Органи нагляду і контролю за дотриманням законодавства про

Працю та їх компетенція

Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які у своїй діяльності не залежать від власника або уповноваженого ним органу.

Основна роль у забезпеченні нагляду і контролю за дотриманням

законодавства про працю належить Міністерству праці та соціальної політики. Воно, зокрема, здійснює комплексне управління охороною праці та державний нагляд за дотриманням вимог безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; забезпечує розвиток соціально-трудових відносин, захист прав працюючих громадян через встановлення відповідних стандартів охорони й умов праці та нагляду за їх дотриманням роботодавцями.

Державний контроль за дотриманням законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності здійснює безпосередньо Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики (далі — державна інспекція).

Державна інспекція здійснює контроль за дотриманням законодавства про працю з таких основних питань:

• трудовий договір і ведення трудових книжок;

• робочий час і час відпочинку;

• оплату праці, гарантії і компенсації;

• укладення та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів;

• трудові відносини у разі банкрутства та приватизації підприємств;

• відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

• праця жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;

• трудова дисципліна і матеріальна відповідальність працівників;

• виплата працівникам допомоги з державного соціального страхування.

Державна інспекція відповідно до покладених на неї завдань:

• контролює дотримання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

• вносить на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення й попередження порушень законодавства про працю, а в необхідних випадках доводить їх до відома органів прокуратури;

• у випадках, передбачених законодавством, складає протоколи про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю, а також розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення згідно із законодавством;

• сприяє організації правового навчання власників (керівників) підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз'яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

• веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань дотримання законодавства про працю. При цьому посадові особи державної інспекції не виступають посередниками чи арбітрами під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства про працю;

• має право залучати до перевірок підприємств громадських інспекторів
праці. Положення про громадських інспекторів праці затверджує Міністерство праці та соціальної політики.

Законом України «Про зайнятість населення» (ст. 18) визначено правовий статус Інспекції з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення (далі — інспекція), яка входить до складу державної служби зайнятості.

Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Права посадових осіб інспекції зайнятості збігаються з правами посадових осіб інспекції праці.

Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Відповідно до Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1991 р. № 92, «Про створення Фонду України соціального захисту інвалідів» на Фонд покладено обов’язок контролю за дотриманням встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (п. 13) здійснюють контроль за створенням на підприємствах робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за дотриманням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні. Наприклад, Міністерство транспорту України здійснює в межах своїх повноважень контроль за станом профілактики і попередженням правопорушень, дотриманням законодавства України підприємствами галузі та виконанням міжнародних договорів.

Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини та громадянина, які отримує завдяки: зверненням громадян України, іноземців, осіб без громадянства або їх
представників; зверненням народних депутатів України; власній ініціативі.

Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Органи судової влади вирішують питання щодо законності правозастосовчого акта роботодавця (наказів про звільнення з роботи, переведення на іншу роботу, при вирішенні індивідуальних спорів працівників щодо зняття дисциплінарного стягнення).

Треба врахувати, що в законах України з окремих інститутів Особливої частини трудового права містяться норми щодо контролю за дотриманням законодавства про працю. Так, контроль за дотриманням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці України та його органи; фінансові органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці.

Нагляд за дотриманням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на те державні органи й інспекції, які діють незалежно від власника або уповноваженого ним органу.

Контроль за дотриманням законодавства про відпустки здійснюють у межах своєї компетенції центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, профспілкові органи.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їхні об'єднання.

У ст. 260 КЗпП дається перелік органів, які здійснюють державний нагляд за охороною праці, а їхня компетенція визначається іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про охорону праці», органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і рад народних депутатів і діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Службові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право: безперешкодно у будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання за­конодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію із зазначених питань; надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у сфері охорони праці; зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших

нормативних актів про охорону праці; надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, в необхідних випадках передавати матеріали органам прокуратури для притягнення посадовців до кримінальної відповідальності.

Відповідно до Указу Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. Комітет України по нагляду за охороною праці ліквідовано, а його функції покладено на Міністерство праці та соціальної політики України.

Мінпраці України здійснює комплексне управління охороною праці та державного нагляду за дотриманням вимог щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Міністерство праці та соціальної політики України виконує такі функції:

- здійснює комплексне управління охороною праці на державному
рівні, реалізовує державну політику в цій галузі, за участю міністерств,
інших центральних органів виконавчої влади та профспілок розробляє
національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища і контролює її виконання;

- забезпечує проведення державної експертизи умов праці, визначає
порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць
щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці.

Повноваження Міністерства внутрішніх справ України щодо здійснення державного пожежного нагляду визначено у ст. 4 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. та Положенні про Державну пожежну охорону.

Основні завдання Держпожнагляду України:

- встановлення та контроль за забезпеченням єдності вимог
державних стандартів, норм і правил у галузі пожежної безпеки;

- здійснення контролю за дотриманням вимог пожежної безпеки під час
проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення та
експлуатації будівель, споруд та інших об’єктів незалежно від форм
власності і видів діяльності, розроблення та виготовлення
пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, речовин і
матеріалів;

- виявлення й контроль за усуненням причин і умов, що сприяють виникненню та поширенню пожежі, створюють загрозу життю та здоров'ю людей, заважають своєчасній ліквідації пожеж та врятуванню людей;

- розроблення заходів профілактики пожеж.

Правовою основою діяльності органів та закладів санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України є Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.

Серед основних напрямів діяльності державної санітарно-епіде­міологічної служби — здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що контролюють дотримання юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та щодо застосування заходів правового характеру до порушників.

Основні завдання діяльності санітарно-епідеміологічної служби:

- нагляд за організацією та проведенням органами державної ви­конавчої влади, місцевого й регіонального самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

- нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення;

- нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

- проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволу на їх використання.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланове — залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма й порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та рад народних депутатів у сфері охорони праці визначено у ст. 263 КЗпП та ст. 41 Закону України «Про охорону праці». До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за забезпеченням соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах й організаціях, а також за якістю проведення атестації робочих місць, за умовами праці й надання працівникам відповідно до законодавства пільг і компенсацій за роботу в шкідливих умовах.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Поняття нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

2. Які органи здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю?

3. Як здійснюється громадський контроль за охороною праці?

4. Відповідальність за порушення законодавства про працю та охорону праці.

5. Правове положення органів нагляду та конролю за дотриманням законодавства про працю.

6. Практика розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

 

 

Список літератури

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Кодекс законів про працю України: За станом на 1 серпня 2006 р. /
Верховна Рада України. Офіц. вид. - К.: Парламентське вид-во, 2006. -
112 с.

3. Кодекс законів про працю. - К.: Видавництво «Право», 2003.

4. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами: Зб.
нормативних актів / В. С. Ковальський (уклад.). - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 1200 с.

5. Кодекс законів про працю України з постатейно систематизованими
матеріалами / Василь Михайлович Вакуленко (упоряд. і наук. ред.). - К.:
Істина, 2001. - 795 с.

6. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від
15 вересня 1999 р. // ВВРУ. - 1999. - № 45. - Ст. 397.

7. Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству,
установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею
або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних
цінностей» від 6 червня 1995 р. // ВВРУ. - 1995. - № 22. Ст.173.

8. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. // ВВРУ. - 1997. - № 2. - Ст. 4.

9. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. // ВВРУ. -
1993. - № 52. - Ст. 490.

10. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 42. - Ст. 2080.

11. Закон України «Про зайнятість населення» від 1 беребзня 1991 р. в редакції
від 21 листопада 1997 р. // ВВРУ. - 1998. - № 11 - 12. - Ст. 44.

12. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. //
ВВРУ. - 1993. - № 36. - Ст. 361.

13. Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у
зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 10 жовтня 2000 р. // ВВРУ. - 2000. - № 42. – Ст. 422.

14. Закон України «Про оплату праці» від 1 травня 1995 р. // ВВРУ. - 1995. - № 17. - Ст. 121.

15. Закон України «Про організації роботодавців» від 24 травня 2001 р. //
Урядовий кур’єр. – 2001. – 27 червня.

16. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. // ВВРУ. - 1992. - № 49. - Ст. 668.

17. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р. // № 24.

- Ст. 272.

18. Закон України «Про порядок розв’язання колективних трудових спорів
(конфліктів)» від 3 березня 1998 р. // ВВРУ. – 1998. – № 34. – Ст. 227.

19. Постанова Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у
загальнодержавній власності» від 19 березня 1993 р. № 203 // ЗП Уряду
України. - 1993. - № 6. - Ст. 121.

20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом
працівників державних підприємств, установ, організацій» від 3 квітня
1993 р. № 245 // ЗП Уряду України. - 1993. - № 9. - Ст. 184.

21. Постанова Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників»
від 27 квітня 1993 р. № 301 // ЗП Уряду України. - 1993. - № 10. - Ст. 97.

22. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду
судами трудових спорів» № 18 від 26 жовтня 1995 р. // Кодекс законів про
працю України з постатейними матеріалами: Зб. нормативних актів / В. С.
Ковальський (уклад.). - К.: Юрінком Інтер, 2006.

23. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в
справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам,
організаціям їх працівниками» № 3 від 28 березня 1997 р. // Кодекс законів
про працю України з постатейними матеріалами: Зб. нормативних актів /
В. С. Ковальський (уклад.). - К.: Юрінком Інтер, 2006.

24. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах
про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня
1995 р. // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами:
Зб. нормативних актів / В. С. Ковальський (уклад.). - К.: Юрінком Інтер, 2006.

25. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення
(псування) матеріальних цінностей: Затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116 // ЗП України. - 1996. - № 6.
- Ст. 192.

26. Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства,
що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу: Затверджене
постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 // ЗП
Уряду України. - 1993. - № 6. - Ст. 121.

27. Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на
роботу працівників: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України
від 19 березня 1994 р. № 170 // ЗП Уряду України. 1994. - № 7. - Ст. 172.

28. Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: Затверджене
постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094 //
Урядовий кур’єр. - 2001. - 19 вересня.

29. Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників
з питань охорони праці: затверджене наказом Державного комітету
України по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 р. № 30 // Кодекс

законів про працю України з постатейними матеріалами. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - С. 617.

30. Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в
установах і організаціях: Затверджена наказом Міністерства праці України,
Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення
України від 29 липня 1993 № 58 // Людина і праця: Інформаційний
бюлетень Міністерства праці України. - 1993. - № 9; Праця і зарплата. -
2001. - №27.

31. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Затверджений
наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р.
№ 256 // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних
актів. - К., 1995. - Т. 3. - С. 32.

32. Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці,
на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: Затверджений
наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р.
№ 46 // Інформаційний бюлетень Українського державного центру
правової інформації. - 1994. - № 18.

33. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці,
робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня:
Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001
р. №163.

34. Положення про громадських інспекторів праці: Затверджене наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 20 березня 1998 р.
№ 43 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та
соціальної політики України. - 1998. - № 5.

35. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати
працездатності: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
4 квітня 1994 р. № 221 // ЗП України. - 1994. - № 8. - Ст. 190.

36. Про затвердження переліку робіт, при виконанні яких може
запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність,
умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну)
матеріальну відповідальність: Наказ міністерства праці України від
12 травня 1996 р. № 43 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень
Міністерства правці України. - 1997. - № 1.

37. Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим
днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці:
Затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики України від
10 жовтня 1997 р. № 7 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень
Міністерства праці та соціальної політики України. - 1997. - № 12. - С. 27-28; 1998. - №3. - С. 38.

38. Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на
підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: Затверджене наказом МНС України від 20 травня 1999 р. № 147 // Праця і зарплата. - 1999. - № 33.

 

Рекомендована література:

39. Бабаскін А. Ю., Баранюк Ю. В., Дріжчана С. В., Зуб І. В., Карпенко Д. О.
Трудове право України: Академічний курс:Підручник / Інститут держави і
права ім. В. М. Корецького НАН України / Н. М. Хуторян (заг. ред.). - К.: А.С.К., 2004. - 607 с.

40. Беззуб Б. С, Голяк Л. В., Кісілевич О. М., Мацко А. С, Міхатуліна О. М.
Порівняльне трудове право: Навч. посібник / Міжрегіональна академія
управління персоналом / А. С. Мацко (ред.). - К.: МАУП, 2005. - 176 с.

41. Бойко М. Д. Трудове право України. Навчально-практичний посібник. - К.: «Олан», 2005. - 320 с.

42. Болотіна Н. Б. Трудовий договір за законодавством України: Навч. посіб. - К.: Видавець А. В. Паливода, 2002. - 120 с.

43. Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І., Додіна Т. М., Олейніков О. Л., Гуменюк
І. О. Трудове право України: Підручник / Н. Б. Болотіна (ред.), Галія Інсафівна Чанишева (ред.). - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 358 с.

44. Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І., Додіна Т. М., Олейніков О. Л., Гуменюк
І. О. Трудове право України: Підручник / Нінель Борисівна Болотіна (ред.), Галія Інсафівна Чанишева (ред.). - 2 вид., стереотип. - К.: Київська обласна організація товариства «Знання», 2001. - 564 с.

45. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. - К.: Вікар, 2003. - 725 с.

46. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Практикум. - К.: Вікар, 2002. - 148с.

47. Борута І., Чанишева Г. І. Трудове право ЄС: Навч. посіб. / Програма Тасіс Європейського Союзу в Україні. - К.: ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 2004. - 92 с.

48. Буряк В. Я. Правове регулювання вирішення трудових спорів в Україні:
Посіб. для студентів. - Л., 2000. - 183 с.

49. Венедиктов В. С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб.
пособие для высш. учеб. заведений. - X.: Консум, 1998. - 140 с.

50. Венедиктов В. С. Теоретические проблеми юридической ответственности
в трудовом праве. - X.: Консум, 1995. - 136 с.

51. Венедиктов В. С. Рабочее время и время отдыха. - X., 1987.

52. Венедиктова В. Регулювання ненормованого робочого часу в умовах
ринкової економіки // Право України. - 1999. - № 7. - С. 104-106.

53. Гарасимів Т. 3. Словник термінів до навчальних курсів «Трудове право» та «Право соціального забезпечення України». - Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2003. - 176 с.

54. Гирич О. Г. Трудове право: Курс лекцій. - К.: ТП Прес, 2003. - 208 с.

55. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладення колективного договору //
Право України. - 2000. - № 8.

56. Гончарова Г. С. Переводы и перемещения в судебной практике. - X., 1982.

57. Гончарова Г. С, Жернаков В. В., Прилипко С. Н. Трудовое право в
вопросах и ответах: Учеб.-справ, пособие. - X.: Одиссей, 2000.

58. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Курс лекцій: Навч.
посіб. для студ. вищ. навч. закл.: У 4 ч. Ч. 1./ Міжрегіональна академія
управління персоналом (МАУП). - К.: МАУП, 2003. - 128 с.

59. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Курс лекцій:Навч.
посіб. для студ. вищ. навч. закл.: У 4 ч. Ч. 2 / Міжрегіональна академія
управління персоналом (МАУП). - К.: МАУП, 2003. - 136 с.

60. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: У 4 ч. Ч. 3. / Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП). - К.: МАУП, 2003. - 102 с.

61. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: У 4 ч. Ч.4. / Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП). - К.: МАУП, 2003. - 152 с.

62. Давиденко Г. І. Розгляд судами спорів, пов'язаних з укладенням, зміною і
припиненням трудового договору // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - №3. - С. 35-36.

63. Дмитренко Ю. П. Трудове право України: Курс лекцій / Інститут
післядипломної освіти Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. - К.: ІПО КУ ім. Тараса Шевченка, 2001. - 164 с.

64. Жернаков В. Міжнародний аспект правового регулювання соціально-
трудових відносин // Право України. - 2001. - № 4.

65. Зуб І. В., Стичинський Б. С, Грицяк І. А. Трудове право: Курс лекцій /
Українська академія держ. управління при Президентові України. - К., 1996. - 180 с.

66. Карлицький С. М. Трудове право України: Навч. посіб. - К.: Прецедент,
2004. - 216 с.

67. Карпенко Д. О. Правове регулювання матеріальної відповідальності сторін
трудового договору: Методична розробка до вивчення дисципліни
«Трудове право» / Межрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2000. - 50 с.

68. Карпенко Д., Хуторян Н. Особлива частина проекту Кодексу України про
працю потребує вдосконалення // Право України. - 1998. - № 6.

69. Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми Загальної частини проекту
Кодексу України про працю // Право України. - 1998. - № 3.

70. Карпенко Д. О. Правове регулювання матеріальної відповідальності сторін
трудового договору. - К.: МАУП, 2000. - 51с.

71. Карпенко Д. О. Трудове право України: Курс лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К., 1999. - 187 с.

72. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник
для вузов. - М.: Дело, 1999. - 728 с.

73. Короткій В. Г. Трудове право: прийняття на роботу і звільнення: Навч.-
метод. розробка / Міжрегіональна академія управління персоналом. - К., 1999. - 86 с.

74. Короткій В. Г. Трудове право: Прийняття на роботу і звільнення: Навч.-
метод. розробка / Міжрегіональна Академія управління персоналом
(МАУП). - 2-ге вид., перероб. - К.: МАУП, 2000. - 88 с.

75. Лазор В. Юридична природа трудового договору в ринкових умовах //
Право України. - 2000. - № 1.

76. Луценко С. Проблеми правового регулирования контракт как особой
формьі трудового договора // Предпринимательство, хазяйство и право. -
1997. - № 9.

77. Наровська К. Б., Пастухов В. П., Тищенко О. В., Чорноус С. М. Трудове
право України: порядок ведення та офрмлення кадрових документів: Навч.
посібник для студ. вищих навч. закл. / Академія адвокатури України /
В. П. Пастухов (заг. ред.). - К.: Алерта, 2005. - 279 с.

78. Осіпов А. В. Трудове право України: Навч.-метод, посібник / Ніжинський
держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя. - Ніжин: РВВ НДПУ, 2001. - 54 с.

79. Павлик П. М. Трудове право України: Навч. посіб. для дистанційного навч.
для студ. вищ. навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини
«Україна» / Н. Р. Малишева (наук. ред.). - К.: Університет «Україна», 2006. - 466 с.

80. Пилипенко П. Способи укладення трудового договору // Право України. -
2001. - №4.

81. Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак 3. Я., Синчук С. М., Парпан Т. В.
Трудове право України: Навч. посіб. / Львівський національний ун-т ім.
Івана Франка / П. Д. Пилипенко (ред.). - К.: Істина, 2005. - 207 с.

82. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права. - Львів, 1999. - 214 с.

83. Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак 3. Я., Синчук С. М., Якушев І. М.
Трудове право України. Академічний курс: Підручник для студ. юрид.
спец, вищих навч. закл. / П. Д. Пилипенко (ред.). - 2 вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2006. - 537 с.

84. Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак 3. Я., Синчук С. М., Якушев І. М.
Трудове право України: Академ. курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ.
навч. закл. / Пилип Данилович Пилипенко (ред.). - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2004. - 536 с.

85. Поліщук О. Д. Трудове право України: Навч. посіб. Практикум /
Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя. - Ніжин: Видавництво НДПУ ім. Миколи Гоголя, 2003. - 65 с.

86. Понікаров В. Д. Трудове право: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. - X.: ХДЕУ, 2002. - 108 с.

87. Приходько С. Г., Мелехова О. В. Трудове право України: Навч.-метод, посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т - К.: КНЕУ, 2003. - 207 с.

88. Прокопенко В. Правове становище професійних спілок: сьогодення і
перспективи // Право України. - 1999. - № 6.

89. Прокопенко В. Розмежування підстав припинення трудового договору за
угодою сторін від звільнення з ініціативи працівника // Право України. -
1997. - №3.

90. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник для студ. юрид. вищ.
навч. закл. - 3 вид., перероб. та доп. - X.: Консум, 2002. - 528 с.

91. Прокопенко В. І. Трудове право: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. - 224 с.

92. Процевський О. Про предмет трудового права України // Право України. - 2001. - №12.

93. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні. - X., 1999. - 272 с.

94. Сільченко С. Трудові правовідносини з молодими спеціалістами // Право
України. - 1998. - № 9.

95. Ставиский П. Р. Проблеми материальной ответственности в советском
трудовом праве. - К., Одесса: Высш. шк., 1982. - 184 с.

96. Становлення і розвиток цивільних і трудових відносин в сучасній Україні. - К., 2001. - 248 с.

97. Стычинский Б. С, Зуб И. В., Ротань В. Г. Научно-практичекий комментарий к законодательству Украины о труде. - К.; Севастополь: Інститут Юридических исследований, 2001. - 1024 с.

98. Сыроватская Л. А. Ответственность за нарушение трудового
законодательства. - М.: Юрид. лит., 1990. - 176 с.

99. Трудове право України: Зб. нормативно-правових актів / П. А. Бущенко
(упоряд.), І. А. Вєтухова (упоряд.). - 2 вид., виправ, та доп. - X.: Консум, 2002. - 464 с.

100. Трудове право України: курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. - Л.: Вільна Україна, 1996. - 160 с.

101. Трудове право України: Курс лекцій / П. Д. Пилипенко (ред.),
Н. Б. Болотіна (підгот.). - Львів: Вільна Україна, 1996. - 160 с.

102. Трудове право: Основні нормативно-правові акти України / Харківський
національний економічний ун-т / В. Д. Понікаров (уклад.). - X.: ВД «ІНЖЕК», 2006. - 48 с.

103. Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку. - К., 1999. - 108с.

104. Хуторян Н. Матеріальна відповідальність власника перед працівником //
Право України. - 1993. - № 3. - С. 21.

105. Хуторян Н. Удосконалення регулювання матеріальної відповідальності
працівника перед наймачем // Право України. - 1993. - № 5-6. - С. 29.

106. Хуторян Н. М. Правове регулювання дисципліни праці в новому Кодексі України про працю // Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н.М. Хуторян. - К.: ІнЮре, 1999. - С. 103-116.

107. Хуторян Н. М. Проблеми матеріальної відповідальності сторін трудового
договору // Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні. - X.: Консум, 1999. - С. 194-226.

108.Чанишева Г. І. Значення правильного оформлення трудового договору // Право України. - 1992. - № 7.

109. Чанишева Г. І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий

аспект. Монографія. - Одеса, 2001. - 328 с.

110. Чанишева Г. І., Фадєєнко А. Розгляд судами справ у спорах, щовиникають з трудових правовідносин (окремі питання) // Право України. - 1998. - № 8. - С. 58-63.

111. Шумляєва І. Д. Трудове право України: Навч. посіб. / Національна академія держ. управління при Президентові України; Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. - 140 с.

 

 

 

 

Зміст

Вступ............................................................................................................................3

Розділ І. Поняття, принципи, джерела трудового права.........................................4

1.1. Поняття, предмет, метод трудового права.........................................................4

1.2. Система трудового права....................................................................................8

1.3. Принципи трудового права.................................................................................9

1.4. Джерела трудового права..................................................................................11

1.5. Суб’єкти трудового права.................................................................................13

Розділ ІІ. Колективні договори і угоди..................................................................18

2.1. Поняття та зміст колективного договору.........................................................18

2.2. Порядок укладання та дія колективного договору..........................................21

2.3. Контроль виконання колективного договору..................................................23

2.4. Поняття та види колективних угод...................................................................24

Розділ ІІІ. Правова організація працевлаштування громадян..............................25

3.1. Поняття зайнятості і правові основи її забезпечення.....................................26

3.2. Правові основи працевлаштування...................................................................30

3.3. Правовий статус безробітного...........................................................................32

Розділ ІV. Трудовий договір....................................................................................35

4.1. Поняття трудового договору.............................................................................35

4.2. Форма та строки трудового договору. Контракт.............................................37

4.3. Порядок оформлення працівника на роботу....................................................41

4.4. Сумісництво і суміщення професій (посад).....................................................43

4.5. Переведення: поняття, види. Переміщення. Зміна істотних умов праці.......44

4.6. Припинення трудового договору......................................................................46

Розділ V. Робочий час та час відпочинку...............................................................51

5.1. Поняття та види робочого часу.........................................................................52

5.2. Режим та облік робочого часу. Надурочна робота..........................................54

5.3. Поняття та види часу відпочинку.....................................................................58

5.4. Відпустки, їх види та порядок надання............................................................60

Розділ VI. Трудова дисципліна................................................................................65

6.1. Поняття та правове регулювання дисципліни праці.......................................66

6.2. Внутрішній трудовий розпорядок.....................................................................68

6.3. Поняття дисциплінарного проступку і види дисциплінарної відповідальності.........................................................................................................69

6.4. Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності...........................70

Розділ VII. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору...............72

7.1. Поняття, підстава та умови матеріальної відповідальності...........................72

7.2. Види матеріальної відповідальності.................................................................74

7.3. Порядок визначення розміру шкоди.................................................................77

Розділ VIII. Заробітня плата....................................................................................79

8.1. Поняття заробітної плати...................................................................................79

8.2. Оплата праці при відхиленні від умов,