Насильницька злочинність проти життя і здоров'я особи ; та її попередження

' § 1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти життя і здоров'я особи

•І-'. +—••

! Насильницька злочинність проти життя і здоров'я — це су­купність умисних посягань, спрямованих на втручання у фізичну і психічну цілісність жертви злочину з метою заподіяння їй смерті або тілесного ушкодження. Тілесні ушкодження і навіть смерть потерпілого від необережних злочинів не пов'язані з поняттям на­сильства, оскільки злочинець не мав на меті їх настання. Тому вони не входять до складу насильницьких злочинів. Крім вбивств і тілес­них ушкоджень до насильницької злочинності часто відносять і розглядають їх разом ще й хуліганство і зґвалтування. Безперечно, ці злочини мають деякі спільні кримінологічні риси, але водночас не можна не бачити істотних відмінностей в їх природі, мотивації, у різній патології особи злочинців, факторах, які обумовлюють цей специфічний вид злочинного насильства. Крім того, попереджен­ня таких злочинів також має свої особливості. Ось чому вони роз­глядаються самостійно. У даному розділі основна увага зосередже­на на найбільш небезпечних і поширених видах насильницької зло­чинності — вбивствах і тяжких тілесних ушкодженнях.

Результати вивчення умисних убивств і тілесних ушкоджень свідчать як про певну стабільність їх основних структурних показ­ників в Україні за багато років, так і про серйозні несприятливі тен-

_:а:;:::•-.. -:- ~: Кримінологія. Особлива

денції у розвитку даних злочинів. Це особливо проявляється в ос­танні роки, коля значно зросла частка таких злочинів, учинених з корисливих мотивів, з особливою жорстокістю, і виникли нові різновиди злочинів (убивства на замовлення, що вчиняються про­фесійними вбивцями, убивства заручників та ін.).

Загальна кількість зареєстрованих умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень в Україні, починаючи з 1972 р., зросла більш ніж у 3,5 разів і дорівнює в середньому за рік відповідно понад 4,5 і близько 7,0 тис. злочинів. Так, рівень зареєстрованих умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень становить: 1999 р. — 4623 і 7047; 2000р. — 4806 і 6852; 2001 р. —4571 і 6116 злочинів. Щодо умисних тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також середньої тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних у стані сильно­го душевного хвилювання, мордування, то і'х частка у структурі всієї злочинності незначна, хоча динаміка -цих злочинів має суттєві коли­вання. Наявність латентності злочинності дещо збільшує ці показ­ники. Щорічно зростає кількість осіб, які зникли безвісно або при­чина смерті яких не встановлена.

Така коливальна тенденція динаміки даних злочинів, мабуть, збережеться у найближчі роки з огляду на наявність певних соціаль­но-економічних негараздів у кра'ші.

Висновок вчених і практиків про переважно сімейно-побутовий і ситуаційний характер умисних вбивств і тяжких тілесних ушкод­жень, притаманний насильницькій злочинності 70-80-х років XX ст., вимагає уточнення. Дійсно, значна кількість цих злочинів продов­жує вчинятися ситуативно, імпульсивне, на ґрунті міжособистісних стосунків і конфліктів, що виникають у побутовій сфері життєдіяль­ності. Але, починаючи з 90-х років XX ст., у структурі злочинів намітилися деякі істотні зміни: постійно збільшується частка умис­них вбивств, що плануються заздалегідь.

Найбільша кількість злочинів учиняється під час сварок, які переходять у взаємні образи і бійки. При цьому основою криміно­генної поведінки і злочинця, і потерпілого є побутові взаємостосун­ки, оскільки переважну більшість вбивств і тілесних ушкоджень, мордувань вчинено у квартирі, будинку, дворі, гуртожитку тощо. Близько 80% таких злочинів учиняється у вечірні та нічні години, під час та після вживання спиртних напоїв, шляхом заподіяння по­терпілому побоїв руками і ногами, побутовими предметами, та інши­ми речами. Значна частина цих злочинів учиняється із застосуван-

«юш Розділ IX. Насильницька злочинність проти життя І здоров'я особи •-••ж

та її попередження

ням різної вогнепальної зброї, в тому числі й воєнного зразка, та вибухових речовин.

Сімейно-побутові і ситуаційні насильницькі злочини, як прави­ло, вчиняються в умовах конфліктної ситуації (часто алкоголізова­ної), що виникла при раптовому розвитку подій, коли винні не ма­ють часу всебічно їх осмислити, і тому оцінка обстановки і вибір лінії поведінки відбуваються виключно на емоційній основі. Не­рідко такі злочини вчиняються імпульсивно, тобто у стані сильно­го душевного хвилювання, коли винний діє без більш-менш зрозу­мілої мети.

Посилюється тенденція до підвищення ступеня суспільної небез­печності насильницьких злочинів, зростання тяжкості їх наслідків, зухвалості та невиправданої жорстокості. Репрезентативне вибірко­ве вивчення кримінальних справ про тяжкі насильницькі злочини, проведене в свій час, показало, що з особливою жорстокістю їх вчи­няли до 30% засуджених за умисне вбивство за обтяжуючих обста­вин, усі — за умисні тяжкі тілесні ушкодження, вчинені способом, який мав характер мордування, близько 15% — за умисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого сталася смерть потерпшого.

Істотно знизився рівень вбивств на замовлення, вбивств при збройних сутичках між членами злочинних угруповань тощо. Якщо у 1995 р. в Україні було зареєстровано 210, а у 1996 р. — 119 вбивств на замовлення, то за період 1999-2001 рр. — відповідно 28, 28 і 12 вбивств на замовлення. Разом з тим більш професійним стає спосіб їх вчинення. Змінюється не тільки динаміка цих вбивств, а й контингент жертв. Якщо раніше вбивць наймали для знищення осіб з мотивів ревнощів, користі, помсти, які виникають на ґрунті побутових стосунків, то сьогодні — це замовлення з метою усунен­ня конкурентів, впливових бізнесменів, керівників злочинних угру­повань тощо. Відбуваються певні негативні зміни в емоційно-мо­тиваційній сфері вчинення злочинів.

Значна частина злочинів пов'язана з мотивами ревнощів, пом­сти, хуліганських спонукань і так званих «неприязних стосунків», змістом яких є ненависть, неповага, ворожнеча, помста, заздрість та ін. Разом з тим різко зростають злочини, мотивом яких все більше стає користь: вбивають заради декількох гривень, речей, майна, автомашин, приватизованих квартир тощо. Зростає також кількість неадекватних і навіть зовні безглуздих злочинів, мотив яких пов'язаний, певно, з внутрішньою готовністю до злочину,

^! Кримінологія. Особлива частина

Почастішали випадки «багатосерійних» вбивств, учинених вбивця-ми-маніяками. Збільшується кількість групової насильницької зло­чинності проти особи.

При загальній кримінологічній характеристиці насильницьких злочинів слід враховувати регіональні, демографічні, сезонні і ча­сові коливання та особливості.

Дослідження свідчать про те, що поширення насильницьких злочинів у містах і сільській місцевості має відмінність, але незнач­ну. Влітку їх реєструється більше, ніж узимку.

Переважна частина тяжких насильницьких злочинів учиняєть­ся чоловіками. Але спостерігається тенденція до постійного зрос­тання жіночої насильницької злочинності. При цьому слід вказати на певну особливість: якщо у вчиненні вбивства за обтяжуючих обставин жінка відіграє роль організатора, підбурювача або пособ-ника, то при вчиненні вбивств за пом'якшуючих обставин і тяжких тілесних ушкоджень вона є виконавцем злочину. Як правило, дії жінок — це реакція у відповідь на протиправну або віктимну по­ведінку потерпілих — чоловіків (бійки, аморальність, антисуспільна поведінка, приниження гідності тощо). В літературі справедливо зазначається, що більш висока ймовірність настання «злочинного фіналу» спостерігається у разі конфліктів, які виникають не з зовнішніх об'єктивних причин, а через особисті характеристики їх учасників.

Кримінальна активність має і вікові особливості: по умисних вбивствах за обтяжуючих обставинах вона припадає на 19-25, 30-40 років; по умисних вбивствах — 30-40, 41-50 років; по тяжких тілесних ушкодженнях — 26-40 років. Висока кримінологічна ак­тивність зазначених вікових груп по вбивствах за обтяжуючих об­ставин пояснюється мотивами вчинення злочину в молодому віці: корисливість, хуліганські мотиви, вчинення інших злочинів і про­типравних діянь. Для вікової групи 30-40 років характерні алкоголь­не обтяження, сімейно-побутові свари, судимість за аналогічні зло­чини тощо. Що ж стосується характеристики іншої категорії вбивць, то тут кримінальна активність охоплює в основному вікові групи від ЗО до 50 років, взаємостосунки яких з середовищем, де вони проживають, характеризуються сталою криміногенністю, хроніч­ним алкоголізмом, психопатіями тощо.

Зростає кількість неповнолітніх, які вчиняють вбивства і запо­діюють тяжкі тілесні ушкодження.