Причини й умови індивідуальної злочинної поведінки.

 

Причини злочинності - сукупність взаємопов'язаних чинників, що обумов­люють її існування.

Причина конкретного злочину - результат взаємодії негативних особистісних факторів, що склалися під впливом несприятливих умов морального формування індивіда, і зовнішніх криміногенних обставин.

Механізм формування особи злочинця - спосіб взаємодії властивостей особи та елементів середовища, в результаті якого виникають негативні змі­ни особистості, що мають кримінально-правове значення.

Умови злочинності - сукупність явищ, які не породжують злочинність, але сприяють її виникненню та існуванню.

Установка кримінальна - зумовлена попереднім жииєвим досвідом го­товність людини, що має антисуспільну спрямованість, до вчинення злочинів.

Установка асоціальна - деформація свідомості особи, внаслідок чого вона не в змозі утриматися від протиправної поведінки,

ПРИЧИНИ КОНКРЕТНОГО ЗЛОЧИНУ ФОРМУЮТЬСЯ:

1) Сукупністю особистісних якостей індивіда:

- потреб;

- поглядів;

- відносин;

- ціннісних орієнтацій і мотивацій

2) Сукупністю зовнішніх обставин, що обумовили формування спонукань і намір вчинити злочин

УМОВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНІВ

1. Супутні умови - це обставини місця і часу, в яких вчиняється зло­чин. Вони немов би утворюють загальний фон подій, практично не впливають на їх розвиток, хоча й можуть певною мірою визначити вид злочину.

2. Необхідні умови - це такі фактори зовнішнього середовища, які роблять можливим вчинення злочину. В кримінології їх називають об­ставинами, що сприяють досятенню злочинного результату В основ­ному це різного роду недоліки: поганий облік матеріальних ціннос­тей, слабка робота органів прокуратури, МВС, громадськості тощо

3. Достатні умови - це наявність всіх вище вказаних видів умов для вчи­нення злочину.

Процес детермінації злочинів

1) ПРИЧИНИ –> Дефекти соціалі­зації особи (Криміногенні влас­тивості особи + негативні життєві ситуації)

2) УМОВИ -> Свавілля (зла воля) + мотивація злочину і рішення його вчинити

 

Обставини, що впливають на формування особи злочинця.

 

Під впли­вом соціалізації має сфор­муватися соціально корисна, з точки зору інтересів суспі­льства, поведінка. Саме у процесі соціалізації індивід стає особистістю. Три етапи процесу соціалізації за Н. В.Андрієнковою: первин­на соціалізація (соціалізація дитини); проміжна соціалі­зація (соціалізація підлітка); цілісна соціалізація (перехід від юнацтва до зрілості -від 17-18 до 23-25 років).

Результатом неправильної або недостатньої соціалізації є фор­мування особи злочинця. Під формуванням особи злочинця розуміється закріп­лення в поведінці індивіда дій, що ВІДХИЛЯЮТЬСЯ ВІД вимог правових норм, правил моралі та інших приписів соціально-схвальної поведінки.

 

32. Поняття і види конкретних життєвих ситуацій, їх роль в індивідуальній зло­чинній поведінці.

 

Життєва ситуація криміногенна - сукупність обставин, які сприяють ви­никненню у конкретної людини рішучості скоїти злочин, спонукають її до цього.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ:

-Складна ситуація в сім'ї (тривалий стан)

-Справедливе зауваження стороннього з приводу аморального поступку

-Погроза з боку іншої особи

-Підмова до вчинення злочину

-Короткочасна подія (конфлікт у сім'ї, на роботі)

-Протиправні дії інших людей

-Випадковий збіг несприятливих обставин (смерть близьких, стихійне лихо тощо)

-Інші

 

33. Роль потерпілого в утворенні криміногенної ситуації. Види віктимної по­ведінки.

 

Дослідження показують, що поводження злочинця нерідко обумовлено як поводженням його жертви, так і особливими якостями її, а також взаєминами злочинця з потерпілим, сформованими раніше або в процесі зіткнення. Нерідко злочинне поводження провокується негативним поводженням потерпілого. У злочинах, де є в наявності мотиви міжособистісного порядку, це видно особливо чітко. По даним ряду дослідників, до 29% злочинів або спровоковані потерпілими, або зроблені при їхньому сприянні.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ПОВЕДІНКИ ЖЕРТВ ЗЛОЧИНІВ:

-Провокуюча

-Неврівноважена

-Аморальна

-Протиправна

 

Механізм суїцидальної поведінки.

 

Суїцид - свідомий добровільний вихід із життя, пов'язаний з самотністю, відчуженістю, занепадом моральних, духовних та релігійних устоїв.

Суїцидологія - вчення про самогубство, як соціальне явище з урахуван­ням його зв'язків зі злочинністю.

 

35. Поняття та елементи механізму індивідуальної злочинної поведінки. Кримінальна мотивація.

 

Механізм злочинної поведінки - взаємодія особистісних факторів з зов­нішнім середовищем у процесі формування злочинної поведінки особи, при якій виділяються такі її етапи: а) формування особи з антисуспільною орієн­тацією; б) мотивація злочину; в) прийняття рішення про його вчинення; г) реалізація цього рішення та настання суспільно небезпечних наслідків.

Мотивація злочину - процес реалізації внутрішньої (психічної) детермі­нації злочинної поведінки, що обумовлює скоєння злочину.

 

Мотивація злочинної діяльності.

 

Мотивація злочину - процес реалізації внутрішньої (психічної) детермі­нації злочинної поведінки, що обумовлює скоєння злочину.

Сугестивні мотиви злочинної поведінки - спонукання, що формуються під впливом осіб антисуспільної спрямованості. Характерні для соціально незрілих, морально нестійких та психопатичних особистостей.

 

Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.

 

Методика кримінологічних досліджень - сукупність конкретних прийо­мів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про зло­чинність, її причини, особу злочинців, а також боротьбу з нею.

Методи кримінологічних досліджень поділяють на:

-загальнонаукові;

-спеціальні.

Загальнонаукові:

формально-логічний; абстрагування; аналізу і синтезу; аналогії моделювання узагальнення; історичний; системного аналізу; порівняльно-правовий.

Спеціальні:

статистичні; анкетування; інтерв'ювання; тестування; соціометрії; вивчення документів; спостереження; експерименту; експертних оцінок; кримінологічна експертиза.

МЕТОДИ ЗБОРУ ПЕРВИННОЇ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

- Документальний (Інформація, зафіксована на папері, фотографії, кінострічці, фонограмі тощо).

- Опитування (Джерелом інформації є людина): Інтерв'ювання та Анкетування.

- Спостереження (Починаючи від звичайного візуального спостереження і закінчуючи тими, які пов'язані з застосуванням сучасних технічних засобів).

- Експеримент (Дозволяє збирати інформацію, що найоб'єктивніше відбиває характеристики явищ і процесів, які цікавлять).

Вибіркове дослідження в кримінології.

 

Вибіркова сукупність - відібрана за спеціальними методиками частина генеральної сукупності, яка максимально можливо відтворює її основні влас­тивості.

 

Конкретно-соціологічні методи збирання інформації.

 

Методи соціологічні - анкетування, інтерв'ювання, тестування, вивчення документів, експертні оцінки.

Анкетування у кримінологічних дослідженнях - різновид методу опи­тування, який використовується для отримання відомостей про думку та на­строї осіб, рівень розуміння ними проблем та їхню правосвідомість, про на­хили, уподобання та антипатії тощо.

Інтерв'ю - являє собою бесіду, один з учасників якої задає питання, а інший на них відповідає.

Тестування (від англ. test - досвід, проба) - метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані питання й завдання (тести), що мають певну шкалу значень. Застосовується для стандартизованого виміру індивідуальних розходжень.

Вивчення кримінальних справ, інших документів - один із методів кримінологічного дослідження, при якому вивчаються кримінальні справи.

Метод експертних оцінок - узагальнення та статистичне опрацювання думок спеціалістів щодо перспектив розвитку того чи іншого явища.