Структура організованої злочинності.

 

Структура злочинності - частка окремих видів злочинів у загальній їх кількості за певний відрізок часу на певній території.

Структура - внутрішня, якісна властивість злочинності, яка визначається питомою вагою (часткою) окремих видів злочинів у загальній їх кількості, що виділяються залежно від певних кримі­нально-правових та кримінологічних ознак.

Структура злочинності оцінюється:

а) за об'єктами посягання, б) за об'єктивною стороною злочину в) за озна­ками суб'єктивної сторони, г) за особою злочинця, д) за мірою покарання

Пріоритетними напрямками злочинної діяльності організованих груп залишаються найбільш важливі сфери господарювання та фі­нансів. Так, у 1999 році у фінансово-кредитній сфері ними скоєно 5,7% злочинів від усієї кількості виявлених, з них у банківській -4,8%, у зовнішньо-економічній діяльності - 1,5%, у сфері привати­зації - 0,6%, у комерційних структурах ~ 4,6%, у сфері переробки сільськогосподарської продукції - 3,4%. Закріпившись таким чином економічно, керівники організованих злочинних груп намагаються безпосередньо впливати на соціально-політичну ситуацію в державі.

Види злочинів, які вчиняють організовані угруповання розподіляються таким чином:

-розбійні напади 7,2%

-грабежі 3,3%

-вбивства 1,4% бандитизм 1,0%

-крадіжки приватного майна 36,4%

-вимагательство 5,0% хабарництво 2,3%

-розкрадання державного і колективного майна 6,0%

-інші злочини 37,4%

 

Про кількість злочинів, вчинених за останні 10 років (1991—2001 рр.) свідчать дані наведеної таблиці.

Таблиця

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

405 480 540 572 642 617 589 576 559 554 504

Але, статистичні дані не можуть бути підставою для висновків про тенденцію зниження рівня злочинності в Україні, оскільки вірогідність статистичних показників злочинності викликає сумніви при порівнянні з іншими даними та аналізі процесів, що відбуваються в суспільстві. Такий висновок підтверджено в аналітичному дослідженні МВС України: на сьогодні існує досить значна різниця між фактичною і зареєстрованою злочинністю. Поза реєстрацією залишається певна кількість злочинів.

Сучасна злочинність набуває нових ознак, які безпосередньо негативно впливають на криміногенну ситуацію в державі, стає дедалі жорстокішою та небезпечнішою. З 1996 р. зростають кількісні показники злочинності саме за тяжкими злочинами. Так, порівняно з 1996 р. у 2000 р. збільшилась кількість: умисних вбивств з 1 785 до 4 896, тобто більш ніж у 2,7 разу; заподіяння тяжких тілесних ушкоджень з 3 345 до 8 429, тобто більш ніж у 2,5 разу; грабежів з 6 550 до 29 327 (у 4,5 разу); розбійних нападів з 1 266 до 5 391 (у 4,3 разу); крадіжок державного та колективного майна у 3,1 разу. Тенденція зростання кількісних показників за окремими (найбільш небезпечними для суспільства) злочинами залишається у 2000—2001 рр. Наприклад, вчинення економічних злочинів, що заподіюють найбільшу шкоду державі, збільшилося з 6,3 тис. у 2000 р. до 6,7 тис. у 2001 р. Злочинна діяльність у економічній сфері у 2001 р. завдала державі збитків на суму 510 млн грн.

 

З 1999 р. офіційно спостерігається зменшення кількості злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями. У 2001 р. порівняльно з 2000 р. зменшилась кількість виявлених організованих злочинних груп з 960 до 770 або 19,8 % і число вчинених ними злочинів з 7 744 до 6 703 на 13,4 %. Судова практика показує, що у 2001 р. на розгляді в судах першої інстанції знаходилось 923 кримінальних справ стосовно 4 141 осіб, які обвинувачувались у вчиненні злочинів в організованих групах (порівняльно з 2000 р. — 1 084 справ стосовно 4 600 осіб). З винесенням вироку розглянуто 516 кримінальних справ (2000 р. — 621). За вироками, що набрали і не набрали законної сили засуджено за вчинення злочинів в організованій групі 1 509 осіб (2000 р. — 1 633 осіб), виправдано 2 особи (2000 p. — 9 осіб), стосовно 22 осіб справи закрито (2000 р. — 40 осіб), на додаткове розслідування повернуто 99 справ стосовно 487 осіб (2000 р. — 142 справи відносно 612 осіб). Зниження кількісних показників доводить, що злочинні угруповання змінюють тактику діяльності, вживають заходи, які ускладнюють їх виявлення та знешкодження.

 

Згідно зі статистичними даними МВС України та Державного комітету статистики України за період 1991—2000 рр. в Україні зафіксовано існування 8 422 організованих злочинних груп, якими за цей час було вчинено майже 56 727 злочинів. Привертає увагу значне зростання саме кількості злочинних груп. Так, на період 1991 р. було зафіксовано 275 злочинних груп (3 % від загальної кількості), у 1992 році — 496 (6 %), у 1993 році — 621 (7 %), у 1994 та 1995 роках — 871 (по 10 %), у 1996 році — 953 (11 %), 1997 році — 1079 (13 %), у 1998 році — 1157 (14 %). На період 1999 р. спостерігається пік зростання злочинних груп — 1 166 (15 %), а у 2000 році зменшення їх виявлення до 960 (11 %).

Слід зазначити, що зростання злочинних груп тягне за собою відповідно і збільшення кількості вчинених ними злочинів. Так, за період 1991—2000 рр. організованими злочинними групами було вчинено 56 727 злочинів. Зокрема, в 1991 році — 2 732 злочинів, що становить 6 % від загальної кількості зареєстрованих за вказаний період, у 1992 — 2 606 (4 %), у 1993 — 2 619 (5 %), у 1994 — 4 215 (7 %), у 1995 — 4 556 (8 %), у 1996 — 6 241 (11 %), у 1997 — 7 434 (13 %), у 1998 — 9 273 (16 %), 1999 — 9 307 (16 %), у 2000 році — 7 744 (14 %).

 

87. Запобігання відмиванню "брудних" грошей.

 

Зокрема, ст. 7 „Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності” запобігання відмиванню "брудних" грошей досягається такими заходами:

1) встановлення внутрішного режиму регулювання і нагляду щодо банків і небанківських фінансових установ, а також, у відповідних випадках, інших органів, що є особливо уразливими з погляду відмивання коштів, у межах своєї компетенції з метою недопущення і виявлення усіх форм відмивання коштів, причому такий режим ґрунтується на вимогах щодо ідентифікації особи клієнта, ведення звітності та надання інформації про підозрілі угоди;

2) забезпечення того, щоб адміністративні, регулюючі, правоохоронні й інші органи, які ведуть боротьбу з відмиванням коштів, були здатні здійснювати співробітництво й обмін інформацією на національному і міжнародному рівнях на умовах, що встановлюються її внутрішнім законодавством, і з цією метою розглядає питання про заснування підрозділу з фінансової оперативної інформації, що буде діяти як національний центр для збору, аналізу і поширення інформації, що стосується можливих випадків відмивання коштів.

3) розгляд питаннь про застосування практично можливих заходів щодо виявлення переміщення готівкових коштів і відповідних оборотних інструментів через їхні кордони і щодо контролю за таким переміщенням за умови дотримання гарантій, спрямованих на забезпечення належного використання інформації, і не створюючи будь-яких перешкод переміщенню законного капіталу.

4) встановлення внутрішнього режиму регулювання і нагляду, керуючись відповідними ініціативами регіональних, міжрегіональних і багатосторонніх організацій, спрямованими проти відмивання коштів.

5) розвивиток глобального, регіонального, субрегіонального і двостороннього співробітництва між судовими і правоохоронними органами, а також органами фінансового регулювання з метою боротьби з відмиванням коштів.

 

 

88. Основні положення "Комплексної програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2004 рік" (затвердженою Поста­новою КМУ від 16.01.04 р. №45).

 

Основною метою цієї Програми є забезпечення реалізації Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), вжиття заходів для подальшого удосконалення системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Суть програми полягає у здійсненні заходів щодо:

1) нормативно-правовового забезпечення;

2) організаційно-управлінські заходи;

3) міжвідомчого співробітництва;

4) мрактичні заходи;

5) міжнародного співробітництва.

Нормативно-правовового забезпечення полягає у виконанні роботи, спрямованої на подальше впровадження міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму

Організаційно-управлінські заходи:

- методичне забезпечення діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

- аналіз практики притягнення до кримінальної відповідальності осіб за злочини і на основі цього аналізу розробити методичні рекомендації щодо розкриття та розслідування злочинів зазначеної категорії.

- вдосконалення на науковій основі форми та методи оперативно-розшукової діяльності у боротьбі із злочинами, пов’язаними з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

- запровадження у вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку фахівців для правоохоронних органів, спеціальний курс “Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика, виявлення і розслідування”.

- внести зміни до програм навчальних дисциплін вищих навчальних закладів і розробити навчально-методичні рекомендації щодо навчання та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів і фінансових установ відповідно до завдань із запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

- забезпечити постійне висвітлення у засобах масової інформації заходів, що здійснюються органами державної влади в межах їх компетенції у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та їх результатів.

- створити окремі розділи з питань фінансового моніторингу на WEB-сторінках органів державної влади та забезпечити регулярне оновлення цієї інформації.

- проводити регулярний аналіз зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності через офшорні зони, з метою встановлення їх законності.

- вжити заходів для виявлення фактів приховування чи маскування незаконного походження доходів, визначення джерел їх походження, місцезнаходження і переміщення, напрямів використання, а також пошуку, арешту та конфіскації таких доходів правоохоронними органами.

- провести аналіз використання нових банківських та фінансових технологій з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та з урахуванням його результатів здійснити заходи щодо внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.

- проаналізувати практику притягнення до кримінальної відповідальності осіб за вчинення злочинів, пов’язаних з використанням коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. За результатами аналізу підготувати методичні рекомендації щодо розкриття та розслідування таких злочинів.

- організувати роботу з підготовки проекту Комплексної програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2005-2010 роки.

Міжвідомче співробітництво:

- продовжити роботу з укладення і практичної реалізації міжвідомчих угод про співробітництво та інформаційний обмін у сфері боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму.

- забезпечити постійну участь представників у роботі міжвідомчої робочої групи з дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом.

- забезпечити створення та функціонування Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

- забезпечити функціонування Державного реєстру фінансових установ.

- проаналізувати кримінальні справи та фінансові правопорушення з ознаками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та визначити пріоритетні напрями боротьби з відповідними злочинами та правопорушеннями.

- розробити та запровадити єдину державну статистичну звітність щодо порушених та розглянутих у судах кримінальних справ за статтями 209, 209-1 і 306 Кримінального кодексу України

- удосконалити механізми міжвідомчої координації діяльності у боротьбі з незаконним обігом вогнепальної зброї, наркотичних засобів, торгівлею людьми та незаконною міграцією, а також забезпечення всебічного, повного і об’єктивного проведення розслідування справ, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму.

Практичні заходи

- розробити типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, з урахуванням досвіду зарубіжних країн, фінансових і правоохоронних органів України для запобігання відповідним злочинам.

- на основі типологій легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, результатів аналізу Держфінмоніторингом інформації про фінансові операції та пропозицій суб’єктів державного фінансового моніторингу підготувати пропозиції щодо внесення змін до законодавства стосовно розширення переліку ознак, за якими фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу.

- забезпечити проведення спільних заходів з метою недопущення незаконного здійснення експортно-імпортних операцій з металопродукцією, мінеральними добривами, енергоносіями, цукром, спиртом, зерном, іншими високоліквідними матеріалами та сировиною.

- здійснювати заходи щодо запобігання використанню коштів з непідтверджених джерел для приватизації державної частки підприємств привабливих галузей економіки та внесення їх до статутних фондів фінансових установ.

- підвищити ефективність оперативно-розшукової роботи з метою виявлення організованих угруповань, що ведуть заздалегідь сплановану злочинну діяльність у фінансовій, банківській, зовнішньоекономічній сфері, здійснюють операції з незаконним обігом вогнепальної зброї, наркотичними засобами, психотропними речовинами, займаються торгівлею людьми та легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

- здійснювати заходи нагляду та контролю за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу у частині безумовного виконання ними вимог Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (249-15). Про виявлені порушення інформувати Держфінмоніторинг.

- вжити заходів до перекриття каналів незаконної міграції осіб, торгівлі людьми, зброєю, надходження та транзиту через територію України викрадених автотранспортних засобів, наркотичних засобів та психотропних речовин, а також виявлення механізмів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

- здійснювати постійний контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, що виділяються суб’єктам господарювання для виконання державних програм.

- вжити скоординованих заходів, спрямованих на своєчасне викриття зловживань з боку окремих посадових осіб стратегічно важливих для економіки підприємств.

- провести спільні перевірки з питань законності одержання і цільового використання кредитів, наданих під державні гарантії, у разі наявності підстав для проведення відповідних оперативно-розшукових заходів.

Міжнародне співробітництво

- забезпечити участь України у міжнародних заходах, передусім тих, що організовуються під егідою Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Ради Європи, Світового банку і Міжнародного валютного фонду, у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

- продовжити роботу над залученням міжнародної технічної допомоги для здійснення заходів щодо посилення боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму, організувати проведення робочих зустрічей представників компетентних органів України та держав — членів ЄС для обговорення проблемних питань їх діяльності, обміну практичним досвідом, узгодження механізму взаємодії

- забезпечити подальшу організацію взаємодії та інформаційний обмін з компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

- створити передумови для приєднання Держфінмоніторингу до Егмонтської групи.

- забезпечити подальше інформування заінтересованих міжнародних організацій, зокрема Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей (MONEYVAL) та Офісу ООН з протидії наркотикам та злочинності (UNODC), про заходи, що вживаються в Україні для боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, подолання корупції та організованої злочинності, хід виконання цієї Програми.

- продовжити роботу, пов’язану з підготовкою та укладенням

міжнародних договорів міжвідомчого характеру про співробітництво з питань боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

- провести роботу, пов’язану з підготовкою та укладенням міжнародних договорів України з питань взаємного визнання і застосування переліків терористичних організацій, та осіб, пов’язаних з терористичною діяльністю.

- розробити та здійснити комплекс заходів щодо організації проведення в Україні міжнародної конференції з питань боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

 

89. Запобігання торгівлі людьми. Основні положення "Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки" (затвердженої Постановою КМУ від 5.06.02 р. №766).

 

До НПА, спрямованих на запобігання торгівлі людьми належать:

- Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми із експлуатацією проституції третіми особами

- Соглашение о сотрудничестве государств-участников Содружества Независимых Государств в борьбе с торговлей людьми, органами и тканями человека (Москва, 25 ноября 2005 года)

- „Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності” прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеївід 15 листопада 2000 року

- ЗУ „Про ратифікацію Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)” від 4 лютого 2004 року

- ЗУ „Про внесення змін до КК України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією” від 12 січня 2006 року

- постанова КМУ від 5 червня 2002 р. N 766 „Про затвердження Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки”

- постанова КМУ від 27 червня 2003 р. N 987

„Про затвердження Типового положення про центр реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми№

- постанова КМУ від

- постанова КМУ від 7 березня 2007 р. N 410 „Про затвердження Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року”

"Комплексна програма протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки містить 3 розділи (запобігання торгівлі людьми, переслідування торговців людьми, захист потерпілих та їх реінтеграція) та 33 положеня.

I. Запобігання торгівлі людьми:

1. Внести Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань протидії торгівлі людьми, а також утворити регіональні постійно діючі комісії з питань координації зусиль та обміну інформацією щодо запобігання торгівлі людьми і забезпечити їх роботу.

2. Запровадити проведення щорічних регіональних і міжгалузевих нарад-семінарів з питань координації зусиль, здійснення аналізу та уточнення стратегії реалізації заходів щодо запобігання торгівлі людьми.

3. Забезпечити проведення соціологічних та кримінологічних досліджень з проблем торгівлі людьми, узагальнити отримані дані та за результатами внести Кабінету Міністрів України відповідні пропозиції.

4. Продовжити роботу щодо подальшого вивчення, порівняльного аналізу, узагальнення та поширення в Україні міжнародного досвіду з питань запобігання та боротьби з торгівлею людьми.

5. Надавати профорієнтаційні послуги та організувати навчання безробітних, особливо молоді, професіям, що користуються попитом на ринку праці (з урахуванням специфіки регіонів).

6. Забезпечити вирішення питання зайнятості випускників професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням.

7. Сприяти працевлаштуванню молоді, яка звертається до державної служби зайнятості.

8. Продовжити роботу з підтримки підприємницької діяльності серед жінок у малому та середньому бізнесі.

9. Продовжувати роботу, пов’язану із залученням та підтримкою безробітних жінок у провадженні ними підприємницької діяльності.

10. Здійснювати постійний контроль за діяльністю туристичних фірм, шлюбних агентств, а також суб’єктів господарювання, які мають ліцензії на провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном.

11. Забезпечити дотримання законодавства під час організації оздоровлення та відпочинку дітей за кордоном, а також у роботі лікувально-профілактичних та інших закладів, у яких перебувають або утримуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

12. Забезпечити систематичне проведення серед осіб групи ризику консультаційної та роз’яснювальної роботи, подання їм адресної допомоги.

13. У регіонах із складною криміногенною ситуацією, пов’язаною з торгівлею людьми, організувати на основі науково обгрунтованих методик виявлення та облік осіб, які можуть стати об’єктами торгівлі людьми, забезпечити проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи.

14. Підвищувати рівень інформованості населення про засоби і методи, які використовуються торговцями людьми, а також про потенційний ризик експлуатації, насильства та зловживань стосовно нелегальних мігрантів. Систематично організовувати проведення інформаційно-просвітницьких заходів щодо запобігання торгівлі людьми. Створити спеціальний цикл телерадіопередач, запровадити в друкованих та електронних засобах масової інформації окремі рубрики, в яких оприлюднювати наслідки нелегального виїзду за кордон з метою працевлаштування.

15. Продовжити підготовку та видання інформаційних матеріалів з проблем соціального захисту дітей і молоді.

16. Підготувати та забезпечити видання Енциклопедії правових знань для дітей і молоді.

17. Забезпечити проведення постійно діючих регіональних семінарів для працівників “гарячих ліній”, “телефонів довіри”, волонтерів з метою подання їм методичної, інформаційної та практичної допомоги з питань запобігання торгівлі людьми.

18. Забезпечити подання інформаційно-консультаційної та правової допомоги громадянам України, які виїжджають за кордон для працевлаштування, оздоровлення, відпочинку та в інших цілях.

19. Продовжити здійснення заходів, пов’язаних з розробленням та запровадженням в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти, у педагогічних вищих навчальних закладах вивчення спецкурсу з питань запобігання торгівлі людьми.

20. Продовжити проведення тематичних занять з питань запобігання торгівлі людьми у рамках виконання програм статевого виховання та консультування в центрах планування сім’ї, кризових центрах для жінок та молоді.

II. Переслідування торговців людьми

21. Здійснити заходи щодо підготовки до ратифікації в установленому порядку Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протоколу проти незаконного ввезення мігрантів суходолом, морем та повітрям і Протоколу про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, покарання за неї та приведення законодавства України у відповідність з їх основними положеннями.

22. Удосконалювати механізм забезпечення постійного обміну інформацією між правоохоронними органами України та інших держав щодо юридичних і фізичних осіб, які займаються транскордонною торгівлею людьми, а також методів та процедур розслідування і розкриття злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми.

23. Посилити прикордонний контроль стосовно осіб, які можуть стати жертвами торгівлі людьми. Забезпечити облаштування пунктів пропуску через державний кордон автоматизованими комплексами прикордонного контролю, а також необхідними інформаційними матеріалами щодо запобігання торгівлі людьми.

24. Забезпечити регулярне інформування правоохоронних органів про факти затримання осіб під час спроби незаконного перетинання державного кордону за підробленими документами, а також депортації осіб, які постраждали внаслідок торгівлі людьми.

25. Забезпечити розроблення та запровадження механізму ефективного захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, зокрема у розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, пов’язаних з торгівлею людьми.

26. Продовжувати співпрацю з Інтерполом, Європолом, Регіональним центром ініціативи Південно-Європейського співробітництва (SECI) з питань боротьби з торгівлею людьми, обміну практичним досвідом та інформацією щодо розшуку потерпілих унаслідок торгівлі людьми, а також осіб, причетних до вчинення злочинів зазначеної категорії.

27. Забезпечити підготовку працівників правоохоронних органів з питань запобігання торгівлі людьми, притягнення до відповідальності правопорушників, захисту потерпілих та свідків.

III. Захист потерпілих та їх реінтеграція

28. Подавати допомогу у поверненні громадянам України, які стали жертвами торгівлі людьми.

29. Забезпечувати подання необхідної медичної, психологічної та правової допомоги особам, які постраждали від злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, чи інших насильницьких дій.

30. Сприяти створенню мережі реінтеграційних та антикризових центрів для осіб, які постраждали від злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, та інших насильницьких дій.

31. Розробити та затвердити типові положення про реінтеграційні та антикризові центри, притулки для осіб, які постраждали від злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, та інших насильницьких дій.

32. Продовжити роботу з проведення для працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, правоохоронних органів, дипломатичних представництв і консульських установ, системи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, міграційних і прикордонних служб, а також представників громадських організацій міжгалузевих семінарів, “круглих столів”, конференцій і тренінгів з питань запобігання торгівлі людьми, вдосконалення механізмів подання допомоги жертвам цих злочинів.

33. Забезпечити залучення міжнародних і громадських організацій, благодійних фондів до реалізації проектів щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми, захисту прав осіб, які стали жертвами торгівлі людьми, розшуку зниклих за кордоном, повернення та реабілітації жертв торгівлі людьми.