Основні криміногенні причини та умови і організованої злочинності

Існування злочинності взагалі і організованої злочинності зок­рема пов'язане з проявом складних негативних суперечностей роз­витку нашого суспільства, які особливо загострилися у перехідний до нових ринкових відносин період. Деякі з цих суперечностей на­бувають властивостей основних криміногенних причин злочин­ності. За змістом їх можна класифікувати на соціально-екоиомічні, організаційно-управлінські та суспільно-моральні причини. Вони у своїй сукупності породжують організовану злочинність.

До соціально-економічних основних причин належать: глибокі кризові явища в економіці, розрив господарських зв'язків, дефор­мація зовнішньої торгівлі, тривалі взаємонеплатежі, помилки у про­цесі приватизації державного майна, лібералізація цін, слабкий кон­троль за діяльністю комерційних банків, поява спільних змішаних акціонерних товариств за участю іноземних фізичних і юридичних осіб, економічна репутація деяких з них іноді породжує сумніви, зріст «тіньової економіки», бартерних угод, непрозорість паливно-енергетичного ринку та ін.

* Кримінологія. Особлива частина*

«Тіньова економіка» —- це виробництво, споживання, обмін і розподіл матеріальних благ і коштів, які не враховуються офіцій­ною статистикою і не контролюються суспільством. Інакше кажу­чи, це економічна діяльність, яка суперечить чинному законодав­ству, тобто сукупність нелегальних господарських зв'язків. Сьо­годні «тіньова економіка» являє собою розгалужену систему, яка має спеціалізацію і своїх тіньових лідерів. Вона пронизана мафіозни­ми структурами. За даними Кабінету Міністрів України, обсяг не­законної «тіньової економіки» становить приблизно 50% і, по суті, вже дорівнює офіційній економіці. Діє вона, звичайно, не в інтере­сах України, а всупереч їм. До тіньового сектору щороку вливають­ся міліарди гривень, необхідних державі. Вони крутяться поза бан­ківським обігом.

Глибокі корені в економіці України пустив бартер (прямий і че­рез посередників). Зараз він становить орієнтовно 40 % валового внутрішнього продукту. Така його поширеність завдає істотної шкоди країні, сприяє процвітанню організованої злочинності.

Рельєфно дають знати про себе криміногенні фактори соціаль­ного характеру, а саме: безробіття, вкрай високе за своїм рівнем; часто відсутність у громадян легальних можливостей на одержан­ня заробітної плати, адекватної витраченій праці І своїй діловій кваліфікації; розшарування суспільства на бідних і багатих; низь­кий життєвий рівень численних прошарків населення; намір окре­мих осіб жити за високими стандартами життя розвинутих країн (автомобіль, сучасні квартири, вілли, відпочинок за кордоном тощо) при фактичній відсутності досягти цього правомірним шляхом, а також інші негативні фактори соціальної властивості.

Організаційно-управлінські основні причини., які обумовлюють організовану злочинність, проявляються у відсутності жорсткого контролю з боку державного апарату за обліком і розподілом націо­нального багатства і в той же час часто необгрунтованому втручанні чиновників у всі сфери підприємницької діяльності, що виходить за межі здорового глузду; в недоліках господарського механізму і практики його функціонування, кричущій безгосподарності і без­карності за конкретні їх прояви, незадовільній роботі контролюю­чих органів. Не викоренена ще роз'єднаність у функціях щодо бо­ротьби з організованою злочинністю між окремими правоохорон­ними відомствами. У зв'язку з цим слід відзначити неналежну матеріально-технічну, ресурсну і кадрову забезпеченість підрозділів

Розділ XIII. Організована злочинність та Ті попередження

з боротьби з організованою злочинністю. Викликає справедливі зауваження стиль їх роботи.

Під суспільно-моральними основними причинами розуміються у першу чергу погіршення морального клімату в суспільстві, деваль­вація духовних цінностей. Багато прошарків населення виявилися поглинутими корисливо-здирницькою, міщанською, паразитарною психологією. Тон у суспільстві почали завдавати ділки тіньової еко­номіки і корумповані чиновники. Ці особи перестали боятися ви­являти свої неправомірні доходи. Більше того, вони почали пиша­тися ними. Антисуспільні елементи певною мірою сприйняли досвід і спосіб життя зарубіжних злочинних співтовариств.

Сприяють організованій злочинності і такі нездорові явища, як хвиля беззаконня, яка поглинула окремих громадян і керівників різних рангів; низька державна, фінансова і виконавча дисципліна; недосконалість системи адміністративного управління; вседозво­леність і поширеність порушень службової честі та етики. Перелічені та інші подібні явища рясно живлять організовану злочинність.

Особливу роль у визріванні злочинної діяльності кримінальних структур відіграют корупція та її найбільш небезпечний прояв — хабарництво. Згубний вплив корупції, тобто зловживання владою в особистих цілях (продажність влади), відчувається в усьому світі. Відбувається це тому, що владні і управлінські повноваження кри­ють у собі велику спокусу для осіб, схильних до протиправного збагачення. Цим користуються учасники організованої злочинності, зближуючись з чиновництвом. Слід підкреслити, що деякі державні службовці самі часто йдуть назустріч кримінальним елементам, бажаючи продати свої послуги.

Запровадження ринкової економіки, децентралізація державних структур, обов'язковість одержання ліцензій на право заняття різно­манітною господарською, торговельною, посередницькою діяльністю, штучні протизаконні можливості знизити оцінку майна, яке привати­зується, лазівки ухилення від сплати податків і зборів у повному розмірі та багато інших небажаних обставин тривалого періоду перебудови усіх сторін нашого життя відкрили необмежені можливості для ко­рупції. Вона, ніби злоякісна пухлина, підриває здоров'я державного і суспільного організму. Кримінальні структури витрачають на підкуп посадових осіб різного рангу значну суму своїх злочинних доходів.

На стані боротьби з організованою злочинністю негативно відображаються деякі умови правового характеру, котрі стосуються

Кримінологія 225

'ія. Особлива частина'

стану як законодавства, так і процесуальної діяльності правоохо­ронних і правозастосовних органів. Маються на увазі відсутність оптимальних форм і досвіду щодо протидії організованій злочин­ності; поспішне необгрунтоване розчленування великих багато­епізодних і багатосуб'єктних кримінальних справ, яке не дає мож­ливості встановлювати до кінця всі злочинні зв'язки усередині кри­мінальних співтовариств, що дозволяє багатьом їх членам уникнути кримінальної відповідальності; невиправданий лібералізм при при­значенні покарання, а то і взагалі порушення принципу його не­відворотності щодо окремих винних.

Слід відмітити низьку якість розслідування і розгляду криміналь­ них справ цієї категорії, що пов'язане з дилетанством низових пра­ цівників правоохоронної системи. Члени організованих злочинних груп, які вчиняють злочини в економічній, фінансовій, господарській, комп'ютерній та інших сферах, завчасно досконально знають свою справу, чого не скажеш про деяких слідчих, прокурорів і суддів, які елементарно опановують пружини і тонкощі, притаманні цим галу­ зям діяльності, тільки у процесі розслідування і розгляду конкретних кримінальних справ, які знаходяться в їх провадженні.. _ч,

-\ § 4. Заходи щодо попередження ]• \ _: „

У організованої злочинності

Наведений вище, хоча далеко не повний, перелік основних при­чин, що обумовлюють організовану злочинність, наперед визначає характер і зміст заходів щодо її попередження. З усіх таких заходів визначимо в рамках цього параграфу лише окремі загальносоці-альні, спеціально-правові і спеціально-організаційні заходи.

Загальносоціальні заходи включають у себе радикальну пере­будову в країні економічних відносин, спрямованих на істотний підйом виробництва, підвищення валового внутрішнього продук­ту, вдосконалення податкового законодавства, упорядкування фінан­сово-банківської і зовнішньоторговельної діяльності. Ці заходи полягають також у наведенні порядку в сфері приватизації, рішу­чому подоланні безгосподарності і безвідповідальності, посиленні контролю за збереженням національного багатства, ліквідації без­робіття, розробленні і реалізації ефективних соціальних програм.

Важливе значення мають заходи щодо легалізації та відкритості усіх форм бізнесу, які йдуть на користь країні; припинення розши­рення тіньового сектору, включивши його до системи державного

вї«й«иш!йїгі*; Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження

оподаткування. Тим самим можна усунути згубний вплив тіньової економіки і підірвати ту владу, яку вона зараз має. Повністю вини­щити її неможливо (тіньова економіка тією чи іншою мірою існує в економічних системах усіх країн), а обмежити до мінімуму необ­хідно. Головне — перекрити шляхи для її лідерів, які рвуться на державні посади.

Потребує негайного позитивного вирішення проблема бартеру, яка грунтується на кримінальному.посередництві. Потрібно в усіх випадках хабарництва без зволікання застосовувати закони про відповідальність за корупцію. Є настійна необхідність у морально­му оздоровленні суспільства, піднятті культури і правосвідомості населення.

В Інтересах посилення боротьби з організованою злочинністю слід здійснити до кінця такий спеціально-правовий захід, як удос­коналення правової бази боротьби з нею. Про це вже давно гово­рили представники теорії і практики. Ці заклики не означали, що у нас взагалі були відсутні кримінально-правові норми, які регла­ментували кримінальну відповідальність за злочини, вчинені органі­зованими злочинними групами. Вони, безумовно, були. Йшлося про їх удосконалення, оптимальну кримінально-правову базу в сучас­них умовах: наступальну, спрямовану проти членів організованих кримінальних угруповань.

Важливою подією в цьому напрямку стало прийняття в 2001 р. Кримінального кодексу України. У ньому передбачено дві нові фор­ми співучасті: це вчинення злочину організованою групою і злочин­ною організацією. Зокрема, злочин визнається вчиненим організова­ною групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь де­кілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єдна­них одним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямо­ваних на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (п. З ст. 28 КК). Злочин визнається вчиненим злочинною організа­цією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за по­передньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочин­ної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як са­мої злочинної організації, так і інших злочинних груп (п. 4 ст. 28 КК).

8" 227

$ Кримінологія. Особлива частина'

В Особливій частині КК передбачена кримінальна відповідаль­ність за створення злочинної організації, а також керівництво нею або участь у ній (ст. 255 КК). Відсутність подібної норми іноді робила таких організаторів і керівників невразливими. Йдеться про тих лідерів злочинних організацій (співтовариств), які відокремлені від безпосередніх виконавців конкретних злочинів, але займаються згур­туванням кримінального середовища, розробленням планів і створен­ням умов для спільної злочинної діяльності, інформаційним забез­печенням організованих злочинних угруповань, захистом їх безпеки. Це своєрідні «розумові» центри злочинних організацій. Вони не зна­ють конкретних виконавців злочинів і всіх обставин вчинення сус­пільне небезпечних діянь членами злочинних організацій. Як прави­ло, вони діють через двох-трьох своїх помічників, які безпосередньо вершать справи у злочинному співтоваристві. Подібні ситуації, за свідченням працівників правоохоронних органів, дійсно існують.

У чинному КК серед обставин, які обтяжують покарання, назва­на і така, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 67). Подібна вказівка в законі також суттєво сприятиме ус­піху в боротьбі з організованою злочинністю.

У запобіганні та протидії організованій злочинності істотну роль відіграють правові норми про кримінальну відповідальність за ле­галізацію («відмивання») грошей та інших доходів, одержаних за-відомо злочинним шляхом. Маються на увазі норми, наведені у ст, 209 КК і Законі України «Про запобігання та протидію легалі­зації («відмиванню») доходів, одержаних злочинним шляхом», де регулюються інші різноманітні відносини в цій сфері. Зазначені за­конодавчі акти відповідають ст. 4 Міжнародної конвенції «Про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних зло­чинним шляхом», до якої приєдналася наша держава.

Термін «відмивання грошей та інших доходів» визначає намір зробити гроші та інші доходи «чистими», виключаючи при цьому можливість встановлення їх фактичних джерел. Це досягається різними методами, за допомогою яких злочинці приховують дже­рело надходження і належність незаконно одержаних ними грошей та інших доходів шляхом укладання угод, які б створювали вражен­ня законності джерел їх одержання.

Необхідно в усіх випадках хабарництва без зволікань застосо­вувати закони про відповідальність за корупцію: адміністративно-правові — за вчинення корупційних діянь (Закон України «Про бо-

'- Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження --^-ч* «яляи*

ротьбу з корупцією» 1995 р.) та кримінально-правові —- за даван­ня і одержання хабара (стст. 368 і 369 КК),

На протидію організованій злочинності мають бути зорієнтовані й заходи кримінально-процесуального характеру: оптимальне врегу­лювання порядку розслідування кримінальних справ по обвинувачен­ню в злочинах членів організованих груп і злочинних організацій, вдосконалення слідчого апарату, скасування занадто громіздких спе­ціалізованих структур по боротьбі з організованою злочинністю тощо.

Серед спеціально-оргапїзацшних заходів на особливу увагу зас­луговує питання про координацію зусиль державних органів щодо протидії організованій злочинності. Зараз функції по координації цієї найважливішої діяльності виконує Координаційний комітет по боротьбі з корупцією І організованою злочинністю при Президен­тові України. Такий орган Існує з 1993 р. Він змінював свою назву, персональний склад і керівників. Ним проведена певна робота щодо протидії злочинності.

Між тим останнім часом Координаційний комітет було перетворе­но на суто дорадчий орган. У його роботі бракує належної предмет­ності і наступальності. Він часто тільки констатував наявність кримі­ногенних явищ в окремих ланках нашого життя, але не завжди вказу­вав на шляхи їх усунення, займаючись вмовляннями вести рішучу боротьбу зі злочинністю замість того, щоб забезпечувати до кінця кри­мінально-правове і кримінально-процесуальне реагування щодо членів організованих злочинних груп і численних корупцїонерів.

У зв'язку з цим одного часу (1996 р.) обговорювалася пропози­ція про перетворення цього комітету на спеціалізований орган зі статусом особливої юридичної особи і більш широкими повнова­женнями з підпорядкуванням йому по вертикалі регіональних ко­ординаційних комітетів, які повинні очолювати незалежні від місце­вих органів керівники. Однак зазначена пропозиція не знайшла підтримки на тій підставі, що її реалізація потягла б за собою ство­рення громіздкої і дорогої системи державних органів на рівні об­ластей, районів і міст з немалими штатами співробітників.

Але й далі наміри реформувати Координаційний комітет не відпали. У 1998 р. Президент України видав Указ про створення Національного бюро розслідувань (НБР) — сильного центрально­го органу виконавчої влади зі своїми структурними органами на місцях. На НБР планувалося покласти обов'язки: провадити згідно із законодавством України досудове слідство і оперативно-розшу-

«•а;.;.-й.....-,;•:•;•••<; ^'"ь-.'їАт Кримінологія. Особлива частина а

кові заходи по особливо небезпечних кримінальних справах, які становлять велику суспільну небезпечність (а такими і є злочини, що вчиняються організованими групами і злочинними організаці­ями). Однак цього не сталося.

Тому система форм координації діяльності по попередженню організованої злочинності залишалась такою ж. Але згідно з рішен­ням розширеного засідання Координаційного комітету від 14 грудня 1999 р. було запропоновано лише докорінно переглянути зміст і стиль його роботи. Вона повинна бути адекватною масштабам корупції і злочинності в країні, їх змінам і тенденціям, оперативно зорієнтова­ною на цілеспрямовану діяльність щодо досягнення конкретних ре­зультатів у справі протидії злочинності усіма правоохоронними і пра-возастосовними органами. Таким чином, координувати боротьбу зі злочинністю треба не тільки «зверху», а й «знизу», на місцях. Коор­динаційний комітет повинен активізувати діяльність регіональних ко­мітетів, вивчати досвід їх роботи, надавати їм всіляку допомогу. Вони проводять, як свідчить практика, свої засідання один раз у два місяці. У засіданнях беруть участь керівники відповідного рівня правоохо­ронних органів, представники окремих державних, господарських структур і громадських об'єднань. Контроль за виконанням рішень цих координаційних комітетів здійснюють відповідні (обласні, район­ні, міські) прокурори. Така система законодавче визнана зараз такою, що гарантує підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю і корупцією в державі, а також підняття рівня право­порядку в цілому в краї'ні (ст. 10 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» зі змінами, внесеними 12 липня 2001 р.).

Однак слід зауважити, що форми координації попередження організованої злочинності, можливо, будуть відповідно переглянуті після закінчення строку дії Перехідних положень Конституції Ук­раїни (розділ ХУ, ст.ст. 9, 12, 13).

Тоді буде доцільним створити у країні центральний оператив­ний орган, поклавши на нього обов'язки вести розслідування справ про організовану злочинність і корупцію. Його робота повинна бути здійснюватися на превентивній, а не на реакційній основі. Вона го­ловним чином має бути спрямована проти лідерів (босів) організо­ваних кримінальних формувань, а не на виявлення рядових їх членів і виконавців.

Такому органу слід перейняти досвід і технології боротьби з організованою злочинністю в інших державах, зокрема у СШЛ (ви-

-.-. Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження

ділення значних фінансових і кадрових ресурсів, використання су­часних методів електронного спостереження, залучення повідомлю­вачів, поступове, але неухильне накопичення доказів по справі тощо).

Бажано перейняти і позитивний досвід створення так званих регіональних і міжрегіональних «ударних груп» у складі відповід­них прокурорів і співробітників слідчих органів. Такі групи у США створюються для розслідування діяльності конкретних організова­них злочинних груп. Період їх діяльності наперед не регламентуєть­ся, тобто вони повинні працювати до тих пір, доки не вирішать поставлені перед ними завдання тактичного і процесуального ха­рактеру. При цьому завжди в обов'язковому порядку дотримуєть­ся баланс між потенціалом, засобами ведення слідства, які є у пра­воохоронців, з повагою до законних прав і інтересів громадян, які потрапили в орбіту правосуддя.

Організована злочинність стає все більш загрозливою. Вона переступає рамки національних держав і набуває характеру транс­національної організованої злочинності. Тому, звичайно, міжнарод­на спільнота не могла не проігнорувати цей факт.

За останні роки на рівні ООН прийнято низку документів, у яких сформульовані стратегічні принципи боротьби з організованою злочинністю. В їх числі слід назвати матеріали восьмого Конгресу з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Га­вана, 1990 р.), Міжнародного семінару в Суздалі (жовтень 1991 р.), Всесвітньої конференції ООН з проблем транснаціональної органі­зованої злочинності (Палермо, 2000 р.) та ін. У них, зокрема, про­аналізовано національне законодавство деяких країн щодо боротьби з організованою злочинністю і висловлені рекомендації стосовно підвищення її ефективності.

Було визнано за необхідне:

- домовитися між державами про співробітництво у сфері бо­ ротьби з організованою злочинністю, практикувати обмін інформа­ цією між відповідними установами держав — сторін цих угод, на­ давати один одному взаємну правову допомогу;

- зміцнювати технічне співробітництво в різноманітних формах, розширювати консультативні послуги з метою обміну досвідом і новими досягненнями у боротьбі з організованою злочинністю;

- посилити митний, паспортний і транспортний контроль за незаконними міжнародними поставками товарів, які здійснюють­ ся організованими злочинними групами;

¹ Кримінологія. Особлива частина

- створити або розширити банк даних на учасників транснаціо­ нальних організованих злочинних груп;

- закликати фінансові установи розширювати допомогу націо­ нальним, регіональним і міжнародним програмам з попередження організованої злочинності і боротьби з нею;

- надавати взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя;

- вважати за необхідне криміналізувати злочинну «змову» з на­ міром займатися організованою злочинною діяльністю, розгляда­ ючи її (змову) як «участь (членство) в організованому злочинному угрупованні»;

- вести рішучу боротьбу з «відмиванням» грошей, здобутих зло­ чинним шляхом;

- вживати заходів щодо обмеження банківської і комерційної таємниці;

- заохочувати в порядку, встановленому законом, виявлення підозрілих операцій і донесення про них, розширювати практику замороження або арешту активів, прибутків від злочинів, учинених за кордоном;

- прийняти дійові закони щодо боротьби з корупцією, яка знач­ ною мірою зумовлює діяльність організованих злочинних угрупо­ вань;

- зміцнювати інші механізми міжнародного співробітництва у протистоянні організованій злочинності.

Експерти ООН вважають, що кінцева мета міжнародного спів­робітництва полягає в тому, щоб діяльність транснаціональних зло­чинних організацій була завжди поєднана з підвищеним ризиком; уряди, комерційні структури і система кримінального правосуддя були невразливі для корупції і насильства з боку національних і транснаціональних злочинних угруповань; добиватися поступово­го згортання діяльності організованих злочинних угруповань.

Розділ І XIV