Розділ VII. Попередження злочинності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ VII. Попередження злочинності



ляють причини і умови, що сприяють бездоглядності, бродяжництву та іншим правопорушенням підлітків і надсилають інформацію в державні і громадські організації з пропозиціями про усунення цих причин і умов.

Приймальники-розподільники для дорослих призначені для тимчасового утримання осіб, затриманих за бродяжництво або жеб­рацтво, встановлення їх особистості, вирішення питання про пра­цевлаштування або направлення в будинок-інтернат для старих та інвалідів, чим попереджається низка різноманітних злочинів.

Згідно із законодавством державний пожежний нагляд покладе­но на органи пожежної охорони, які вживають заходів для поперед­ження пожеж. Пожежна профілактика як головний напрям роботи пожежної охорони включає й профілактику злочинів. Остання здійснюється в процесі пожежно-технічного обслуговування госпо­дарських об'єктів, комплексних перевірок пожежної безпеки у різних галузях господарства, містах, населених пунктах, протипо­жежної пропаганди серед населення та ін. Органи пожежної охо­рони здійснюють перевірки і дізнання за повідомленнями та заява­ми про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Внутрішні війська МВС України призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні гро­мадського порядку та боротьбі зі злочинністю, забезпечення гро­мадської безпеки під час проведення масових заходів, припинення масових безпорядків у населених пунктах та ін.

Робота підрозділів боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), карного розшуку, державної служби боротьби з економічною зло­чинністю (СБЕЗ), боротьби з незаконним обігом наркотиків та інших підрозділів є досить різноманітною. Співробітники цих уп­равлінь, служб, підрозділів виконують спеціально-кримінологічне попередження злочинів у процесі оперативно-розшукової діяль­ності. Оперативно-розшукова діяльність — це система розвідуваль­них (розшукових) заходів для профілактики, запобігання, припинен­ня та розкриття злочинів, а також для розшуку і затримання зло­чинців. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів УБОЗ, відділів карного розшуку і боротьби з незаконним обігом наркотиків та деяких інших складається із загальних і індивідуальних заходів. До перших відносять заходи, пов'язані з аналізом кримінологічної

шшмгошмшшшінімштйшдж:'' Кримінологія. Загальна частина

характеристики злочинності, її організованих проявів, обігом нарко­тиків, торгівлею людьми тощо, з виявленням та усуненням обставин, що зумовлюють вчинення злочинів або сприяли їх вчиненню; до дру­гих — попередження реально можливих злочинів і переходу на зло­чинний шлях осіб, а також попередження рецидиву. Заходи щодо по­передження злочинів цими підрозділами носять різноманітний і комплексний характер. Так, зазначені підрозділи у взаємодії з інши­ми службами міліції проводять операції розшукового і профілактич­ного характеру під різними кодовими назвами: «Зброя», «Вибухів­ка», «Трал», «Іноземець» тощо, попереджають і усувають сімейне насильство, припиняють діяльність злочинних угруповань, обіг нар­котиків, борються з нелегальною міграцією, «гастрольною» злочин­ністю, зникненням людей, їх продажем та ін.

На підрозділи СБЕЗ покладено справу захисту і охорони еконо­мічної основи України. СБЕЗ зобов'язана: попереджати і розкри­вати випадки злочинних посягань на майно з боку осіб, в оператив­ному управлінні яких воно є або які мають до нього доступ у зв'язку зі своїм службовим становищем; попереджати і боротися з коруп­цією, фальшивомонетництвом, порушенням правил про валютні операції; виявляти і усувати зловживання в процесі приватизації об'єктів державної і комунальної власності, житла, землі; розроб­ляти систему контролю за інвестиціями, в тому числі з такими, які пов'язані з «відмиванням брудних грошей», комп'ютерними злочи­нами, фондовими махінаціями та ін. Основними попереджувальни­ми напрямами є: виявлення криміногенних обставин, що сприяють вчиненню корисливих та інших злочинів; активізація боротьби зі злочинними проявами у різних галузях народного господарства, промисловості, банківській, кредитно-фінансовій сфері, бізнесу; проведення комплексних операцій щодо перевірки стану обліку і збереження товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів; збереження врожаю, поголів'я худоби; встановлення осіб, які були раніше засуджені за службові і господарські злочини і обіймають всупереч закону матеріально-відповідальні посади, що створює передумови для продовження злочинної діяльності, утворення зло­чинних організованих груп, злочинних організацій, та ін.

Слідча профілактика — це спеціальна діяльність органів дізнан­ня і попереднього слідства органів внутрішніх справ, Служби без­пеки, прокуратури та інших суб'єктів, спрямована на недопущен-

Розділ VII. Попередження злочинності

ня вчинення нових злочинів. Для реалізації слідчої профілактики у нормах кримінально-процесуального законодавства передбачено обов'язок органів дізнання і попереднього слідства при проведенні дізнання і слідства виявляти причини і умови, що сприяли вчинен­ню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення у відповідні державні органи, організації, посадовим особам подан­ня про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов (ст. ст. 23-23і КПК України).

При встановленні причин і умов учинення злочину одержуєть­ся інформація про антигромадську спрямованість особи і ступінь її тривалості; сукупність істотних зовнішніх обставин, які справи­ли свій криміногенний вплив на формування даного злочинного рішення; конкретну життєву ситуацію, в якій знаходилася особа перед вчиненням злочину; наявність криміногенних рис особи зло­чинця; окремі недоліки у діяльності державних установ, фірм, гос­подарських організацій, навчальних закладів, конкретних служ­бовців і громадян, які об'єктивно сприяли вчиненню злочину або полегшували настання злочинного результату.

До заходів щодо усунення причин і умов належить подання слідчого по кримінальній справі. Форма і зміст його мають відпо­відати певним вимогам, яких слідчий повинен додержуватися. У поданні стисло викладається суть справи, хто і за який злочин при­тягнений до відповідальності, дається більш докладніша характе­ристика криміногенних явищ, що привели чи можуть привести до нового злочину, вносяться пропозиції щодо їх усунення.

Вирішальною ланкою в ланцюгу слідчої профілактики є пос­тійний контроль за виконанням внесених слідчим у тій чи іншій формі пропозицій (використання контрольних карток на внесення подання, заведення спеціального журналу чи картотек та ін.). Не пізніше як у місячний строк по поданню повинні бути прийняті необхідні заходи і про результати повідомлена та особа, яка напра­вила подання. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий або прокурор зобов'язаний вжи­ти заходів, передбачених ст.ст. 254-257 Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення.

Формами позапроцесуальної роботи слідчого щодо попереджен­ня злочинів є: постійне вивчення кримінологічної обстановки на підпорядкованій йому дільниці чи у районі; аналіз причин і умов учинення злочинів за групою справ і участь у розробленні заходів

щодо усунення криміногенних предметів; узагальнення практики реагування на подання слідчих; індивідуальні та колективні бесіди з певним контингентом осіб тощо.

7. Служба безпеки України. Ця служба забезпечує державну безпеку України. Завдання СБУ визначаються в ст.2 Закону Украї­ ни від 25 березня 1992 р. «Про Службу безпеки України», відповід­ но до вимог якої на СБУ перш за все покладається захист держав­ ного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу Украї­ ни, законних інтересів держави та прав громадян від розвідуваль­ но-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку ок­ ремих організацій, груп та осіб. Крім того, до завдань СБУ нале­ жать також спеціально-кримінологічне попередження злочинів проти миру і безпеки, тероризму, корупції та організованої злочин­ ної діяльності у сфері управління і економіки та інших злочинних посягань, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

8. Митні органи України. Відповідно до Указу Президента Ук­ раїни від 23 березня 1998 р. «Про Державну митну службу Украї­ ни» з наступними змінами ці органи здійснюють широкомасштаб­ ну діяльність щодо спеціально-кримінологічного попередження таких правопорушень, як контрабанда, факти умисного ухилення від сплати митних зборів, незаконний експорт товарів, коштовнос­ тей, наркотиків, зброї, предметів художньої, історичної і археоло­ гічної цінності, воєнної техніки та ін.

9. Органи охорони державного кордону. Прикордонні війська України на основі Закону України від 4 листопада 1991 р. «Про Прикордонні війська України» попереджають злочини, пов'язані з порушеннями режиму державного кордону країни. Разом з іншими правоохоронними органами України вони здійснюють оперативно- розшукову діяльність, вживають заходів щодо недопущення неле­ гального переходу, переїзду правопорушниками державного кордо­ ну України, в необхідних випадках їх адміністративного затриман­ ня, особистого догляду, а також транспортних засобів, запобігання та припинення незаконного переходу кордону.

10. Державна податкова служба України. Згідно з Законом Ук­ раїни від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Ук­ раїні» попереджувальна діяльність органів державної податкової служби, у складі якої перебувають спеціальні підрозділи з бороть-

Розділ VII. Попередження злочинності $*•.-*•-':*«.• •••.•?да»*ішіі

би з податковими правопорушеннями і податкова міліція, пов'яза­на з головними її завданнями, що передбачені законодавством про-податкову службу. До спеціально-кримінологічного попередження. можна віднести, зокрема, здійснення контролю за додержання^ податкового законодавства, роз'яснення законодавства з питань.' оподаткування серед платників податків, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

11. Органи і установи виконання покарань. На підставі Поло­ження «Про Державний департамент України з питань виконання покарань», затвердженого Указом Президента України від 31 лип­ня 1998 р., департамент реалізує державну політику у сфері вико­нання покарань, призначених судом. Попередження злочинності у місцях позбавлення волі може бути у двох формах: загальне і інди­відуальне. Загальне попередження —- це діяльність виправно-тру­дових установ (ВТУ) у взаємодії з іншими державними органами і громадськими організаціями щодо виявлення та усунення обставин, які сприяють рецидиву злочинів з боку засуджених. Заходи такого характеру досить різноманітні та численні, ними охоплюються профілактика, запобігання та припинення нових злочинів. Індиві­дуальне попередження — робота апарату ВТУ, спрямована на ви­явлення засуджених, від яких можна чекати вчинення злочинів, і застосування до них заходів попереджувального впливу. Тісна взає­модія з територіальними органами внутрішніх справ і громадські­стю, взаємна поінформованість дозволяють знаходити засоби ресо-ціалізаціїї та адаптації засуджених.

Попередження рецидиву злочинів при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, передбачає: створення обстанов­ки, яка виключала б можливість вчинення злочину, порушення тру­дової дисципліни і правил поведінки, проживання та реєстрації; поставлення на профілактичний облік криміногенних осіб; надан­ня допомоги адміністрації, громадським організаціям у здійсненні контролю за поведінкою засуджених на роботі тощо.

Певну роль у попередженні рецидиву злочинів відіграють цент­ри реабілітації та адаптації засуджених, які відбули покарання. Основне завдання таких центрів — допомогти особам, які повер­нулися з місць позбавлення волі, працевлаштуватися, вирішити питання з житлом, сім'єю, а взагалі — стати перехідним ступенем

Іжов>>,'.'йаш:::>.-;-; ;™»и» Кримінологія. Загальна частина -^е^йй^»^:- плавиш**™

до нормального життя. Тим самим ці центри запобігають рециди­ву злочинів, сприяють руйнуванню кримінальної субкультури.

12. Органи державного контролю. Слід відмітити особливу роль у спеціально-кримінологічному попередженні численних держав­ них контрольних органів: державної контрольно-ревізійної служ­ би, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольно- го комітету, Фонду державного майна України та інших органів, які здійснюють правозастосовно-охоронні функції. Згідно зі свої­ ми повноваженнями по контролю за виконанням законів у різних сферах народного господарства і природокористування вони здійснюють різноманітні заходи і засоби щодо недопущення вчи­ нення злочинів; усунення і обмеження тих криміногенних факторів, які їх породжують або сприяють їм.

13. Судові органи. Основні напрями попереджувальної роботи суду можна визначити так: а) виявлення і усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину; б) виховно-профілактична функція; в) підвищення попереджувальної активності громадян.

Згідно з ст. 232 КПК України суд при встановленні під час роз­гляду кримінальної справи причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, виносить вмотивовану окрему ухвалу про вжиття заходів щодо їх усунення. Окрема ухвала — це своєрідний захід суду щодо попередження злочинів, засіб судового реагування на криміногенні явища у суспільному житті або на виняткові позитивні випадки, пов'язані з кримінальною справою (прояв громадянином високої свідомості, мужності при виконанні громадського обов'язку щодо припинення або розкриття злочину тощо). Окремі ухвали виносять­ся судами при виявленні порушень закону і прав громадян, що були допущені при проведенні дізнання або попереднього слідства: при­чин і умов, що сприяли вчиненню злочину; неправильної поведін­ки окремих осіб на виробництві чи у побуті; інших обставин, на які вважає необхідним реагувати суд. Окрема ухвала, як і подання слідчого, — це процесуальний документ, який повинен обов'язко­во виконуватися тими, кому він надсилається. Звідси завдання суду полягає в тому, щоб встановити належний контроль за додержан­ням керівниками підприємств, установ, організацій, фірм вимог закону, який зобов'язує вжити необхідних заходів щодо усунення означених криміногенних обставин і в місячний строк від дня її одержання повідомити про це суд. У разі залишення посадовою осо­бою окремої ухвали без розгляду настають наслідки, передбачені

і^^-тііїі!х:хї^;?іхт Розділ VII, Попередження злочинностіяиеьг, *!-•--

ст.ст. 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня.

Виховно-профілактична функція суду полягає у формуванні пра­вової і моральної свідомості населення, поваги до закону, права, куль­тури правовідносин, переконаності у невідворотності і справедливості покарання за вчинений злочин або інше правопорушення. Ця функція здійснюється судом у процесі судового розгляду справ, при виїзних сесіях суду, використанні суддями засобів масової інформації та ін.

Шляхи підвищення попереджувальної активності громадськості різноманітні і можуть включати: клопотання про умовне засудження і передачу на поруки трудовому колективу чи громадській органі­зації злочинця для його виправлення без позбавлення волі; передачу матеріалів справи на розгляд товариського суду; правову допомогу громадським організаціям; участь громадськості у судочинстві (ст.265 КПК України) та ін.

Попередження злочинності здійснюється судами також шляхом адміністративного і цивільного судочинства. Певну роль у зв'язку з цим відіграють господарські суди, особливо у частині виявлення і усунення обставин, які сприяли чи можуть сприяти вчиненню посягань у сфері економіки.

14. Органи юстиції. Міністерство юстиції України є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади в забез­печенні реалізації державної правової політики, правової експерти­зи проектів нормативних актів, державної реєстрації та системати­зації законодавства України, координації нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та роботи з адаптації зако­нодавства України до законодавства Європейського союзу, захис­ту прав і свобод людини, розвитку правової інформатизації, форму­ванні у громадян правового світогляду тощо.

Здійснюючи організаційне керівництво і контрольно-ревізійні функції, органи юстиції спрямовують і стимулюють попереджуваль­ну діяльність підлеглих органів (департаменти нотаріату та ліцен­зування юридичної практики, державної виконавчої служби, у спра­вах громадського стану громадян та ін.).

Згідно із законом органи нотаріату охороняють права і законні інтереси громадян, державних установ, підприємств, фірм і органі­зацій, сприяють зміцненню законності і правопорядку, попереджа­ють правопорушення шляхом правильного і своєчасного посвідчен­ня договорів та угод.

П7

ями»»- -"Кримінологія. Загальна частина ?жж'-&!,^'>и-т^*г^<.'атнк

Органи державної виконавчої служби і у справах громадянсько­го стану громадян сприяють попередженню злочинів шляхом своєчас­ного і належного виконання рішень судів, реєстрації актів громадянсь­кого стану, виключення помилок, надання інформації органам влади про певні недоліки в цій системі та інші попереджувальні заходи.

15. Адвокатура. У правовій державі невід'ємною складовою частиною системи захисту особи, її конституційних прав і свобод ? адвокатура, Органи адвокатури у межах своїх професійних зав­ дань і компетенції здійснюють процесуальну і позапроцесуальну діяльність щодо попередження злочинності. Профілактична робо­ та адвокатів по кримінальних і цивільних справах полягає у вияв­ ленні при розгляді справ тих криміногенних обставин, які створи­ ли причини і умови для вчинення протиправних дій або зможуть знову їм сприяти. Позапроцесуальна профілактика адвокатури може здійснюватися у формі: шефства над колишнім підзахисним, надан­ ня його допомоги у працевлаштуванні, вирішенні питань у житло­ вому та побутовому влаштуванні, участі у кримінологічній і пра­ вовій поінформованості населення тощо.

16. Певна робота з профілактики правопорушень і злочинів ви­ конується юрисконсультами. Юрисконсульти підприємств та установ стежать за додержанням законності у господарській та управлінській діяльності; беруть участь у нормативному, методичному та інформа­ ційному забезпеченні попередження злочинів у трудових колекти­ вах, установах, галузях народного господарства; беруть участь у розробці локальних заходів попередження злочинів; ведуть право­ ву пропаганду; сприяють попереджувальній діяльності громадських організацій за місцем роботи та ін.

17. Органи державного і господарського управління та іншої загальносуспільної діяльності. У попередженні злочинності актив­ ну участь беруть органи державного і господарського управлін­ ня, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, охоронні та приватні розшу­ кові установи, які, діючи у межах єдиної системи попередження правопорушень, вирішують важливі питання усунення широкого кола криміногенних об'єктів. Вони здійснюють цю функцію на рівні як загального, так і спеціально-кримінологічного попередження. На рівні загальносоціального попередження йдеться про підвищення матеріального, культурного, духовного стану життя суспільства, викорінення суспільних недоліків, негативних пережитків і тра-

Розділ VII. Попередження злочинності я*».^"". -^Ія»™:; •-.•»!}»

дицій минулого та сучасних збочень. Відомо, що зміни у сфері еко­номічного життя суспільства змінюють коло потреб та інтересів людей. Вже сам по собі цей факт створює передумови попереджен­ня злочинів або навпаки. Виконання цими органами покладених на них функцій передбачає у правовій державі суворе додержання за­конності учасниками суспільних відносин, що формує відповідний позитивний соціально-психологічний клімат, підвищує активність людей, їх громадський обов'язок і відповідальність. На спеціаль­но-кримінологічному рівні зазначені органи приділяють увагу ви­передженню проявів негативних явищ, їх обмеженню і навіть усу­ненню, виявленню причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів.

18. Засоби масової інформації. Цим органам надано право на збирання, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків у діяльності державних і недержавних органів і організацій, а та­ кож їх посадових осіб. Закріплений нормативними актами обов'я­ зок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на неї, можливість створювати громадську думку — все це робить засоби масової інформації важливим суб'єктом попередження злочинності, їх попереджувальний потенціал ще не вичерпаний.

19. Сім'я, громадські і релігійні організації. Сім'я, деякі гро­ мадські організації і об'єднання громадян, тобто профспілки, доб­ ровільні громадські формування для захисту порядку, ради про­ філактики, громадські пункти охорони порядку, козацькі куріні, фонди, рухи, релігійні та багато інших організацій громадського контролю також належать до суб'єктів попередження злочинності. Тісний зв'язок спеціалізованих суб'єктів боротьби зі злочинністю з сім'єю, населенням і громадськими організаціями забезпечує ефек­ тивність попереджувальної практики. Все активніше проявляють себе релігійні організації, представники яких займаються виховно- профилактичною роботою серед віруючих засуджених, соціальне невлаштованих верств населення. Певні профілактичні завдання виконують вуличні ради (комітети), батьківські ради шкіл, бла­ годійні фонди, деякі приватні організації, соціальні центри тощо. Всі ці суб'єкти в змозі вирішувати завдання випереджаючої про­ філактики, хоча їх призначення соціальне значно ширше.

20. Громадяни. У літературі не завжди окремі громадяни розгля­ даються як суб'єкти попередження злочинності, хоча й Конституція України, й інші законодавчі акти (кримінальне, кримінально-про-

ж;:™и:!ґ;;!~»її-т^гр«ійчш»^.-.>.*:'ж Кримінологія. Загальна частина

цесуальне, адміністративне законодавство) містять норми про обо­в'язок і правомірність дій громадян при захисті інтересів держави, законних інтересів та прав громадян від злочинних посягань. Для правильного вирішення цього питання необхідно мати на увазі три форми соціальної активності громадян у сфері попередження зло­чинності: а) участь у діяльності громадських організацій; б) участь у діяльності трудових колективів; в) неформальну реалізацію гро­мадського обов'язку. Форми останньої можуть бути такі: сприян­ня усуненню криміногенних явищ і процесів у різних сферах народ­ного господарства, управління та ін.; запобігання та припинення злочинів шляхом своєчасної заяви про відомі факти готування до злочинів, а також використання права на необхідну оборону, край­ню необхідність, затримання особи, яка вчинила злочин, тощо; мо­ральний обов'язок сприяти попередженню злочинів та рецидиву злочинів з боку засуджених (шефи, наставники, представники ре­лігійних культів, спортсмени та ін.).

§ 4. Організація і управління процесом : попередження злочинності

Організація і управління процесом попередження злочинності передбачають визначення головних стратегій боротьби зі злочин­ністю та регулювання тактикою попереджувальної діяльності з метою досягнення поставлених цілей. Цей процес включає: кри­мінологічне прогнозування, визначення стратегії боротьби зі злочин­ністю на певний перебіг часу, конкретизацію методів попереджуваль­ного впливу відносно окремих видів злочинів, додержання вимог щодо заходів попередження, ресурсне забезпечення, координацію і взаємодію суб'єктів попередження.

Кримінологічне прогнозування полягає у передбаченні кіль­кісно-якісних показників майбутньої злочинності. Без цього немож­ливо розробити науково-практично обгрунтовані стратегію і тактику боротьби з нею. Стратегія — це діяльність відповідних суб'єктів з підготовки, планування та головних напрямів попередження зло­чинності і окремих видів злочинів у країні. Такими, наприклад, стратегіями у сучасних умовах можуть бути: а) втручання в кризові ситуації, що передбачає випередження і нейтралізацію злочинних проявів; б) зменшення практичних можливостей вчинення злочинів, тобто максимальне утруднення їх вчинення; в) виховно-попереджу­вальна і поінформована робота з населенням, яка сприяє взаємодії

Розділ VII, Попередження злочинності

широких верств населення зі спеціалізованими суб'єктами поперед­ження злочинності; г) залучення громадськості до попередження злочинності, що істотно підвищує ефективність боротьби зі злочин­ністю; г) допомога жертвам злочинів — матеріальна, моральна, медико-реабілітаційна, юридична та інша допомога тим, хто по­терпів від злочинів, особливо насильницьких.

У межах стратегії розробляється тактика боротьби і поперед­ження злочинності, яка конкретизує проміжні цілі і заходи їх досяг­нення в зв'язку з динамічними умовами життя. Стратегія і такти­ка, їх заходи втілюються в комплексних програмах попередження злочинності, які при необхідності коригуються і координуються.

Стратегія і тактика потребують знаходження відповідних ме­тодів попереджувального впливу на причини і умови злочинності і конкретних видів злочинів. Термін «метод» вживається найчасті­ше як спосіб діяння, впливу, як сукупність, система різних способів, заходів, засобів впливу соціальних суб'єктів на явища і процеси криміногенного характеру, які обумовлюють існування злочинності, вчинення злочинів, формування особи злочинця. Власне кажучи, метод є своєрідною спробою, підходом до вирішення проблеми ефективного попереджувального впливу на криміногенні об'єкти, а взагалі на окремі види злочинів і в цілому на злочинність. Отже, під методом попереджувальної діяльності слід розуміти науково сформульований спосіб впливу на криміногенні об'єкти з метою їх обмеження, усунення, руйнування. Наприклад, для усунення, хоча б обмеження, такого явища, як пияцтва і алкоголізм, у різних краї­нах світу і зараз використовуються різні методи попереджувальної діяльності («сухий закон», обмеження продажу спиртного за віком, часом, місцем, підвищення соціального контролю, примусове ліку­вання тощо).

Залежно від природи об'єкта методи попереджувального впли­ву можна розбити на три групи. Це методи: а) соціального, б) пси­хічного, в) правового характеру.

Методи соціального характеру. За своєю природою ці методи носять соціальний характер, бо спрямовані на явища і процеси, які за своїм походженням обумовлені соціальним життям. Наведемо декілька таких методів: метод відведення антисуспільної актив­ності, тобто для населення і особливо для її криміногенної части­ни створюються та впроваджуються програми відведення («кана­лізування») можливої антисуспільної активності шляхом множин-

12]

;<р~'---.>--л: ,; "іг-іаий.:»-,''-"'*!* Кримінологія. Загальна частина •'- - *• ••'•-•••• -'-. ™' ••- -----

ності альтернативних форм задоволення їх потреб та інтересів; метод декриміналізацїї сімейного неблагополуччя, під яким розу­міється система спеціальних заходів діяльності, котрі спрямовані на виявлення та усунення криміногенної ситуації у сім'ях; метод де алкоголізації населення; метод руйнування кримінальної субкуль-тури, тобто метод розвінчання злочинного способу життя, підриву авторитетів кримінального середовища, ослаблення його впливу на підлітків та молодь; метод протидії кримінальним ситуаціям тощо.

Методи психічного характеру. Якщо виходити з припущення, що серед криміногенних об'єктів значне місце посідають властивості особи, то з цього випливає потреба в усуненні явищ соціально-пси­хологічної непристосованості. Утруднення соціалізації викликаються й властивостями особи, яка через обмеження можливостей (психіч­них, розумових, емоційних) зазнає складнощів з соціальним присто­суванням, що іноді приводить до вчинення злочинів. Для успішного попередження злочинів такими особами повинні застосовуватися заходи методу психічного діяння, тобто засоби інформаційного, інте­лектуального, медично-психологічного впливу на думки і поведінку певної особи чи кола осіб. До цих методів можна віднести: метод масової комунікації, тобто поширення інформації, яка орієнтована на ствердження духовних цінностей, моральних та правових норм сус­пільства, з метою справити ідеологічний вплив на настрої, думки, оцінки, рішення і поведінку значної кількості людей (наприклад, кри­мінологічна і правова поінформованість населення); метод медично-реабілітаційного діяння, спрямований на недопущення злочину з боку осіб з психічними аномаліями; метод розв'язування пошукової активності, призначений для боротьби з такими явищами, як ван­далізм, панки, масові побоїща підлітків, дитяча делінквентність.

Методи правового характеру. Ці методи правового регулювання повинні стимулювати, заохочувати, сприяти впровадженню та роз­виткові соціально-позитивної поведінки людей, протидіяти виник­ненню потенційних та існуючим криміногенним об'єктам, негатив­ним стереотипам поведінки, деформації особистості тощо. До них належать: метод загального попередження злочинів; метод декри­міналізації та депеналізації і навпаки, бо на рівень і структуру зло­чинності істотний вплив справляє соціальна реакція суспільства на ті чи інші форми поведінки з відхиленням; метод депризонізації, тобто розроблення системи альтернативних тюремному ув'язнен­ню покарань, коли покарання у вигляді позбавлення волі зберігає

Розділ VII. Попередження злочинності •

частку своїх властивостей, але злочинець не знаходиться у місцях позбавлення волі серед злочинного середовища, не засвоює соціаль­ну роль «в'язня», не поділяє кримінальну субкультуру тощо.

Організація і управління процесом попередження злочинності, а також попереджувальні заходи повинні відповідати певним вимо­гам. Вимога —- поняття, яким визначаються основні положення, наказ, категоричне веління щодо будь-якої діяльності. Попереджен­ня злочинності має відповідати єдиній загальній вимозі — бути до­статньо ефективним, бо в противному разі може виявитися, що воно чи то не потрібне, чи то заходи його шкідливі. Основні вимоги, яким повинна відповідати система попередження злочинності, — це де­мократизм, гуманність, законність, обґрунтованість, економічна доцільність, радикальність, науковість і прогресивність, комп­лексність і диференціація, реальність і конкретність.

Демократизм як вимога означає, що попередження злочинності — загальнодержавна справа, у вирішенні якої активну участь беруть широкі верстви населення. Важливою умовою втілення принципу демократизму в організації попередження злочинності є діяльність у цій сфері органів місцевого самоврядування, самих депутатів та широка гласність.

Гуманність при попередження злочинності проявляється в тому, що не можуть бути застосовані методи і заходи, які суперечать принципам загальнолюдської моралі, пов'язані з жорстокістю, при­нижують честь і гідність людини. Гуманність передбачає й те, що попереджувальні методи і заходи стосовно криміногенних осіб не повинні без необхідності зачіпати інтереси інших людей (членів сім'ї, виробничого колективу тощо).

Законність як принцип організації та діяльності системи попе­редження злочинності визначає, що вона грунтується на правовій основі. Законність як загальнолюдська цінність — головний прин­цип правової держави, це перш за все наявність достатньої кількості юридичних норм високого класу, а потім — їх суворе додержання суб'єктами попередження злочинності.

Обґрунтованість полягає в тому, що розробляти і реалізувати необхідно тільки ті заходи попередження, які спираються на дос­кональну соціальну і кримінологічну інформацію про криміногенні об'єкти і за допомогою яких суспільство спроможне обмежити такі об'єкти, усунути, запобігти і'м. Цей принцип зобов'язує суб'єктів попередження злочинності піклуватися про повну і всебічну кри-

Ія. Загальна частина

мінологічну інформацію в певному регіоні, сфері соціального жит­тя, групі населення, про ефективність тих чи інших методів і заходів попередження злочинності.

Економічна доцільність передбачає відносну простоту і вигід­ність методів і заходів порівняно з очікуваними результатами і мож­ливими побічними наслідками. Проте економічний раціоналізм зовсім не зводиться до мінімальних витрат на попередження зло­чинності. Є ще один аспект цієї вимоги. Виграш, який очікується від введення тих чи інших заходів, не повинен обертатися для дер­жави, суспільства програшем.

Радикальність як вимога зобов'язує суб'єктів до розроблення методів і заходів не поверхового, тимчасового характеру, а таких, що сприяли б докорінній ліквідації, якщо це можливо, криміноген­них об'єктів. Радикальність не виключає, а навпаки, припускає не­обхідність заходів для усунення окремих часткових криміногенних об'єктів, проте вони повинні знаходитися у руслі виконання голов­ного завдання.

Науковість і прогресивність передбачають розроблення і втілен­ня методів і заходів попередження злочинності з використанням останніх досягнень науки, техніки і позитивного досвіду діяльності фахівців різних галузей знання. Ця вимога націлює науковців і прак­тичних працівників до пошуку нетрадиційних заходів боротьби зі злочинністю. В деяких країнах значна увага приділяється науково обґрунтованим програмам боротьби з окремими видами злочинів, а також криміногенними об'єктами в різних сферах і на всіх рівнях соціального буття людей, більш досконалому технічному захисту матеріальних об'єктів, особи та її майна.

Комплексність і диференціація заходів попередження злочин­ності означають підхід до них як до єдиної системи. Це потребує перш за все визначення сфери і форм конкретних дій кожного суб'єк­та з урахуванням його можливостей і ресурсів. Диференціація не­обхідна також для визначення напрямів загальносоціального і спе­ціально-кримінологічного попередження злочинності. Комплексний підхід потребує, з одного боку, об'єднання зусиль багатьох суб'єктів попередження і зосередження сил та засобів на вирішальних напря­мах попередження злочинності, а з іншого — чітку диференціацію і координацію дій всіх суб'єктів.

Реальність — це вимога, врахування якої при попередженні зло­чинності дозволяє, по-перше, розробляти економічно і політичне

ШйІ.а; ; ;:;,- :.-і;«г«ш» Розділ VII, Попередження злочинності

доцільні попереджувальні заходи при існуючому ресурсному забез­печенні в даних умовах місця, часу та інших обставинах; по-дру­ге, брати до уваги фактичні попереджувальні можливості суб'єктів; по-третє, співвідносити побічні економічні та соціальні явища від реалізації заходів з очікуваними наслідками. Отже, вимога реаль­ності гарантує дійсність та здійсненність методів і заходів.

Конкретність заходів знаходить своє відображення у спрямованості на конкретні криміногенні об'єкти і певному змісті з метою усунення таких об'єктів, максимальної «прив'язки» заходів до різних видів зло­чинів і типів злочинної поведінки, а також до різних галузей господар­ства тощо. Неконкретність, абстрактність, декларативність пропозицій типу «підвищити зусилля», «звернути увагу», «поліпшити виховну роботу», «усунути причини і умови» дискредитують ідею попереджен­ня злочинності, а самі методи і заходи робля<



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.16.13 (0.016 с.)