Попередження злочинів у сфері службової діяльності

Попередження службових злочинів становить узгоджену систе­му заходів політичного, економічного, соціального, організаційно-правового характеру, спрямованих на випередження появи переду­мов цих злочинів, їх послаблення, нейтралізацію та усунення. Здійснення цих заходів повинно сприяти реалізації антикримі-ногенного потенціалу суспільства, його окремих інститутів. Тільки таким шляхом має бути закладено підґрунтя успішної роботи по зменшенню службових злочинів до мінімального рівня.

Попереджувальні заходи політичного характеру зводяться до програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різних сферах суспільної організації, зокрема у системі управління суспільством; виховання у службовців патріотичних почуттів, моральних, професійних якостей, розуміння, що службо­ва злочинність підриває авторитет і силу держави, етичні основи суспільної свідомості; послідовності і активізації проведення анти-корупційної політики щодо службовців, схильних до корупційних вчинків; створення громадських формувань, незалежних державних структур для участі населення у боротьбі з службовими злочинами.

В економічній сфері заходи з попередження службових злочинів включають:

- визначення чітких критеріїв державного фінансування еко­ номіки і відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів;

- сурове дотримання встановлених механізмів обмеження лега­ лізації «брудних» грошей;

- розроблення системи заходів щодо зменшення сфери і обся­ гу тіньової економіки, для чого, зокрема, слід створити умови для природної конкуренції та законної приватизації;

- створення сприятливих умов для внутрішнього інвестування легальної економіки;

шжшРозділ XV. Злочини у сфері службової діяльності та їх попередження

- запровадження ефективної системи контролю за доходами та видатками державних службовців та інших осіб через систему опо­ даткування;

- забезпечення поступового зменшення готівкових розрахунків у цивільному обороті за участю громадян;

- запровадження загальнонаціонального інформаційного комп­ лексу, в рамках якого — постійний моніторинг кредитно-фінан­ сового становища та грошових операцій населення;

- вдосконалення порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності і запровадження практики продажу примусово вилуче­ ного майна, а також майна підприємств, оголошених банкрутами, шляхом публічних торгів;

- звуження переліку видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню;

- організацію гласних і конкурентних систем державного замов­ лення, приватизації, оренди державного майна;

- передбачення можливості повної чи часткової деприватизації, якщо приватизація здійснена з порушенням передбачених законом умов та порядку її проведення.

Заходи попередження службових злочинів соціального характеру передбачають: доведення рівня оплати праці державних службовців до рівня задоволення соціальне значущих потреб відповідно до їх сог ціального статусу; зміну системи соціального забезпечення населен­ня через зменшення питомої ваги виплат на соціальні потреби у вало­вому національному продукті, що здійснюється через державний бюд­жет та загальнодержавні фонди; запровадження дійових механізмів задоволення окремих потреб державних службовців через довгостро­кове, в тому числі й поточне, кредитування; реорганізацію чинної си­стеми соціального страхування.

Попередження службових злочинів заходами правового харак­теру означає:

- запровадження кримінологічної експертизи проектів норма­ тивно-правових актів;

- проведення ревізій норм чинного законодавства на предмет ви­ явлення та вилучення положень, які сприяють проявам корупції;

- здійснення повної систематизації антикорупційного законодав­ ства;

- законне обмеження повноважень працівників органів дізнан­ ня, досудового слідства, прокуратури щодо можливості звільнення

¹ Кримінологія. Особлива частина м

від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин осіб, стосовно яких порушено кримінальну справу.

У сфері державного управління з метою попередження злочинів необхідно:

- в обов'язковому порядку дотримуватись правил підбору та розстановки кадрів, які базуються на конкурсній основі;

- ввести обов'язкові спеціальні перевірки кандидатів на зайнят­ тя відповідальних посад в органах державної влади, а також осіб, які обіймають ці посади, та визначити порядок їх призначення;

- вдосконалити систему спеціальних обмежень, встановлених для державних службовців, з метою уникнення конфлікту інтересів;

- запровадити практику обов'язкової ротації керівних пра­ цівників та інших працівників правоохоронних органів;

- чітко регламентувати процедури прийняття управлінських рішень;

- обов'язково розглядати на засіданнях колегій міністерств і відомств питання про виконання законодавства про державну служ­ бу, боротьбу з корупцією, державну, виконавчу та трудову дис­ ципліну, звернення громадян;

- регламентувати умови і порядок правомірного одержання дер­ жавними службовцями подарунків;

- установити дисциплінарну відповідальність службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за ухилення від реагування відповідно до закону на критичні висту­ пи засобів масової інформації щодо оприлюднення ними фактів корупції, порушень прав і свобод громадян;

- законодавче врегулювати механізм обмеження політичного І управлінського лобізму.

Попри всю важливість заходів попередження через об'єктивні та суб'єктивні обставини вони не завжди досягають своєї мети. Тому особливо гострою залишається проблема оптимізації шляхів виявлен­ня, розслідування конкретних фактів службових злочинів і притягнення винних службових осіб до передбаченої законом відповідальності.

Виявлення службових злочинів через специфіку їх прояву ста­новить надзвичайну складність. Це зумовлює високий рівень їх латентності, перебування поза сферою юридичної відповідальності значної кількості осіб, діяльність яких є суспільне небезпечною. У зв'язку з цим є нагальна потреба в підвищенні ефективності діяль­ності спеціальних органів по виявленню конкретних фактів злочин-

тнтшРозділ XV, Злочини у сфері службової діяльності та 'іх попередження яяиш

ної поведінки; проведенні спеціальних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення злочинів; забезпеченні цих заходів відпо­відними матеріально-технічними, криміналістичними, науково-ме­тодичними розробками та засобами.

З метою вдосконалення діяльності спеціальних органів, які ви­являють і попереджають службові злочини, необхідно:

- переорієнтувати їх з виявлення незначних фактів корупції на виявлення найбільш небезпечних злочинів, а також проявів у най­ більш важливих сферах життя держави, а також там, де ця зло­ чинність набула найбільшого поширення;

- розробити і запровадити в діяльність правоохоронних органів необхідні методики виявлення та збирання інформації про факти корупції на різних рівнях державного управління, в тому числі на найвищих, у сферах розпорядження державними коштами, при­ ватизації, охорони здоров'я, освіти, інших сферах суспільного і дер­ жавного життя;

- чітко визначити порядок повної та своєчасної реєстрації пові­ домлень про вчинені злочини та інші правопорушення і встанови­ ти юридичну відповідальність за його порушення працівниками правоохоронних органів;

- розв'язати колізію, яка існує у чинному законодавстві, щодо порядку надання інформації правоохоронним органам відносно коштів та майна окремих юридичних і фізичних осіб; уніфікувати та конкретизувати в єдиному законодавчому акті умови і порядок надання такої інформації правоохоронним та іншим органам.

Сучасний стан розслідування кримінальних справ і адміні­стративного провадження у справах про адміністративні правопо­рушення свідчить про те, що через низьку якість наданих судам матеріалів остаточні рішення у цих справах не завжди приймають­ся своєчасно. Таке становище є результатом певних недоліків чин­ного законодавства, а тому з метою вдосконалення діяльності щодо притягнення до відповідальності винних у вчиненні службових злочинів необхідно:

- запровадити оновлені методики розслідування кримінальних справ і адміністративного провадження у справах про корупційні правопорушення;

- привести кримінально-процесуальне та адміністративно-про­ цесуальне законодавство в частині доказування у відповідність із сучасними вимогами;

У Кримінологія • 257

» Кримінологія. Особлива частина т

- забезпечити дійовий механізм захисту від посягання на жит­тя, здоров'я, свободу та гідність свідків, потерпілих та інших учас­ників процесу.

Ефективна боротьба з службовими злочинами не може бути здійснена в результаті разових і короткочасних акцій будь-якого ступеня активності та суворості на певному рівні, а потребує дов­гострокових соціально-економічних, політичних і правових пере­творень. Ця діяльність повинна базуватися на поєднанні про­філактичних і репресивних заходів. При цьому пріоритетна роль має надаватися профілактичним заходам на загальносоціальному і спеціально-кримінологічному рівні.:, -.-

Розділ XVI

Жіноча злочинність \^ та її попередження

..,.,,, § 1. Кримінологічна характеристика, ^.^,

Жіночої злочинності

Жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчи­няються жінками, хоча у КК України передбачений тільки один склад злочину (ст. 117), спеціальним суб'єктом якого є тільки жінка (вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини). Жіноча злочинність — складова частина всієї злочинності і підкоряється її загальним закономірностям та змінам. Традиційне ж у криміно­логії відокремлення і вивчення жіночої злочинності обумовлено тим, що вона має певні особливості. Останні пов'язані як з біо­логічними, так і значною мірою з соціальними факторами. За низ­кою біологічних, психологічних і соціальних факторів жінка при­родно і історично покликана виконувати специфічні функції і ролі, які обмежують коло її зовнішніх зв'язків і життєву активність, відображаються на формуванні її свідомості і типу реагування на криміногенний вплив зовнішнього середовища, визначають фор­ми поведінки.

Взагалі жіночій злочинності — порівняно з чоловічою — при­таманні такі риси, як більша стабільність її кількісно-якісних по­казників, певна структурна одноманітність, менші агресивність, жорстокість, вандалізм тощо. Звичайно, історично змінюються со­ціальні умови, гострота реагування держави на недопустимі фор­ми поведінки, у зв'язку з чим змінюється і кримінологічна харак­теристика жіночої злочинності.

9* 259

_т Особлива

Рівень жіночої злочинності значно нижчий за чоловічу і її пи­тома вага у структурі злочинності в цілому становить приблизно 17,0%. Має місце деяке зниження рівня жіночої злочинності: якщо у 1996 р. було виявлено близько 59 тис., у 2000 р. — 46 тис., то у 2001 р. — понад 38,5 тис. жінок, які вчинили злочини.

Жіночій злочинності властиві певні особливості, зокрема, пере­важну частину в її структурі займають такі корисливі злочини, як крадіжка чужого майна, обман покупців та замовників, привласнен­ня, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання служ­бовим становищем. Переважна більшість цих злочинів має безпосе­реднє відношення до тієї роботи, яку виконують жінки (промис­ловість, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальне за­безпечення, сільське господарство, підприємницька діяльність тощо).

Жінки все впевненіше займають в управлінському апараті, дер­жавних установах і організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційних та адміністративно-господарських повноважень, що впливає на рівень, структуру і динаміку злочинності.

Насильницькі злочини не є характерними для жіночої злочин­ності і найчастіше вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Але в останні роки проявляється негативна тенденція до різкого зростання кількості жінок, які притягаються до кримінальної відповідальності за тяжкі насильницькі злочини проти життя та здоров'я особи, ко­рисливо-насильницькі злочини (грабіж, розбій), за злочини, пов'я­зані з наркотиками. І хоча питома вага цих злочинів у структурі жіночої злочинності поки ще невелика, але за певних умов вона може збільшуватися.

В умовах соціально-економічних негараздів, які значною мірою впливають на соціально-психологічний стан сімейно-побутових відносин і виникнення сімейного не благополуччя, зростають тяжкі насильницькі злочини в сім'ї. Мотивами вбивств і тяжких тілесних ушкоджень стають прагнення вирішити проблемні ситуації, конф­лікти; помста, ревнощі, корисливість, страх тощо.

Жертвами сімейно-побутових злочинів стають подружжя, діти, сусіди, співмешканці, родичі, друзі та знайомі. За деякими спосте­реженнями, в організації вбивств родичів на замовлення, як це не дивно, «пріоритет» належить жінкам.

Питання про місце алкоголю в системі факторів, що мають по­мітний зв'язок зі структурою жіночої злочинності, є тепер особли-

№йї;;!-!н~™':#«ш Розділ XVI. Жіноча злочинність та її попередження?&--'~'--іг?ї'#-ц»!ш

во актуальним, оскільки в алкогольний полон потрапляють все більше жінок. Характеризуючи вплив алкогольної обтяженості на види та форми злочинної поведінки, слід відмітити, що агресивні злочини не властиві жінкам-алкоголічкам. Типовими видами зло­чинів є злочини з корисливою спрямованістю, злочини проти гро­мадської безпеки, громадського порядку, здоров'я тощо.

Дослідженнями виявлена специфіка мотивів, які лежать у генезі кримінальної поведінки. Встановлено, що агресивно-хуліганські мо­тиви мають невелику питому вагу. Частка вбивств у групі злочинниць-алкоголічок нижча, ніж у злочинниць без таких ознак. Особливе місце серед вбивств при обтяжуючих обставинах, які вчиняють жінки-алко-голічки, посідає вбивство з корисливості. Цільова спрямованість вчинків таких злочинниць — це задоволення потреби в алкоголі. Май­но, речі, цінності йдуть на придбання алкогольних напоїв. Заради ал­коголю вчиняються крадіжки, грабежі. Значну групу злочинів, які вчи­няють жінки-алкоголічки, становлять крадіжки чужого майна. Тут ха­рактерним є ненасильницький спосіб заволодіння ним.

Після відбуття покарання у виді позбавлення волі багато жінок стають соціальне нєадаптованими, особливо зараз (самотність, відсутність житла і роботи, сімейних і родинних зв'язків, надії на майбутнє). Наслідком цього є рецидив злочинів.

Вивчення особи жінки-злочинниці має важливе значення для пізнання причинно-наслідкових зв'язків, які лежать в основі жіно­чої злочинності і забезпечують застосування відповідних поперед­жувальних заходів. Даній категорії осіб властиві як деякі загальні для всіх злочинців риси, так і специфічні, що виділяє їх із основ­ної маси правопорушників. На думку дослідників, біологічні особ­ливості жінок, обумовлюючи або в деяких випадках обмежуючи кількісні показники окремих видів злочинів, не виступають голов­ними у поясненні детермінації злочинів. І все ж не можна не вра­ховувати те, що жінки виявляються, наприклад, менш захищеними психологічно від різних ускладнень в їх житті. Основну масу зло­чинниць, які перебувають у місцях позбавлення волі, становлять жінки віком від 20 до 40 років, що пов'язано зі зміною соціально­го статусу жінок, їх соціальною незахищеністю, безробіттям, поса­довим становищем та становищем у сім'ї. Понад третина жінок одружені, інші — незаміжні або вдови. Для жінок-злочинниць ха­рактерна середня і середня спеціальна освіта. Зростає кількість злочинниць, які мають вищу освіту. Освітній рівень жінок завжди