Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності.

 

Професійна злочинність - сукупність злочинів та осіб, які їх учиняють, що характеризуються ознаками кримінального професіоналізму

Ознаки кримінального професіоналізму:

- тривала злочинна діяльність (злочинний промисел);

- стійкий вид злочинної діяльності (спеціалізація);

- необхідність певних знань, навичок, умінь (кваліфікація);

- звичний характер злочинної діяльності;

- злочини - основне джерело прибутку;

- наявність жаргону і традицій (субкультура);

- включення в кримінальне середовище, прийняття її субкультури;

- застосування новітніх досягнень науки і техніки.

Сучасна професійна злочинність характеризується чітко вира­женою корисливою спрямованістю. Спеціалізація «шліфується» систематичним учиненням однорідних злочинів, спрямованих на задоволення тих чи інших потреб особи, що формує у неї певну звичку, яка переходить потім у норму поведінки з чіткою установ­кою на обрану діяльність. Про стійкість обраного виду діяльності може, зокрема, свідчити рівень спеціального рецидиву, а в ньому -спеціалізація кримінального середовища.

Злочинець може десь працювати, і одночасно скоювати злочини у вигляді промислу. Але при поєд­нанні різного роду занять одному з них, як правило, віддається перевага. Серед викрадачів приватного майна, наприклад, на мо­мент арешту не працював кожний третій, причому 11,6% з них ніколи ніде не працювали.

Особливо велика питома вага тривалий час не працюючих се­ред кишенькових злодіїв (59,6%), ігорних шахраїв (70%), осіб, які вчиняють крадіжки з проникненням у житло (47%).

Злочинцям доводиться засвоювати систему умовних сигналів («маяків»), які подаються жестами, рухом голо­ви, мімікою. Тому без тренування і спеціального навчання не мо­же бути кишенькового злодія. Встановлено, що на оволодіння по­трібними навичками він витрачає до півроку.

Сучасне кримінальне середовище має досить чітку ієрархію. Воно ділиться на «злодіїв у законі», «авторитетів», «ділків», «при­нижених» тощо. При цьому кожна така категорія має ще і свій поділ.

У професійних злочинців існує спеціальний жаргон, а також си­стема прізвиськ і татуювання. Жаргон деяких категорій злочинців налічує майже 10 тисяч слів і виразів. Його можна поділити на три основні групи: 1) загальнозлочинний жаргон - ним користуються як звичайні злочинці, так і професійні; 2) «тюремний» жаргон -характерний для місць позбавлення волі; 3) спеціальний жаргон -властивий тільки професійним злочинцям.

Дослідження показали, що більшість професійних злочинців мають прізвиська, які сприяють маскуванню справжніх імен. Тату­ювання теж досить поширене серед кримінальних елементів. На­віть серед осіб, вперше засуджених, питома вага татуйованих ся­гає 60%.

Детермінантами, які обумовлюють існування професійної зло­чинності, зокрема, є:

1) суперечності у сфері потреб людей І можливостей їх задово­лення;

2) зубожіння переважної більшості населення і високий рівень безробіття;

3) недооцінка суспільної небезпеки професійної злочинності і, як наслідок, відставання форм і методів профілактичної роботи правоохоронних органів у цьому напрямку.

Правові заходи попередження професійної злочинності:

-удосконалити інститут сукупності злочинів з метою індивідуалізації покарання;

-закріпити в законі кваліфікуючу ознаку - скоєння злочинів у вигляді промислу;

-передбачити такий вид обтяжуючих обставин, як спеціалізація особи на скоєнні певних злочинів;

-удосконалити інститут співучасті у злочині;

-удосконалити норми кримінально-виконавчого законодавства з питань утримання професійних злочинців.

 

Кримінологічна характеристика та попередження організованої злочинності.

 

Організована злочинність - це протиправна діяльність стійких, керованих угруповань осіб, які заздалегідь об'єдналися з метою вчинення.злочинів або займаються злочинною діяльністю як бізнесом і створюють систему захисту від соціального контролю за допомогою залякування, шантажу та корупції.

Ознаки організованої злочинності

-стабільність, стійкий характер, тривалість злочинної діяльності;

-складна ієрархічна система організації злочинної діяльності (розподіл ролей і функцій);

-значна просторова розпоасюдженість злочинної діяльності, розмежування території на сфери впливу, включаючи вихід на міжнародні зв'язки;

-різноманітність злочинної діяльності при провідній ролі економічних, ко­рисливих злочинів;

-створення матеріальних фондів для розширення злочинної діяльності, підкупу посадових осіб, надання допомоги засудженим, членам злочинної організації і їх сім'ям;

-зрощування із загальнокримінальною злочинністю, розповсюдження норм, традицій злочинного світу, підготовка нових злочинних кадрів;

-корумповані зв'язки з офіційними структурами (правоохоронними орга­нами, органами влади і управління);

-створення системи «розвідки» і «контррозвідки» з метою успішної проти­дії правоохоронним органам;

-жорстка внутрішня дисципліна, застосування санкцій за порушення норм злочинного світу;

-висока забезпеченість сучасними технічними засобами (зв'язок, транс­порт, зброя та ін.).

Рівні організованої злочинності:

1-й - стійкі керовані об'єднання, які мають ієрархічну структуру, але не мають корумпованих зв'язків (спеціалізація: розбій, грабіж, крадіжки, вимагатель­ство);

2-й - ті ж злочинні групи, але які вже мають корумповані зв'язки і внутрішню ієрархічну структуру (спеціалізація: вимагательство, наркооізнес, прости­туція);

3-й - злочинні організації (сім'ї), об'єднують всі ознаки перших двох рівнів (спе­ціалізація: злочинний бізнес у сфері обігу наркотиків, зброї, автотранспор­ту, торгівля людьми).

Пріоритетними напрямками злочинної діяльності організованих груп залишаються найбільш важливі сфери господарювання та фі­нансів. Так, у 1999 році у фінансово-кредитній сфері ними скоєно 5,7% злочинів від усієї кількості виявлених, з них у банківській -4,8%, у зовнішньо-економічній діяльності - 1,5%, у сфері привати­зації - 0,6%, у комерційних структурах - 4,6%, у сфері переробки сільськогосподарської продукції - 3,4%.

Характеристика особи «організованого злочинця» тісно пов'язана з причинами самої організованої злочинності. Зміна злочинності в бік організованих її форм обумовила потребу і в кадрах нового типу, які знають не лише блатні приписи, але й еко­номіку, право, мають технічні знання.

У цілому учасників організованих груп характеризує молодий вік: понад 70% їх було у віці від 19 до ЗО років. Переважна частина організаторів злочинних груп (крім «злодіїв у законі») не була ра­ніше судима. Кожний четвертий мав вищу освіту. Вони характери­зувалися як поважні, підприємливі люди, які мали організаторські здібності й відповідні матеріальні можливості.

Звертає на себе увагу й така обставина, властива взагалі типу особи «організованого злочинця»: маскування способу життя і поведінки під законослухняного громадянина. Найбільша питома вага позитивних характеристик шахраїв (100% - за місцем роботи, і 79.3% - за місцем проживання), злодійських груп (до 80%). Осо­би, які скоюють злочини у сфері економіки, ведуть малопримітний, у кримінальному розумінні, спосіб жиия і зовні мають вигляд за­доволених життям законослухняних громадян.

Основні напрямки попередження організованої злочинності

-виявлення та припинення діяльності злочинних організацій та підрив їх економічного підґрунтя;

-локалізація впливу лідерів кримінального середовища, встановлення ви­дів їх протиправної діяльності та її припинення;

-виявлення і перекриття каналів збуту зброї, наркотиків, алкогольної про­дукції, незаконних угод з приводу придбання антикваріату, коштовностей, стратегічної сировини;

-протидія бізнесовій діяльності організованих злочинних об'єднань;

-протидія розкраданню та нецільовому використанню бюджетних коштів у державному секторі економіки;

-документування діяльності організованих злочинних груп, їх корумпова­них зв'язків, виявлення методів, які використовуються ними для захисту лідерів і активних учасників від правоохоронних органів.