Кримінологія. Особлива частина

них ушкоджень — 312, хуліганств — 1493. Отже, у структурі зло­чинності неповнолітніх переважають злочини корисливої і корис­ливо-насильницької спрямованості;

г) інтенсивність злочинності неповнолітніх у містах набагато більша, ніж у сільській місцевості, не лише за загальною кількістю, а й за тяжкістю і становить відповідно 77% і 23%. Певні сезонні коливання пов'язані з процесами міграції у літній період;

г) за даними вибіркових досліджень, близько 80% злочинів не­ повнолітніх вчинені за місцем проживання, навчання або роботи, більше половини — після 20 години;

д) злочини неповнолітніх мають переважно груповий характер. Якщо загальний статистичний показник групової злочинності до­ рівнює близько 25%, то для неповнолітніх •—- більше 60%. Однак ці групи невеликі за своїм складом (2-3 особи), не мають чіткої орга­ нізаційної структури, є нетривалим (час їх існування 2-3 місяці);

е) рецидивна злочинність серед неповнолітніх становить 15- 18%, і це при тому, що серед дорослих — 25-30%, \ хоча кількість неповнолітніх у загальній структурі злочинності є значно меншою, цей показник слід визнати досить високим;

є) серед неповнолітніх досить високий процент осіб, які вчини­ли злочин у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. До 90% насильницьких злочинів і до 70% корисливих злочинів, за даними вибіркових досліджень, було вчинено у такому стані;

ж) в останні роки відбулися істотні зміни у мотивації злочинної поведінки неповнолітніх. Так, якщо раніше лише 25-30% крадіжок вчинялося з корисливих мотивів, а в інших випадках це були моти­ ви солідарності з друзями, бажання самоствердження тощо, то зараз корислива мотивація є домінуючою фактично в усіх складах злочинів. Корислива мотивація проявляється в тому, що крадіжки, пограбуван­ ня, розбійні напади вчиняються не для задоволення необхідних жит­ тєвих потреб, а для придбання престижних речей. Предметами по­ сягання стають різноманітні цінні речі: хутряні, шкіряні вироби, аудіо-, відеотехніка, цінні папери і гроші, золото, зброя. Все частіше при цьому стали застосовуватися вогнепальна та холодна зброя, усип­ ляючи речовини. Але відомі й випадки крадіжок з життєвої потре­ би. В минулі роки останні злочини були поодинокими;

з) для насильницької злочинності останнього часу характерні елементи жорстокості, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій, особливо при вчиненні зґвалтування.

.;•-.-- і: Розділ XIV. Злочинність неповнолітніх і молоді та ЇЇ попередження

Злочинна активність серед різних вікових груп неповнолітніх значно відрізняється. Найбільшу питому вагу становлять підлітки віком 16-) 7 років. Питома вага осіб чоловічої статі становить 90-95%, жіночої"— 5-10%, причому кількість осіб чоловічої статі у структурі населення країни значно менше, ніж жіночої. Питома вага осіб жіночої статі у злочинності неповнолітніх у 3-4 рази менше від цього показника дорослої злочинності. Злочини дівчат мають більш прихований характер, менш небезпечні. У них й інша видова струк­тура. Найбільш часто вони вчиняють крадіжки грошей, цінностей, одягу, інших речей. Однак в останні роки спостерігається і зростан­ня пограбувань. За соціальною належністю, як і у дорослих, пере­важає трупа тих, хто ніде не працює і не вчиться. Далі йде група учнів професійно-технічних училищ і різних курсів, тих, хто пра­цює в агропромисловому комплексі. Помітно зросла злочинність серед школярів. Серед неповнолітніх злочинців значний рівень осіб, які виховувались у неповних або не благополучних сім'ях.

Для всіх або майже всіх неповнолітніх злочинців вибір зло­чинного варіанта поведінки був пов'язаний з глибокими особи­стими деформаціями. Аналіз культурно-освітнього рівня непов­нолітніх злочинців показує їх стійке відставання від однолітків на 1-2 роки; серед них багато осіб, які покинули школу, втрати­ли інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчаль­них закладів.

Реальний культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців досить низький порівняно з однолітками. Для них харак­терні: обмежене використання каналів культурної інформації та ставлення до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культурно значущої інформації. Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні, порнографічні фільми, бойовики. Книжки читають не більше 10-20% обстежених підлітків.

Вивчення морально-психологічної та емоційно-вольової сфер неповнолітніх злочинців свідчить про те, що для них характерні послаблене почуття сорому, бездушне ставлення до почуттів інших осіб, нестриманість, грубість, брехливість, відсутність самокритичності та жалю. Виражене послаблення вольових якос­тей зафіксоване у 15-25% випадків. Тому підвалини їх асоціальної поведінки не у слабовіллі, а у негативній вольовій спрямованості особи.

Кримінологія, Особлива частина ш'І -^:'.^!^.-

Переважна частина неповнолітніх злочинців не має явно вираже­них фізичних або психічних дефектів. Дослідники наводять різні дані. Однак порівняно з дорослою злочинністю осіб з психічними аномаліями серед неповнолітніх значно більше. Важливою є і та об­ставина, що психопатологічні риси неповнолітніх злочинців у біль­шості випадків не пов'язані зі спадковістю. У 80-85% випадків вони одержані внаслідок несприятливих умов життя і виховання. За ви­бірковими даними, лише 4% засуджених підлітків мали явно виражені психічні відхилення, що збігається з поширенням подібних порушень не тільки серед підлітків, а й серед дорослих осіб,

Як соціальне обтяжуючі дефекти психофізіологічного та інте­лектуального розвитку і стану неповнолітніх злочинців кримі­нологами зафіксовані:

- різні порушення психофізіологічного розвитку, які відбулися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів, ранньому дитячо­ му віці (зловживання матір'ю спиртними напоями, наркотиками в період вагітності, черепно-мозкові травми у дитинстві, загально- соматичні та інфекційні захворювання);

- явно виражені, починаючи з дитячого віку, нервовопатологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плак­ сивість, підвищена образливість, роздратованість, афектність, імпульсивність тощо);

- рання алкогольна неврастенія;

- фізичний і соціальний інфантилізм;

- виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи де­ фекти зовнішнього вигляду, які компенсуються агресивною по­ ведінкою;

- знижений рівень інтелектуального розвитку, що ускладнює сприйняття соціальної інформації та створює труднощі у спіл­ куванні з однолітками.

У переважній більшості випадків неповнолітні злочинці — це особи з антисоціальною спрямованістю І схильністю до стійких стереотипів антисустльної поведінки. Випадково вчиняють злочи­ни лише одиниці з них. Для більшості неповнолітніх злочинців характерні такі риси:

- демонстрація протягом тривалого періоду своєї зневаги до мо­ рально-правових підвалин суспільства і соціально-позитивного ото­ чення;

;^'- л Розділ XIV. Злочинність неповнолітніх і молоді та Ті попередження шгож

- прояви вандалізму до матеріальних і культурних цінностей суспільства (написи на пам'ятниках, їх руйнування, пошкодження майна тощо);

- пристрасть до спиртних напоїв та наркотиків, азартних ігор;

- пропуски занять у школі, втечі з дому, навчально-виховних закладів, бродяжництво, жебракування, а то й вимагання;

-- потяг до ранніх статевих зв'язків і виявлення статевої де­моралізації;

- прояв навіть у безконфліктних ситуаціях агресивної поведінки;

- тероризування батьків та інших членів родини, провокація конфліктних ситуацій і сварок у сім'ї в разі обмеження їх анти- суспільної поведінки;

- прояв агресії щодо законослухняних неповнолітніх, участь у бійках з іншими групами неповнолітніх за «володіння» територією свого місцепроживання;

- потяг до задоволення матеріальних потреб шляхом вилучен­ ня матеріальних благ у більш слабких однолітків, які не здатні чи­ нити належного опору,

Всі ці особливості дозлочинної поведінки неповнолітніх повин­ні бути досконало з'ясовані у процесі дізнання, до судового роз­слідування і судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх.

Аналіз особливостей особи неповнолітніх злочинців дозволяє констатувати, що криміногенні властивості розвинуті не у всіх неповнолітніх правопорушників однаково, і тут можна говорити про чотири основні типи неповнолітніх злочинців:

а) ті, що вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин і всупереч загальній позитивній спрямованості особи, — так звані випадкові злочинці;

б) ті, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву си­ туацію, яка викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи, —- «ситуативні злочинці»;

в) ті, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негативної спрямованості особи, — ті, хто раніше вчиняв різного роду право­ порушення, перебував на обліку в органах і службах у справах не­ повнолітніх;

г) ті, що вчинили злочин внаслідок сформованої стійкої анти- суспільної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему пове­ дінки підлітка і є проявом його ставлення до соціальних цінностей.

* Кримінологія. Особлива частина -

Така типологія дозволяє не тільки виділити основні варіанти поведінки і спрямованості особи неповнолітніх злочинців, а й вирішувати питання їх покарання і проведення індивідуальної профілактичної роботи з урахуванням особистих характеристик.