Конституційні засади охорони праці в Україні. Гарантії прав працівників на охорону праці.

Конституційні засади охорони праці в Україні. Гарантії прав працівників на охорону праці.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних
процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів
виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту,
що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови
повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо
створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи
здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого
середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це
безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої
ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони
праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої
він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці
а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї
статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається
середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним
бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону
праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.
У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі,
передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного
заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного
висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен
перевести за згодою працівника на таку роботу на термін,
зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити
скорочений робочий день та організувати проведення навчання
працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці,
окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду
за охороною праці чи службою охорони праці за працівником
зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

 

Методи профілактики шкідливої дії на організм людини несприятливих мікрокліматичних умов праці.

Несприятлива дія виробничого мікроклімату проявляється на­самперед в порушенні процесів терморегуляції, функції різних органів та систем.

Незважаючи на значні коливання температури, вологості та руху повітря у виробничих умовах, організм справляється з ними завдяки терморегуляційному апарату.

Але при тривалій дії особливо несприятливого мікроклімату тер­морегуляційні властивості організму стають недостатніми, порушується тепловий баланс, виникають порушення в стані всього організму.

Висока температура повітря в поєднанні з тепловим випромі­нюванням і фізичним навантаженням негативно впливає на серце­во-судинну систему (табл. 9.2), водно-сольовий обмін, дихання. Спо­стерігаються зниження артеріального тиску, згущення крові.

Механізація виробничих процесів, насамперед пов"язаних з,важкою фізичною працею, є одним з радикальних засобів боротьби з перегріванням організму. Має значення також перехід на нові технологічні процеси, при яких не буде потреби працювати в умовах високої температури та інтенсивного теплового випромінювання.

У виробничих приміщеннях слід забезпечити безперебійне ви­далення нагрітого повітря через отвори у верхній зоні приміщення.

Шум - неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують його працездатність.

Для боротьби з виробничим шумом слід використовувати такі заходи:

- Ізоляція джерел шуму у виробничих приміщеннях шляхом створення перегородок (дерев"яних, цегляних) з перенесенням пульта управління за перегородку, якщо можливо, треба встановити біля них звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу;

- встановлення агрегатів, робота яких супроводжується шу­мом або вібрацією (молоти, штампувальні автомати і ін.) на вібро-ізолюючі матеріали чи на спеціальний фундамент;

- заміна технологічних процесів, які супроводжуються шумом, безшумними;

- розміщення цехів з шумними технологічними процесами на певній відстані від жилих приміщень і обсадити їх зеленими насад­женнями. Стіни цехів повинні бути потовщеними, а з внутрішнього боку — облицьовані спеціальними акустичними плитами;

- використання індивідуальних засобів захисту органа слуху (заглушки, вкладиші, навушники, шоломи);

- дотримання допустимих рівнів шуму.

Виконання багатьох технологічних операцій пов"язане з впли­вом вібрації на працівників. Зокрема, постійне вдосконалення меха­нізованих інструментів, що пов"язане із зростаючим числом ударів та обертів, розширення масштабів використання транспорту, сільськогосподарських машин призвели до того, що вібрація на ви­робництві є одним із найбільш поширених шкідливих факторів.

Фінансування охорони праці, основні принципи та джерела.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці,
виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм
поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища,
інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним
випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з
іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у
державному і місцевих бюджетах.Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних
осіб, які відповідно до законодавства використовують найману
працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка
від фонду оплати праці за попередній рік.Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат
юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства
використовує найману працю, визначаються згідно з переліком
заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом
Міністрів України.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2

ПИТАННЯ:

Заходи та засоби захисту від шуму.

Заходи та засоби захисту від шуму поділяються на колективні та індивідуальні.

До засобів індивідуального захисту (313) від шуму належать навушники, протишумові вкладки, шумо-заглушувальні шоломи.

Засоби колективного захисту від шуму поділяються за такими напрямками:

— зменшення шуму в самому джерелі;

— зменшення шуму на шляху його поширення;

— організаційно-технічні заходи;

— лікувально-профілактичні заходи.

Засоби та заходи колективного захисту, що зменшують шум на шляху його поширення поділяються на архітектурно-планувальні та акустичні (рис. 4.4).

Зменшення шуму у самому джерелі — найбільш радикальний засіб боротьби з шумом, що створюється устаткуванням. Це досягається за допомогою таких заходів та засобів:

• удосконалення кінематичних схем та конструкцій устаткування;

• проведення статичного та динамічного зрівноважування і балансування; виготовлення деталей, що співударяються та корпусних деталей з неметалевих матеріалів (пластмас, текстоліту, гуми);

• чергування металевих та неметалевих деталей; підвищення точності виготовлення деталей та якості складання вузлів і устаткування;

• зменшення зазорів у з'єднаннях шляхом зменшення припусків; застосування мащення деталей, що труться та ін.

Плани і схеми евакуації при пожежах.

План евакуації складається для співробітників організацій і має бути в кожній організації.

Призначення - вивчення співробітниками своїх обов'язків і дій при евакуації людей при пожежі.

План евакуації складається з:

- Графічної частини;

- Текстової частини;

- Додатки до плану евакуації: журналу відпрацювання плану евакуації (не рідше 1 разу на рік в журнал заносяться прізвища, час відпрацювання).

Графічна частина:

викреслюються плани будівлі; вони не повинні захаращувати другорядними деталями; суцільними зеленими стрілками показують основні рекомендовані шляхи евакуації; пунктирними стрілками вказують резервні (другі) шляхи евакуації.

На планах евакуації повинно бути умовними знаками показано розміщення вогнегасників, пожежних кранів, телефонів.

Текстова частина (затверджується керівником):

виконується у вигляді таблиці (№ п / п, перелік дій, розклад дій, виконавець).

Повинні бути висвітлені наступні моменти

1). Оповіщення про пожежу (кращий варіант - через трансляцію по всій будівлі)

2). Відкривання всіх евакуаційних виходів;

3). Напрямок руху людей до евакуаційних виходів

4). Перевірка наявності людей у ​​приміщеннях

5). Перевірка спрацьовування протидимного захисту, дії в разі не спрацювання системи протидимного захисту

6). Гасіння пожежі

7). Евакуація майна

У графі \ "виконавці \" необхідно виходити з можливостей людей. При відпрацюванні плану евакуації слід проводити хронометраж. Необхідно передбачати дублювання.

Під таблицею повинні бути підписи осіб, що склали план евакуації та підписи співробітників, ознайомлених з ним.

Індивідуальні плани евакуації

Індивідуальний план евакуації повинен бути готелях і гуртожитках, кемпінгах і т.п. закладах. Складаються для відвідувачів.

Призначення - інформування відвідувачів про необхідні дії при пожежі.

Складається з:

а) графічної частини

б) текстової частини (дії відвідувача в номері і поза номери)

в) пам'ятки про заходи пожежної безпеки.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 7

ПИТАННЯ:

Шкідливі хімічні речовини

Під шкідливим розуміється речовина, яка при контакті з організмом людини викликає виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стан здоров'я. Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки введені ГОСТ 12.1.007-76.

Ступінь і характер викликаних речовиною порушень нормальної роботи організму залежить від шляху попадання в організм, дози, часу впливу, концентрації речовини, його розчинності, стану сприймає тканини й організму в цілому, атмосферного тиску, температури й інших характеристик навколишнього середовища.

Наслідком дії шкідливих речовин на організм можуть бути анатомічні пошкодження, постійні або тимчасові розлади й комбіновані наслідки. Багато хто сильно діючі шкідливі речовини викликають в організмі розлад нормальної фізіологічної діяльності без помітних анатомічних пошкоджень, впливів на роботу нервової і серцево-судинної систем, на загальний обмін речовин і т.п.

Шкідливі речовини потрапляють ті організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і через шкірний покрив. Найбільш ймовірно проникнення в організм речовин у вигляді газу, пари та пилу через органи дихання (близько 95% всіх отруєнь).

Основою проведення заходів щодо боротьби з шкідливими речовинами є гігієнічне нормування.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлені ГОСТ 12.1.005-88.

Зниження рівня впливу не працюючих шкідливих речовин його повне усунення досягається шляхом проведення технологічних, санітарно-технічних, лікувально-профілактичних заходів v застосуванням засобів індивідуального захисту.

Біологічними чинниками виробничого середовища, які можуть шкідливо впливати на організм людини, є мікроорганізми, продукти їхньої метаболічної діяльності і мікробіологічного синтезу, макроорганізми, органічні речовини природного походження.

Виробничий пил - це тонкодисперсні частинки, які утворюються при різних виробничих процесах.

Основними джерелами утворення промислового пилу є такі процеси:

· механічне подрібнення твердих тіл – подрібнення, різання, розмелювання;

· обробка поверхні металу – шліфування, полірування, ворсування та інше;

· транспортування, перемішування, пакування подрібнених матеріалів;

Крім того, пили, утворюються при горінні палива та інших різних хімічних процесів.

В залежності від пошкодження прийнято розрізняти органічні та неорганічні пили. До органічних відносяться рослинний та тваринний пил, а також пил деяких синтетичних речовин. До неорганічних відносяться металевий (залізо, мідь та інше) та мінеральний (кварц, азбест, цемент та ін) пили. Але така класифікація пилу недостатня для її оцінки з точки зору гігієни. Для цієї мети користуються класифікацією по її дисперсності та способу утворення та відповідно розрізняють аерозолі дезінтеграції та аерозолі конденсації.

При оцінці токсичної дії пилу необхідно врахувати такі фактори, як дисперсність, форма частинок, розчинність, хімічний склад. Найбільш небезпечним є пил з частинками розміром від 3 до 10 мкм. Частинки розміром більше 10 мкм осідають в верхніх дихальних шляхах, а розміром меньше 3 мкм видихаються, не затримуючись в легенях.

Розчинність пилу в воді та тканинних рідинах може мати і позитивне і негативне значення. Якщо пил не токсичний і дія його на тканини зводиться до механічного подразнення, то хороша розчинність такого пилу є сприятливим фактором, який сприяє швидкому видаленню її із легенів. У випадку токсичного пилу хороша розчинність є від’ємним фактором.

В залежності від хімічного складу пил може бути отруйним і неотруйним.

Боротьба з виробничим пилом є не лише гігієнічною, але і економічною задачею так, як ряд пилів являє собою цінний продукт виробництва та втрати його носять економічний характер.

Загальні вимоги

4.1.1. Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та/або небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, залежно від умов праці і прийнятої технології виробництва забезпечуються відповідно до встановлених норм спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 29.10.96 N 170 (z0667-96) і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (далі - НПАОП 0.00-4.26-96), ГОСТ 12.4.011-89, а також мийними та знешкоджувальними засобами.

4.1.2. Засоби захисту вводяться в експлуатацію і застосовуються лише в тому разі, якщо вони відповідають вимогам чинного законодавства.

4.1.3. Засоби захисту мають бути безпечними для життя та здоров'я споживачів за умови їх застосування за призначенням з урахуванням правильного обслуговування й використання.

4.1.4. Засоби захисту працівників повинні забезпечувати запобігання або зменшення дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів, відповідати вимогам стандартів, технічної естетики та ергономіки.

4.1.5. Експлуатація засобів колективного та індивідуального захисту дозволяється за умови:

наявності технічної документації (документів з експлуатації) з відміткою служби (відділу) технічного контролю (далі - СТК) виробника;

своєчасного проведення необхідних експлуатаційних випробувань, якщо це вимагається нормативно-технічною документацією виробника;

проведення щоденного огляду засобів захисту перед початком робіт щодо справності, відсутності пошкоджень та дефектів, які можуть погіршувати їх захисні властивості.

4.1.6. Типи, перелік необхідних засобів захисту та порядок безпечного виконання робіт на висоті зазначаються у наряді та ПВР.

4.1.7. Засоби захисту приводяться у готовність до початку роботи. При цьому перевіряється їх стан та відповідність документам з експлуатації виробників.

4.1.8. Засоби захисту розміщуються в приміщеннях об'єктів, підрозділів, дільниць або в складах інвентарного майна бригад відповідно до прийнятої на підприємстві системи організації експлуатації, норм комплектування та місцевих умов.

4.1.9. Засоби індивідуального захисту застосовуються тоді, коли безпечність робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

4.1.10. Вибір спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту проводиться з урахуванням вимог безпеки для кожного конкретного виду робіт, характеру та умов праці, виду і тривалості дії небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів.

4.1.11. Засоби індивідуального захисту від падіння з висоти проходять оцінку відповідності згідно з Технічним регламентом з підтвердження відповідності засобів індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 27.09.2004 N 208 (z1307-04) і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2004 за N 1307/9906 (далі - Технічний регламент).

4.1.12. До засобів захисту від падіння з висоти належать:

пояси запобіжні;

каски;

страхувальні канати;

запобіжні верхолазні пристрої;

уловлювачі з вертикальним канатом;

огородження, захисні сітки, знаки безпеки тощо;

верхолазне спорядження, яке використовується разом із вищезазначеними засобами захисту.

4.1.13. Засоби індивідуального захисту від падіння з висоти забезпечуються системою ременів для кріплення їх до тіла споживача і системою кріплення до надійної опори. У передбачуваних умовах експлуатації такі засоби індивідуального захисту обмежують шлях вертикального падіння працівника таким чином, щоб запобігти його зіткненню з перешкодами. Гальмівне зусилля, що виникає при цьому, не повинно завдавати тілесних ушкоджень працівнику або виводити з ладу засоби індивідуального захисту.

4.1.14. Перед початком роботи на висоті необхідно переконатися в міцності опор, до яких буде закріплюватися стропом запобіжного пояса працівник (працівники), та елементів верхолазного спорядження. Вони повинні надійно витримувати зусилля, яке може виникнути при падінні людей.

4.1.15. Після закінчення роботи, а також перед зберіганням засоби захисту необхідно очистити від бруду, просушити, протерти металеві деталі, а деталі зі шкіри - змастити жиром, розташувати їх в місцях збереження.

4.1.16. Засоби захисту слід зберігати і перевозити з дотриманням умов, що забезпечують виконання вимог виробників. Вони повинні бути захищені від механічних пошкоджень, зволоження, забруднення, впливу мастил, бензину, кислот, лугів та розчинників, а також від прямої дії сонячних променів і тепловипромінювання пристроїв, що виділяють тепло.

4.1.17. В підрозділах підприємств, які застосовують засоби захисту, необхідно вести Журнал обліку та зберігання засобів захисту (додаток 4 до цих Правил).

4.1.18. У разі виявлення непридатних для застосування засобів захисту їх необхідно вилучити з експлуатації.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15

ПИТАННЯ:

ПРИРОДНА ВЕНТИЛЯЦІЯ

Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної -- розрідження

Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік в тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦІЯ

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозбір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до гранично допустимих концентрацій;

не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

бути доступними для управління та ремонту під час екcплуатації;

--не створювати під час експлуатації додаткових незручностей
(наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу).

Найбільш повно вище перерахованим вимогам відповідає система кондиціонування повітря, яка також застосовується на підприємствах. За допомогою кондиціонерів створюються і автоматично підтримуються у виробничому приміщенні задані параметри повітряного середовища. При вирішенні питання щодо доцільності кондиціонування повітря слід враховувати і економічні чинники.

Необхідно зазначити, що до вентиляційних систем, встановлених у пожежо- та вибухонебезпечних приміщеннях висувається ціла низка додаткових вимог, які в цьому розділі не розглядаються.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 30

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 31

Конституційні засади охорони праці в Україні. Гарантії прав працівників на охорону праці.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних
процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів
виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту,
що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови
повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо
створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи
здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого
середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це
безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої
ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони
праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої
він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці
а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї
статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається
середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним
бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону
праці, не додержується умов колективного договору з цих питань.
У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі,
передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного
заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного
висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен
перевести за згодою працівника на таку роботу на термін,
зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити
скорочений робочий день та організувати проведення навчання
працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці,
окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду
за охороною праці чи службою охорони праці за працівником
зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.