Модуль 3 Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії 120

ПЕРЕДМОВА

 

Курс лекцій з предмета «Охорона праці» призначено для студентів коледжу за спеціальністю «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях». Він відноситься до предметів професійно-практичної підготовки навчального плану спеціальності, створений згідно зі стандартом СВО-ЗЕК «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях». У курсі лекцій викладені теоретичні матеріали блоків ПП.30, ПП.31,ПП.32, ПП.33 предмета «Охорона праці».

Для успішного оволодіння знаннями з охорони праці слід мати добру підготовку з технічної механіки, безпеки життєдіяльності, основ екології.

Предмет «Охорона праці» взаємопов’язаний з іншими спеціальними предметами фаху і його відомості використовуються при подальшому виконанні курсових і дипломних проектів.

ЗМІСТ

 

Вступ …………………………………………………………………………………… 6

Перелік скорочень …………………………………………………..………………… 7

Лекція 1 Мета і завдання предмета, основні терміни та визначення, його роль у загальній системі підготовки фахівців ……………………………………... 8

Модуль 1 Правові та організаційні питання охорони праці ………….… 9

Лекція 2 Органи державного управління охороною праці. Організація охорони праці на виробництві. Навчання та інструктажі з питань охорони праці …… 9

Лекція 3 Аналіз стану безпеки праці в галузі. Мета і методи аналізу виробничого травматизму. Причини виробничого травматизму і профзахворювань. Заходи для запобігання …………..…………………………...… 17

Лекція 4 Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці ………………….. 20

Лекція 5 Законодавство України з охорони праці. Основні принципи державної політики щодо охорони праці. Основні положення законів України «Про охорону праці», «Про охорону здоров’я населення», «Про пожежну безпеку», «Про охорону навколишнього середовища» ………………………………………... 25

Модуль 2 Основи техніки безпеки ………...……………….……………… 41

Лекція 6 Дія електричного струму на організм людини. Види та причини електричних травм. Фактори, які впливають на ступінь ураження людини електрострумом. Порогові величини струму ……………………………………………... 41

Лекція 7 Класифікація виробничих приміщень з електробезпеки. Допуск до роботи з електрикою. Індивідуальні та колективні засоби захисту в електроустановках. Напруга кроку ………………………………………………………..….. 50

Лекція 8 Безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму. Послідовність та засоби надання першої долікарської допомоги. Правила поведінки під час грози ………………………………..………………………….. 56

Лекція 9 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві …………………………………………………….. 73

Лекція 10 Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів ……………………………………………………………………………………. 100

Лекція 11 Безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки 104

Лекція 12 Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті ………………………………………………………………………..….. 108

Модуль 3 Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії 120

Лекція 13 Розміри санітарно-гігієнічних зон залежно від класу підприємств. Основні вимоги до розміщення підприємств. Мікроклімат виробничих приміщень …………………………………………….………………………...……... 120

Лекція 14 Шкідливі виробничі фактори. Шум та вібрація. Їх вплив на організм людини. Колективні та індивідуальні засоби захисту від шуму та вібрації 125

Лекція 15 Забруднення повітря виробничих приміщень. Вплив шкідливих речовин на організм людини. Їх класифікація. Нормування вмісту ……………..... 133

Лекція 16 Освітлення виробничих приміщень. Основні світлотехнічні визначення та величини. Природне освітлення, його різновиди. Розрахунок та нормування природного освітлення. Штучне освітлення, його різновиди та нормування. Джерела штучного світла …………………………………………...……....… 138

Лекція 17 Вентиляція виробничих приміщень. Вентиляція, її призначення, різновиди. Кондиціонування повітря ……………………....……………………….. 148

Лекція 18 Засоби захисту працюючих. Засоби колективного та індивідуального захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів …………...….. 154

Лекція 19 Випромінювання оптичного діапазону. Захист від електромагнітних полів та іонізуючих випромінювань …………………………….……………... 157

Модуль 4 Пожежна безпека ………………………………….……………… 166

Лекція 20 Поняття та значення пожежної безпеки. Основні причини пожеж. Показники пожежовибухонебезпечності речовин і матеріалів …………….... 166

Лекція 21 Система попередження пожеж. Протипожежні розриви та перешкоди. Способи та засоби пожежогасіння ……………..…...…………….………... 176

Лекція 22 Система організаційно-технічних заходів. Загальні принципи організації пожежної безпеки. Завдання та види пожежної охорони …………...… 186

Список літератури ………………………………………………………….………… 191

Додаток А – Екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві …………………................………… 194

Додаток Б – Акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) …………………………….……………………………………… 195

Додаток В – Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом 198

Додаток Д – Акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом …………………………………………………………………….…… 204

Додаток Ж – Карта обліку професійного захворювання (отруєння) …….… 206

Додаток Е – Журнал реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків 208

Додаток К – Повідомлення про наслідки нещасного випадку ………….… 209

Додаток Л – Повідомлення про нещасний випадок ………………..……… 210

Додаток М – Протокол огляду місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія) ………………………………………………………………………..…… 211

Додаток Н – Ескіз огляду місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія) ………………………………………………………………………………… 212

Додаток П – Протокол опитування потерпілого (потерпілих), свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) ……… 213

Додаток Р – Процедура встановлення зв’язку захворювання з умовами праці ……………………………………………………………………………….…… 214

Додаток С – Повідомлення про професійне захворювання (отруєння) 215

Додаток Т – Акт розслідування хронічного професійного захворювання 216

Додаток У – Журнал обліку професійних захворювань (отруєнь) ….…… 218

Додаток Ф – Відомості щодо матеріальних втрат, заподіяних аварією, що сталася ………………………………………………………………………………..... 219

Додаток Х – Журнал реєстрації аварій …………………………………..…… 220

Додаток Ц – Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання …………………………………………….………… 221

Вступ

 

У конспекті лекцій викладені загальні питання щодо охорони праці для молодших спеціалістів за спеціальністю 5.05050302 «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях», які розроблені на основі державного стандарту вищої освіти, що відповідає освітньо-кваліфікаційній характеристиці молодшого спеціаліста напряму 6.050503 «Машинобудування».

Конспект лекцій містить інформацію для теоретичного опрацювання та підготовки до виконання професійної програми підготовки молодших спеціалістів за спеціальністю “Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях ” та навчальної програми предмета “Охорона праці”.

Призначено для студентів спеціальності «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях». Може бути корисне для студентів інших спеціальностей коледжу.

Перелік скорочень

 

ВГК – верхня гранична концентрація;

ВКМ – верхня концентраційна межа;

ВТМ – верхня температурна межа;

ГДД – граничнодопустима доза;

ГДК – граничнодопустима концентрація;

ГДР – граничнодопустимий рівень;

ГР – горючі рідини;

ДРЛ – дугова ртутна люмінесцентна лампа;

ЕМП – електромагнітне поле;

КЗпП – кодекс законів про працю;

ККД – коефіцієнт корисної дії;

КПО – коефіцієнт природного освітлення;

КРП – комплектний розподільний пристрій;

КСС – криві сили світла;

ЛБ – лампа білого світла;

ЛД – лампа денного світла;

ЛДЦ – лампа денного світла поліпшеною передачею кольору;

ЛЗР – легкозаймисті рідини;

ЛТБ – лампа тепло-білого світла;

ЛХБ – лампа холодно-білого світла;

НГК – нижня гранична концентрація;

НКМ – нижня концентраційна межа;

НТМ – нижня температурна межа;

ПТМ – підйомно-транспортний механізм;

ПУЕ – правила улаштування електроустановок;

СЗЗ – санітарно-захисна зона;

СУОП – система управління охороною праці;

 

Лекція 3 Аналіз стану безпеки праці в галузі. Мета і методи аналізу виробничого травматизму. Причини виробничого травматизму і профзахворювань. Заходи для запобігання

 

Аналіз стану безпеки праці в галузі. Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі методи: статистичний, топографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

Лекція 5 Законодавство України з охорони праці. Основні принципи державної політики щодо охорони праці. Основні положення законів України «Про охорону праці», «Про охорону здоров’я населення», «Про пожежну безпеку», «Про охорону навколишнього середовища»

 

Основні законодавчі акти про охорону праці. Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: „Про охорону праці", „Про охорону здоров'я", „Про пожежну безпеку", „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

В ст. 43 Конституції України записано: „Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", „Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України „Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Основні положення закону України «Про охорону праці». Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України про «Охорону праці». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Аналіз організації охорони праці в народному господарстві України кінця 80-х ‑ початку 90-х років показує, що система управління цією важливою сферою трудових відносин, форми й методи роботи не відповідали тим процесам, котрі почали набирати сили у напрямі реформування економіки та всієї системи державного та господарського управління. Методи адміністративно-командного впливу на посадових осіб та працівників за порушення вимог охорони праці вже не діяли, а інших важелів впливу не було. Трудова, виконавська, технологічна дисципліна істотно знижувалися. Невизначеність обов'язків та повноважень з охорони праці ново утворюваних структур в процесі роздержавлення, приватизації та поступової відмови від галузевого принципу управління народним господарством ще більше ускладнювала стан справ. Негативний вплив справляла і відсутність законодавчо закріплених обов'язків з охорони праці для органів державної виконавчої влади різного рівня ‑ від уряду до державних адміністрацій областей, районів, міст та інших територіальних формувань. Тому прийняття Закону України „Про охорону праці" в 1992 році було об'єктивно зумовлене ситуацією, що склалася на той час в суспільстві.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоров'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь громадських інституцій у цьому процесі. З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.

До позитивних моментів Закону України „Про охорону праці" безперечно належить закріплення за державою функції управління охороною праці. У колишньому СРСР ця функція була покладена на громадську організацію в особі профспілок.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. В Законі України „Про охорону праці" (ст. 4) задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

‑ пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

‑ повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

‑ обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

‑ використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

‑ комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

‑ встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

‑ здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

‑ співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями і профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

‑ міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Держнаглядохоронпраці, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці. Розроблені та реалізуються національна, галузеві, регіональні та виробничі програми покращення стану безпеки, гігієни праці виробничого середовища до 2000 р. В обласних, районних, міських органах виконавчої влади функціонують служби охорони праці.

Виходить щомісячний журнал „Охорона праці". Видавництво „Основа" започаткувало тиражування нормативних актів, наочних посібників, навчальної та іншої літератури з охорони праці. Створюються комп'ютерні мережі, опрацьовуються та впроваджуються автоматизовані інформаційні системи з ряду найважливіших питань охорони праці з перспективою їх подальшого об'єднання в єдину автоматизовану інформаційну систему Держнаглядохоронпраці.

Гаранти прав громадян на охорону праці. Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст. 6). Умови трудового договору не можуть містити 20 положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права і пільги компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства колективного договору.

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві (ст. 7). Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.

Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань (ст. 8). Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст. 9). Працівники, зайняті на робота з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законом порядку.

Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я (ст. 11). Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, пов'язаними з виконанням трудових обов'язків у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям потерпілого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця потерпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п'ятдесят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку; надає інвалідам праці, включаючи непрацюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості ‑ за рахунок підприємства.

Відшкодування моральної шкоди (ст. 12). Відшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної травми потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною втратою потерпілого розуміють страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психологічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці (ст. 17). Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (ст. 18). Працівник зобов'язаний:

‑ знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

‑ додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

‑ проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст. 19). Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Стимулювання охорони праці. Економічне стимулювання охорони праці (ст. 29). До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

Відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, завданих порушенням вимог щодо охорони праці (ст. 30). Крім відшкодування шкоди працівникам (ст. 11) власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв'язку з завданням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці.

Застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій та установ (ст. 31). За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства, організації, установи можуть притягатись органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.

Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання, які сталися на виробництві з його вини. Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у десятикратному розмірі. Конкретні розміри і порядок накладання штрафів визначаються законодавством. Власник має право оскаржити в місячний строк рішення про стягнення штрафу у судовому порядку.

Відшкодування шкоди у разі ліквідації підприємства (ст. 32). У разі ліквідації підприємства відшкодування шкоди, заподіяної працівникам, іншим підприємствам або державі порушенням вимог щодо охорони праці, аваріями, нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, проводиться в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, штрафні санкції, а також виплати, що повинні здійснюватися підприємством у випадку незадовільної роботи з охорони праці, наявності фактів травмування працівників та профзахворювань, сьогодні досить значні, тому змушують власника або уповноважений ним орган замислитись, що краще: зазнавати величезних збитків, котрі інколи можуть призвести до повного банкрутства, не займаючись охороною праці, чи своєчасно вкласти прийнятні кошти у профілактичні заходи, зберігши при цьому життя та здоров'я людей та не конфліктуючи з Законом.

Справжній власник, безумовно, обере другий варіант, оскільки перелік штрафних санкцій та інших економічних втрат підприємства, як зазначалося вище, містить:

‑ штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці;

‑ штрафи за кожний нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання;

‑ відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші виплати особам, котрі потерпши на виробництві, або членам сімей та утриманцям загиблих;

‑ виплати тим підприємствам, установам, яким завдано шкоду (внаслідок випуску небезпечної техніки, неякісного проектування виробничого об'єкта, нового устаткування);

‑ компенсацію лікарням, іншим медичним та оздоровчим закладам витрат на лікування та реабілітацію потерпілих працівників, на надання їм санаторно-курортних послуг;

‑ компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій інвалідам праці;

‑ витрати на проведення рятувальних робіт під час аварій та нещасних випадків, на проведення розслідування та експертизи їх причин, на ритуальні послуги під час поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, котрий одержав професійне захворювання.

Значними є також витрати на пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством і колективними договорами, за важкі та шкідливі умови праці, вони теж повинні враховуватися власником у загальній сумі економічних втрат, що мають місце на даному підприємстві через недостатню увагу до вирішення проблем охорони праці.

Серед стимулюючих заходів, передбачених Законом, слід відзначити:

‑ створення спеціальних фондів охорони праці на державному, галузевому, регіональному рівнях і на підприємствах та встановлення вимоги щодо не оподаткуванням коштів цих фондів;

‑ визначення можливості запровадження пільгового оподаткування цільових витрат на заходи щодо охорони праці;

‑ започаткування принципів диференціації внесків на державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань із застосуванням заохочувальних тарифів для підприємств з належною організацією роботи і високим рівнем охорони праці (і, навпаки, каральних, тобто збільшених тарифів ‑ для підприємств з незадовільним станом умов і безпеки праці);

‑ заходи індивідуального заохочення працівників за активну роботу та ініціативу у вирішенні проблем охорони праці (повинні відображатися у колективному договорі і включати підвищення розміру заробітної плати, призначення премії, в тому числі запровадження спеціальних премій за досягнення в галузі безпеки праці, разових ‑ за конкретно виконану роботу, винахідництво і раціоналізаторські пропозиції; різні види морального заохочення).

Законом забезпечено більш надійний захист прав та соціальних інтересів громадян, насамперед осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або набули профзахворювання.

Основи законодавства України про охорону здоров'я (витяг)

Стаття 13. Облік пожеж

Відповідно до Закону України «Про державну статистику» в Україні ведеться єдиний облік пожеж та їх наслідків.

Міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи та організації зобов'язані вести облік пожеж, які виникають на об'єктах, що належать або підконтрольні їм, аналізувати причин їх виникнення та вживати заходів до їх усунення.

Стаття 34. Гасіння пожеж

Гасіння пожеж пожежною охороною здійснюється безплатно. У підрозділах державної пожежної охорони організовується цілодобове несення служби, порядок якого встановлюється міністром внутрішніх справ України. Для виклику державної пожежної охорони в автоматичних телефонних мережах установлюється єдиний номер ‑ 01. Підрозділи державної пожежної охорони виїжджають для гасіння пожеж на всі об'єкти незалежно від форм власності, за винятком підземних споруд (крім діючих станцій метрополітену).

Організація гасіння пожеж на підземних спорудах і територіях державного лісового фонду здійснюється у порядку, який встановлюється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці та Міністерством лісового господарства України.

Під час гасіння пожеж працівник пожежної охорони має право на безперешкодний доступ у всі жилі, виробничі та інші приміщення, а також вживати будь-яких заходів, спрямованих на рятування людей, запобігання поширенню вогню та на ліквідацію пожежі.

Всі підрозділи і служби пожежної охорони, що залучаються до гасіння, підпорядковуються керівникові гасіння пожежі. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб пожежної охорони, не має права втручатися в його дії.

Для участі у гасінні пожежі місцеві органи державної виконавчої влади, підприємства, установи та організації на вимогу керівника гасіння пожежі зобов'язані надавати безкоштовно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу та осіб, залучених до гасіння пожежі.

Матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі, пожежна охорона не відшкодовує.

Порядок організації гасіння пожежі та залучення до цього пожежних підрозділів незалежно від їх відомчого підпорядкування встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Прикінцеві положення

107. Посадові особи, які проводили розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, несуть відповідальність згідно із законодавством за своєчасне і об'єктивне їх розслідування та обґрунтованість прийнятих рішень.

108. Особи, які допустили порушення або не виконують вимоги цього Порядку, несуть відповідальність згідно із законодавством.

 

Лекція 16 Освітлення виробничих приміщень. Основні світлотехнічні визначення та величини. Природне освітлення, його різновиди. Розрахунок та нормування природного освітлення. Штучне освітлення, його різновиди та нормування. Джерела штучного світла

Значення виробничого освітлення. Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація ‑ пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).

Акомодація ‑ пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція ‑ здатність ока при розгляданні близьких предметів займали положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно; зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно з статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча мнопія (короткозорість), спазм акомодації.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20 – 40 % (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.

При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього ‑ до швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3‑0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

Основні світлотехнічні поняття та одиниці. Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.

До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.