Автонавантажувачі, електронавантажувачі та електрокари. Правила безпеки при їх експлуатації

Автонавантажувачі застосовуються тільки на відкритих ділянках, для розвантажувально-завантажувальних робіт та міжцехового і міжскладського транспортування вантажів. В залежності від характеру вантажу автонавантажувачі можуть бути обладнані крюком, ковшем, безблочною стрілою, вилковими захоплювачами. Автонавантажувачі можуть працювати тільки на території, що має тверде покриття. Перед початком роботи автонавантажувач повинен бути перевірений на відповідність правилам безпеки та експлуатації згідно з інструкцією. До роботи на ньому допускаються особи віком від 18 років, що пройшли навчання, здали іспити і отримали право на керування автонавантажувачами. Основною умовою безпечної роботи автонавантажувача є відповідність маси вантажу, що підіймається, допустимим нормам навантаження. Вантажопідйомність механізму змінюється в залежності від положення центра тяжіння вантажу відносно опорної рами. Тому піднімати вантаж, центр тяжіння якого розміщений на відстані від рами, що перевищує встановлену інструкцією, забороняється. Порушення цієї вимоги може призвести до перевертання навантажувача і травмування робочих. Заборонено перевозити вантаж масою, яка перевищує вантажопідйомність автонавантажувача. Довгомірні вантажі дозволяється транспортувати тільки на відкритих ділянках території, причому спосіб утримання вантажу повинен виключати можливість його руйнування або падіння. Вантажі великих розмірів, які закривають водію видимість, переміщують при русі автонавантажувача заднім ходом. При цьому відповідальна за навантаження особа вказує дорогу і подає сигнали. Робота з вантажами повинна виключати можливість їх падіння під час захвату, підйому, транспортування, опускання і розвантажування. Забороняється укладати на автонавантажувач вантаж вище захисного пристрою, який захищає робоче місце водія.

Піднімати і опускати вантаж дозволяється лише при повній зупинці автонавантажувача.

Дрібні штучні вантажі транспортують тільки в спеціальній тарі, яку заповнюють не вище її бортів. У випадку втрати автонавантажувачем стійкого положення негайно опускають вантаж.

Особливої обережності потребує транспортування у вузьких проїздах. В нічний час передбачають добре електричне освітлення складських або робочих ділянок.

При виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт автонавантажувачем забороняється: піднімати і перевозити людей; залишати навантажувач з вантажем на вилах або з піднятими вилами; продовжувати роботу при нестійкому положенні автонавантажувача. Швидкість руху навантажувача не повинна перевищувати 7 км/год. при русі по головним проїздам і 5 км/год. при русі в інших місцях. Не можна залишати автонавантажувач з працюючим двигуном близько легкоспалахуючих матеріалів без нагляду та залишати кермо управління при піднятому вантажі. По закінченні роботи водій повинен оглянути і очистити всі частини та зробити відповідний запис у змінному журналі про помічені недоліки в роботі автонавантажувача.

Електрокари та електронавантажувачі. Електрокари та елек-тронавантажувачі застосовуються як міжцеховий та внутрішньо-цеховий транспорт для транспортування та обробки вантажів. На відміну від автонавантажувачів, ці машини є екологічно чистими і можуть працювати як на відкритих територіях, так і всередині приміщень. До керування електрокарами та електронавантажувачами допускаються особи віком від 18 років і старші, що мають посвідчення на право їх керуванням. Перед початком роботи водій повинен перевірити, у відповідністю з інструкцією, справність всіх вузлів і механізмів та акумуляторної батареї.

Електронавантажувачі не рідше одного разу на рік випробовують на надійність і вантажопідйомність, для чого піднімають вантаж, який перевищує номінальну вантажопідйомність на 20 – 25 %. При експлуатації електрокарів та електронавантажувачів треба дотримуватися правил пожежної та електробезпеки. Пожежа може статися внаслідок замкнення акумуляторної батареї через пошкодження електропроводки на електрокарі або електронавантажувачі, або залишеного на акумуляторній батареї якогось інструмента або металевої деталі. Не можна допускати окислення і послаблення контактів в батареї, курити і користуватися відкритим полум'ям близько акумуляторної батареї.

Підйом і опускання вантажу треба здійснювати тільки при нерухомому електронавантажувачі. Забороняється перевозити вантажі при висоті вилок електронавантажувача від рівня підлоги більш ніж на 0,3 – 0,5 м. Мінімальна ширина проїздів для міжцехового електротранспорту дорівнює максимальній ширині електротранспорту з транспортуємим вантажем плюс один метр.

Перед транспортуванням вантажу водій зобов'язаний впевнитися в тому, що вантаж відповідає вантажопідйомності електрод навантажувача, а його габарити – розмірам проїзду. Швидкість руху електрокарів та електронавантажувачів в приміщеннях не повинна перевищувати 6 км/год., а при русі по естакадам та проїздам – 3 км/год.

Зарядка акумуляторних батарей проводиться в спеціальних підзарядних пунктах, що повинні розташовуватися в окремих приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією, яка забезпечує 5 – 10-ти кратність повітрообміну при лужних акумуляторних батареях і 10 – 15-ти кратність – при кислотних. Корпуси зарядних електричних машин і апаратів заземлюють. Підзарядні пункти належать до приміщень особливо небезпечних за небезпекою ураження людини електричним струмом і вибухонебезпечних по вибухопожежонебезпеці, тому там слід дотримуватись відповідних правил електро- та пожежної безпеки.

Підіймальні пристрої - особливості безпеки при їх експлуатації. Підіймальні пристрої в залежності від категорії, конструктивного оформлення і вантажопідйомності поділяються на дві групи. Підйомні механізми і машини першої групи, що підлягають реєстрації в Державному комітеті України з нагляду за охороною праці і опосвідченню її представником. Це – крани всіх типів, вантажозахвачувальні пристрої, ліфти і підйомники номінальною вантажопідйомністю 50 т і вище, електричні талі і лебідки вантажопідйомністю від 10 т і вище. До другої групи, що не підлягають реєстрації, належать крани, підйомники і механізми з ручним приводом, поворотні крани і ті, що керуються з підлоги за допомогою кнопкового пульту (якщо вони є самостійними підйомними механізмами), автозавантажувачі і штабелеукладачі.

Вони експлуатуються, випробовуються і опосвідчуються згідно правил та інструкцій, розроблених на підприємствах, яким вони належать.

Вантажопідйомні крани. Безаварійна робота вантажопідйомних кранів залежить від їх конструктивного виконання і правильної експлуатації.

Кожен вантажопідйомний кран забезпечується документацією, що передбачена Держстандартом відповідно до технічних умов на виготовлення. Крім паспорта та інструкції по експлуатації на крані закріплюється табличка, де вказується найменування заводу-виробника, вантажопідйомність, дата випуску і порядковий номер.

Вантажопідйомні крани обладнуються пристроями, що забезпечують безпеку праці: кінцевими вимикачами для автоматичної зупинки механізмів підіймання і пересування стріли крану, обмежувачами і показниками вантажопідйомності, гальмівними пристроями колодкового типу, протиугонними пристроями. Всі вантажопідйомні крани перед початком експлуатації проходять первинне і періодичне технічне опосвідчення. Первинне опосвідчення проводить завод-виробник після виготовлення крану перед відправкою його споживачу, періодичне: часткове – один раз на рік, з оглядом та перевіркою в роботі всіх агрегатів і вузлів крану; повне – один раз на 3 роки, з оглядом та статичним і динамічним випробуванням. Опосвідчення проводить інженерно-технічний співробітник Держкомітету по нагляду за охороною праці за участі особи від підприємства, що відповідає за справність крану.

Статичними випробуваннями перевіряються міцність металоконструкцій і стійкість крану проти перекидання. При випробуванні підіймають вантаж, маса якого на 10 – 25 % більша маси робочого вантажу. Кран вважається таким, що пройшов випробування, якщо протягом 10 хв. піднятий вантаж не опускається, і якщо не знайдені тріщини, деформації й інші пошкодження.

При динамічних випробуваннях перевіряють працездатність механізмів, що зупиняють хід при крайніх нижніх і верхніх положеннях стріли крану чи вантажу вище допустимих та інших пристроїв безпеки. Результати опосвідчення заносять в паспорт.

До обслуговування вантажопідйомних кранів допускаються особи, що пройшли навчання і склали іспит на право управління.

При експлуатації вантажопідйомних машин забороняється: підіймати вантажі, маса яких перевищує допустиму; одночасно підіймати вантаж і людей; підіймати вантажі, що знаходяться в нестійкому положенні; відривати примерзлі чи завалені землею вантажі, або закладені іншими вантажами; підтягувати вантажі на косому натягненні підйомних канатів; відтягувати вантажі при підійманні; відключати гальма і пристрої безпеки.

Ліфти. В залежності від призначення і вантажопідйомності ліфти поділяють на: пасажирські; вантажопасажирські; вантажні з провідником; вантажні без провідника; вантажні малі (без провідника) вантажопідйомністю до 160 кг включно, площа підлоги кабіни 0,9 м², висота – 1 м.

Вантажні і пасажирські ліфти широко застосовують як в основному, так і в допоміжному виробництвах. Документом, що регламентує безпечну експлуатацію ліфтів є Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів. Реєстрації в органах технічного нагляду Держнаглядохоронпраці підлягають всі ліфти, крім ліфтів з вантажопідйомністю до 160 кг і висотою кабіни не більше 1 м.

Ліфти 1 раз на рік підлягають технічному опосвідченню, при якому здійснюється їх огляд, статичні і динамічні випробовування. При огляді перевіряється робота механізмів, електрообладнання, освітлення, приладів управління і безпеки. Дозвіл на пуск ліфта в експлуатацію видає інспектор технічного нагляду.

Всі пасажирські і вантажні ліфти обов'язково обладнуються вловлювачами, які утримують кабіну від падіння при обриві троса, гальмом підйомної лебідки, противагам, дверними контактами, що виключають можливість руху кабіни при відкритих дверях, вимикачами, що зупиняють кабіну на поверхнях, обмежувачами вантажопідйомності і швидкості, кінцевими вимикачами. При обриві троса вловлювач повинен зупинити кабіну на відстані не більше 0,1 м від точки обриву.

Відповідальність за стан і експлуатацію ліфтів покладається на робітника підприємства. Обслуговування ліфтів може бути доручено по договору спеціалізованій організації.

Особа, відповідальна за справність і безпечну експлуатацію ліфтів, обов'язково слідкує за своєчасним проведенням технічного опосвідчення та оглядів, не допускає роботу ліфтів з простроченими термінами опосвідчення, профілактичних оглядів чи ремонтів.

Підйомники. Підйомники призначені для підйому або спуску вантажів (а не людей!). Вони можуть бути як вертикальними, так і похилими і не потребують спеціальної шахти, кабіни, машинного відділення, вловлювачів. Замість кабіни можна використовувати огороджену з усіх сторін кліть. Підйомники вантажопідйомністю до 250 кг можуть бути огороджені бортами. В місцях зупинки кліті, де відбувається завантаження і розвантаження вантажів, вивішується інструкція по безпеці експлуатації і трафарет із вказівкою граничнодопустимої маси вантажу.

Вантажозахоплювальні пристрої. Для комплектування вантажопідйомних машин і механізмів, а також для обв'язки і тимчасового кріплення різних вантажів, що підіймаються і переміщуються машинами при завантаженні і розвантаженні, застосовують вантажозахоплювальні пристрої: одинарні та кільцеві канатні стропи; дво-, чотири-, шестирядні канатні стропи; траверси з закріпленими на них вантажозахоплювальними пристроями; різного роду захоплювачі (кліщові, кільцеві, коромислові та ін.). До вантажозахоплювальних пристроїв належать також пристрої з електромагнітним і гідравлічним приводом.

При підійманні вантажу масою більше 3 т гаки повинні бути рухомими на кулькових закритих опорах. Гаки кранів обладнуються механізмами, що запобігають спаду з гака знімних вантажозахоплювальних пристроїв. Для гнучких вантажозахоплювальних пристроїв запобіжні механізми не потрібні.

У процесі експлуатації знімні вантажозахоплювальні пристрої перевіряють оглядом у встановлені строки, але не рідше ніж через 6 місяців – для траверс, через 1 місяць – для кліщів та інших захватів; через кожні 10 днів – для стропів (за винятком тих, що рідко використовуються). Вантажозахоплювальні пристрої, якими рідко користуються, оглядають перед видачею їх в роботу.

Результати огляду заносять в журнал обліку огляду вантажо-захоплювальних пристроїв.

На кожному підприємстві, що експлуатує вантажопідйомне обладнання, повинен бути призначений інженерно-технічний працівник, що несе відповідальність за його справність і безпечну експлуатацію. Призначення цієї особи повинно бути проведене наказом, а його посада, прізвище, ім'я, по батькові і підпис повинні бути зафіксовані в паспорті кожного вантажопідйомного пристрою.