Тема 29. Розслідування грабежів і розбоїв

♦ Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв

♦ Початковий етап розслідування

♦ Наступний етап розслідування

♦ Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

§1. Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв

Грабежі і розбої є тяжкими корисливими злочинами, спрямо­ваними на заволодіння чужим майном. Грабіж - це відкрите вик­радення чужого майна, вчинене без застосування насильства чи поєдане з насильством, але не небезпечним для життя і здоров'я потерпілого (ст. 186 КК України). Розбій - це напад з метою за­володіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпеч­ним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з по­грозою застосування такого насильства (ст. 187 КК України). Методики розслідування цих злочинів у своїй основі суттєво не відрізняються. У більшості випадків грабежі і розбої як корисливі злочини скоюються з метою заволодіння особистим майном іро- мадян. Однак зустрічаються випадки вчинення цих злочинів і з метою заволодіння державним чи громадським майном. Дії зло­чинців носять насильницький характер, який оцінюється за спо­собом скоєння і наслідками. Дані про спосіб скоєння грабежів і розбоїв є одним із основних елементів криміналістичної харак­теристики цих злочинів. Його складають дії злочинця під час на­паду на потерпілого і заволодіння майном. Ці дії можуть бути різноманітними і характеризуються великою суспільною небез­печністю, цинізмом, зухвалим і нахабним характером.

Пограбування скоюються іноді і в громадських місцях. Під час групових нападів грабіжники завчасно розподіляють ролі, діють раптово і швидко. Потерпілі не завжди встигають розди­витись і запам'ятати прикмети їх зовнішності.

Скоєння розбоїв на власників квартир, дач, а також касирів, інкасаторів, як правило, скоюються групою і ретельно готують­ся. В цих випадках злочинці часто добувають автотранспорт, зброю, необхідні інструменти, завчасно купують авіа- чи заліз­ничні квитки для виїзду після скоєння нападу в інший район, вживають заходів до маскування зовнішності.

Одним із елементів криміналістичної характеристики гра­бежів і розбоїв є дані про обстановку місця скоєння нападу та залишені сліди. Ці злочини найчастіше скоюються у містах і

 

селищах у вечірній час, на малолюдних вулицях, у скверах, лісо­паркових зонах відпочинку, біля кафе, кінотеатрів тощо. На відкритій місцевості злочинці найчастіше діють групами, зав­часно вичікуючи жертву на малоосвітлених вулицях, майданах, лісових дорогах, стежках тощо.

На відміну від деяких інших злочинів грабежі і розбої ма­ють одномоментний характер, тому успіх розслідування в ос­новному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, яку він одержав на першій стадії роз­слідування, від його вміння працювати з матеріальними дже­релами, доказами. Тому в ході розслідування вказаних злочинів слідчий повинен встановити:

♦ де і коли вчинено грабіж чи розбій, хто в ньому брав участь, чи були очевидці, в чому проявлялося насильство;

♦ хто виявився потерпілим, чи спричинені йому тілесні пошкодження, ступінь їх тяжкості, стан здоров'я;

♦ час і місце скоєння злочину;

♦ що викрадено, його вартість, кому належить;

♦ де знаходиться викрадене;

♦ ким скоєно грабіж чи розбій, прикмети злочинця (зовнішні ознаки, одяг);

♦ які причини й умови сприяли вчиненню злочину.

§2. Початковий етап розслідування

Кримінальна справа за фактом скоєння грабежу чи розбою порушується найчастіше за заявою потерпілого, свідка, а також на підставі затримання підозрюваного з пограбованим майном. Для прийняття рішення щодо порушення кримінальної спра­ви необхідно вияснити: чи дійсно мав місце напад на потерпі­лого з насильством чи погрозою застосування насильства з метою заволодіння майном чи грошима; заволоділи ним чи лише намагалися заволодіти злочинці.

Титповими слідчими версіями є:

1) напад мав місце, скоєний за обставин, про які повідомив потерпілий;

2) напад мав місце, однак потерпілий розповідає про нього неправильно;

3) нападу не було - це інсценування з метою приховування розтрати, втрати важливих документів, зброї, привласнення чужого майна. Під час інсценування потерпілі іноді спричи­няють собі тілесні ушкодження. Версія про інсценування нападу заслуговує на увагу особливо у випадках, коли зая­ва про грабіж чи розбій від потерпілого надійшла через дея­кий час. Необхідно також перевірити наявність причинно­го зв'язку між діями особи та шкідливими наслідками.

Якщо відомі лише обставини події і шкідливі наслідки, версії будуються стосовно осіб, що скоїли напад. Потерпілий завжди володіє певними відомостями про злочинців. Однак він не зав­жди точно запам'ятовує навіть загальні ознаки злочинця (зріст, одяг тощо).

Якщо перед нападом мало місце спілкування потерпілого з злочинцем чи його спільниками, одержання відомостей про його особу не викликає труднощів. Необхідно на їх підставі розробити версії про місцезнаходження злочинця (з метою зат­римання), а також про можливі викрадені цінності.

Планування розслідування грабежів і розбоїв здійснюється з урахуванням висунутих версій про обставини, що підлягають встановленню. В плані відображаються слідчі дії, виконавці і строки, а також оперативно-розшукові заходи щодо встановлен­ня і розшуку злочинця, співучасників та викраденого майна.

Першочергові слідчі дії в поєднанні з оперативно-розшуко- вими заходами в кожному окремому випадку визначаються слідчим в залежності від ситуації, яка складається на даний момент (Схема 22). Якщо, наприклад, злочинець був затрима­ний з викраденим майном безпосередньо на місці скоєння зло­чину, необхідно негайно вияснити, що сталося, хто є потерпі­лим, провести особистий обшук затриманого з метою виявлення викрадених речей і знарядь скоєння злочину. Од­ночасно здійснюється огляд місця події з метою виявлення слідів і можливих інших речових доказів. Якщо кримінальна справа була порушена за заявою потерпілого і злочинець ще не відомий, слідчий повинен детально допитати його про обста­вини події, особу злочинця, можливих спільників та оче­видців, викрадені речі, провести освідування потерпілого з метою виявлення слідів злочину. З урахуванням одержаних даних необхідно провести огляд місця події, організувати проведення оперативно-розшукових заходів щодо виявлен­ня учасників злочину і їх затримання, а також встановлення можливих очевидців.

Установивши особу, що підозрюється в скоєнні грабежу чи розбою, необхідно: організувати нагляд за його поведінкою з метою виявлення викраденого і затримання з викраденим май­ном; затримати і після об'явлення протоколу затримання в підозрі про скоєння даного злочину допитати, а також пред'яви­ти з дотриманням вимог ст. 174 КПК України потерпілому для впізнання. В залежності від результатів цих слідчих дій висува­ються слідчі версії щодо перевірки показань підозрюваного і по­терпілого і складається план подальшого розслідування.

Під час складання плану розслідування, поряд з версіями про обставини скоєння грабежу чи розбою, часу і місця, де вони за показаннями потерпілого, відбувалися, в ньому повинні бути де­талізовані версії про кожного учасника даного злочину, можливі місця їх перебування, викрадені предмети, місця їх знаходження.

Якщо не в повному обсязі встановлені обставини скоєння грабежу чи розбою, не виявлено особи, причетної до цього зло­чину, завдання початкового етапу розслідування залишаються невирішеними. Слідчий повинен проаналізувати результати проведених слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, висунути додаткові версії щодо недостатньо досліджених обста­вин, уточнити раніше складений план і продовжити пошукові дії, спрямовані на його виконання.

Г'

 

§3. Наступний етап розслідування

Успішність наступного етапу розслідування грабежів і роз­боїв визначається результатами роботи щодо розкриття обста­вин цих злочинів на початковому етапі, а також ситуацією, що склалася після пред'явлення підозрюваному постанови про притягнення його в якості обвинуваченого і допиту по суті пред'явленого обвинувачення.

У разі, якщо обвинувачений повністю визнає пред'явлене обвинувачення, дав конкретні показання, які збігаються з зібра­ними фактичними даними про обставини скоєння злочину і його вини, необхідно".

1) проаналізувати його показання по кожному пункту об­винувачення і порівняти з іншими джерелами доказів з метою виявлення неточностей і протиріч. Особливу ува­гу необхідно приділити обставинам, які могли стати відо­мими лише обвинуваченому як безпосередньому учасни­ку злочину. По кожній обставині повинні бути висунуті і перевірені конкретні версії;

2) у разі разходження показань обвинуваченого і результатів огляду місця події, показань потерпілого і свідків, прово­дяться їх перевірка на місці скоєння злочину та очні став­ки відповідно з потерпілим і окремими свідками;

3) якщо обвинувачений під час допиту згадав особу, раніше іге відому слідчому, і не допитану по даному факту, необхідно її встановити і допитати. В залежності від результатів цих слідчих дій можуть бути висунуті версії про злочинні зв'язки цієї особи з обвинуваченим. У даному випадку необхідно перевірити версію про те, чи не обумовлено зізнаїшя обви­нуваченого спробою приховати інші скоєні ним злочини.

В ході перевірки показань обвинуваченого, який зізнався в скоєнні злочину, виясняють також мотиви, причини, умови, що сприяли його скоєнню.

Установивши всі обставини у справі, визнавши зібрані до­кази достатніми для обвинувального висновку, слідчий по­відомляє про це потерпілому, знайомить його з матеріалами справи, а потім оголошує обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи.

У разі, коли обвинувачений не визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні, необхідно кожне висунуте ним заперечення уточнити з посиланнями на джерела. Вис­ловлені заперечення повинні бути зафіксовані в протоколі, співставлені з іншими доказами у справі, підтверджені чи спростовані шляхом висунення конкретних версій і пере­вірки їх слідчими діями та оиеративно-розшуковими захода­ми. Так само повинен діяти слідчий і у випадках, коли обви­нувачений частково визнає пред'явлене обвинувачення, але висуває заперечення стосовно окремих обставин справи або посилаєтьтся на вину інших осіб.

У разі, коли не здійснено перевірку всіх версій, не встановле­но достовірні дані, що підтверджують чи спростовують їх, не вив­чені обставини, які звинувачують чи виправдовують обвинуваче­ного, не вивчені причини й умови, що сприяли скоєнню грабежу чи розбою, завдання наступного етапу розслідування залишають­ся повністю не вирішеними. У такому випадку слідчий зобов'яза­ний знову критично проаналізувати зібрані докази, визначити недостатньо вивчені обставини, висунути за ними додаткові версії і відповідно уточнити план подальшого розслідування.

§4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Тактика проведення окремих слідчих дій залежить від того, порушується кримінальна справа у зв'язку з затриман­ням підозрюваного з викраденим майном, чи за фактом скоєння злочину. Якщо справа порушується за фактом скоє­ння злочину, то розслідування починається з допиту потер­пілого, огляду місця події, огляду одягу та освідування по­терпілого, призначення стосовно нього судово-медичної експертизи, допиту свідків.

Під час допиту потерпілого необхідно пам'ятати, що грабіж чи розбій для нього найчастіше неочікуваний, триває в основ- ному короткий проміжок часу. Все це відбивається на психіч­ному стані потерпілого, тому слідчий, оцінюючи інформацію, має бути особливо уважним у стосунках з допитуваним.

Потерпілий про вчинений на нього напад заявляє, як пра­вило, негайно, перебуваючи в стані хвилювання, страху. Врахо­вуючи ці обставини, необхідно перед допитом заспокоїти по­терпілого, пояснити йому необхідність відновлення в пам'яті всіх обставин події, особливо тих із них, які можуть мати вир­ішальне значення для розшуку і викриття злочинця.

У ході допиту потерпілого можуть бути висунуті такі питання:

♦ у який час і в якому місці вчинено грабіж чи розбій;

♦ як потерпілий опинився на тому місці, де на нього вчи­нено напад;

♦ під час яких обставин він побачив злочинця, чи не по­мічав він, щоб за ним хто-небудь слідкував;

♦ які були дії злочинця, чи вимагав він видати цінності, чи забрав їх силою;

♦ якщо злочинців було декілька, то чи не називали вони один одного за іменами чи кличками, чим погрожували;

♦ які цінності викрадено, їх індивідуальні ознаки (заводсь­кий номер, вартість тощо).

Особливо детально у потерпілого виясняються прикмети злочинця (його зовнішність, одяг, хода, особливості мови тощо). Суттєве значення для справи має питання, чи виявляв потерп­ілий опір злочинцю, в чому він проявлявся, які ушкодження могли залишитися на тілі злочинця й чи можливі пошкоджен­ня його одягу. У разі групового нападу необхідно вияснити роль кожного злочинця.

Огляд місця події проводиться негайно після допиту потерп­ілого, а в ряді випадків і до його проведення. Його тактика под­ібна до тактики такої само слідчої дії у справах про крадіжки. Основна відмінність полягає в тому, що під час грабежу і розбою є очевидець події потерпілий і, якщо йому не були спричинені тілесні ушкодження, огляд доцільно проводити з його участю.

Під час огляду місця нападу необхідно звернути уваїу на сліди, залишені нападаючим як на місці нападу, так і навколо нього (сліди 404 взуття, рук, транспортних засобів, сліди застосування вогнепальної зброї тощо); різні предмети, викинуті нападаючим на місці події.

Особливо ретельно необхідно оглядати місце, де відбувалась боротьба. Тут нерідко вдається виявити різні предмети одягу, які можуть мати важливе доказове значення.

Огляд місця події дозволяє в ряді випадків виявити негативні обставини (наприклад, відсутність слідів пальців рук чи взуття в тих місцях, де вони обов'язково повинні були бути), що дозволяють висунути версію про можливе інсценування грабежу чи розбою.

Огляд одягу та освідування потерпілого. В ході гарбежу і розбою між потерпілим і злочинцем може відбуватись бороть­ба, сутичка, під час якої ворсинки одягу злочинця попадають на одяг потерпілого і навпаки. Виявлення їх значно полегшує викриття підозрюваного. Тому одяг потерпілого повинен бути якомога швидше оглянутий.

До завдання огляду одягу входить також дослідження по­шкоджень, що утворились внаслідок застосування знарядь, якими спричинені тілесні ушкодження. За формою пошкод­жень у ряді випадків можна робити висновок про те, чим саме злочинець був озброєний.

Якщо потерпілий під час нападу був побитий, то відповід­но до вимог кримінально-процесуального законодавства прово­диться його освідування. У даному випадку фіксується харак­тер ушкоджень, вони обов'язково фотографуються за правилами масштабної фотозйомки.

В такому ж порядку і з тією само метою проводиться огляд одягу підозрюваного. Під час освідування його тіла звертаєть­ся увага на характер тілесних ушкоджень, на сліди нігтів, зубів тощо. У випадку необхідності після освідування підозрюваний направляється на судово-медичну експертизу.

Затримання та особистий обшук підозрюваного в скоєнні гра­бежу чи розбою здійснюється негайно після його виявлення. Необ­хідно пам'ятати, що злочинці, які скоїли такі злочини, часто озб­роєні. Тому бажано, щоб затримання здійснювали працівники міліції, які знають прийоми «самбо» і добре володіють зброєю. Важ­ливо, щоб у затриманні озброєного злочинця брав участь кінолог.

 

Після затримання негайно проводиться особистий обшук підозрюваного, в ході якого вилучаються збороя, її макети, інші предмети, які могли б використовуватися для погрози потерп­ілому чи для його побиття.

Допит підозрюваного (обвинуваченого) здійснюється негай­но після затримання. Виясняються такі питання: де він знахо­дився і що робив у період, що передував злочину, в момент його скоєння і в наступний період, хто може підтвердити його по­казання; де, коли, яким способом і за яких обставин він отри­мав предмети, вилучені у нього під час обшуку.

Показання підозрюваного (особливо в тих випадках, коли він заявляє про своє алібі) вимагається ретельно перевірити шляхом допиту свідків, проведення очних ставок, судово-медич­ної і криміналістичної експертиз, перевірки показань на місці.

Пред'явлення для упізнання проводиться в усіх випадках, коли потерпілий чи свідки могли добре роздивитись злочинця і можуть його впізнати, чи коли на місці події знайдені будь-які предмети і є свідки, що можуть підтвердити належність їх обви­нуваченому. Упізнаючим може бути не лише потерпілий, й підоз­рюваний і обвинуваченні і, яким іноді пред'являється потерпілий, співучасники чи різні предмети, вилучені в якості речових доказів.

Судови експертизи дають можливість установити суттєві обставини в ході дослідження ушкоджень на тілі потерпілого чи підозрюваного, а також слідів та інших речових доказів, ви­явлених на місці події чи вилучених у підозрюваного.

Судово-медична експертиза призначається у випадках, коли у потерпілого чи підозрюваного є тілесні ушкодження. Експерт може визнати їх характер, ступінь тяжкості, механізм утворення, вид зна­ряддя, яким вони спричинені, тощо. Для установлення обставин, під час яких були нанесені поранення, може бути призначена комплек­сна судово-медична і криміналістична експертиза.

Криміналістична експертиза мікрослідів і мікрочастин як органічного, так і неорганічного походження, виявлених на одязі чи на тілі підозрюваного, допомагає встановити на­лежність їх певній ділянці місцевості. Експерт може дати вис­новок, що нашарування, виявлені на тілі підозрюваного чи на

вилучених у нього предметах, уинцш-ии і. її |и'іуіі.тті коптак

ту з потерпілим.

Контрольні заііігіаііин

1. У чому полягає сутність криміпалісіпчінч і.ір и. и ріп ш ки грабежів і розбоїв?

2. Що відноситься до джерел інформації про гр.нюм і ро і/

3. Які особливості початкового етапу розслідування ір.і бежів і розбоїв?

4. Чим характерний наступний етап розслідування граім/мп і розбоїв?

5. З яких окремих дій складається тактика розслідування грабежів і розбоїв?

6. Які типові питання доцільно задавати потерпілому та обвинуваченому під час їх допиту?

7. В яких випадках призначаються судові експертизи під час розслідування грабежів і розбоїв?