Впровадження інформаційних систем.

Впровадження ІС, що розроблена самостійно або придбана у постачальника, часто супроводжується ломкою (перепроектувало) існуючих на підприємстві процесів бізнесу. Доводиться перебудовувати їх під вимоги стандартів і логіку впроваджуваної системи. Відзначимо відразу, що впровадження ІС вирішує ряд управлінських і технічних проблем, проте породжує проблеми, пов'язані з людським чинником.

Впровадження інформаційної системи, як правило, значно полегшує управління діяльністю підприємства, оптимізує внутрішні і зовнішні потоки інформації, ліквідовує вузькі місця в управлінні. Проте після того, як система успішно встановлена, “обкатана” в роботі і показала свою ефективність, у частини співробітників виявляється небажання використовувати ІС в роботі. В результаті проведеного реінжинірінга стає ясно, що деякі співробітники у великій мірі дублюють роботу інших. Крім того, впровадження КІС супроводжується обов'язковим навчанням, але, як показує російський досвід, охочих перенавчатися не так багато. Ломка старих навиків і щеплення нових - довгий і важкий процес!

Треба чітко розуміти, що ІС покликана спростити управління організацією, поліпшити процеси, підсилити контроль і забезпечити цим конкурентні вигоди. Тільки з такої точки зору можна оцінювати користь від її впровадження.

Слідуючи цій логіці, стає зрозуміло, що хоча ІС призначена в цілому для забезпечення всіх користувачів необхідною інформацією, управління розробкою і впровадженняКІС є прерогативою вищого керівництва компанії! Чи розуміють це керівники?

Тут теж доводиться боротися з живучими стереотипами: "Навіщо мені корпоративна система, якщо справи на підприємстві і так йдуть добре?". "Навіщо, щось ламати, якщо все працює?". Але ж ламати найчастіше і не треба. На першому етапі потрібно лише грамотно і коректно формалізувати і перенести ідентифіковані процеси, в рамках яких функціонує підприємство, в корпоративну ІС.

Впровадження нової ІС - складний процес, що триває від декількох місяців для невеликих ІС до декількох років для ІС великих розподілених компаній з широкою номенклатурою продуктів і великою кількістю постачальників. Успіх проекту по розробці (або придбанню) і впровадженню ІС багато в чому залежить від готовності підприємства до ведення проекту, особистої зацікавленості і волі керівництва, реальної програми дій, наявності ресурсів, навченого персоналу, здібності до подолання опору на всіх рівнях організації, що склалася.

На даний момент склався стандартний набір прийомів впровадження ІС. Основне правило: виконувати обов'язкові фази послідовно і не пропускати жодної з них.

Критично важливими для впровадження є наступні чинники:

наявність чітко сформульованих цілей проекту і вимог до ІС;

наявність стратегії впровадження і використання ІС;

проведення передпроектного обстеження підприємства і побудови моделей "Як є" і "Як буде";

планування робіт, ресурсів і контроль виконання плану впровадження;

участь вищого керівництва у впровадженні системи;

проведення робіт по впровадженню ІС фахівцями з інтеграції систем спільно з фахівцями підприємства;

регулярний моніторинг якості виконуваних робіт;

швидке отримання позитивних результатів.

Перед початком розробки проекту впровадження необхідно:

максимально формалізувати цілі проекту впровадження ІС;

оцінити мінімально необхідні витрати і статті витрати;

встановити високий пріоритет проекту впровадження перед рештою поточних проектів;

наділити керівника проекту максимально можливими повноваженнями;

провести масову просвітницьку роботу з персоналом підприємства з метою довести до кожного важливість і необхідність майбутніх перетворень;

розробити організаційні заходи для застосування нових інформаційних технологій;

розподілити персональну відповідальність по всіх етапах впровадження і дослідної експлуатації.

Необхідно також визначити функціональні сфери впровадження модулів інформаційної системи:

організаційне управління;

організаційно-адміністративне забезпечення;

управління процесами бізнесу;

управлінський, планово-фінансовий і бухгалтерський облік;

управління персоналом;

управління документацією;

управління матеріально-технічним забезпеченням;

управління зв'язками з клієнтами і зовнішнім середовищем.

Крім того, що перераховано вище, треба задати технологічні вимоги до впровадження ІС:

системна платформа - впровадження і адаптація готового рішення від виробника або розробка на замовлення відповідно до технічного завдання замовника;

інтегрованість - дані зберігаються і обробляються в єдиному інформаційному просторі; це забезпечує їх повноту, несуперечність, достовірність і можливість багатократного використання; до системи можуть включати технології і додатки, як ті що вже використовувались раніше так і ті, що були щойно розроблені;

адаптованість - система настроюється відповідно до вимог замовника і на особливості інформаційного поля замовника;

розподіленість - система може ефективно функціонувати в територіально видалених підрозділах і філіалах підприємства;

масштабованість - система може виконуватися у вигляді каркаса, що містить базові модулі, і доповнюватися відповідно до вимог зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюється.

Основні фази впровадження інформаційної системи

Фаза "Попередні роботи з підготовки проекту впровадження ІС". В ході передпроектного обстеження підприємства відбувається збір докладної інформації про структурну побудову організації, функціональних зв'язках, системі управління, про основні процеси бізнесу, про потоки усередині підприємства (Control Flow, Doc Flow, Data Flow, Work Flow, Cash Flow), необхідної для побудови відповідних моделей і вибору об'єктів для автоматизації. Оцінюються терміни, ресурси, види і об'єми робіт, номенклатура і вартість програмно-апаратних і телекомунікаційних засобів, вартість навчання персоналу і т.д.

Фаза "Підготовка проекту". Після завершення першої фази здійснюється попереднє планування і формування процедур запуску проекту:

формування проектної і експертної груп;

розподіл повноважень і відповідальності;

визначення організаційно-технічних вимог до процесу впровадження;

уточнення специфікацій і очікувань замовника;

навчання групи впровадження, що складається з фахівців підприємства-замовника.

Останній, дуже важливий момент чомусь часто пропускається при складанні плану впровадження. Адже від нього у значній мірі залежить успіх всього проекту! Після початку фінансування проект вважається запущеним до виконання.

Фаза "Концептуальне опрацьовування проекту". Протягом цієї фази:

формується і затверджується концептуальний проект;

досягається обов'язкове однозначне розуміння намірів всіх учасників проекту відносно впроваджуваної ІС;

уточнюються і конкретизуються цілі і завдання проекту;

визначаються розміри прототипу системи;

узгоджуються укрупнений план роботи, послідовність етапів і умови дослідної експлуатації, планово-фінансові і звітні показники;

При цьому всі вказані дії у обов'язковому порядку документуються, узгоджуються і затверджуються всіма зацікавленими і відповідальними сторонами.

Фаза "Реалізація проекту". Під час проведення основних робіт по впровадженню створюється, встановлюється і конфігурується системне середовище, визначаються процедури системного адміністрування, встановлюються основні програмно-апаратні комплекси і додатки. У системі настроюються організаційно-штатні і організаційно-функціональні структури підприємства з використанням таких організаційних одиниць, як філіал, департамент, відділ, робоча група і т.д.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Фази створення інформаційних систем.

2. Сутність системного підходу.

3. Сукупність методів планування інформаційних систем.

4. Етапи впровадження інформаційних систем.

 

ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Можна виділити наступні етапи створення і функціонування (життєвого циклу)ІС:

а) розробка концепції ІС, розробка технічного завдання, проектування, реалізація, впровадження в експлуатацію, супровід;

б) розробка технічного завдання, проектування, реалізація, впровадження в експлуатацію, супровід;

в) проектування, реалізація, впровадження в експлуатацію, супровід, розробка технічного завдання;

г) розробка концепції ІС, розробка технічного завдання, проектування, реалізація, супровід.

2. Адаптованість – це коли:

а) дані зберігаються і обробляються в єдиному інформаційному просторі;

б) система настроюється відповідно до вимог замовника і на особливості інформаційного поля замовника;

в) система може ефективно функціонувати в територіально видалених підрозділах і філіалах підприємства;

г) система може виконуватися у вигляді каркаса, що містить базові модулі, і доповнюватися відповідно до вимог зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюється.

3. Масштабованість – це коли:

а) дані зберігаються і обробляються в єдиному інформаційному просторі;

б) система настроюється відповідно до вимог замовника і на особливості інформаційного поля замовника;

в) система може ефективно функціонувати в територіально видалених підрозділах і філіалах підприємства;

г) система може виконуватися у вигляді каркаса, що містить базові модулі, і доповнюватися відповідно до вимог зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюється.

4. Розподіленість – це коли:

а) дані зберігаються і обробляються в єдиному інформаційному просторі;

б) система настроюється відповідно до вимог замовника і на особливості інформаційного поля замовника;

в) система може ефективно функціонувати в територіально видалених підрозділах і філіалах підприємства;

г) система може виконуватися у вигляді каркаса, що містить базові модулі, і доповнюватися відповідно до вимог зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюється.

5. Інтегрованість – це коли:

а) дані зберігаються і обробляються в єдиному інформаційному просторі;

б) система настроюється відповідно до вимог замовника і на особливості інформаційного поля замовника;

в) система може ефективно функціонувати в територіально видалених підрозділах і філіалах підприємства;

г) система може виконуватися у вигляді каркаса, що містить базові модулі, і доповнюватися відповідно до вимог зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюється.

 

 

РОЗДІЛ 5.