Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху

♦ Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху

♦ Початковий етап розслідування

♦ Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

§ 1. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху

Важливою особливістю криміналістичної характеристики злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху с те, що вони можуть бути вчинені лише з необережності.

Дорожньо-транспортна подія - це злочинне порушення пра­вил безпеки руху і експлуатації автотранспорту, трамваїв, тролей­бусів, тракторів, самохідних машин та інших механічних транс­портних засобів, внаслідок якого завдані легкі, середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження чи наступила смерть потерпілого.

Кримінальний кодке України передбачає такі види злочин­них порушень правил безпеки дорожнього руху:

♦ порушення правил безпеки дорожнього руху або експлу­атації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286);

♦ випуск в експлуатацію технічно несправних транспорт­них засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287);

♦ порушення правил, норм і стандартів, що стосуються за­безпечення дорожнього руху (ст. 288);

♦ порушення чинних на транспорті правил (ст. 291).

Найбільш поширеними дорожньо-транспортними подіями є:

1) наїзд транспортного засобу на перешкоду, пішохода, ве­лосипедиста, гужовий транспорт тощо;

2) зіткнення транспортних засобів під час зустрічного чи попутного руху;

3) перекидання транспортного засобу на повороті чи під час руху з великою швидкістю;

4) падіння пасажира з транспортного засобу з тяжкими на­слідками для його здоров'я;

5) інші дорожньо-транспортні події, що скоюються внаслідок грубого порушення правил руху чи експлуатації транс­портних засобів самими постраждалими.

До елементів крміналістичної характеристики відносяться: спосіб вчинення дорожньо-транспортної події; інформація про типові сліди події; особа злочинця; особа потерпілого. 426

1'o.uhM /Г Методика розслідування чнрг пін „ніНи і тЧШНи

Причини іі уміти, що шіливають на вимимн ним щрпФНЬи транспортних подій, можна умовно поділити па чишрм ірмш

1. Порушення певними осоГіами правил руху та ем иму.и.иш транспорту: водіями - правам руху та експлуатації траисиоріу (перевищення швидкості, неправильні прийоми керування, перс везеїгня пасажирів у необладпаппх для ци>го вантажних автомо­білях тощо); пішоходами, велосипедистами, водіями гужового транспорту - правил руху, пасажирами правил користування транспортом (перехід вулиці поблизу транспорту тощо); праців­никами автогосподарств (механіками, диспетчерами, завідувачами гаражів тощо) - правил експлуатації транспорту.

2. Несправності транспортних засобів: що виникли під час руху раптово; заводські чи конструкторські дефекти (псвдоско- налена гальмівна система).

3. Несприятливі дорожні умови та неякісне утримання доріг: пошкодження дорожнього покриву; порушення правил ремонтних робіт на дорозі чи вулиці (відсутність світлових знаків уночі тощо); недостатнє освітлення вулиці; не­відповідність параметрів дороги діючим стандартам.

4. Випадкові причини.

Правильне визначення характеру дорожньої обстановки, в якій діяв водій, має велике значення під час дослідження пи­тання про провину особи в порушенні правил безпеки руху.

Для дорожньо-транспортних пригод характерна наявність слідів, які є джерелом відомостей про характер і механізм події, її учасників, причини і умови, що сприяли виникненню події:

♦ на дорожній ділянці - сліди вільного котіння і гальмуван­ня коліс, ковзання і заносу, крові, волочіння потерпілих, осколки скла фар, підфарників, лобового скла, дзеркал, залишки фарби, бруду, тканин людського організму, речі потерпілого, відламані деталі велосипедів, інших трансор- тних засобів;

♦ на предметах дорожньої обстановки - вид зовнішніх де­талей транспорту (подряпини, нашарування тощо), сліди витікання води і пально-мастильних матеріалів;

♦ у потерпілих (крім тілесних ушкоджень) — відбитки ма­люнка протектора чи інших частин транспорту на одязі, сліди мастильної речовини, фарби, частинок скла і мета­лу, пошкодження тканини тощо;

♦ на транспортних засобах - сліди удару в перепону, ков­зання чи тиснення, розриви чи ламання окремих деталей, сліди крові, волокна тканини, волосся, відбитки структу­ри тканини одягу, відбитки пальців рук, несправності систем, що безпосередньо впливали на безпеку руху.

Важливо своєчасно виявити і зафіксувати всі сліди, що ма­ють відношення до події, яка розслідується.

В ході розслідування дорожньо-транспортних подій можуть виникати такі слідчі ситуації: водій і транспорт знаходяться на місці події; транспорт залишився на місці події, а водій зник; водій сховався разом з транспортом.

У випадку, коли водій і транспорт знаходяться на місці події, основна увага під час розслідування спрямовується на дослідження обстановки та слідів на місці події, вияснення об­ставин порушення правил безпеки руху, експлуатації транс­порту, механізму події.

У випадку, якщо транспорт залишився на місці події, а водій зник, досліджуються не лише обставини виникнення події і сліди, а й причини зникнення водія, вживаються заходи щодо його розшуку та затриманню (це також може бути особа, що скоїла угон транспорту).

У разі, якщо водій окривається разом з транспортом, зусил­ля слідчого повинні бути спрямовані на встановлення факту дорожньо-транспортної події, обставин її виникнення, розшук водія і транспорту, а також можливих очевидців події.

Під час розслідування порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту необхідно вияснити певне коло обста­вин, що підлягають доказуванню і характеризують подію зло­чину, провину та особу обвинуваченого, характер і розмір спри­чиненої шкоди; коли, де, ким, яким чином, при яких обставинах і які саме правила безпеки руху чи експлуатації транспорту порушені, наслідки події, їх зв'язок з порушенням відповідних правил, а також обставини, що їм сприяли.

На місці події детально виясняються умови руху транспор­ту: основні параметри дороги (тип покриття, його стан, шири­на дороги, наявність дорожніх знаків, ліній безпеки, пішохідних переходів тощо), інтенсивність руху і пішоходів, спосіб регулю­вання руху, освітленість ділянки вночі, стан перепон (наприк­лад, ремонт дороги).

Досліджуються також: технічний стан транспорту і відповідність його нормативним вимогам; дії водія щодо керу­вання транспортом і недопущення пригоди; в цілому його по­ведінка у зв'язку з подією, що розслідується (швидкіст ь руху транспорту, момент виникнення небезпеки, вжиті подієм захо­ди щодо зупинки, стану водія, заходи щодо надання допомоги потерпілим тощо); чи не знаходився водій у стані сп'яніння; чи не застосовувались до нього раніше заходи адміністративного впливу за керування транспортним засобом у нетверезому стані; умисно чи з необережності порушені правила руху чи експлуатаї гії транспорту.

Під час розслідування наїздів на пішоходів детально нпяс няється поведінка потерпілого, оскільки це має суттєве значен ня для вирішення питання щодо провини водія: напрям і геми руху пішохода по відношенню до автомобіля, що наїхав па ш.о го, швидкість руху автомобіля, ступінь тяжкості ОДерЖ.ИІІІХ тілесних пошкоджень, чи бачив пішоход транспорт, що наомм жався до нього, і якими сигналами світлофора керувався.

§2. Початковий етап розслідування

У випадку скоєння дорожньо-трапспортної пригоди піде и вами для порушення кримінальної справи є: повідомленії:! і заяви, що надходять в органи внутрішніх справ від лікарняних установ, водіїв, потерпілих, службових осіб авто господарств аоо окремих громадян.

Розслідування справ необхідно починати негайно. Пранії', ники ДАІ зобов'язані негайно повідомити слідчому про вияв лену подію, а слідчий - виїхати на місце, провести огляд і вир­ішити питання щодо порушення кримінальної справи.

Після порушення справи проводяться першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, що забезпечують виявлен­ня, фіксацію і збереження доказів; попередження можливості ухилення злочинця від слідства і суду.

У справах про дорожньо-транспортні пригоди до типових слідчих ситуацій та версій відносяться:

1. Обстановка в момент ДТП зафіксована без особливих змін в такому стані, коли на місці події присутні всі її складові. Слідчі версії в такій ситуації: а) подія стала результатом злочин­них порушень водієм правил безпеки дорожнього руху; б) подія стала наслідком порушення цих правил потерпілою осо­бою; в) подія стала результатом порушення службовою особою правил випуску на лінію транспорту чи результатом технічної несправності, що з'явилась раптово на транспорті.

2. Обстановка ДТП змінена учасниками події, що були при­сутні. В такііі ситуації поряд зі згаданими версіями необхідно висунути версію про те, що таке порушення обстановки могло бути проведено з метою поновлення умов нормального і безпеч­ного руху або з метою знищення окремих слідів, що вказують на провину того чи іншого учасника події. В даному випадку доц­ільно також висунути версії щодо мотивів знищення цих слідів.

3. Обстановка, в якій збереглися фактичні ознаки ДТП, але водій зник з місця події на транспорті. Така ситуація зобов'я­зує слідчого побудувати версію про те, який конкретно транс­портний засіб брав участь у події і хто ним керував. Крім того, необхідно висувати версії, перераховані в першій ситуації.

4. Обстановка, в якій у зоні дорожнього руху відображається злочинний факт (наприклад, на обочині є труп, але нема явних ознак ДТП). В такій ситуації можуть бути висунуті версії про те, що в даному випадку має місце: а) інсценування ДТП для прихо­вування іншого злочину; б) приховування реального місця ДТП.

5. Обстановка, в якій труп виявляється за межами зони руху транспортних засобів (у лісі, в полі тощо), але характер по­шкоджень на ньому та на його одязі специфічний для транс- портного засобу (сліди протектора шин, осколки скла фар тощо). У такій ситуації слідчий поряд з версіями, що не відно­сяться до ДТП, може висунути також загальну версію про те, що сталася дорожньо-транспортна пригода, а потім було про­ведено інсценування іншого злочину. Окремими, стосовно даної версії про причини смерті можуть бути висунуті припу­щення про місце злочину, характер, час, механізм події, а також винних в його скоєнні.

На початку розслідування найчастіше проводяться такі слідчі дії та оперативно-розшукові заходи:

♦ огляд місця події і транспорту;

♦ допит очевидців і потерпілих;

♦ затримання, освідування і допит підозрюваних;

♦ виїмка та огляд одягу потерпілого і документів, що харак­теризують технічний стан транспорту;

♦ призначення судово-медичної, судово-автотехнічної екс­пертиз;

♦ розшук транспорту і водія, що скрився з місця події;

♦ установлення очевидців події;

♦ установлення часу і місця скоєння дорожньо-транспорт- ної пригоди, її характеру, дорожньої обстановки;

♦ виявлення причетності до події інших транспортних за­собів, їх технічний стан;

♦ стан водіїв і потерпілих, пошкодження, що виникли;

♦ кому спричинена матеріальна шкода;

♦ виявляються матеріальні сліди злочину, вилучаються ре­чові докази.

Першочергові слідчі дії повинні проводитися не лише своє­часно, а й якісно. В ході планування слідчих дій важливо пра­вильно визначити послідовність їх проведення. У першу чергу необхідно планувати провадження дій, що дозволяють швидко одержати достовірні дані й попередити знищення чи зміну обстановки місця події і речових доказів.

У першу чергу провадиться огляд місця події і транспорту, а на підставі його результатів - інші слідчі дії і, в разі необхід­ності, оперативно-розшукові заходи. Послідовність проведення інших слідчих дій визначається характером наявних даних і ступенем невідкладних дій, що дозволяють одержати нові до­кази, перевірити та уточнити зібрані за справою матеріали. Кожна слідча дія повинна забезпечити найкращі умови для провадження наступної.

У випадку, коли водій зник разом з транспортом, слідчий перш за все опитує очевидців, а в разі можливості - і потерпі­лого про ознаки транспорту, необхідні для організації його роз­шуку. У випадку відсутності очевидців вживаються заходи щодо їх установлення. Затриманого водія необхідно негайно опитати і направити на судово-медичне освідування для виз­начення наявності сп'яніння. Транспорт оглядається на місці затримання, щоб виявити і зафіксувати наявні на ньому сліди.

У складних випадках, особливо якщо водій утік з місця події або необхідно швидко провести багато однотипних слідчих дій (наприклад, пред'явлення для упізнання трупів), або місце події займає значну ділянку, доцільно створити слідчу групу. В ЇЇ склад включаються працівники ДАІ, інші оперативні працівни­ки (кримінального розшуку, експертно-криміналістичних підрозділів тощо).

Оперативно-розшукові заходи щодо виявлення і затриман­ня водія, який зник, і його транспорту провадяться органами ДАІ за участю інших підрозділів органів внутрішніх справ.

§3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події є одним із важливих способів збирання доказів за справами про дорожньо-транспортні події. Під час огляду місця події слідчий повинен зосередити увагу на вияв­лення даних, необхідних для установлення точного місця і меж пригоди, характеру і механізму розвитку події та ролі кожного із її учасників, а також па виявлення слідів транспортного за­собу, якщо його не виявилось на місці пригоди.

Огляд ДІЛЯНКИ дороги, де виникла ДГІ І, ІІріМИ ДИННІ г Цім часно, ретельно і кваліфіковано, ще на початку рі>:н чідуїі.шпч дозволяє установити:

1) точні координати місця події і її межі;

2) час події;

3) обстановку на місці події;

4) сліди, за якими можна робити висновок про швидкість руху транспорту і темп руху пішохода;

5) характерні ознаки відсутнього транспортного засобу, а іноді й ознаки його технічної несправності;

6) стан дорожнього покриття, наявність дорожньої розміт­ки, розміщення дорожніх знаків, світлофорів та інші дані, що відносяться до ДТП.

Огляд ділянки місцевості чи дороги, що знаходяться біля місця ДТП, провадиться, як правило, у тих випадках, коли є підстави думати, що на ній можуть бути виявлені додаткові сліди, що відносяться до події.

Огляд транспортного засобу дозволяє установити: тип і вид транспортного засобу та його відмінні ознаки; належність транспортного засобу підприємствам, організаціям чи устано­вам; його зовнішній стан, а також наявність і характер ванта­жу; ознаки участі транспорту в ДТП; стан елементів керуван­ня на момент огляду; сліди пальців рук (на рульовому колесі, ричагу переключення швидкостей тощо), придатні для іденти­фікації водія, що керував транспортним засобом в момент ДТП.

Огляд трупа на місці події дозволяє одержати дані для вир­ішення питань: про механізм пригоди і її наслідки, про розта­шування трупа, взаєморозташування його відносно інших еле­ментів місця події; про наявність, характер, розташування ушкоджень на тілі та одязі трупа.

Затримання та освідування водія. Водії затримуються у випадках грубого порушення правил руху та експлуатації транспорту, наприклад, під час керування транспортом у нетве­резому стані, намагання знищити сліди злочину чи схилити очевидців дати неправдиві показання.

2Х<'-<

Затриманих освідують для установлення їх стану, оскільки оп'яніння, стомленість, захворювання сприяють виникненню пригоди, а іноді і є її причиною. Це необхідно не лише для оц­інки поведінки водіїв, а й для індивідуалізації покарання.

Допит водія. Допитуючи водія, слідчий повинен встановити його версію щодо обставин події, що розслідується, а також чи був справний керований ним транспортний засіб. Важливою обставиною, яка підлягає перевірці, є питання про швидкість руху, розміщення транспортних засобів на проїзній частині до­роги, які заходи вживались водієм для недопущення події, коли, в який момент водій виявив перепону, які на даний час були метеорологічні умови, яким був стан дорожнього покриття, в зоні дії яких знаків дорожнього руху їхав водій, який сигнал був на світлофорі, які заходи були вжиті для надання допомоги потер­пілим, які дії він вчинив на місці безпосередньо після пригоди, хто крім нього знаходився в транспортному засобі.

Допит потерпілих з урахуванням їх фізичного і психічного стану бажано проводити невідкладно, оскільки окремі деталі події можуть зникнути із пам'яті чи трансформуватися під впливом зацікавлених осіб (водія, родичів). Разом з тим необ­хідно врахувати, що іноді потерпілі умисно перекручують деякі дані про подію. Бувають випадки, коли потерпілий добросовіс­но помиляється і дає показання, що не відповідають дійсності.

Допит свідків. ДТП частіше виникає на очах у навколишніх. Ними можуть бути пасажири і водії транспортних засобів, що не брали участі в події, пішоходи, працівники міліції, співробі­тники медичних закладів. Із числа свідків важливо виділити свідків-очевидців, що безпосередньо спостерігали за розвитком події. Слідчий повинен розуміти, що свідки-очевидці не підго­товлені до сприйняття події, воно для них є несподіваним. Тому свідок-очевидець рідко може відтворити всю картину пригоди, частіше він може відтворити лише окремі моменти. В даному випадку важливо виявити всіх свідків-очевидців, сума їх пока­зань дозволить найбільш повно відтворити картину розвитку ДТП і ролі її учасників.

У разі смерті потерпілого під час транспортування або у лікарні як свідки допитуються медичні працівники, які можуть повідомити, що їм говорив постраждалий про обставини події. Інформація, що має відношення до злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху, може бути одержана у ході допиту працівників транспортних підприємств, яким належить транспорт, родичів потерпілого та інших осіб.

Розшук транспортного засобу і водія здійснюється на підставі даних, одержаних під час огляду місця події, допитаних потерп­ілих та очевидців. Якщо, наприклад, на місці події є сліди транс­порту, а пригода сталася недавно, організується переслідування за «гарячими слідами». Виходячи з обстановки події, проводяться й інші оперативно-розшукові заходи, зокрема: повідомляється про ознаки транспорту і водія, що скрився, підрозділам ДАІ та іншим підрозділам органів внутрішніх справ, здійснюється пере­вірка транспорту в автогосподарствах. У разі відсутності оче­видців пригоди для їх установлення проводиться опитування мешканців, що проживають біля місця події, водіїв і пасажирів маршрутного транспорту загального користування та інших осіб, що могли перебувати близько біля місця події.

Необхідність в розшуку водія виникає у двох випадках: коли водій скрився, залишивши автомобіль на місці події; у разі відсутності на місці події водія і транспорту. В першому випад­ку, за даними ДАІ, встановлюється власник транспорту, що дозволить виявити водія.

У разі відсутності транспорту і водія на місці пригоди не­обхідно негайно доручити оперативним співробітникам органів внутрішніх справ розпочати їх розшук, оглянути шлях до і після події, оскільки там нерідко знаходять важливі дані щодо транспорту, який зник.

Транспорт в автогосподарствах може перевірятися весь або вибірково. Для вияснення маршрутів перевіряються дорожні листи. Виявлені транспортні засоби, маршрут яких пересікав місце події, уважно оглядаються з урахуванням того, що водій міг усунути одержані пошкодження. У разі необхідності пере­віряються також автомобілі, що належать громадянам.

Пред'явлення для упізнання. Найчастіше виникав не­обхідність у пред'явленні для упізнання виявлених на місці події трупів, а також предметів, що належать водіям чи пасажи­рам (головні убори, сумки тощо). Упізнання водіїв можливе лише в тих випадках, коли особи, що впізнають, бачили їх під час руху транспорту з невеликою швидкістю або під час надан­ня допомоги водіями потерпілим. Водіїв пред'являють з дотри­манням вимог кримінально-процесуального законодавства в тому одязі, в якому вони були за кермом у день події.

Транспортні засоби пред'являються для упізнання у тих випадках, коли потерпілі чи свідки називають конкретні інди­відуальні ознаки, за якими можуть їх впізнати.

Упізнання необхідно проводити в обстановці, що відпові­дає умовам сприймання об'єктів під час події. Пред'явлення для упізнання транспорту вимагає від слідчого попередньої підго­товки: детального вияснення у свідка чи потерпілого умов спо­стереження за транспортом, відбору відповідних транспортних засобів, чіткої організації упізнання і створення безпечних умов його проведення.

Провадження виїмки. За справами про дорожньо-трапс- портні пригоди провадиться виїмка одягу потерпілих, окремих деталей і механізмів транспорту, документів, що дають право на керування транспортом або характеризують його технічний стан тощо. Підстави для виїмки можуть бути одержані під час огляду місця події, транспорту і на допитах.

У разі наїзду на пішоходів, велосипедистів, випадінні паса­жирів із транспорту необхідна виїмка одягу і взуття потерпілих, що перебувають у лікарні або в родичів.

Відтворення обстановки та обставин дорожньо-транспорт­ної події проводиться з метою визначення можливості:

♦ спостереження і сприйняття будь-якого факта чи явища (для водія - можливість спостерігати з кабіни обстанов­ку на дорозі; для пішохода - бачити або чути шум авто­мобіля; для очевидця - бачити наїзд тощо);

♦ вчинення певної дії (гальмування автомобіля для недопу­щення зіткнення);

♦ можливості будь-якого явища (вихід з ладу гальмівної системи; засліплення водія світлом фар зустрічного транс­порту тощо);

♦ встановлення окремих обставин механізму події (утво­рення деяких слідів у момент зіткнення транспортних засобів тощо).

Під час провадження відтворення обстановки та обставин події необхідно дотримуватись техніки безпеки і Правил дорож­нього руху.

Призначення судово-медичної експертизи. 11 ід час розсліду вання ДТП метою даної експертизи є:

♦ вияснення характеру і ступеня тяжкості тілесних уіиьод жень потерпілих, давності їх спричинення, часу і причин настання смерті;

♦ встановлення механізму утворення ушкоджень;

♦ з'ясування положення потерпілого в момент пригоди;

♦ вивчення стану і фізичних вад (водія і потерпілого), що впливали па виникнення пригоди, тощо.

Разом з постановою про призначення експертизи і речови­ми доказами, що підлягають дослідженню, експерту надсилають­ся протокол огляду ДТП, протоколи огляду транспорту, допи­ту водія, очевидців, потерпілого, історія хвороби потерпілого.

Призначення судово-автотехнічної експертизи. До компе­тенції даного виду експертизи відноситься дослідження:

♦ технічного стану транспортних засобів (причина і час виникнення технічних несправностей, можливості їх ви­явлення до настання пригоди тощо);

♦ механізму дорожньо-транспортної події або її окремих елементів (швидкість і напрям руху, довжина гальмівно­го шляху транспорту тощо);

♦ дій учасників ДТП (технічна можливість у водія в певний момент попередити пригоду тощо);

♦ обстановки на місці ДТП (умови бачення дороги з кабі­ни транспорту тощо);

♦ технічних можливостей недопущення пригоди за вихід­ними даними слідчого, одержаними експертом.

Об'єктами дослідження експерта-автотехніка є автотранс­порт, міський електротранспорт, інші механізми, що брали участь у дорожньо-транспортній події, їх агрегати, деталі та сліди на них; місце дорожньо-транспортної події; матеріали справи і речові докази.

Разом з постановою про призначення автотехнічної експер­тизи направляються протоколи огляду місця події і транспорт­них засобів, протоколи допиту водіїв та очевидців, відтворен­ня обстановки та обставин події, інші матеріали.

Призначення трасологічної експертизи. Дана експертиза відноситься до криміналістичних. За її допомогою за слідами встановлюються об'єкти, відображенням яких вони є, а також розташування транспорту на дорозі перед пригодою і в момент скоєння ДТГІ, напрям руху, механізм слідоутворення тощо.

Об'єктами дослідження є різні предмети зі слідами транспор­ту; сліди протекторів шин чи зліпки і масштабні фотознімки, окремі деталі транспорту, сліди на транспорті, осколки скла тощо.

В залежності від обставин справи можуть призначатися й інші експертизи: судово-хімічна і біологічна, комплексна медич­но-кримінологічна і медично-автотехнічна тощо.

Контрольні запитання

1. Які дорожньо-транспортні пригоди є найбільш поширеними?

2. У чому сутність криміналістичної характеристики злочин­них порушень правил безпеки дорожнього руху?

3. Які типові причини й умови, що впливають на виникнен­ня ДТП?

4. Які типові слідчі ситуації і версії виникають у справах про дорожньо-транспортні пригоди?

5. Які слідчі дії виконуються на початковому етапі розсліду­вання ДТП?

6. Які особливості тактики огляду місця дорожньо-транс­портної події?

7. Які особливості тактики допиту водія, потерпілих і свідків?

8. Які особливості тактики розшуку ір.ин инршнш мім бу І ВОДІЯ?

9. У чому полягає суть тактики провадження шимі и ы пред'явлення для упізнання?

10. З якою метою проводиться відтворення обстановки іі обставин дорожньо-транспортної події?

11. Які експертизи можуть призначатися під час розсліду­вання ДТГІ?