Особа неповнолітнього злочинця.

 

У формуванні особи неповнолітніх злочинців вирішальну роль відіграють:

1). Негативний вплив сім'ї: а) кожна восьма (за вибірковими да­ними) сім'я, яка виховує дітей, виявилася неблагополучною в кримі­нальному плані; б) в 30-40% випадків злочинів неповнолітніх встановлено прямий негативний вплив з боку батьків та інших старших членів сім'ї (зловживання алкоголем, грубість, жорстокість, безкар­ність, наркоманія, проституція тощо); в) типовими для батьків непов­нолітніх злочинців є низька культура і безвідповідальне ставлення до дітей; г) відсутність (тимчасова чи тривала) у батьків можливості мінімально забезпечувати необхідні потреби дітей.

2). Негативний вплив з боку однолітків та дорослих у найближ­чому середовищі - побутовому, навчальному, виробничому.

3). Підбурювання з боку дорослих злочинців, яке, за даними вибіркових досліджень, має місце в 30% випадків.

4). Тривала відсутність певних занять у неповнолітніх, які за­лишили навчання, що тягне за собою, як правило, втягнення у злочинну діяльність.

5). Проникнення по різних каналах у середовище підлітків кри­мінальних традицій і «законів)) - культу сили, жорстокості, нарко­тиків, статевої розбещеності.

Кримінальну мотивацію підсилюють бездоглядність підлітків та їхня нерозбірливість у знайомствах. У 40-50% випадків негативна поведінка потерпілих передувала злочину (спільні випивки, розпу­ста, агресивність).

6). Низький рівень роботи навчально-виховних закладів (фор­малізм, непрофесіоналізм, відсутність індивідуального підходу).

7). Розпад системи працевлаштування неповнолітніх і вихован­ня у трудових колективах.

Щодо особливостей потреб та інтересів неповнолітніх злочин­ців для них характерне: 1) втрата інтересу до навчання, не­прийняття вимог навчального закладу; 2) обмеженість викорис тання каналів культурної інформації (читали книги 15-20%, газети -менше 10%, відео в більшості випадків для них є основним засо­бом заповнення вільного часу). Найбільша увага приділяється спілкуванню в мікрогрупі; 3) обмеженість інтересів, надання пере­ваги пасивно-споживацькому проведенню вільного часу; 4) несум­лінне ставлення до професії, відсутність життєвих планів, відчу­женість від трудового колективу (2/3 до роботи ставляться не­сумлінно); 5) пасивність у громадському житті; 6) приєднання до неформальних груп з антисоціальною поведінкою; 8) ворожо-недовірливе ставлення до правоохоронних органів, упевненість у можливості уникнути покарання за скоєне.

Емоційно-вольовій сфері неповнолітніх злочинців властиві по­слаблення почуття сорому, нестриманість, грубість, жорстокість, несамокритичність. Нервово-психічні розлади зустрічаються в 3-х Із 6-ти випадків у неповнолітніх, які вчинили злочин.

 

99. Профілактика злочинності неповнолітніх. (ЗУ "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.95 зі змінами).

 

Правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає ЗУ "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх".

Здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень, покладається в межах визначеної компетенції на:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;

приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ;

школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров’я;

спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань;

притулки для дітей;

центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей мають право:

приймати з питань, що належать до їх компетенції, рішення, які є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, посадовими особами та громадянами;

звертатися у разі порушення прав та законних інтересів дітей, а також з питань надання їм допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;

проводити роботу серед дітей з метою запобігання правопорушенням;

порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про направлення до спеціальних установ для дітей, навчальних закладів (незалежно від форми власності) дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, неодноразово самовільно залишали сім’ю та навчальні заклади;

забезпечувати влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, передачу під опіку, піклування, на усиновлення;

вести справи з опіки та піклування над дітьми та усиновлення дітей;

перевіряти стан роботи із соціально-правового захисту дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей незалежно від форми власності, стан виховної роботи з дітьми у навчальних закладах, за місцем проживання, а також у разі необхідності — умови роботи працівників молодше 18 років на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;

представляти у разі необхідності інтереси дітей в судах, у їх відносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

запрошувати для бесіди батьків або опікунів, піклувальників, посадових осіб до служби у справах дітей з метою з’ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності, вчинення правопорушень, вживати заходів щодо їх усунення;

давати згоду на звільнення працівників молодше 18 років за ініціативою власника підприємства, установи та організації незалежно від форми власності або уповноваженого ним органу;

порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб у разі невиконання ними рішень, прийнятих спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах сім’ї, дітей та молоді, уповноваженим органом влади Автономної Республіки Крим у справах сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей;

визначати потребу регіонів в утворенні спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей;

розробляти і реалізовувати власні та підтримувати громадські програми соціального спрямування з метою забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;

порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних інтересів дітей;

відвідувати дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, перебувають на обліку в службі у справах дітей, за місцем їх проживання, навчання і роботи; вживати заходів для соціального захисту дітей.

Кримінальна міліція у справах дітей зобов’язана:

проводити роботу щодо запобігання правопорушенням дітей;

виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені дітьми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми;

здійснювати досудову підготовку матеріалів про правопорушення, вчинені дітьми, провадити дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні дітей;

розшукувати дітей, що зникли, дітей, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для

дітей;

виявляти дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту;

виявляти батьків або осіб, що їх замінюють, які ухиляються від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо створення належних умов для життя, навчання та виховання дітей;

вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, у тому числі звільнених з спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей;

повертати до місця постійного проживання, навчання або направляти до спеціальних установ для дітей у термін не більше восьми годин з моменту виявлення дітей, яких було підкинуто, або які заблукали, або залишили сім’ю чи навчально-виховні заклади;

викликати дітей, їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних причин від явки за викликом — піддавати їх приводу;

відвідувати правопорушників, що не досягли 18 років, за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками);

отримувати від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності відомості, необхідні у зв’язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у її провадженні;

затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком до 14 років, які залишилися без опіки та піклування, — на період до передачі їх законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а дітей, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, — до передачі їх законним представникам або направлення до приймальників-розподільників, але не більш як на вісім годин;

здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласні оперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочинів, вчинених дітьми або за їх участю;

виявляти, вести облік осіб, які втягують дітей в антигромадську діяльність;

проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

проводити за наявності законних підстав огляд дітей, речей, які є при них, транспортних засобів;

вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими доказами правопорушення або використані на шкоду здоров’ю дітей;

складати протоколи про адміністративні правопорушення дітей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов’язків щодо виховання і навчання дітей, інформувати відповідні служби у справах дітей;

вносити підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності обов’язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми;

доставляти в органи внутрішніх справ на строк до трьох годин дітей, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі їх батькам чи особам, які їх замінюють, або до

приймальників-розподільників для дітей;

після встановлення особи дитини невідкладно сповіщати батьків або осіб, які їх замінюють, про адміністративне затримання дитини, а в разі вчинення злочину також інформувати органи прокуратури;

повідомляти органи опіки та піклування за місцем перебування дитини про відомий факт залишення його без опіки (піклування) батьків;

інформувати відповідні служби у справах дітей про дітей, які затримані чи обвинувачуються у вчиненні злочинів;

здійснювати відповідно до законодавства заходи соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, які потребують медичної допомоги, у тому числі звільнених із спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей.