Розділ ; Хуліганство та його попередження



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ ; Хуліганство та його попередження



-.•/;' •}.'''*

І'.-іі § 1. Поняття і кримінологічна характеристика

Хуліганства

Юридичне поняття хуліганства розкривається в ч. 1 ст. 296 Кри­мінального кодексу України. В диспозиції даної кримінально-пра­вової норми воно визначається як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супровод­жується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Певний теоретичний і практичний інтерес викликає питання про безпосередній об'єкт цього злочину. Воно має дискусійний харак­тер. На нашу думку, хуліганству притаманні основний і додатковий (факультативний) об'єкти. Як основний постійний об'єкт виступає громадський порядок внаслідок того, що проти нього в першу чергу спрямоване хуліганське посягання і він переважно охороняється кримінальним законом. За своїм змістом громадський порядок — це відносини, що забезпечують обстановку громадського спокою, належну поведінку громадян в громадських місцях, додержання норм суспільної моральності, повагу до результатів людської праці, фізичну І моральну недоторканність людей. Додатковими (факуль­тативними) об'єктами складу хуліганства можуть бути такі блага, як особистість або власність.

Найчастіше таким додатковим об'єктом є особистість. Хулі­ганські посягання проявляються в насильницьких діях щодо потер­пілих (у заподіянні тілесних ушкоджень, побоїв, у вчиненні психі­чного насильства). За вибірковими даними, за ряд років понад 90% хуліганських дій були спрямовані проти особи. Враховуючи цю

->•'.. йї»Кримінологія. Особлива частина -* І»-=-№^шг«^.Ізддг«!й!

обставину, багато авторів розглядають кримінологічні проблеми хуліганства у розділі насильницьких злочинів. Однак специфічність хуліганства, вважаємо, обумовлює необхідність розглядати названі проблеми окремо.

Із смислу закону випливає, що хуліганство завжди проявляється в суспільно небезпечних діях, тобто у діяльній поведінці, активно­му прояві зовні ставлення суб'єкта до суспільства і порядку, встанов­леного в ньому. В поняття хуліганської дії включається уся сукупність конкретних актів суспільно небезпечної поведінки. Причому хулі­ганськими можуть бути визнані не будь-які довільні дії, а такі, що об'єктивно здатні завдати істотної шкоди громадському порядку. Хуліганство шляхом бездіяльності не може бути вчинено. Це пояс­нюється характером даного суспільно небезпечного вчинку. При утриманні від вчинення конкретної дії неможливо завдати значної шкоди громадському порядку.

Хуліганським діям з об'єктивної сторони притаманні, таким чином, дві обов'язкові ознаки: по-перше, вони грубо порушують громадський порядок; по-друге, в них міститься явна неповага до суспільства.

Під грубим порушенням громадського порядку слід розуміти вчи­нення таких небезпечних антигромадських дій, що завдають або можуть завдати значної, серйозної, істотної шкоди правопорядку, правам і інтересам громадян. Ці дії є водночас зухвалими, цинічни­ми, такими, що глибоко ображають суспільну мораль, різко супере­чать суспільним інтересам, правилам людського співіснування, що викликає справедливе обурення морального почуття громадян.

Прояв явної неповаги до суспільства має місце тоді, коли вин­ний відкрито висловлює неповажне ставлення до суспільства, вста­новленого в ньому порядку і суспільної моральності. Говорячи про явну неповагу до суспільства, закон має на увазі, що вона вира­жається при хуліганстві в найбільш відкритій і безпосередній формі, із явною очевидністю, яка безсумнівна для всіх, в тому числі й для самого винного.

Хуліганство супроводжується особливою зухвалістю або винят­ковим цинізмом. Особлива зухвалість має місце тоді, коли хулі­ганські дії поєднуються із насильством, заподіянням тілесних уш­коджень, або вперто не припинялися, або продовжувались трива­лий час, або були пов'язані із знищенням чи пошкодженням майна, зривом масових заходів і т.под. Винятковий цинізм — це демонст-

і Розділ X. Хуліганство та його попередження

ративна зневага до загальноприйнятих норм моралі, прояви безсо­ромності, зневажливого ставлення до осіб, які перебувають в без­порадному стані, та ін.

Хуліганство може бути вчинене не тільки в громадському місці у вузькому значенні слова (вулиця, парк, стадіон, метро і т.ін.), а й у будь-якому іншому, де повинен підтримуватися громадський по­рядок. Вирішальне значення для даного складу злочину має не місце, а люди, суспільство, яким хуліган кидає виклик своєю пове­дінкою. Хуліганські дії, залежно від їх характеру, можуть бути вчи­нені як публічно, тобто у присутності громадян (хоча б однієї лю­дини), так і непублічно — у їх відсутності (наприклад, вночі у без­людному парку осквернення скульптур або знищення зелених насаджень, лавок тощо).

Хуліганство щодо дій, які порушують громадський порядок, характеризується умисною виною. Висловити явну неповагу до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, необережно практично неможливо. Вина відносно до шкідливих наслідків при вчиненні хуліганських дій, що посягають на особу або майно (по­ряд з посяганням на громадський порядок), може бути різною — умисною (непрямий умисел) і необережною.

Для хуліганства характерна наявність специфічного мотиву. Це обов'язкова ознака суб'єктивної сторони даного складу злочину. Причому внутрішня спонукаюча сила, яка штовхає до вчинення хуліганських дій, зводиться не до одного якого-небудь мотиву, а до безлічі їх, що прийнято називати хуліганськими спонуканнями. Такими спонуканнями, на наш погляд, є: прагнення відкрито пока­зати свою зневагу до оточуючих, суспільства; явно протиставити свою поведінку громадському порядку; показати зневагу до особи­стої гідності людини, результатів її праці, а також до правил людсь­кого співіснування; прагнення виявити кримінальне каране бешке­тування, хвастовство, п'яну хвацькість, свою «сміливість» і таким чином познущатися над беззахисним, задовольнитися неспромож­ністю слабкого і хоча б на короткий час виявити свою «перевагу» над іншими законослухняними громадянами , а також інші негідні прояви. Усі перелічені спонукання можуть діяти окремо, але знач­ною мірою в певному поєднанні.

Хуліган не переслідує будь-яких цілей, що лежать за межами його дій. Він не прагне досягнути якого-небудь об'єктивного резуль­тату, йому достатньо почуття внутрішнього самоствердження, за-

І Кримінологія. Особлива частина'

доволення, яке він одержує від реалізації примхи, від ефекту хулі­ганських дій, що ним вчиняються. Твердої і ясної мети у хулігана немає. Це призводить до збігу, поєднання мети і мотиву. Мета хулі­ганських дій полягає у самих цих діях.

Хуліганство, залежно від ступеня суспільної небезпечності його конкретних форм прояву, поділяється на декілька видів:

- «просте» кримінально-правове хуліганство, про яке йшлося вище (ч, 1 ст. 296 КК);

- групове хуліганство, тобто вчинене групою осіб (ч. 2 ст, 296 КК);

- злісне хуліганство — хуліганські дії, передбачені ч.ч. 1 та 2 ст. 296 КК, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за ху­ ліганство, чи-пов'язані з опором представникові влади або пред­ ставникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони гро­ мадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хулі­ ганські дії;

- особливо злісне хуліганство — хуліганські дії, передбачені ч.ч. 1-3 ст. 296 КК, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Кримінальній відповідальності за вчинення хуліганства підля­гають особи, яким до вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (п, 2 ч. 22 КК).

«Хуліган», «хуліганство» — слова іноземного походження. Най­частіше появу цих слів пов'язують із прізвищем ірландської роди­ни Нооїі^ап, яка проживала у Лондоні наприкінці XVIII ст. і від­різнялася особливим буйством. Хуліганами згодом називали вулич­них бешкетників, а саме слово стало називним.

З приводу етіології хуліганства є й інші припущення. Була не­вдала спроба пояснити, що «хуліган» походить немовби від двох російських слів — «хулить» і «гадить». Однак хуліганство — не типово російське явище. Деякі форми злочину, що тепер називають­ся хуліганством, відомі багатьом країнам з давніх часів. Між тим законодавці не всіх держав застосовують термін «хуліганство». Подібні або споріднені хуліганству вчинки називаються по-різно­му. Але, повторюємо, дикі забави заради цькування людей, п'яна хвацькість, бешкетування і дебоширство, цинічні знущання над слабкими, грубе і зухвале порушення громадського порядку, що супроводжуються насильством над особою, варварським руйнуван­ням майна, стихійні бійки і побоїща на стадіонах, вулицях, у танцю-

і Розділ X. Хуліганство та його попередження

вальних залах та в інших громадських місцях були і є нерідкими явищами скрізь.

Слід відзначити, що в кримінально-правовій літературі нерідко висловлювалася точка зору, згідно з якою хуліганство — це не вчи­нок, а всього лише мотив суспільне небезпечної поведінки. Це тягне за собою заперечення хуліганства як самостійного складу злочину тобто вилучення його з переліку злочинів. Хуліганські спонукання можна немовби враховувати як обтяжуючу обставину будь-яких суспільне небезпечних дій, вчинених внаслідок цих мотивів.

Уявляється, що подібна позиція є помилковою. Вона не врахо­вує соціальної цінності такого блага, як громадській порядок, для захисту якого встановлена відповідальність за хуліганство, ігнорує багатолітній досвід боротьби з посяганням на його за допомогою кримінально-правових засобів. Крім того, хуліганство є точним юридичним поняттям, що відрізняється від суміжних складів зло­чинів низкою специфічних об'єктивних і суб'єктивних ознак. Це, безумовно, складний з позиції законодавчої техніки, але само­стійний склад, вилучення якого із Кримінального кодексу негатив­но відобразиться на протидії хуліганам і хуліганству.

Хуліганство було одним із поширених злочинів за часів існуван­ня Радянського Союзу. В середині 60-х років минулого століття воно складало більше третини у структурі всієї злочинності. Потім по­чалось падіння його рівня. В період з 1972 по 1993 р. частка хулі­ганства в загальній масі злочинності становила 9,8%. В останні роки вона коливається в межах 4%.

Насторожує озброєність хуліганів у момент вчинення злочину (холодною або вогнепальною зброєю). Відмічається високий сту­пінь рецидиву хуліганства: приблизно половина засуджених після звільнення вчиняють новий злочин. Не можна відкидати і високий рівень латентності цього злочину. За вибірковими даними, більше половини потерпілих від хуліганських посягань не повідомляли правоохоронним органам про те, що з ними трапилося.

Статистика свідчить, що зараз поширення хуліганства в містах і сільських населених пунктах має неістотні відмінності порівня­но з попередніми роками, коли з хуліганством частіше зустрічали­ся передусім у містах.

Вивчення демографічних даних про хуліганів показує, що домі­нуючу роль серед них грають чоловіки, однак питома вага жінок протягом останніх двадцяти років зросла з 2,8% до 5,9%. Майже

6 Кримінологія |51

'Кримінологія. Особлива частина <

половина хуліганських посягань вчиняється особами у віці від 14

до 24 років. Хуліганам даної вікової групи властивий потяг об'єдну­ватися в групи для реалізації своїх хуліганських намірів.

Розподіл осіб, які вчинили хуліганство, за загальноосвітнім рівнем такий; особи із середньою і неповною середньою освітою — 86,4%, з вищою і незакінченою вищою — 13,6%.

Як правило, хуліганські дії вчиняються у нетверезому стані (більш ніж 90%). За даними вибіркових досліджень, 15% винних у хуліганстві страждали на психічні захворювання (хронічний алко­голізм, психопатичні аномалії, десоціалізація).

З хуліганських мотивів вчиняється значна кількість вбивств і умис­них тілесних ушкоджень. Тому КК України спеціально передбачає відповідальність за умисне вбивство за наявності такої обтяжуючої обставини, як вбивство з хуліганських мотивів (п.2 ч.2 ст. 115). Умис­не заподіяння тяжкого тілесного ушкодження з хуліганських мотивів утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296 КК, та залежно від наслідків ушкодження — відповідною частиною ст. 121 КК.

Морально-психологічні якості хулігана характеризуються зне­вагою до суспільства і порядку, встановленого в ньому, побутовою розбещенністью, невитриманістю, домінуванням духовно збідне­них, соціальне збочених потреб, порушенням рівноваги між різни­ми видами потреб і засобами їх задоволення.

Хуліган як тип особи глибоко негативний, йому притаманні егоїзм, кичливість своїм зухвальством, неповага до людей. Саме ці якості роблять особу хулігана непередбаченою в його діях, кримі­ногенне небезпечною. Ніхто із оточуючих не застрахований від спонтанних хуліганських посягань. У відповідь на справедливе за­уваження він може образити людину, проявити жорстокість, грубу силу, продемонструвати ворожість та іншими засобами довести «свою» правоту, задовольнити потребу в самоствердженні.

Хулігани характеризуються явною антигромадською установ­кою. В кримінологічній літературі, залежно від глибини і стійкості антигромадської установки осіб, які вчинили хуліганські дії, їх поді­ляють на дві групи:

- особи зі стійкою хуліганською установкою;

- особи із ситуативною хуліганською установкою, що призводить до хуліганських дій лише при виникненні конфліктної ситуації.

У свою чергу, залежно від наявності або відсутності стану сп'янін­ня в момент вчинення злочину, тобто залежно від механізму прояву установки, обидві названі групи поділяються ще на дві підгрупи:



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; просмотров: 114; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.144.55.253 (0.013 с.)