Охорона праці жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю

За Конституцією України (ст. 24) жінки мають рівні з чоловіками права щодо праці та винагороди за неї. Працюючі жінки мають можливість поєднувати працю з материнством. Система норм з охорони праці жінок має особливий характер. Одна група цих норм, з огляду на особливості жіночого організму, забороняє залучення й застосування жіночої праці на важких, небезпечних і нічних роботах, обмежує застосування праці жінок у нічний час. Інша група передбачає охорону праці жінок у зв’язку з материнством. Це встановлення знижених норм виробітку вагітним жінкам відповідно до медичного висновку, а працівниці, які мають дітей віком від трьох до 14 років або дитину-інваліда, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП України).

Забороняється використання праці жінок на небезпечних для їх здоров’я роботах, на важких роботах, на роботах в гірничодобувній промисловості та на будівництві підземних споруд, за винятком робіт нефізичного характеру, пов’язаних з санітарно-побутовим обслуговуванням; застосування праці жінок на роботах, пов’язаних з підняттям та переміщенням важких речей з перевищенням граничних норм, затверджених Міністерством здоров’я.

Передбачені обмеженнящодо застосування праці жінок у нічний час. Вона дозволяється лише в тих галузях народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і як тимчасовий захід.

Особливі гарантії і пільгивстановлені для жінок у зв’язку з виконанням їх функції материнства:

- гарантії при прийомі на роботу вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до трьох років, а також одиноких матерів; заборона їх звільнення з ініціативи адміністрації, а у випадках ліквідації підприємства – обов’язкове працевлаштування;

- надання вагітним жінкам легшої роботи за наявності медичного висновку, причому зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою, якщо легша робота є нижче оплачуваною;

- зниження для цієї категорії працівників норм виробітку, норм обслуговування; надання жінкам оплачуваних відпусток у зв’язку з вагітністю і пологами (до і після пологів) загальною тривалістю 126 (140 при ускладнених пологах) календарних днів;

- можливість приєднання щорічної відпустки до цих соціальних відпусток;

- надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і відпустки без збереження заробітної плати до трьохрічного віку дитини, а за наявності медичного висновку – до шести років; надання жінці, яка здійснює догляд за дитиною, на її прохання роботи на умовах неповного робочого дня.

Особливе місце в системі правових норм посідають норми з охорони праці молоді.

Неповнолітнім надаються додаткові пільги і гарантії забезпечення трудових прав. Суть їх зводиться до того, що неповнолітні користуються всіма правами в трудових правовідносинах нарівні з повнолітніми працюючими, а в деяких випадках навіть мають певні перевагою

Для неповнолітніх встановлені спеціальні правила працевлаштування.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після проходження обов’язкового попереднього медичного огляду, і до досягнення двадцяти одного року вони щорічно зобов’язані проходити обов’язкові медичні перевірки стану свого здоров’я.

Охороняючи здоров’я неповнолітніх, трудове законодавство забороняє використання їх праці на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці.

Згідно зі ст. 51 КЗпП для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу: для працівників віком 16-18 років – 36 годин на тиждень, 15-16 років та учнів під час канікул – 24 години на тиждень.

Норми виробітку для неповнолітніх працівників встановлюються виходячи із норм виробітку, визначених для дорослих пропорційно скороченому робочому часові.

Забороняється залучати неповнолітніх працівників до роботи в нічну зміну, надурочних робіт і роботи в вихідні дні.

Трудове законодавство встановлює пільги для працівників, молодших 18 років при наданні відпусток – щорічна основна відпустка для них встановлена більшої тривалості – 31 календарний день і надається вона в зручний для них час.

До осіб зі зниженою працездатністю відносятьсяпенсіонери та інваліди, які внаслідок досягнення пенсійного віку чи інвалідності, що могла настати з різних причин, частково втратили працездатність і не можуть конкурувати на ринку праці та виконувати роботу нарівні з повноцінними, фізично здоровими працівниками.

Відповідно до закону власник або уповноважений ним орган зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів згідно з медичним висновком, встановити на прохання інваліда неповний робочий час (день чи тиждень) та створити пільгові умови праці. Залучати інвалідів до надурочних робіт, праці в нічний час без їхньої згоди не допускається (ст. 172 КЗпП України, ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Гарантії трудової зайнятості інвалідів забезпечуються через встановлення місцевими радами народних депутатів квот прийому на роботу інвалідів, створення спеціальних робочих місць для них.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, наприклад, встановлювати скорочених робочий час чи спеціальне обладнання робочого місця, забезпечити інші передбачені законодавством соціально-економічні гарантії.

Забороняється залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт в нічну зміну без їх згоди.

Відмова в укладенні трудового договору, переведення інвалідів на іншу роботу без їх згоди, звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи, яка здійснюється органами Міністерства охорони здоров’я, стан здоров’я інваліда перешкоджає йому виконувати його професійні обов’язки, що може загрожувати здоров’ю і безпеці оточуючих чи погіршувати здоров’я інваліда.

Відповідно до закону власник або уповноважений ним орган зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів згідно з медичним висновком, встановити на прохання інваліда неповний робочий час (день чи тиждень) та створити пільгові умови праці. Залучити інвалідів до надурочних робіт, праці в нічний час без їхньої згоди не допускається (ст. 172 КЗпП України, ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).