Загальні вимоги безпеки на підприємствах апк.

Пожежна безпека на об'єктах АПК забезпечується шляхом
проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих
на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.Відповідно до статті 2 Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12) забезпечення пожежної безпеки підприємств АПК покладається на їх керівників та уповноважених ними осіб (наказом керівника та посадовою інструкцією). Забезпечення пожежної безпеки підприємств ОАПК слід визначати в їхніх нормативних документах. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна слід визначити в договорі оренди. Працівники підприємств АПК повинні:- виконувати вимоги цих Правил та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, які діють в Україні;- у разі виявлення пожежі - діяти відповідно до вимог розділу 11 цих Правил. Видача дозволу на початок робіт здійснюється відповідно до НАПБ Б.07.018-2001 (150-2001-п). Уведення в експлуатацію нових та реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, упровадження нових технологій, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються. Видача дозволу здійснюється відповідно до НАПБ Б.07.018-2001 (150-2001-п). Усі види пожежної техніки та протипожежного обладнання,що застосовуються для запобігання пожежам та для їх гасіння, повинні мати державний сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності згідно з НАПБ Б.01.003-97 (z0407-97). Послуги з виконання робіт протипожежного призначення
можуть надавати тільки ті підприємства та фізичні особи, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення таких робіт відповідно до НАПБ Б.07.016-2004 (z1144-04). Особи, винні в порушенні і невиконанні правил пожежної безпеки, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Розслідування нещасних випадків: обовязки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків та обставини за яких проводиться розслідування.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно: 1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок: робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням
підприємства за встановленою Фондом формою; підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства; органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням
підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння); 3) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування. Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 14

ПИТАННЯ:

Державне управління охороною праці: система державного управління охороною праці в Україні.

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

- встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці

Стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці

Стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці

Стаття 36. Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці

Стаття 37. Організація наукових досліджень з проблем охорони праці

Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил.

Шкідливі хімічні речовини

Під шкідливим розуміється речовина, яка при контакті з організмом людини викликає виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стан здоров'я. Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки введені ГОСТ 12.1.007-76.

Ступінь і характер викликаних речовиною порушень нормальної роботи організму залежить від шляху попадання в організм, дози, часу впливу, концентрації речовини, його розчинності, стану сприймає тканини й організму в цілому, атмосферного тиску, температури й інших характеристик навколишнього середовища.

Наслідком дії шкідливих речовин на організм можуть бути анатомічні пошкодження, постійні або тимчасові розлади й комбіновані наслідки. Багато хто сильно діючі шкідливі речовини викликають в організмі розлад нормальної фізіологічної діяльності без помітних анатомічних пошкоджень, впливів на роботу нервової і серцево-судинної систем, на загальний обмін речовин і т.п.

Шкідливі речовини потрапляють ті організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і через шкірний покрив. Найбільш ймовірно проникнення в організм речовин у вигляді газу, пари та пилу через органи дихання (близько 95% всіх отруєнь).

Основою проведення заходів щодо боротьби з шкідливими речовинами є гігієнічне нормування.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлені ГОСТ 12.1.005-88.

Зниження рівня впливу не працюючих шкідливих речовин його повне усунення досягається шляхом проведення технологічних, санітарно-технічних, лікувально-профілактичних заходів v застосуванням засобів індивідуального захисту.

Біологічними чинниками виробничого середовища, які можуть шкідливо впливати на організм людини, є мікроорганізми, продукти їхньої метаболічної діяльності і мікробіологічного синтезу, макроорганізми, органічні речовини природного походження.

Виробничий пил - це тонкодисперсні частинки, які утворюються при різних виробничих процесах.

Основними джерелами утворення промислового пилу є такі процеси:

· механічне подрібнення твердих тіл – подрібнення, різання, розмелювання;

· обробка поверхні металу – шліфування, полірування, ворсування та інше;

· транспортування, перемішування, пакування подрібнених матеріалів;

Крім того, пили, утворюються при горінні палива та інших різних хімічних процесів.

В залежності від пошкодження прийнято розрізняти органічні та неорганічні пили. До органічних відносяться рослинний та тваринний пил, а також пил деяких синтетичних речовин. До неорганічних відносяться металевий (залізо, мідь та інше) та мінеральний (кварц, азбест, цемент та ін) пили. Але така класифікація пилу недостатня для її оцінки з точки зору гігієни. Для цієї мети користуються класифікацією по її дисперсності та способу утворення та відповідно розрізняють аерозолі дезінтеграції та аерозолі конденсації.

При оцінці токсичної дії пилу необхідно врахувати такі фактори, як дисперсність, форма частинок, розчинність, хімічний склад. Найбільш небезпечним є пил з частинками розміром від 3 до 10 мкм. Частинки розміром більше 10 мкм осідають в верхніх дихальних шляхах, а розміром меньше 3 мкм видихаються, не затримуючись в легенях.

Розчинність пилу в воді та тканинних рідинах може мати і позитивне і негативне значення. Якщо пил не токсичний і дія його на тканини зводиться до механічного подразнення, то хороша розчинність такого пилу є сприятливим фактором, який сприяє швидкому видаленню її із легенів. У випадку токсичного пилу хороша розчинність є від’ємним фактором.

В залежності від хімічного складу пил може бути отруйним і неотруйним.

Боротьба з виробничим пилом є не лише гігієнічною, але і економічною задачею так, як ряд пилів являє собою цінний продукт виробництва та втрати його носять економічний характер.