ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Причини і умови окремого (одиничного) злочину



Причини окремого злочину

Злочин, як і будь-яка інша поведінка людини, є наслідком пев­ної взаємодії людини і соціального середовища. Щодо злочинної поведінки мається на увазі, як правило, не суспільство взагалі, а конкретне мікросередовище, де людина життєдіє, під впливом якого складаються ЇЇ соціальні позиції, моральні цінності, відбу­ваються становлення і розвиток її особистості. Це середовище ча­сто відрізняється тим чи іншим неблагополуччям: у ньому трап­ляються деформації буденної свідомості, існують стереотипи га­небної поведінки.

Другим об'єктом цікавлячої нас взаємодії є особистість, осо­бистість нижчого соціального рівня, для якої характерні дефекти моральності, негативні життєві установки, часом вольові, емоційні відхилення, різного роду психічні особливості і аномалії, соціаль­на занедбаність. Такі люди схильні до аморальних і неправомірних дій і така схильність, як правило, знаходить свій реальний прояв у їх поведінці. Все це наділяє їх особистість властивістю асоціаль­ної спрямованості.

Відзначені антисуспільні орієнтації особистості людини скла­даються протягом тривалого часу. Вони проникають і зміцнюють­ся в її свідомості через такі проміжні духовні утворення, як звичай­на свідомість малих соціальних груп, котра формується не під впли­вом відносин суспільства взагалі, а на підставі специфічних умов буття і діяльності групи, характеру життєвого шляху її окремих

^«^•м-чі-жІА-.-ж'..;!.-.-«ж Кримінологія. Загальна частина '.-і' -•<• ""Ч'Ягіяданаг.-- -.:•:-. ї а

членів. Групова (колективна) свідомість є з'єднуючою ланкою між суспільною свідомістю і свідомістю індивідуальною.

У свідомості індивіда саме групова свідомість залишає найглиб­ший слід. Це відбувається тому, що члени групи перебувають між собою у постійному спілкуванні, пов'язані безліччю відносин, що грунтуються на однакових почуттях, думках і настроях. Вплив мікросередовища на людину носить переважно стихійний характер, багато в чому він є неконтрольованим. Тому групові установки для особи вбачаються установками не просто групи, а всього суспіль­ства. Отже, спрямованість особи залежить від мікросередовища, від тих духовних цінностей, які в ньому переважають. Причому людина може бути одночасно членом декількох соціальних груп, виконуючи в них різні ролі. Кожна з них справляє на неї відповідний вплив, її поведінка залежить від спрямованості кожної групи, тривалості пе­ребування в ній, ролі, що виконується в її діяльності, інтенсивності спілкування з іншими членами групи.

Підкреслимо ще раз, що причини вчинення окремого злочину зводяться до взаємодії зовнішнього і внутрішнього, містяться у площині несприятливого середовища проживання людини та її де­формованої особистості. Це означає, що виявлення і вивчення при­чин окремого злочину свідомо здійснюються у межах «часткового детермінізму», неповного детермінізму, тобто коли розкриття детер­мінант окремого злочину неповне у філософському значенні і пре­тендує лише на відносну повноту, оскільки при цьому досліджують­ся не усе різноманіття явищ дійсності, не усе суспільство взагалі, а тільки обставини, властиві соціальному середовищу проживання людини, які потягли за собою вчинення одиничного (конкретного) злочину В зв'язку з цим не можна не відзначити, що в нашій дійсності, в деяких Інститутах соціалізації людей, серед окремих верств населення, у ряді соціальних груп мають місце негативні явища, недоліки, а часом серйозні упущення, сукупність яких слід розглядати як обставини несприятливого розвитку і становлення особистості людей. Вивчення причин боротьби зі злочинністю в нашій країні дозволяє назвати деякі з цих обставин.

1. Насамперед з такими обставинами ми стикаємося в первин­ному осередку суспільства — сім'ї. Наше суспільство і держава не можуть взяти на себе повністю турботу про виховання дітей. Воно, як і раніше, зосереджене в такій малій соціальній групі, як сім'я, котра була і залишається першою і найважливішою виховною ус-

(р^ г-;ж»' Розділ VI. Притіни і умови окремого (одиничного) злочину

тановою підростаючого покоління. Дійсно, сім'ї первинне належить вирішальна роль у становленні особистості людини, формуванні її потреб, моральних цінностей, звичок, поглядів, її оцінок про навко­лишній світ, людей, про дозволене і недозволене, добро і зло, про оцінку власних вчинків.

Хоча сім'я породжена даним суспільством і несе на собі його відбиток, в її життєдіяльності важливе значення мають специфіка побутового укладу, особливості індивідуальної свідомості і психо­логії її членів, їх моральне обличчя, характер їх міжособистісних стосунків.

Між тим у деяких сім'ях зустрічаються певні негативні явища і процеси, що заважають їм правильно виконувати свою соціальну функцію по вихованню дітей. Серед таких явищ і процесів можна назвати: ранні психологічно не підготовлені шлюби між особами, які не досягай соціальної зрілості; необдуманий підхід і невиправдану поспішність, які проявляються молодими людьми при утворенні сім'ї, що часто робить її незабезпеченою і неповноцінною; неміцність сімейних зв'язків і нездорові стосунки між подружжям; нездорові стосунки у взаємовідносинах між батьками і дітьми; розпад сім'ї (щорічно по країні більше третини шлюбів розривається), що уск­ладнює здійснення виховання і контролю за поведінкою дітей (за вибірковими даними, кожна десята дитина виховувалася без бать­ка); витрати створення сім'ї нового типу (замість сім'ї великої •—• мала, замість чіткого розподілу сімейних ролей — змішаний і т. под.); відсутність обстановки ефективного осуду різного роду неблагопо-луччя в сім'ї з боку громадськості; невміння або небажання з боку окремих батьків виховувати дітей, відсутність у багатьох (особли­во в матерів) вільного часу для цього; застосування неправильних методів і прийомів виховання; ненормальну моральну атмосферу в сім'ї (наявність міцних антисуспільних поглядів, звичок і т.под.); аморальну, протиправну поведінку батьків або дорослих членів сім'ї, які показують поганий приклад дітям (пияцтво, прояв злоби, жорстокості, вульгарності, систематичне здійснення протиправних вчинків, порушення правил спільного проживання); притягнення батьків або дорослих членів сім'ї (іноді неодноразове) до кримі­нальної відповідальності тощо. Виховання у таких сім'ях природ­но здійснюється ненормально. В них часто виростають закоренілі циніки, жорстокі, немилосердні, безпринципові, розбещені індиві­ди, люди з перекрученими потребами, шкідливими звичками.

-^^«в:*:'иг-»ш«іі>«ш^іш Кримінологія, Загальначастина ?-::.-.!--.-.:- >•- •--

Певна кількість таких сімей, як свідчить практика, належить до так званих неблагополучних сімей, тюстачаючих неповнолітніх зло­чинців.

Більше однієї третини засуджених підлітків і неповнолітніх ви­ховувалися саме у таких сім'ях. Однак випадки несприятливого формування особистості відзначаються й у сім'ях зовні цілком рес­пектабельних. Між тим у деяких з них панують бездуховність, спо­живча психологія, прагнення до накопичення; в них дітям підносять­ся уроки крайнього індивідуалізму, егоїзму, зарозумілості, неповаги до людей і різного роду соціальних заборонів тощо. Є чимало при­кладів учинення злочинів вихідцями з подібних сімей.

2. Наступною соціальною установою, яка покликана сприяти на­лежному формуванню особистості, є школа. В шкільний період, коли підліток включається у безліч нових суспільних зв'язків, процес його соціалізації в суспільстві протікає найбільш активно: інтенсивно пізнається зовнішній світ, засвоюється позитивний досвід попередніх поколінь, уточнюються обов'язки перед суспільством і державою.

Школа — це середовище, яке істотно впливає на вироблення підґрунтя світогляду неповнолітніх, їх життєвої позиції, закладає правильне уявлення про честь, гідність, порядність. Вона поклика­на здійснювати моральне і трудове виховання учнів, виховувати у них повагу до старших, культуру поведінки в суспільстві, організованість, дисципліну, вимогливість один до одного, доброту і принциповість, правдивість, повагу до закону, її обов'язок полягає в тому, щоб зміцнювати зв'язок з батьками, поширювати серед них педагогічні знання, добиватися єдності вимог сім'ї і школи у вихованні дітей.

Однак на цьому етапі становлення особистості, на жаль, зустрі­чаються певні недоліки і упущення, які ускладнюють шкільним колек­тивам досягати поставлених перед ними цілей. Зокрема, у багатьох школах незадовільно ведеться виховна робота, не практикується при цьому індивідуальної підхід до учнів; відзначається велика напов­неність класів; на низькому рівні знаходиться шкільна дисципліна; невдало підбіраються педагогічні кадри (у деяких школах вчителями працюють особи, які позбавлені педагогічних нахилів і не володіють широким кругозором); мають місце слабка матеріально-технічна база, мала заробітна плата вчителів; відсутні тісні контакти з батьками; фор­мально і беззмістовно організується дозвілля учнів.

Перелічені та інші негативні обставини у своїй сукупності не сприяють правильному розвиткові і становленню особи школярів,

Розділ VI. Причини і умовк окремого (одиничного) злочину

особливо з числа вже соціальне запущених підлітків, і «виштовху­ють» їх з кола нормальних відносин у класі, породжують бездо­глядність, орієнтують їх на контакти з вуличними делінквентами, готують до протиправної поведінки.

3, На моральне формування і вироблення життєвої позиції лю­ дини впливає неблагополуччя в трудових колективах підприємств і установ, де моральний клімат не такий, як мав би бути, де про­ цвітає бездуховність, спостерігаються крадіжки, пияцтво, порушен­ ня трудової дисципліни, байдуже ставлення до загальнодержавних справ, часте порушення законодавства з боку як працівників, так і адміністрації. Заслуговують на особливий осуд керівники середньої і вищої ланки, які своєю поведінкою в службовому і особистому житті показують приклади небажаного ставлення до власних обо­ в'язків, честі, гідності і порядності.

4. Негативну роль у формуванні особи часто відіграє найближ­ че побутове оточення, під яким розуміється один з різновидів мікро- середовища (поза межами сім'ї, школи, трудового колективу), в якому людина тривалий час перебуває, взаємодіє з його членами, спільно переслідує недозволені цілі, підкоряючись пануючим тут відповідним звичкам, навіть іноді всупереч власним поглядам і оцін­ кам на ці цілеспрямування. Нездорове найближче оточення, безу­ мовно, спотворено впливає на особу Адже буває так: становище в сім'ї, школі, трудовому колективі було і є благополучним, але най­ ближче оточення справляє згубний вплив на індивіда. Криміноген­ ними обставинами в цьому випадку можуть бути: вибір небажаних товаришів, осудливих форм розваг і аморального проведення віль­ ного часу (наприклад, систематичні спільні випивки, азартні ігри, безглузді зборища у дворах, під'їздах, підворіттях, грубе порушення громадського порядку і т.под.); тривала участь у неформальних гру­ пах з антисоціальним ухиленням (наприклад, вуличних компаніях), в яких склалися специфічні норми і зразки поведінки, самостверд­ ження в них, засвоєння негативної групової психології, що неми­ нуче ослаблює вплив позитивного середовища.

Особливо це проявляється стосовно неповнолітніх, оскільки в ранньому, юнацькому віці відбувається найбільш інтенсивне кри­міногенне зараження. Не можна не відзначити, що серед багатьох таких колишніх неформальних об'єднань молоді (футбольні фана­ти, «металісти» та ін.) дали про себе знати неофашистські та ради­кальні націоналістичні угруповання.

ШР>!й!;™г:л:-!-'---м--р:^-:'';: ; Кримінологія. Загальна частина *же-: ; '.жж^®**®!:*.*-'-•<••••»

5. Певне негативне значення в несприятливому моральному фор­ муванні людей мають і обставини матеріального порядку: матеріаль­ на незабезпеченість окремих верств населення, їх незадовільний по­ бутовий устрій; низькі заробітки та пенсії, відсутність постійної роботи, дорожнеча ліків і медичної допомоги, неможливість задовольнити еле­ ментарні потреби; істотна відмінність в матеріальному стані громадян; надмірна зайнятість жінки за місцем роботи та її перевантаженість у домашньому господарстві, що шкодить вихованню дітей; тимчасовий збіг важких життєвих обставин матеріального порядку і т.д.

Безумовно, не виключена можливість вчинення злочинів внаслі­док перелічених обставин, так званих «деліктів через нестатки». Іх частка в структурі злочинності є невеликою. Вони звичайно носять ситуаційний характер. Як показує практика, злочинне посягання вчиняють переважно особи достатньо заможні.

Розкриваючи характер і роль обставин матеріального порядку в учиненні суспільне небезпечних діянь, необхідно підкреслити, що вони діють не прямо. Між ними, з одного боку, і фактом вчинення злочину — з іншого, звичайно немає жорсткого зв'язку. Вони впли­вають на злочинця опосередковано лише через систему його мо­ральних цінностей, негативно відображаються на його свідомості і відповідно на поведінці. Однак було б неправильним недооціню­вати їх у процесі становлення особи винного.

6. Слід відзначити, що мають місце прорахунки і упущення в окремих засобах масової інформації населення (телебачення, радіо, кіно, естрада, книжкова продукція), які зараз є масовою формою виховання багатьох людей.

Тим часом ми є свідками того, як з екранів кіно- і телебачення, з естрадних підмостків, в радіопередачах, літературних публікаці­ях ще й досі широко пропагуються жорстокість, культ сили, непо­вага до особистості та її гідності, порнографія, цинізм, екстремізм, вандалізм, міжнаціональна ворожнеча, блатна субкультура (це в країні, де мільйони людей пройшли через виправно-трудові колонії, табори і в'язниці). Все це, звичайно ж, справляє безпосередньо провокуючий вплив на окремих індивідів, головним чином на мо­лодь, дезорієнтує їх при виборі відповідної лінії поведінки у повсяк­денному житті, викликає ефект звикання до негідних зразків І сте­реотипів поведінки, привчає розглядати їх як цілком дозволені.

Перелічені та інші несприятливі обставини (явища і процеси) у своїй сукупності, яка розосередилася, «розтягнулась» у часі, по-

:. ,чшшш»«' Розділ VI. Причини і умови окремого (одиничного) злочину

роджують в окремих людей антигромадські погляди, звички, що зу­мовлюють їх антисоціальну спрямованість. Ці погляди і звички у конкретних індивідів стають глибокими і стійкими під впливом складної психологічної діяльності, яка відбувається в них. У резуль­таті цього виникають внутрішня готовність особи до вчинення сус­пільне небезпечних діянь, висока ймовірність їх вчинення.

Отже, соціальні за своїм змістом негативні обставини, що суп­роводжують становлення особистості, накладають свій відбиток на її внутрішній світ, позначаються на мотивації її поведінки. Моти­вація — це внутрішні психічні явища, що характеризують осо­бистість і являють собою сукупність її мотивів в їх розвитку, взає­модії і реалізації. (Мотив — внутрішній стан особистості, який де­термінований її потребами і є спонуканням до активних дій по досягненню певної (у нашому випадку злочинної) мети.)

Мотивацію цілком обґрунтовано називають внутрішньою при­чиною злочину, оскільки соціальний вплив на особистість обумов­лює її злочинну поведінку тільки у взаємодії з психічними особли­востями і станом особи конкретного індивіда.

Криміногенна мотивація може бути диференційована залежно від суб'єктивної сторони злочину. Виділяється мотивація навмисного, умис­ного, імпульсивного і необережного злочинів. Відмінність мотивації вчи­нення зазначених злочинів полягає у ступіні ЇЇ усвідомлення винним.

При вчиненні навмисних злочинів винний найбільш чітко усві­домлює суспільну небезпечність своїх дій та їх наслідків. Він пе­ребуває під впливом домінуючого мотиву і переслідує конкретну мету. Вчинення умисних злочинів супроводжується згорнутою мо­тивацією. Тут мета, прийняття рішення і реалізація злочинного за­думу бувають несподіваними для злочинця, хоча все відбувається у межах його антисоціальної установки і життєвої позиції.

Імпульсивні злочини — це суспільне небезпечні діяння, вчинені під впливом сильного алкогольного або наркотичного сп'яніння; в стані сильного душевного хвилювання; зумовлені хворобливим станом психіки, яка не виключає осудність; під впливом агресив­них імпульсів. Вони вчиняються за першим спонуканням, коли ви­никло бажання, прагнення негайно реалізується у певній дії без попереднього внутрішнього обговорення її наслідків. Тут майже відсутня усвідомлена мотивація вчиненого злочину.

Злочини з необережною формою вини передбачають легковаж­не, «полегшене» ставлення винного до своїх рольових, професійних

;,'=• йНїШшдада*.*^'-'-^™; '.-,* Кримінологія. Загальна частина

і громадянських обов'язків, легковажно-безвідповідальне і недба­ле ставлення до додержання соціальних, технічних і правових норм, що забезпечують повагу до життя людей, їх здоров'я, власності і нормального функціонування державного і господарського апара­ту, суспільної безпечності тощо. Це свідчить про те, що мотивація такої поведінки відсувається на задній план.

Враховуючи викладене, можна дати таке визначення причини вчинення конкретного (одиничного) злочину. Під безпосередньою причиною вчинення конкретного(одиничного) злочину слід ро­зуміти ті негативні соціальні явища іпроцеси, під впливом яких у винної особи виникають глибокі і стійкі антигромадські погля­ди, звички, що зумовлюють внаслідок криміногенної мотивації її внутрішню готовність вчинити злочинне посягання.

Слід підкреслити і такий аспект детермінації індивідуальної злочинної поведінки. Раніше було встановлено, що обставини не­сприятливого становлення і розвитку особи людини є зовнішніми щодо неї і не завжди залежать від неї. Якщо це положення сприй­няти не критично, можна зробити помилковий висновок: оскільки конкретний злочин — це начебто результат впливу головним чином соціальних факторів, остільки людина не повинна нести відпові­дальність за свою злочинну поведінку, тобто соціальна обумов­леність людських вчинків неначе усуває особисту відповідальність за злочини.

Такий висновок, звичайно ж, хибний, неправильний. Хоча на слідстві та в суді притягнуті до кримінальної відповідальності не­рідко заявляють, що у вчиненому ними діянні повинні зовнішні обставини, умови їх життя, окремі соціальні структури, будь-хто і все що завгодно, але тільки не вони самі.

При вирішенні порушеного питання необхідно виходити з інших посилань. Вплив на деяких людей негативних соціальних явищ і процесів, що викликають в їх свідомості антигромадські погляди і обумовлюють у свою чергу злочинні акти з їх боку, не є автоматич­ним. Людина не знаходиться у владі сліпої долі, соціальні обста­вини не впливають на неї фатально, непереборно. Вона може, зро­зуміло, впливати на ці обставини, змінювати їх і протидіяти їм, віддавати перевагу позитивним відносинам і контактам, тим самим формувати свою власну поведінку, обирати лінію поведінки, що соціальне схвалюється. Навіть надто шкідливий вплив не обов'яз-

Розділ VI. Причини і умови окремого (одиничного) злочину

ково може штовхнути індивіда на злочин. Адже він наділений свідо­містю і волею, тому він повинен керуватися позитивною мотива­цією своєї поведінки, а не криміногенною, він спроможний пра­вильно визначити свій життєвий шлях.

Для задоволення будь-яких потреб і досягнення будь-яких цілей існують декілька варіантів поведінки. Якщо людина при цьому ви­бирає незаконний, злочинний шлях, то вона несе за це відпові­дальність. Таким чином, соціальна обумовленість безпосередніх причин конкретних злочинів не виключає кримінальної відповідаль­ності осіб, які вчинили суспільне небезпечні діяння.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.96.22 (0.01 с.)