Загальні положення методики розслідування злочинів

♦ Поняття та завдання методики розслідування злочинів

♦ Структура методики розслідування злочинів

♦ Загальні положення і наукові основи методики

♦ Етапи розслідування та їх напрями

§1. Поняття та завдання методики розслідування злочинів

Методика розслідування злочинів - це самостійний розділ науки криміналістики. Його складають основані на вимогах кримінального і кримінально-процесуального законодавства наукові положення, рекомендації і методи розслідування окре­мих видів злочинів.

Вчені-криміналісти методику розслідування злочинів розгля­дають у двох аспектах: 1) це салі процес розслідування злочинів, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістич­ної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів; 2) це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. Саме у взаємозв'язку цих двох напрямів (практично­го і теоретичного) методика розслідування злочинів виявляє своє призначення, сприяючи розробленню наукових рекомендацій і запровадженню їх у практику розслідування злочинів.

Методи розслідування кожного злочину, як і сам злочин, індивідуальні. Однак єдині вимоги законності, загальні завдан­ня розслідування однорідних злочинів, аналогічні способи їх вчинення, типові матеріальні сліди злочину дають можливість виділити загальні типові методи розслідування, характерні для певної групи справ. Вивчення і наукове узагальнення практи­ки розслідування однорідних злочинів дозволяє розробити за­гальні, найбільш ефективні методи. Поряд з особливостями розслідування того чи іншого виду злочинів існують і загальні положення, які повинні дотримуватися під час розслідування всіх злочинів, незалежно від їх виду і конкретних обставинах вчинення. Одні із них є загальнообов'язковими вимогами, за­фіксованими в кримінальпо-процесуальному законі. Інші ство­рюють криміналістичні рекомендації, що застосовуються слідчим. Сюди відносяться загальні методи виявлення, фіксації і дослідження матеріальних слідів злочину і загальні тактичні прийоми виконання окремих слідчих дій. Вони носять універ-

сальний характер і тому набувають значення загальних поло­жень, властивих процесу розслідування.

Так, процес розслідування в цілому і окремих видів злочинів закрема може бути охарактеризований як:

♦ оперативно-розшукова діяльність відповідних уповнова­жених законом органів щодо розкриття та розслідування злочинів;

♦ діяльність органів дізнання, слідства, суду, що здійснюється відповідно до норм крим і пально-процесуального закону;

♦ організаційна діяльність, спрямована на забезпечення планомірного розслідування окремих видів злочинів на підставі нормативних приписів, рекомендацій з наукової організації праці;

♦ пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення об­ставин події минулого на підставі теорії судових доказу­вань, законів логіки і положень психології;

♦ профілактична діяльність, спрямована на встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, яка здійснюється на підставі рекомендацій кримінології та криміналістики.

Методика розслідування тісно пов'язана з криміналістич­ною технікою і слідчою тактикою, із яких черпає певні дані і прийоми формування методів розслідування і попередження злочинів. Методика, відштовхуючись від загальних положень тактики про планування розслідування, розглядає слідчі дії у взаємозв'язку, показує їх типові системи, а також формулює тактичні рекомендації, характерні для розслідування розкрадань державного і колективного майна, убивств, злочинних пору­шень правил техніки безпеки праці, інших злочинів.

Суттєва роль у формуванні системи і змісту методики на­лежить кримінальному праву, яке визначає діяння, що при­знається злочином, а тим самим і загальні межі методики. По­ложення кримінального права обумовлюють загальну спрямованість методики. Відповідно до положень кримінально­го права здійснюється класифікація методик на окремі види - окремі методики розслідування злочинів.

Кримінальпо-процесуальне право також має велике значен­ня для методики розслідування. Кримінально-правове законо­давство визначає, як відомо, не лише мету, форми і процесуаль­ний порядок розслідування, й засоби та умови досягнення цієї мети. Такі процесуальні положення є відправними для методи­ки в цілому і її конкретних рекомендацій.

В частині рекомендацій, що відносяться до профілактичної діяльності слідчого, методика розслідування тісно пов'язана з кримінологією, яка, вивчаючи причини й умови, що сприяють скоєнню окремих видів злочинів, визначає завдання профілак­тичного характеру, що підлягають вирішенню під час розсліду­вання, дає рекомендації щодо їх ефективного впровадження.

Головним завданням методики розслідування окремих видів злочинів є озброєння слідчих необхідним для їхньої про­фесійної діяльності науково-методичним комплексом знань і навиків розкриття, розслідування і попередження окремих видів злочинів у різних слідчих ситуаціях, що виникають в процесі вказаного виду криміналістичної діяльності.

До завдань методики розслідування окремих видів злочинів можна також віднести:

♦ правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина;

♦ забезпечення охорони державної і колективної власності;

♦ охорону громадського порядку та громадської безпеки, довкілля;

♦ забезпечення охорони конституційного устрою України від злочинних посягань, а також запобігання злочинам (ст. 1 КК України).

Виходячи з предмета дослідження в методиці розслідуван­ня виділяють власні завдання, до яких можна віднести:

♦ узагальнення слідчої, судової та експертної практики, вив­чення кримінальної обстановки в цілому та в окремих регіонах;

♦ вивчення та узагальнення стану, структури та динаміки злочинності;

♦ аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кри­мінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-пра­вового, а також галузевого законодавства, пов'язаного з встановленням юридичної відповідальності за правопору­шення в різних сферах діяльності;

♦ розроблення найбільш ефективних методів і засобів роз­криття і розслідування злочинів, побудова їх криміналі­стичної характеристики, оптимізація процесу розсліду­вання окремих видів злочинів на основі використання даних про типові слідчі ситуації, системи типових версій, комплекси слідчих дій, організаційних і оперативно-роз- шукових заходів.

§2. Структура методики розслідування злочинів. Загальні положення і наукові основи методики

Методика розслідування складається із двох частин:

1) загальні положення (поняття, завдання, методика, зміст та структура);

2) окремі методики (розслідування окремих видів злочинів).

Загальні положення, що складають структуру криміналістич­ної методики, необхідно відрізняти від структури окремих ме­тодик розслідування різних видів злочинів, наприклад, убивств, дорожньо-транспортних злочинів, розбоїв, грабежів тощо.

У загальні методики розслідування (Схема 19) включають­ся положення, що містять інформацію про те, які обставини встановлюються у всіх випадках дослідження певних подій, розслідування тих видів діянь, які входять в якості елементів у відповідну криміналістично подібну групу, як організується і здійснюється робота щодо їх виявлення і доказування, як не­обхідно діяти слідчому в умовах, типових для даної категорії справ ситуацій. Що стосується специфіки вказаної діяльності, характерної для розслідування діянь окремих видів (крадіжок, убивств) і їх різновидностей, то вона знаходить своє відобра­ження в окремих методиках, тобто методиках розслідування окремих видів злочинів.

Загальні і окремі методики розслідування відрізняються за обсягом інформації, що міститься в них. Перш за все це пов'я­зано з тим, чи розраховані вони на забезпечення розслідуван­ня в цілому, чи діяльності на певному етапі, в типовій ситуації.

Однак у всіх випадках їх розроблення здійснюється на базі наступного принципу: перш ніж розглядати проблему засобів, прийомів, методів розслідування, необхідно визначити коло завдань, що вирішуються, визначити обставини, що підлягають встановленню. З урахуванням цього положення і формується структура загальної чи окремої методики.

Загальні положения методики становлять собою засновані на законі та узагальненій слідчій практиці вимоги та кримінал­істичні рекомендації, які слугують найбільш ефективному роз­слідуванню злочинів усіх видів. До них відносять: дотримання законності; плановість розслідування; оперативність та швидкість розслідування; індивідуальність розслідування; взає­мозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів розсліду­вання; активне використання допомоги громадськості.

Методика розслідування окремого виду злочину або окре­ма методика становить систему положень та наукових рекомен­дацій, які визначають порядок діяльності слідчого під час розс­лідування окремого виду злочину. Для кожного виду злочину існують структурні схеми, алгоритми діяльності, які придатні для розслідування будь-якого виду злочинів. Такі алгоритми діяльності називають структурою окремої методики. Вона вклю­чає такі елементи:

♦ криміналістичну характеристику даного виду злочинів;

♦ обставини, які необхідно встановити;

♦ особливості порушення кримінальної справи;

♦ першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;

♦ типові слідчі ситуації, типові версії та планування;

♦ тактику провадження окремих слідчих дій;

♦ профілактичні слідчі дії.

Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозволяє визначати напрями розслідування та опти- мізувати діяльність слідчого.

 

 

Розроблення методик розслідування спирається на цілісну си­стему загальних положень (принципів), до яких можна віднести:

♦ обумовленість вказаних розробок потребами слідчої практики;

♦ реалізація принципу законності наукових рекомендацій, які повинні відповідати принципам кримінального про­цесу, етичності і гуманності;

♦ комплексне використання правових та інших джерел інформації;

♦ використання нових досягнень науково-технічного про­гресу і передового слідчого досвіду, інших сфер практич­ної діяльності;

♦ оптимальний набір слідчих дій, тобто в будь-якій окремій методиці доцільно використовувати повну сукупність слідчих дій, яка забезпечує вирішення слідчої ситуації, досягнення мети розслідування.

Складовою частиною криміналістичної методики є методо­логічні основи. До них відносяться філософські категорії та за­кони, зокрема:

♦ закон загального зв'язку явищ, тобто всі факти, умови середовища, в якому вчинено злочин, взаємопов'язані, пізнання одного з них створює умови для пізнання інших;

♦ теорія відображення, за якою: а) якщо є слід, то існує слідоутворюючий об'єкт; б) будь-який взаємозв'язок по­роджує зміни (сліди);

♦ категорії загального та окремого, тобто загальні положен­ня властиві окремим явищам, фактам, і навпаки, всяке окреме слугує часткою для формування загального.

Головним завданням методологічних основ криміналістич­ної методики є: розкриття основних умов, в яких проходить розслідування; формування принципів використання сучасних методів пізнання фактів минулого; розроблення нових методів для розв'язання конкретної ситуації розслідування злочинів.

 

§3. Етапи розслідування та їх напрями

Процес розслідування, як відомо, ділиться на декілька етапів, зокрема на: першочерговий; наступний; заключний. Поряд з вказаними періодами за деякими, найчастіше складними бага­тоепізодними злочинами, інколи виділяють підготовчий етап. Однак цей етап не є частиною розслідування, а лише підготов­кою до його початку відповідно до кримінально-процесуально­го закону. Тому до етапів розслідування він не відноситься.

Названий поділ процесу розслідування має суттєве мето­дичне значення, оскільки кожний із виділених етапів має пев­ну специфіку в обсягу і методах даної криміналістичної діяль­ності. Тому для здійснення найбільш успішного розслідування злочину на всіх його етапах і на стадії підготовки до нього в методиці розслідування розробляються прийоми і способи дій слідчого з урахуванням особливостей вказаних етапів. Відпов­ідно в кожній методиці виділяються особливості розслідуван­ня на першочерговому, наступному і заключному етапах.

На першочерговому етапі слідчий встановлює наявність ознак злочину в події, що вчинена, та приймає рішення щодо порушення або відмови в порушенні кримінальної справи. На цьому етапі проводяться першочергові невідкладні слідчі дії - визначаються напрями розслідування, здійснюється пошук зло­чинця за «гарячими слідами», будуються версії тощо.

Характер типових слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування в основному визначається результатами пер­шочергових слідчих дій. В одних випадках основним напря­мом розслідування є розшук уже встановленого злочинця, в інших - все ще невстановленого, в третіх - спрямованість на збирання додаткових фактичних даних. На даному етапі здійснюється планування розслідування за обраним напря­мом, проводяться відповідні слідчі дії. Слідчий перебуває у тісному взаємозв'язку з органами дізнання та завершує збір і попередню оцінку доказів.

Заключний етап розслідування ставить логічну оцінку зібраних доказів та обставин, які необхідно довести. Слідчий складає обвинувальний висновок, знайомить обвинуваченого

 

з матеріалами справи, подає його на затвердження прокурору та направляє справу до суду. Криміналістична методика деталь­но розглядає два перших етапи. Заключний етап лише згадуєть­ся, оскільки він більше відноситься до кримінального процесу і не потребує будь-яких розробок. Типовими на даному етапі є ситуації, в яких при наявності повних доказів вини обвинува­чені частково чи повністю не визнають своєї вини. В подібних випадках основне спрямування подальшого розслідування по­в'язується з перевіркою і встановленням додаткових обставин і можливим новим пред'явленням звинувачення чи з виконан­ням вимог, пов'язаних з закінченням розслідування.

Контрольні запитання

1. У чому полягають сутність і завдання методики розсліду­вання злочинів?

2. Які є принципи криміналістичної методики?

3. Що становить структуру криміналістичної методики?

4. Що відноситься до загальних положень криміналістичної методики?

5. На які етапи поділяється розслідування злочинів?