Кримінологічне прогнозування

і планування заходів протидії

Злочинності

Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування

Принциповою особливістю суспільного життя е та обставина, що воно ніколи не стоїть на місті. Тому важливе значення має ви­явлення різних темпів розвитку суспільного життя, особливо його майбутнього стану.

Одним із проявів суспільного життя є злочинність, яка впродовж окремих відрізків часу змінюється і видозмінюється як за своєю кримінальною сутністю, так і у соціально-політичному розумінні. Щоб надійно протистояти цьому явищу, передбачити можливі його прояви, необхідне кримінологічне прогнозування. Воно повинно бути надійною основою для прийняття управлінських рішень, організації практичних заходів І наукових розробок, спрямованих на боротьбу зі злочинністю. Інакше суспільство не буде спромож­ним своєчасно протистояти злочинності та окремим її проявам.

Більше того, науково розроблені прогнози про майбутній стан злочинності в країні в цілому або в тому чи іншому її регіоні є не­обхідною передумовою планування заходів протидії злочинам, прийняття відповідних законодавчих рішень, розв'язання питань матеріально-технічного забезпечення правоохоронної діяльності. Отже, питання прогнозування і планування мають безпосередньо політичне і практичне значення для вирішення проблеми держав-

т.-!:-м Розділ VIII. Кримінологічне прогнозування і планування заходів Ішцшишш

Протидії злочинності

ного управління в сфері протидії злочинності. Будь-яке прогнозу­вання —• це спроба проникнути у майбутній стан прогнозованого явища. У пізнанні свого майбутнього зацікавлені і громадськість, і суспільство, і окрема особа.

Кримінологічне прогнозування — це процес науково обгрунто­ваного пізнання майбутнього стану, рівня, динаміки і структури злочинності завдяки вивченню тенденцій розвитку цього явища в минулому. Кримінологічний прогноз — це підсумкове судження із процесу прогнозування про стан злочинності та її перспективні характеристики в майбутньому.

Таким чином, кримінологічне прогнозування — це діяльність, спрямована на обробку і аналіз кримінологічної інформації з метою одержання знання про майбутній стан злочинності, окремих її видів і груп або вірогідності вчинення злочину окремою особою. Кримі­нологічний прогноз — це висновок, одержаний в результаті про­гнозування про майбутній рівень, структуру, динаміку злочин­ності, а також про реальну можливість вчинення злочину конкрет­ною особою.

Однак при цьому слід відмітити, що кримінологічне прогнозу­вання не зводиться до безперечних стверджень про злочинну пове­дінку, а ставить за мету заздалегідь поінформувати суспільство, правоохоронні органи і окремих громадян про можливий ризик злочинної поведінки і необхідність застосування засобів протидії. Такою є логіка кримінологічного прогнозування.

Кримінологія, як й інші науки, виконує три головні функції: а) описову; б) пояснювальну; в) прогностичну. Наукові прогнози про­водяться на основі емпіричних досліджень і наукової теорії. Власне прогноз визначає підсумкове судження, висновок про стан об'єкта, який досліджується, і його головні характеристики в майбутньому. Заради цього й існує наукове прогнозування дійсності. Суспільство зацікавлено у знанні різноманітних прогнозів: економічних, медич­них, воєнних, космічних, кримінологічних та інших для вирішення різноманітних соціально-економічних і політичних проблем.

Методологічною основою кримінологічного прогнозування є наука прогностика. Прогностика — це наука про закони і методи прогнозування, які відрізняються від релігійних, містичних та інтуї­тивних пророцтв. Вона заснована на вивченні закономірностей роз­витку різноманітних соціальних явищ і процесів у минулому і аналізі їх сучасного стану.

шшшжшшшшшшшшшшж Кримінологія. Загальна частина

Науковий прогноз — це завжди вірогідне судження про май­бутній стан явища, що визначається. Він не може суперечити об'єк­тивності, бо завжди заснований на вивченні його вірогідних зако­номірностей розвитку.

Злочинність як соціальне явище також підкоряється дії вірогід­них закономірностей, її динаміка залежить від багатьох змінних. Кримінологія нараховує від 200 до 250 економічних, соціальних, екологічних та інших факторів, які впливають на ЇЇ розвиток. І, при­родно, що на достовірність прогнозу впливає збіг сукупності свідо­мих і значних випадкових факторів розвитку.

Кримінологічне прогнозування є одним з найважливіших зав­дань науки кримінології. Кримінологічне прогнозування дозволяє: 1) попередити суспільство про можливі варіанти розвитку кримі­ногенної ситуації в Україні; 2) здійснити належне планування бо­ротьби зі злочинністю і розробити заходи, спрямовані на ЇЇ попе­редження; 3) сприяти розробленню спеціальних програм для вирі­шення соціально-економічних проблем суспільства; 4) вирішити питання про внесення змін і доповнень до чинного законодавства, яке регламентує різноманітні сфери суспільних відносин; 5) прове­сти обгрунтовану кримінологічну експертизу будь-якого законопро­екту перед його обговоренням і прийняттям в законодавчому органі; 6) прогнозувати можливі наслідки заходів щодо попередженню зло­чинності та окремих її видів.

Прогнозування тенденцій і закономірностей розвитку злочин­ності, окремих видів і груп злочинів ґрунтується на вивченні дина­міки розвитку цього масового негативного соціального явища і тих факторів, що детермінують його як свій наслідок.

Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки здійснюєть­ся на знанні морально-психологічних характеристик особистості, системи її диспозицій і установок, а також попередньої до злочин­ної суспільне небезпечної діяльності індивіда.

Прогнозування різноманітних форм поведінки, що відхиляєть­ся від законослухняної, ґрунтується на знанні впливу умов сімей­ного виховання особи, найближчого побутового оточення, особли­востей проявів морально-психологічної сфери, поведінки в реаль­них життєвих ситуаціях.

Прогнозування законослухняної поведінки здійснюється різни­ми суб'єктами профілактики при винесенні покарання винному або його умовно-достроковому звільненні від покарання, прийнятті

••жьаіяаш Розділ VIII. Кримінологічне прогнозування і планування заходів шшщж

протидії злочинності

рішення про встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, тощо.

Прогнозування діяльності правоохоронних органів виходить із аналізу організаційно-правових засад правоохоронної і правозасто-совної діяльності цих органів по виконанню чинного законодавства і притягненню винних осіб до відповідальності.

Прогнозування можливих наслідків засобів, які застосовують­ся для попередження злочинів, повинно стати головною турботою кримінологів, оскільки заходи, що застосовуються органами влади і управління, не завжди носять виважений характер і передбачають можливі негативні наслідки зовні позитивних заходів.

Залежно від поточних завдань кримінологічного прогнозуван­ня прогнози можуть розроблятися у різні проміжки часу. На прак­тиці і в теорії встановлені такі строки кримінологічного прогнозу­вання: поточне; короткострокове; середньострокове; перспективне.

Поточне прогнозування • — це прогнозування правоохоронними органами у зв'язку з певними подіями, які відбуваються в регіоні (свя­та, демонстрації, маніфестації і т. под.) на визначений день, декіль­ка днів, на окремі події, яке випливає з аналізу оперативної кримі­ногенної обстановки в регіоні. Короткострокове прогнозування має на меті прогнозування розвитку криміногенної ситуації на близьку перспективу (1-2 роки) в умовах стабільного соціально-економічно­го розвитку регіону. Середньострокове прогнозування використо­вується для аналізу розвитку криміногенних факторів і вирішення питань матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів (до 5 років). Перспективне прогнозування здійснюється науковими установами, різними практичними відомствами, окремими вченими і спрямоване на встановлення закономірностей і тенденцій розвит­ку злочинності та її детермінант на тривалу перспективу (5-10 років).

Природно, що в практиці діяльності правоохоронних органів найбільш часто використовуються поточні і короткострокові про­гнози, оскільки вони більш вірогідні.

Проте, щоб не бути просто пророцтвом, кримінологічний про­гноз повинен задовольняти таким методологічним вимогам: а) він має бути заснований на достовірній статистичній інформації і да­них вибіркових кримінологічних досліджень; б) бути неупередже-ним, тобто він не повинен здійснюватися в інтересах будь-яких за­цікавлених осіб, установ, відомств, організацій; в) має відповідати науковим засадам теорії прогнозування і не обмежуватися при цьо-

] 29

_

чинність у своєму масо надават ш к> не ньо отая. ^Р^амЄТР^И0'г^ваТи розвиток на ^^^Иау^Укового про-«рактеристику ' ^пР°^ГН°^лему, „скільки в пракгиш^ «У данад 1(Ю СЛ1Д і спроба™ т^альних процес» ^за«°у°^побудови кри- г„озування розвитку сой зування. То«ч '^ даал13 і уза- р13ниХ методав,, «етоди ^^ обов язковим длядао.

 

тих чи інших

няти таким вимогам.

_субЧктивний харак-

'

іг.••;, РоздІЛ УШ. Лрікт...---

протидії злочинній.,,^

По-перше, до прогнозування слід залучати найбільш кваліфіко­ваних фахівців. Серед них повинні бути відомі фахівці-практики або науковці, менш відомі і подібрані виключно за особистим розсудом. Такий підхід необхідний для того, щоб запобігти можливості надан­ня крайніх суб'єктивних оцінок або нейтралізувати їх та найбільш повно врахувати випадкові фактори розвитку. По-друге, кількість експертів повинна бути достатньо великою, щоб їх судження підля­гали статистичному обробленню. Емпірично встановлена оптималь­на кількість експертів — від 30-40 до 80-100 осіб (за дельфійським методом). По-третє, налагодити роботу експертів слід в такий спосіб, щоб усунути різного роду сторонні політичні і соціально-психологічні впливи на їх оцінки. По-четверте, проводити такі опи­тування експертів потрібно періодично з урахуванням змін в со­ціально-економічному розвитку і прийняттям нових законодавчих актів. Емпірично соціологами найбільш доцільною визначена пе­ріодичність — один раз на півроку. По-п'яте, для однозначної інтер­претації підсумків опитування проводити їх необхідно за єдиною для всіх програмою, як правило, анонімною, з попереднім розроб­ленням теоретичних прогнозових сценаріїв розвитку ситуації.

Метод експертних оцінок є найбільш ефективним засобом для середньострокового і довгострокового прогнозування, оскільки надає більш вірогідну інформацію про можливі тенденції розвит­ку злочинності, що необхідно враховувати при плануванні заходів боротьби з нею.

Більш досконалим і складним методом кримінологічного про­гнозування є метод математичного моделювання, заснований на врахуванні багатофакторної детермінації і питомої ваги різноманіт­них факторів, які обумовлюють злочинність та окремі її види. Сутність цього методу полягає в тому, що на підставі раніш вста­новлених правових характеристик, зв'язків і закономірностей со­ціального явища, що вивчається, створюється модель розвитку кри­міногенної ситуації, а потім дослідження проводяться на створеній математичній моделі. Проте, якщо в техніці моделлю може бути експериментальний зразок, то при дослідженні соціальних явищ модель звичайно висловлюється в абстрактній, знаковій формі, шляхом проставлення відповідних кількісних значень соціальним процесам і явищам на основі раніш встановлених характеристик і взаємозв'язків між ними. Такий метод прогнозування найбільш ефективний для середньострокових прогнозів. Прогнозування цим

^ 131

.»;«.,. •«>'.«№*> а ч. - -.: «-;-:^:;--.- Кримінологія. Загальна частина *іж ••••^: • -^{: ;} 'ї---^ ^;'-~да

методом на п'ять і більше років є менш надійним. Користуючись цим методом, можна підрахувати кількість злочинів, що прогнозу­ють на кожен наступний місяць, а в підсумку на п'ять років. Прак­тика показує, що прогнозування цим методом є достатньо обґрун­тованим. Реальне відхилення від прогнозу становить всього + 3%.

Перспективне прогнозування потребує поєднання сукупності різно­манітних методів прогнозування з використанням кібернетичного методу, за допомогою якого можна провести факторний, системний аналіз злочинності з урахуванням впливу на неї соціально-економіч­них явищ і процесів. На наш погляд, кримінологічна кібернетика, зас­нована на використанні теорії інформації, теорії вірогідності, матема­тичних і статистичних методів, теорії алгоритмів, теорії ігор і опти­мальних рішень, є найбільш ефективним методом прогнозування.

Під прогнозуванням індивідуальної злочинної поведінки розумі­ється кримінологічне судження щодо визначення ступеня вірогід­ності вчинення конкретною особою злочину в майбутньому, відмо­ви від злочинної діяльності або законослухняної поведінки після відбування покарання.

Прогнозування можливої злочинної поведінки дозволяє своєчас­но зупинити людину, попередити вчинення нею злочинів у майбут­ньому. Суспільство зацікавлено в тому, щоб такий прогноз не здійс­нився, —• і в цьому його головне соціальне призначення. Однак у кримінологічній літературі зустрічаються й спроби принципового відкидання самої можливості індивідуального кримінологічного прогнозування на тій підставі, що цей прогноз пов'язаний з так зва­ними необгрунтованими концепціями про «небезпечний стан осо­бистості». Є і компромісні пропозиції. Одні автори допускають можливість прогнозу антисоціальної поведінки, інші визнають лише можливість передбачення законослухняної поведінки і кри­тикують при цьому спроби негативного прогнозування, які, на їх думку, ведуть до пессімизму, фаталізму І скептицизму.

Вважаємо, що тут немає особливої необхідності сперечатися, оскільки можна передбачити вірогідність як злочинної, так і зако­нослухняної поведінки. Міжособистісні відносини завжди дають підстави для передбачення прогнозування вчинків. У реальному житті ми завжди враховуємо вірогіднісну поведінку особи в певних умовах на підставі знання про її попередню поведінку і особливості емоційно-психологічних реакцій на певні ситуації. І навіть спонтан­ний, імпульсивний характер окремих проявів не може перекресли-

жшшшш Розділ VIII, Кримінологічне прогнозування і планування заходів •: -лж^к»'

Протидії злочинності

ти оцінки загальних закономірностей і стандартів поведінки конк­ретного індивіда. У таких випадках ймовірність прогнозу природ­но зменшується внаслідок індивідуальних особливостей людей.

Однак ці невеликі розбіжності не зменшують значення індиві­дуального кримінологічного прогнозування, його пізнавальний і практичний характер.

Більш того, індивідуальне прогнозування давно здійснюється в практиці діяльності правоохоронних і судових органів. Діяльність органів внутрішніх справ неможлива без індивідуального прогно­зування в процесі дізнання і розслідування кримінальних справ, при прийнятті різноманітних кримінально-процесуальних рішень. Не­випадково, що різні відомчі нормативні акти орієнтують праців­ників органів внутрішніх справ на необхідність проведення інди­відуальної профілактичної роботи, планування виховної профілак­тичної роботи. Судові органи здійснюють таке прогнозування при прийнятті рішення про вид і строки покарання при умовно-достро­ковому звільненні від відбування покарання, при знятті судимості. Цікавий досвід в цьому зв'язку є в деяких зарубіжних країнах. У Франції, наприклад, коли підсудному загрожує суворе покарання або можливе відстрочення виконання вироку, суддя доручає експер­там, до винесення вироку, скласти прогноз про можливу поведін­ку засудженого після винесення вироку. Аналогічна практика існує і в інших країнах. І це не право судді, а його обов'язок.

Індивідуальне прогнозування здійснюють і органи, що відають виконанням вироку, в першу чергу при вирішенні питання про пред­ставлення до умовно-дострокового звільнення від відбування пока­рання, про встановлення адміністративного нагляду, про організа­цію системи виховної роботи із засудженим.

Отже, індивідуальне прогнозування злочину аж ніяк не супере­чить завданням здійснення правосуддя з кримінальних справ, більш того, воно є необхідною умовою для цього.

Якщо при прогнозуванні злочинності нас цікавить судження про вірогідну кількість злочинів у майбутньому, то при прогнозуванні інди­відуальної злочинної поведінки ми прогнозуємо ступінь вірогідності вчинення злочину конкретним індивідом. Тому головним при прогно­зуванні індивідуальної злочинної поведінки є знання морально-психо­логічних властивостей особистості та її соціального оточення.

Необхідними передумовами для здійснення такого прогнозуван­ня є знання: системи цінностних орієнтацій особистості та структу-

,':;«ї!і,ьша;ч. -• =• •>= •-- "••.-ш Кримінологія. Загальна частина жіш^.--.

ри її потреб; змісту і характеру попередньої антисуспільної поведін ки (які правопорушення вчинив раніше); ступеня міцності зв'язки між особистими характеристиками і різними негативними впливами соціального середовища і найближчого побутового оточення.

Побудова прогностичної моделі індивідуальної злочинної пове­дінки включає до себе визначення вірогідності вчинення злочину: особами, які раніше не вчиняли злочинів, але характеризуються як схильні до їх вчинення; особами, які раніше вчинили злочини і піддавалися заходам кримінальної репресії (прогноз рецидиву); осо­бами, які вперше засуджуються за вчинення злочину, з метою виз­начення виду і розміру покарання.

Таким чином, прогностична модель індивідуальної злочинної поведінки ґрунтується на єдності трьох підходів до прогнозування: а) вивчення біографії індивіда; б) аналіз його життєвих установок, цінностних орієнтацій, мотивів поведінки; в) урахування особли­ востей психофізичної організації. Ці підходи мають самостійне зна­ чення, хоча і тісно пов'язані між собою.,,.. -

•. І'.;;,- - ' '

§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування

Кримінологічне прогнозування — це не самоціль, а лише вихід­ний етап для вироблення кримінологічної політики і здійснення планування процесу боротьби зі злочинністю.

Основними завданнями кримінологічного планування є: а) розроб­лення такої сукупності взаємопов'язаних заходів профілактики, які допомогли б встановити належний контроль як над злочинністю в ціло­му, так і над окремими видами і групами злочинів; б) активізація діяль­ності правоохоронних і правозастосовних органів у боротьбі зі злочин­ністю; в) забезпечення координації діяльності правоохоронних і конт­ролюючих органів, громадських і самодіяльних організацій у боротьбі за злочинністю; г) більш активне виявлення латентної злочинності; ґ) створення умов, що забезпечують реальне застосування принципу невідворотності покарання; д) забезпечення гарантій належної право­вої захищеності громадян від злочинних посягань.

Отже, кримінологічне планування — це така діяльність у сфері попередження злочинності, яка спрямована на визначення ха­рактеру і змісту попереджувальних заходів, послідовності і строків їх використання. Іншими словами — це діяльність з підготовки, складання І затвердження планів і програм, спрямованих на попе-

Розділ VIII. Кримінологічне прогнозування і планування заходів протидії злочинності

редження злочинності, та їх реалізації. Разом з тим це одна із форм координації попереджувальної діяльності в межах держави та її ок­ремих регіонів, в якій знаходить своє реальне відображення кри­мінологічна політика держави.

Залежно від масштабів, цілей, суб'єктів і строків планування кримінологічні плани поділяються на певні види.

За масштабом дії плани підрозділяють на: загальнодержавні; регіональні; відомчі та галузеві.

Загальнодержавні плани є головними планами, що визначають кримінологічну політику в державі, яка є основою для здійснення планування різноманітними суб'єктами профілактики. Вони прий­маються в масштабі усієї країни і є обов'язковими до виконання. Так, Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, є загальною основою для планування попереджуваль­ної діяльності усіма суб'єктами.

Регіональне, або територіальне, планування здійснюється у масштабах адміністративних областей, міст, районів. Це плануван­ня включає до себе як вирішення економічних, соціальних, ідеоло­гічних завдань, так і заходи з підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, заходи, спрямовані на усунення причин та умов злочинності, виховання правової свідомості і культури.

Відомчо-галузеве планування має забезпечити спеціальне плану­вання попереджувальної діяльності з урахуванням специфіки діяль­ності окремих міністерств і відомств. Особливе місце в цій системі планування посідають правоохоронні та правозастосовні органи, а також контрольно-ревізійні структури, оскільки від ефективності їх діяльності в першу чергу залежить стан правопорядку в країні.

За суб'єктами планування плани можуть виходити від Верховної Ради України, Президента України, центральних виконавчих органів влади, місцевих органів влади, а також від адміністрації і громадсь­ких організацій виробничих і комерційно-підприємницьких структур. Планування у сфері попередження злочинності передбачає порядок використання цих заходів, їх послідовність і строки виконання, а та­кож осіб і органів, відповідальних за їх виконання.

Планування, як і прогнозування, може бути: поточним (недовго­тривалі відрізки часу (на сезон, для проведення масових спортивних змагань, демонстрацій)); короткостроковим (на 1-2 роки); середньо-строковим (до 5 років); перспективним (на 10-20 років).

зФї,к-';и._лЛ-лиа»8,;«-»- г«т Кримінологія. Загальна частина

Головними етапами планування є: 1) організаційно-підготовчий; 2) інформаційно-аналітичний; 3) безпосереднє розроблення плано­вих заходів; 4) виконання планових заходів; 5) оцінка виконання і висновки.

Організаційно-підготовчий етап включає до себе прийняття рішення про планування, створення робочої групи, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення роботи, визначення джерел інформації, розподіл обов'язків. Інформаційно-аналітичний етап охоплює вивчення і аналіз стану злочинності в регіоні, її динаміку і тенденцій на основі даних, одержуваних від органів внутрішніх справ, прокуратури, юстиції. Збирається також інша необхідна інформація: дані про територіальну і демографічну характеристи­ку регіону, матеріальні і житлові умови життя населення, ступінь матеріально-ресурсного забезпечення планових заходів, соціальну інфраструктуру, ступінь ефективності заходів, спрямованих на охо­рону громадського порядку.

Розроблення плану включає до себе: статистичне оброблення і аналіз одержаної інформації, її оцінку і формулювання висновків; визначення строків і виконавців; узгодження і обговорення проекту плану, його дороблення, затвердження плану відповідним органом.

В організацію виконання плану входять доведення планових зав­дань до виконавців, визначення строків звітності, здійснення конт­ролю за виконанням, коректування планових завдань, проведення нарад виконавців.

Виконання плану оцінюється не за формальними критеріями, а за реальним станом правопорядку в регіоні.

Кримінологічне планування повинно відповідати таким основ­ним вимогам: воно має бути колективним як за складом плануючих органів, так і за виконавцями; виконавці повинні мати відповідні повноваження; намічені заходи мають бути узгоджені і не супере­чити один одному; плани треба складати з урахуванням конкретної обстановки і своєчасно корегувати з урахуванням її змін; плани повинні бути компактними; складатися з урахуванням резерву в силах, засобах, часі на випадок непередбачених обставин.