Органи державного нагляду та їх повноваження

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону праці здійснюють спеціально уповноважені на те орга­ни та інспекції, які, як вже підкреслювалось, не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. До їх числа належать: Державний департамент нагляду за додержан­ням законодавства про працю; Державна інспекція праці Міні­стерства праці та соціальної політики України; Державний ко­мітет з нагляду за охороною праці України; Державна інспек­ція охорони праці Комітету України з нагляду за охороною праці; Міністерство екології та природних ресурсів України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністерства палива та енергетики України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю й охорону праці на виробництві здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкоіиіинми йому прокурорами.

Ці органи створюють певнусистему органів і здійснюють на­гляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону праці підприємствами (установами, організаціями) всіх форм класності та діють на основі відповідних нормативно-правовихактів, що регламентують їхню діяльність.

Державний департамент нагляду за додержанням законодав­ства про працю утворено у складі Міністерства праці та соціаль­ної політики України постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2000 р. № 1351 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 35) на базі Головної державної інспекції праці й Дер­жавної експертизи умов праці України.

Відповідно до Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого поста­новою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1771 (Офіційний вісник України. — 2000- — № 49. — С. 2122) Держнаглядпраці здійснює державний нагляд за додержанням законодавства про працю та законодавства про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування на підприємствах, в уста­новах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю; бере участь у формуванні та за­безпеченні реалізації державної політики у сфері соціального за­хисту працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важ­кими умовами праці.

Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань: 1) контролює додержання законодавства про працю та про за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення прав і гарантій застрахованих осіб шляхом прове­дення перевірок підприємств та фізичних осіб, які використову­ють найману працю; 2) узагальнює практику застосування за­конодавства з питань, що належать до його компетенції, розроб­ляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та подає їх на розгляд Мінпраці; 3) бере участь у формуванні та забезпе­ченні реалізації державної політики у сфері соціального захис­ту працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важки­ми умовами праці; 4) готує до проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяль­ності Кабінету Міністрів України пропозиції щодо соціального захисту працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важ­кими умовами праці; 5) забезпечує проведення державної екс­пертизи умов праці та здійснення державного контролю за пра­вильністю призначення і надання працівникам підприємств соці­альних гарантій і компенсацій за роботу в шкідливих та важ­ких умовах праці відповідно до законодавства; 6) бере участь у розробленні пропозицій щодо вдосконалення обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до його компетенції; 7) за дорученням Мінпраці здійснює міжнародні зв'язки з пи­тань, що належать до його компетенції; 8) опрацьовує і подає на розгляд Мінпраці проекти нормативно-правових актів, якими регулюються питання, що належать до його компетенції; 9) ви­ступає в установленому порядку за дорученням Мінпраці замов­ником науково-дослідних робіт з питань, що належать до його компетенції; 10) розглядає в установленому порядку звернення громадян і здійснює їх прийом з питань, що належать до компе­тенції Департаменту; 11) забезпечує інформування населення про стан додержання законодавства про працю та умови праці, за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування, надання правової, практичної і методичної допомоги підприємствам, про­ведення роз'яснювальної та консультаційної роботи з питань, що належать до його компетенції тощо.

Держнаглядпраці має право: 1) утворювати експертні та ро­бочі групи, залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств та об'єднань підприємств (за по­годженням з їх керівниками), громадських інспекторів праці для проведення перевірок і розгляду питань, що належать до його компетенції; 2) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємств інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 3) заслуховувати звіти керівників підприємств з питань додержання вимог законодавства про працю та умови праці.

Посадові особи Держнаглядпраці мають право: 1) безпере­шкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвіду­вати підприємства для перевірки додержання законодавства про працю та умови праці, вимагати від роботодавців необхідні по-,яснення, матеріали та інформацію; 2) давати посадовим особам центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядуван­ня та підприємств обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та умови праці; 3) складати у випадках, передбачених законодавством, протоко­ли лро адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адмі­ністративні стягнення згідно із законодавством; 4) вносити ро­ботодавцям подання про накладення стягнення на окремих по­садових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та умови праці, а в окремих випадках передавати матеріали щодо цих порушень до правоохоронних органів.

Держнаглядпраці проводить свою діяльність у взаємодії з центральними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями.

Держнаглядпраці очолює директор департаменту — Головний державний інспектор праці України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра праці та соціальної політики. Директор Держ­наглядпраці за посадою є членом колегії Мінпраці.

Постановою Кабінету Міністрів України №1771 від 29 листо­пада 2000 р. було встановлено, що до утворення територіальних органів Департаменту функції щодо нагляду за додержанням законодавства про працю в регіонах виконують територіальні державні інспекції праці, які входять до складу Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управ­лінь праці та зайнятості населення обласних, Київської та Сева­стопольської міських державних адміністрацій.

На виконання Указу Президента України від 7 травня 2002 р. № 292 "Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості з заробітної плати" з 1 вересня 2002 р. створено територіальні органи Державного департаменту нагляду за до­держанням законодавства про працю. До складу цих новоутво­рених територіальних органів входять державні інспектори праці, які безпосередньо діють у кожному районі та місті обласного підпорядкування. Для підвищення ефективності їхньої роботи постановою Кабінету Міністрів від 9 серпня 2002 р. № 959 "Про встановлення граничної чисельності працівників територіальних органів Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю" передбачено приведення структури орга­нів державного контролю у відповідність до вимог Конвенції МОП № 81 "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі". Згідно з цією Конвенцією завданням системи інспекції праці є забезпечення застосування норм законодавства щодо умов праці та безпеки працівників у процесі їхньої роботи, зокрема щодо три­валості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, тобто всі ці питання мають розглядати­ся інспекцією комплексно.

В Україні, зокрема в складі Міністерства праці та соціальної політики, ці питання було віднесено до компетенції різних депар­таментів — Держнаглядпраці та Держохоронпраці. З метою упо­рядкування наглядової діяльності, а також посилення наглядової функції за станом охорони праці Указом Президента України від 18 вересня 2002 р. № 834/2002 утворено на базі Державного де­партаменту з нагляду за охороною праці, що діяв у складі Міністер­ства праці та соціальної політики України, — Державний комі­тет України з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади (Праця і зарплата. — 2002. — № 36).

Таким чином, фактично в Україні триває роз'єднання нагля­дової діяльності у сфері додержання законодавства про працю й у сфері охорони праці на виробництві, оскільки утворено два державних органи, незалежних у своїй діяльності й непідзвітних один одному, Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю у складі Мінпраці України і Держав­ний комітет України з нагляду за охороною праці як централь­ний орган виконавчої влади. Причому останній має більш висо­кий правовий статус. Згідно з Указом Президента України від 18 вересня 2002 р. № 834/2002 з Міністерства праці та соціаль­ної політики України знято повноваження функцій Комітету України по нагляду за охороною праці. Таким чином, Держав­ний комітет з нагляду за охороною праці тепер є повноважним центральним органом виконавчої влади, який здійснює управ­ління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціо­нальне регулювання з питань, віднесених до його відання (ч. 7 ст. 1 Указу Президента України "Про систему центральних орга­нів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. № 15799).

Видається, що в такій політиці є сенс, адже предметом нагля ду у першій сфері є додержання нормативно-правових актів, які не містять технічних норм, а в другій — якраз навпаки, охорона праці опогоредкована юридичними нормами з технічним змістом. Тут ідеться про дотримання технічних стандартів, технологій, вимог до продукції, технічних вимог для умов праці тощо. Відпо­відно, зміст знань посадових осіб, якібезпосередньо здійснюють наглядову діяльність у цих сферах, у першому випадку стосується знання трудового законодавства, а в другому — знання техніч­них нормативів, що вимагає різної фахової підготовки спеціа­лістів.

Україною ще не ратифіковано Копненцію МОП № 81 і не вре­гульовано наглядову діяльність на рівні закону. Водночас Росій­ська Федерація ратифікувала цю Конвенцію ще у 1998 р. Для приведення національного законодавства у відповідність до стан­дартів МОП, а також європейських міжнародних стандартів, не­обхідно прискорити вирішення питання про ратифікацію Кон­венції МОП № 81, а також щодо подання на ратифікацію Євро­пейської соціальної хартії, підписаної від імені України.

Нині продовжує діяти Інструкція про порядок накладення штрафів Державною інспекцією праці Міністерства праці та соціальної політики України, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 13 лютого 1998 р. № 23/35 (Людина і праця: Інфор­маційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. — 1998. — № 5).

Згідно зі ст. 230-1 КпАП України органи Міністерства праці та соціальної політики України розглядають справи про адміні­стративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України (ст. 188-6 КпАП).

Від імені органів Міністерства праці та соціальної політики України розглядати справи про адміністративні правопорушен­ня і накладати адміністративні стягнення мають право:

— головний державний інспектор праці;

— заступник міністра праці та соціальної політики України, його заступники;

—головні державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці, їх заступники;

—державні інспектори праці Головної дер­жавної інспекції праці: штраф до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

—державні інспектори праці територіальних державних ін­спекцій праці: штраф до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 188-6 КпАП невиконання законних вимог поса­дових осіб Державної інспекції праці Міністерства праціта соці­альної політики України про усунення порушень законодавства про працю спричиняє накладення штрафу на посадових осіб від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У сфері охорони праці стан додержання законодши-тва кон­тролюється значним числом державних органів. Згідно зі ст. 38 Закону України "Про охорону праці" (в редакції Закону Украї­ни від 21 листопада 2002 р.) державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

—спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

—спеціально уповноважений державний орган з питань раді­ації та безпеки;

—спеціально уповноважений державний орган з питань гігі­єни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єд­нань державних адміністрацій і органів місцевого самоврядуван­ня, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороню праці ре­гулюється Законами України "Про охорону праці", "Про вико­ристання ядерної енергії і радіаційної безпеки", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" іншими нормативно-правовими акта­ми та положеннями про ці органи, що затверджуються Прези­дентом України або Кабінетом Міністрів України. Державним органом загальної компетенції є Державний комітет з нагляду за охороною праці України, утворений згідно з Указом Прези­дента України від 18 вересня 2002 р. № 834/2002 як централь­ний орган виконавчої влади. Положення про Державний комі­тет ще не прийнято. Попереднє Положення про Комітет по на­гляду за охороною праці, затверджене Указом Президента Украї­ни від 9 березня 1998 р. № 182/98 (Офіційній вісник України. — 1998. — Число 10), яке поки не скасоване, передбачає, що цей орган безпосередньо реалізує держи пну політику в сфері охоро­ни при ці, здійснює нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актівз охорони праці, держав­ний гірничий нагляд, профілактику травматизму виробничого і невиробничого характеру,

Відповідно до зазначеного Положення основними завданнями нагляду за охороною праці є:

—комплексне управління охороною праці;

—державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових акті и з безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'яза­них з геологічним вивченням надр, їх охороною і використан­ням, переробкою мінеральної сиропним;

—координація робіт з профілактики травматизму невиробни­чого характеру;

—проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

—координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці й підвищення ефективності державного нагляду за охо­роною праці, контроль за їх виконанням,державне замовлення наукових досліджень з цих питань;

—встановлення і розвиток міжнароднихзв'язків з питань нагляду за охороною праці.

Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці відповідно до покладених завдань:

—бере участь у формуванні державної політики з охорони праці та профілактики травматизму виробничого і невиробни­чого характеру, охорони надр, розробляє механізм її реалізації;

—координує роботу міністерств, інших центральних і місце­вих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й об'єднань підприємств з питань безпеки, гігієни праці та вироб­ничого середовища, травматизму невиробничого характеру;

—організує і здійснює державний нагляд: за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів з охорони праці; своє­часним забезпеченням працівників спецодягом та іншими засо­бами індивідуального захисту відповідно до нормативних актів; проектуванням, виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструк цією, налагодженням і експлуатацією машин, механізмів, обладнання, транспортних та інших засобі н виробництва згідно з ви­могами нормативних актів про охорону примі;

—проводить експертизу проектів будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) підприємстн і виробничих об'єктів, наукових розробок з питань нових технологій, засобін виробництва, коштів колективного та індивідупльного захиступрацюю­чих на їх відповідність нормативним актам про охорону праці й бере участь у введенні в експлуатацію виробничих об'єктів і об'єктів соціально-культурного призначення;

—видає дозволи на введення в експлуатацію нових і рекон­струйованая об'єктів виробничого і соціально-культурного при­значення, початок роботи підприємств, установ і організацій всіх форм власності та видів діяльності.

Згідно з Типовим положенням про Державну інспекцію охо­рони праці, затвердженим наказом Державного комітету Украї­ни з нагляду за охороною праці від 19 червня 1995 р. № 92 (За­конодавство України про охорону праці: Збірник нормативних документів. — К., 1995. — Т. 4. — С 39). Цей орган здійснює функції державного органу щодо організації управління охоро­ною праці і здійснення нагляду за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (користування надрами) на підприємствах, в установах і організаціях незалеж­но від форм власності, а також за виробничою діяльністю підприємців у галузі на території регіону і не залежить від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих органів державної виконавчої влади.

У процесі своєї діяльності Держінспекція має право:

—безперешкодно у будь-який час проводити перевірку підкон­трольних підприємств щодо додержання законодавства та інших нормативних актів про охорону праці та надр, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;

—залучати за погодженням з відповідними об'єднаннями, підприємствами, місцевими органами державної виконавчої вла­ди їх спеціалістів для проведення перевірок підконтрольних під­приємств і об'єктів;

—надсилати (подавати) керівникам підприємств обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці та користування надрами;

— зупиняти експлуатацію з накладанням пломби підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць та устаткування до усунення порушень вимог щодо охорони праці та використання надр, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих чи суперечать законодавству про надра, або в разі відсутності дозволу органів Комітету з нагляду за охороною праці на початок роботи підприємства;

— накладати на підприємства штрафи за результатами комплексних перевірок та в разі невиконання розпоряджень (приписів) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці та користування надрами;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, надр і ведення підривних робіт;

— надсилати (надавати) власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді для вжиття заходів і передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності;

— перевіряти додержання встановленого порядку допуску працівників до роботи, їх інструктажу, навчання безпечних методів роботи, перевірки знань з питань охорони праці, відстороняти від виконання небезпечних і спеціальних робіт осіб, які не мають на це права;

— перевіряти знання з питань охорони праці у посадових осіб до початку виконання ними своїх обов'язків і періодично згідно з чинними нормативними актами;

— вилучати дозволи на право проведення підривних робіт, свідоцтва на право придбання промислових вибухових матеріалів і виготовлення найпростіших вибухових речовин у разі порушень вимог нормативних актів про охорону праці;

— припиняти випуск або вилучати дозволи на початок виробничої діяльності підприємств, виготовлення машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, технологічні процеси у разі порушення умов дії дозволів або невідповідності вимогам нормативних актів про охорону праці вказаних об'єктів і обладнання;

— проводити у встановленому порядку розслідування обставин і причин аварій, випадків виробничого травматизму, випадків розкрадання, розкидання і втрат промислоїшх вибухових мате­ріалів, приймати за результатами розслідування обов'язкові для виконання рішення з питань, віднесених до компетенції органів Комітету з нагляду за охороною праці ти інші права.

Від імені органів Держнаглядохоронпраці України розгляда­ти справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають Право державні інспектори, головні державні інспектори, начальники інспекції Дерднаглядохоронпраці України та їх заступники, начальники управлінь і відділів Держнаглядохоронпраці України та їх заступники та інші посадові особи.

Указом Президента України "Про державне регулювання ядерної і радіаційної безпеки" від 5 грудня 2000 р. № 1303/2000 ство­рено Державний комітет ядерного регулювання України як цен­тральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Згідно з Положенням про Державний комітет ядерного регулювання України, затвердженим Указом Президента України від б берез­ня 2001 р. № 155/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 10. — С. 403), Комітет здійснює державний нагляд за додер­жанням законодавства, норм, правил і стандартів щодо викори­стання ядерної енергії, вимог ядерної і радіаційної безпеки.

Державне регулювання безпеки використання ядерної енергії здійснюється згідно із Законом України "Про використання ядер­ної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81) (зі змінами та доповненнями). Органи державного регулювання ядерної і радіа­ційної безпеки утворюють державні інспекції, на які покладається державний нагляд у цій сфері. Державні інспекції діють на підставі положень, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Державні інспектори мають право:

—безперешкодно в будь-який час відвідувати підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, для пере­вірки додержання законодавства про використання ядерної енергії, отримувати від ліцензіата або власника необхідні пояс­нення, матеріали та інформацію з цих питань;

—застосовувати у встановленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ і організацій та підприємців за порушен­ня законодавчих актів, норм, правил і стандартів з ядерної та ра­діаційної безпеки та умов наданих дозволів;

—обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення вимог щодо ядерної і радіаційної безпеки;

—притягати у встановленому порядку до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ядерну і радіаційну безпеку та інші права.

Спеціальними автономними підрозділами в структурі органів, що здійснюють наглядові функції із забезпечення ядерної і радіаційної безпеки, є: Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою, яка діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1995 р. № 751 // ЗП України. — 1996. — № 2. — Ст. 41) і Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров'я України.

Специфіка діяльності Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою як надвідомчого наглядового органу відбивається вже в самій назві, що свідчить про те, що владні повноваження цієї інспекції поширюються на організації, підприємства та осіб, які здійснюють експлуатацію ядерних установок незалежно від їх відомчої належності й форм власності.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах, незалежно від форм власності, здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний пожежний нагляд здійснюють управління державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України згідно з Положенням про державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. № 508 (зі змінами і доповненнями). Органи державного пожежного нагляду здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державної виконавчої влади, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, громадянами, а також виконують деякі інші покладені на них завдання (див.: Порядок видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 року № 150 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — С. 285).

Державні інспектори з пожежного нагляду мають право: проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, вовобудоа та інших підкон­трольних об'єктів незалежно від форм шдаснооті, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали, інформацію та ін. У разі виявлення порушень забороняти до їхусунення випуск і засто­сування проектів, зупиняти проведення будівельно монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт; притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств установ, організацій та гро­мадян, винних у порушенні встннішлених законодшнїшом вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, посттюм органів дер­жавного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням; застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за пору­шення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.

Згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 27. — Ст. 218) (зі змінами і доповненнями) державний санітарно-епідеміоло­гічний нагляд — це діяльність органів, установ і закладів дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за до­триманням юридичними і фізичними особами санітарного зако­нодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усу­нення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо по­рушників (ст. 39 Закону).

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміоло­гічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1217 (Урядовий кур'єр. — 2002. — 11 вересня), метою нагляду є запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного законодавства.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіж­ного та поточного нагляду. Систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідпі заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного комітету України з виконання покарань, Служби безпеки України та ін. На ці заклади і підрозділи покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підлеглих їм територіях, об'єктах, у час­тинах і підрозділах.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний лікар України — перший заступник міні­стра охорони здоров'я України.

Запобіжний державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється шляхом: державного санітарно-епідеміологічного нормування, що полягає у розробленні вимог до проведення нау­ково-дослідних робіт з обґрунтування санітарних норм; розроб­ленні, експертизі, затвердженні та опублікуванні санітарних норм; нагляді за упровадженням норм; санітарно-епідеміологічної ек­спертизи; видачі висновків та дозволів; погодження схем про­ектної документації, санітарних заходів, державних стандартів; визначення необхідності профілактичних щеплень у разі загро­зи виникнення епідемій, масових отруєнь тощо.

Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд вклю­чає: контроль за дотриманням юридичними і фізичними особа­ми передбачених санітарним законодавством вимог безпеки для здоров'я і життя людини; ведення державного обліку інфекцій­них хвороб, професійних захворювань, радіаційних уражень; встановлення обмежень або заборони в'їзду на територію України її громадян та інших осіб, транзиту товарів та вантажів з окре­мих країн або регіонів у зв'язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх територіях тощо.

Нагляд здійснюють Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі установ, закладів, частин і підрозділів Міноборони, МВС, СБУ, Держкомкордону, Державного департаменту з виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління та їх заступники, лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи державної санітарно-епідеміоло­гічної служби, помічники лікарів.

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, висновків органів санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні правопорушень, можуть бути накладеш адміністративні штрафи.

Державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії здійснюється Держанной» інспек­цією з енергетичного нагляду за режимами споживання елект­ричної і теплової енергії (Держенергонагляд), яка створюється Міністерством палива та енергетики і діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 929 (зі змінами і доповненнями).

Головний державний інспектор України а енергетичного на­гляду, його заступники та відповідні державні інспектори з на­гляду під час виконання покладених на Держенергонагляд зав­дань та функцій мають право:

—вимагати в межах своєї компетенції від суб'єктів електро­енергетики та споживачів вжиття заходів для усунення вияв­лених Держенергонаглядом порушень;

—вимагати в установленому порядку від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, суб'єктів електроенергетики та споживачів інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;

—визначати періодичність, порядок і напрями обстеження електричних і теплових установок споживачів енергії;

—безперешкодного в будь-який час доби доступу до електрич­них і теплових установок суб'єктів електроенергетики та спо­живачів;

—опломбування в установленому порядку електричних і теп­лових установок споживачів енергії;

—видавати суб'єктам електроенергетики та споживачам обо­в'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушень нор­мативно-правових актів; приведення засобів обліку, контролю та регулювання виробництва, передачі, постачання та споживання енергії у відповідність з нормами, правилами і стандартами в електроенергетиці; неприпустимості продовження експлуатації
електричних і теплових установок споживачів, якщо це створює загрозу для життя та здоров'я обслуговуючого персоналу і насе­лення, навколишнього середовища, енергопостачання інших спо­живачів.

Рішення посадових осіб Держенергонагляду можуть бути оскаржені в установленому порядку. Подання скарги не є підставою для припинення виконання рішення, яке оскаржується, до його остаточного розгляду відповідно до законодавства (Положення Із змінами, внесеними згідно з Постановами KM № 1896 від 30 листопада 1998 p., №367 від 23 квітня 2001р., в редакції Постанови KM №665 (665-2002-п) від 17 травня 2002 p.).

Серед органів державного нагляду особливе місце посідають органи прокуратури України, повноваження яких визначено Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991р. (Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793) (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону "Про прокуратуру" (в редакції Закону України від 12 липня 2001 р. № 2663-III) Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори здійснюють прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадовими особами та громадянами.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи належності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну чи банків ську таємницю або конфіденційну інформацію,письмово вима­гати подання в прокуратуру для персліркп іпкшмчених доку­ментів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у томучислі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій,для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

2)вимагати для перевірки рішення, розпорядження. Інструкції,
накази та інші акти і документи, одержувати інформаціюпро стан
законності й заходи щодо її забезпечення;

3)вимагати від керівників та колегіальних органік проведен­
ня перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтроль­них підприємств, установ, організацій та інших структур неза­лежно від форм власності, а також виділення спеціалісті и для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4)викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них ус­них або письмових пояснень щодо порушень закону.

У разі виявлення порушень закону прокурор або його засту