Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження

рівні були прийняті відповідні постанови про істотне розширення промислової діяльності кооперативів. Цей крок був вимушений і певною мірою виправданий. Але він не був підкріплений додатко­вими економічними рішеннями (держава не забезпечувала коопе­ративні підприємства необхідною кількість сировини), відповідни­ми організаційними заходами (був відсутній належний фінансовий і господарський контроль за їх діяльністю), ї взагалі вищі владні державні структури скептично ставилися до промислової коопе­рації, оскільки вона, на їх думку, була непослідовною соціалістич­ною формою господарювання. Через названі причини не було до­сягнуто очікуваного ефекту від прийнятих постанов. Під час їх ре­алізації були допущені серйозні помилки та недогляди.

У зв'язку з цим великого розмаху в цій системі набули корисні замахи: приписки до звітності про виконання планів виробництва, зловживання посадовим становищем, хабарництво, службові підло­ги тощо. Значну кількість неврахованої продукції кооператори ви­готовляли у підпільних цехах із сировини, незаконно одержаної на стороні, реалізуючі її нелегальними каналами. Як наслідок, «цехо­вики» одержати можливість здобувати великі прибутки, а в ряді випадків — надприбутки. До кооперативів потягнулися ті, хто шу­кав шляхи для відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, хто раніше був засуджений, хто мав намір використовувати кооперати­ви для прикриття злочинної діяльності. Чесних, добросовісних ке­рівних працівників у кооперативах різного профілю було мало.

Зазначені події, що відбувались у надрах кооперативного руху, не залишилися поза увагою з боку злочинців, які вчиняли загаль-нокримінальні посягання корисно-насильницької спрямованості. Вони відкривали для себе можливість, не докладаючи значних зусиль і, головне, не ризикуючи, одержувати великі доходи, увійшовши в контакт з ділками у сфері економіки, їх взаємовідносини спочатку мали гострий характер. Лідери загальнокримінальної корисливо-на­сильницької злочинності під загрозою фізичного і психічного на­сильства, шантажу та інших заходів примусу схиляли «цеховиків» систематично відраховувати їм частину нетрудових доходів, безкар­но паразитуючи на їх незаконному «бізнесі».

Але незабаром між ними було знайдено компроміс, який призвів до їх зрощення з урахуванням обопільних інтересів. Ділки підпільної економіки почали використовувати впливових авторитетів злочинно­го світу для залякування і навіть усунення своїх конкурентів, контро-

* Кримінологія. Особлива частина І

лю за діями своїх співучасників, власної охорони, збуту неврахованої продукції. Останні ставали компаньйонами перших, вкладаючи у зло­чинний бізнес власні, нажиті злочинним шляхом кошти, всіляко спри­яючи збільшенню спільного виробництва і доходів. Унаслідок цього відбулося об'єднання злочинності — як загальнокримінальної, так і у сфері економіки. Систематична злочинна діяльність, як показує прак­тика, неминуче набуває корисної економічної спрямованості.

Симбіоз, що виник в такий спосіб, став приводом для появи стійких злочинних організацій (співтовариств) у різних галузях гос­подарства і регіонах країни, їх лідери і організатори поступово роз­робляли тактику пристосування власної діяльності до умов бюрок­ратичної системи, що існувала тоді. Виявилося, що важливо було знайти надійних покровителів, під прикриттям («дахом») яких мож­на розраховувати на успіх справи. І таких покровителів вони зна­ходили в особі продажного партійно-державного, господарського апарату, працівників правоохоронних органів. Яскравим прикладом цього може бути ситуація, яка виникла в Узбекистані у 70-80-х ро­ках. Деякі злочинні угруповання, які виникли у цій союзній рес­публіці, за підтримкою високопоставлених чиновників перетвори­ли її у постійну годувальницю для здобуття незаконних доходів.

Паралельно змінювалася внутрішня структура злочинних органі­зацій (співтовариств); серед їх учасників відбувся чіткий поділ на лідерів, безпосередніх організаторів і безпосередніх виконавців, зріс ступінь їх згуртованості, ієрархічної організованості, конспі­рації і технічної оснащеності.

Між тим у країні не помічали або не хотіли помічати змін, що відбулися у злочинному світі. Багато практиків, а також наукових працівників були схильні вважати, що у Радянському Союзі немає організованої злочинності. Розмови про неї вони розцінювали не інакше, як міфи, а не реальність, як кішку, прийняту за тигра. Кримі­нальне законодавство нібито не містить відповідних правових норм про неї; судова практика не дає переконливих доказів її існування.

Але життя примусило визнати цю сумну реальність. Це відбу­лося наприкінці 80-х років минулого століття, під час так званої горбачовської «перебудови». На той час організованою злочинністю були уражені всі союзні республіки — нинішні країни СНД. Тому в правовій науці розпочалося дослідження проблем організованої злочинності, а практичні органи розгорнули активну кампанію по боротьбі з цим найнебезпечнішим різновидом злочинності.

шж&'ядагйї Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження

Переходячи до розкриття змісту поняття організованої злочин­ності, слід відзначити перш за все, що вона не вписується в рамки групової і рецидивної злочинності, відомої кримінальному законо­давству. За своєю сутністю — це таке вкрай негативне самостійне якісне явище, як злиття різних видів злочинів у єдину діяльність. Ок­ремі суспільне небезпечні діяння при цьому —- лише певні операції більш складної злочинної діяльності. Тут є система багаторівневих, стійких злочинних зв'язків, які ведуть до концентрації злочинності.

Стрижень організованої злочинності становить корислива мотива­ція поведінки окремих осіб і соціальних груп. Скнарість, жадібність, жага збагачення, порушення загальновизнаних принципів розподілу національного доходу штовхають їх на пошук різних неправомірних засобів для задоволення своїх підвищених зазіхань, оволодіння непо­мірними багатствами. Мета організованої злочинності полягає в одер­жані за будь-яку ціну постійної значної наживи.

Організована злочинна діяльність існує в Україні в галузі еко­номіки, фінансово-банківській сфері, зовнішньоекономічній тор­гівлі, посередницьких підприємницьких структурах, підпільному виготовленні і збуті спиртогорілчаних виробів, наркобізнесі тощо. При цьому вчиняються різні види злочинів: розкрадання, банди­тизм, вимагання, підроблення цінних паперів і грошей, незаконний обіг зброї, приховування доходів від оподаткування, заняття не-ліцензованими і фіктивними видами підприємницької діяльності і торгівлі, шахрайство з фінансовими ресурсами, одержання і даван­ня хабара, відмивання «брудних грошей», викрадення людей, вбив­ства на замовлення, злочини, пов'язані із виготовленням, зберіган­ням і збутом наркотичних засобів, і багато інших.

Організовані злочинні угруповання не можуть існувати без широ­кої корупції представників державних, господарських, контролюючих органів. У цьому випадку йдеться не про співучасть останніх у конк­ретному злочині, а про потенційну можливість вчиняти дії або утри­муватися від вчинення дій, вигідних учасникам цих злочинних угру­повань, про непряме сприяння їм, прихильне до них ставлення.

Незважаючи на свою переважно корисливу спрямованість, орга­нізована злочинність разом з тим нерідко межує з насильством, найбільш тяжкими його формами — вбивствами, заподіянням тяж­ких тілесних ушкоджень, вимаганнями, незаконним позбавленням волі тощо. Насильство при цьому стає свого роду прийомом у кон­курентній боротьбі злочинних груп між собою, засобом залякування

,ьч'-'^^^--п^™™,І!'.і№»?я.;?!: Кримінологія. Особлива частинами

і фізичного усунення «небажаних людей», свідків, журналістів, політичних діячів та ін. Члени багатьох організованих злочинних груп, як показує практика, добре озброєні. Вони за першої ж необ­хідності готові скористатися будь-якою зброєю, яка в них є.

Суб'єктами організованої злочинності виступають члени організо­ваних злочинних угруповань (співтовариств), яким притаманні: знач­ний склад (причому це не проста група осіб, а своєрідне ієрархіч­но побудоване злочинне об'єднання), стійкість, згуртованість, роз­поділ ролей між їх членами, зорієнтованість на спільну тривалу злочинну діяльність, її планування, поділ сфер впливу, наявність си­стеми захисту від державного і соціального контролю, інформацій­на і технічна забезпеченість,

За ступенем організованості фахівці-аналітики розрізняють слабо-організовані, середньоорганізовані та високоорганізовані злочинні групи і організації. За територіальною поширеністю злочинні органі­зовані групи (організації) можуть бути локальними (у межах адміні­стративного району, міста), регіональними (у масштабах двох-трьох однорідних в історичному і соціально-економічному відношенні обла­стей), міжрегіональними (по суті справи у країні в цілому) і міжнарод­ними (маються на увазі ті, які пов'язані з мафіозними структурами інших країн). Залежно від спрямованості, змісту і спеціалізації злочин­ної діяльності виділяються три види організованих угруповань-співто­вариств: а) угруповання, які спеціалізуються на вчиненні загальнокри-мінальних злочинів у поєднанні з організацією азартних ігор, вимаган­ням, викраданням людей, наркобізнесом і т. ін.; б) співтовариства господарської, комерційної, фінансової спрямованості, які паразиту­ють на офіційних, банківських та організаційних структурах суспіль­ства; в) співтовариства змішаною типу, які поєднують риси перших двох організованих злочинних угруповань-співтовариств.

Ураховуючи перелічені характерні ознаки організованої злочин­ності, її можна визначити так: організована злочинність являє со­бою згуртування кримінального середовища в масштабі певно­го регіону, окремої галузі господарства (її виробничих об'єднань) або в деяких сферах управління шляхом утворення стійких, згур­тованих, ієрархічно побудованих злочинних угруповань (співто­вариств), зорієнтованих на тривалу спільну злочинну діяльність з метою здобування постійних значних доходів, часто із замаско­ваним використанням офіційних економічних і організаційних структур, а також корумпованих елементів державного апарату.

Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження шм^&та*

Наведене визначення має описовий характер, який задовольняє потреби кримінологічної науки. Між тим на його основі можна сконструювати кримінально-правову дефініцію, ядром якої повин­на стати правова характеристика організованого злочинного угру­повання, адже злочинне співтовариство — одна із форм співучасті. Тому питання відповідальності за організовану злочинну діяльність Кримінальний кодекс вирішує в рамках інституту співучасті і відпо­відних у зв'язку з цим кваліфікуючих обставин, які позначаються у конкретних складах злочинів.

,•:, еі^ї § 2. Кримінологічна характеристика,.,_;0,.-.і.;, організованої злочинності,.,,.. _;

Організована злочинність в Україні характеризується низкою кримінологічно негативних показників, їй притаманні високий ста­тистичний рівень і несприятливі тенденції. Так, у 1995 р. організо­ваними злочинними групами (871 група) було вчинено 4556 злочинів. У подальшому за чотири роки кількість злочинів збільшилась май­же удвічі, а кількість груп за цей період зросла на 1,5 %. А ось ста­тистика за 1999-2001 рр. За офіційною звітністю МВС України, у 1999 р. було зареєстровано 11 тис. злочинів, у 2000 р. — 10,3 тис., у 2001 р. — 6,7 тис. злочинів, учинених організованими групами, кількість яких у ці роки становила відповідно 1165, 960, 770 г.

За експертними оцінками, до кримінальних стосунків з організо­ваною злочинністю залучені сотні окремих підприємців і комерцій­них структур. Злочинні формування встановили контроль над тися­чами господарюючих об'єктів (серед них — приватизовані підприєм­ства, комерційні банки, біржі і навіть деякі державні підприємства). Особливо залежними від організованої злочинності є ті підприємства і організації, які приховують свої прибутки від оподаткування і до­пускають у своїй діяльності інші правопорушення.

Слід зазначити, що опубліковані статистичні матеріали потре­бують критичного підходу. По-перше, на практиці організована зло­чинність розумілась в той час вкрай широко, що було наслідком відсутності чіткого її визначення у кримінальному законодавстві. Вийшло так, що була оголошена війна організованій злочинності у країні, а що слід розуміти під цим особливо небезпечним явищем у його точно правовому значенні, в законі не було визначено. Тлу­мачення організованої злочинності, наведене у Законі України від ЗО червня 1993 р. «Про організаційно-правові основи боротьби з

, ^ч,-<ї-*!Іштї»***&Іті№т Кримінологія. Особлива частина:

організованою злочинністю», позбавлене юридичної визначеності. У ньому не було встановлено конкретних якісних ознак, за якими організоване злочинне угруповання відрізняється від співучасті у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб.

По-друге, за офіційною кримінально-правовою статистикою у структурі злочинів, учинених організованими злочинними угрупо­ваннями, переважають загальнокримінальні злочини: крадіжки, грабежі, розбої, хабарництво і т.ін. Виникає питання: а чого ж не виявлено злочинів у економічній, банківській, зовнішньоторго­вельній сфері, сфері приватизації? Адже саме на перелічені об'єкти спрямована організована злочинність. Це дає підстави припускати, що з організованою злочинністю у цих сферах боротьба велася меншою мірою не досить активно.

По-третє, в існуючих статистичних даних, на жаль, поки що відсутні повні відомості про юридичні наслідки, які наставали після реєстрації злочинів, учинених організованими угрупованнями: чи було пред'явлене обвинувачення всім винним, чи передана справа до суду, чи застосував суд покарання, а якщо так, то яке.

У зв'язку із зазначеними обставинами виникають труднощі при розв'язанні деяких кримінологічних питань, які стосуються у пер­шу чергу особи винних. Тут доводиться оперувати вибірковими даними, відповідно до яких можна стверджувати, що учасники організованих злочинних угруповань за своїм соціально-демогра­фічним статусом і соціально-рольовими ознаками абсолютно не відрізняються між собою. Серед них трапляються люди і зрілого, і молодого віку; особи, як правило, матеріально забезпечені; воро-тили тіньової економіки і кримінальні авторитети; чиновники-ха-барники і безчесні працівники контролюючих і правоохоронних органів; колишні спортсмени і військовослужбовці, які вибилися з життєвої колії; безробітні фахівці-виробники; валютники, вимага-телі, контрабандисти; люди високої кваліфікації, які обіймають відповідальні посади в апараті управління і мають широкі ділові зв'язки тощо. Що стосується їх морального обличчя, то для них характерні такі риси, як правовий нігілізм, неповноцінна право­свідомість, відкидання морально-соціальних цінностей, поглинаюче прагнення до збагачення тощо.

Вивчення організованої злочинності в Україні свідчить про те, що в останні роки більш інтенсивно, ніж раніше, простежується процес подальшої консолідації організованих злочинних угрупо-

і Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження ш^м'««и

вань. Вони прагнуть зараз до зміни тактики, форм і стратегічних цілей своєї протиправної діяльності. На розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, яке відбулося в листопаді 1997 р., зазначалося, зокрема, що криміналітет проникає до легаль­них комерційних структур, активно втягує у свою роботу корумпо­ваних чиновників, співробітників правоохоронних, податкових і митних органів, які б захищали їх інтереси щодо функціонування «тіньової економіки», відмивання незаконно одержаних грошей, забезпечували б їх повну безпеку. Створюються стійкі і багаторів­неві міжрегіональні кримінальні структури, відмічаються факти зміцнення зв'язків окремих українських злочинних угруповань з міжнародною організованою злочинністю. Викликає тривогу пол-ітизація вітчизняної організованої злочинності, її організатори і керівники мають на меті розширити не тільки свою економічну, а й політичну владу шляхом проникнення в ешелони влади з тим, щоб там були «свої люди», щоб певні політичні структури лобіювали їх інтереси.