточнюються і конкретизуються цілі і завдання проекту;

визначаються розміри прототипу системи;

узгоджуються укрупнений план роботи, послідовність етапів і умови дослідної експлуатації, планово-фінансові і звітні показники;

При цьому всі вказані дії у обов'язковому порядку документуються, узгоджуються і затверджуються всіма зацікавленими і відповідальними сторонами.

Фаза "Реалізація проекту". Під час проведення основних робіт по впровадженню створюється, встановлюється і конфігурується системне середовище, визначаються процедури системного адміністрування, встановлюються основні програмно-апаратні комплекси і додатки. У системі настроюються організаційно-штатні і організаційно-функціональні структури підприємства з використанням таких організаційних одиниць, як філіал, департамент, відділ, робоча група і т.д.

Здійснюється установка, конфігурація і настройка мережевих і телекомунікаційних засобів, проводиться перенесення даних з колишніх локальних систем і формування інтерфейсів з успадкованими і зовнішніми системами. При цьому всі створювані моделі, плани, робочі програмні продукти, документація поміщаються в крізний репозиторій проекту впровадження (рис. 14.). Важливою частиною цього репозиторія є система документації, що формується в рамках проекту (рис. 15).

Відпрацьовуються системні питання безпеки роботи системи в розрахованому на багато користувачів режимі. Створюються додатки, шаблони, звіти, клієнтські форми доступу, розподіляються повноваження користувачів. Проводиться "прогін" всіх систем в "бойовому режимі" за участю всіх зацікавлених сторін.

Після закінчення фази реалізації проект впровадження вважається закінченим. Інформаційна система передається в експлуатацію.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Поняття корпоративних інформацівних систем.

2. Етапи впрвадження корпоративних інформаціних систем.

3. Сутність корпоративної інформаційної системи як програмного продукту.

4. Основні управлінські функції та їх автоматизація.

5. Операційне управління та його автоматизація.

 

ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Корпоративна інформаційна система (КІС) – це:

а) інформаційна система, яка підтримує автоматизацію функцій управління на підприємстві і постачає інформацію для прийняття управлінських рішень;

б) система організації, ведення і зберігання даних, що розташовані на машинних носіях і призначені для колективного багатоцільового використання;

в) система методів і способів збору, передачі, накопичення, опрацювання, зберігання, подання і використання інформації;

г) комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.

2. ERP (Enterprise Resources Planning) – це

а) система управління взаємовідносинами з користувачами;

б) система управління логістичним ланцюгом;

в) система планування ресурсів підприємства;

г) система управління взаємовідносинами з постачальниками.

3. BI (Business Intelligence) – це

а) інтелектуальні системи підтримки стратегічного менеджменту;

б) система управління взаємовідносинами з користувачами;

в) система управління логістичним ланцюгом;

г) система планування ресурсів підприємства.

4. CRM (Customer Relationship Management) це:

а) система управління життєвим циклом продукту:

б) система управління взаємовідносинами з користувачами:

в) система управління логістичним ланцюгом:

г) система планування ресурсів підприємства.

 

 

РОЗДІЛ 8.