Опитування як засіб збирання кримінологічної інформації

 

Опитування – одн із методів збору первинної кримынологічної інформації.

Опитування проводиться у вигляді інтерв'ювання та анкетування.

Анкетування у кримінологічних дослідженнях - різновид методу опи­тування, який використовується для отримання відомостей про думку та на­строї осіб, рівень розуміння ними проблем та їхню правосвідомість, про на­хили, уподобання та антипатії тощо.

Анкетний метод - спосіб дослідження кримінологічних проблем шляхом опитування репрезентативного числа осіб або узагальнення відомостей, що втримуються, наприклад, у кримінальних справах, по спеціально розробленій письмовій анкеті й наступному узагальнюючому аналізі й оцінки зібраних даних. Анкетному опитуванню можуть бути піддані злочинці, потерпілі, співробітники правоохоронних органів, представники громадських організацій, окремих груп населення й т.д.

За допомогою анкетування можливо зокрема:

а) виявлення й вивчення причин злочинів і умов, що сприяють їхньому здійсненню, поширеності окремих видів злочинів, основних характеристик;

б) визначення ступеня поширеності окремих явищ, що негативно впливають на поводження (пияцтво, наркоманія, токсикоманія, бродяжництво, безробіття, відхилення від суспільно-корисної праці й т.п.);

в) дослідження ефективності діяльності правоохоронних органів, громадськості по боротьбі зі злочинністю (опитування співробітників, компетентних осіб, населення й т.п.);

г) вивчення рецидивної злочинності, ефективності мер покарання, злочинності неповнолітніх і ін.

Анкетний метод має певні достоїнства: він дозволяє одержувати дані за такими показниками, які неможливо встановити в статистичних матеріалах і, що важливо, проводити кількаразову перевірку цих даних. Недолік зазначеного методу - у неминучій суб'єктивності інформації, одержуваної методом анкетного опитування1.

Досить рідко застосовується відомий з метод анонімного анкетування, що одержав за кордоном найменування self-report. Його використовують найчастіше для вивчення латентної злочинності й криміногенних особливостей (властивостей) особистостей.

Інтерв'ю - являє собою бесіду, один з учасників якої задає питання, а іншої на них відповідає.

Інтерв'ю багато в чому подібно з анкетуванням, на відміну від якого при інтерв'ю відповіді даються в усній формі. У цьому криються позитивні й негативні сторони зазначеного методу. Перевагою інтерв'ю є те, що воно дозволяє за певних умов одержувати необхідну інформацію швидше й нерідко повніше. Однак, з огляду на специфіку кримінологічного дослідження і його завдань, можливі найчастіше й серйозні утруднення в досягненні позитивних результатів. Щоб уникнути цих труднощів, потрібно спеціальна організаційно-психологічна підготовка до проведення усного опитування й відповідна професіоналізація осіб, що застосовують згаданий метод. Найчастіше інтерв'ювання застосовується для поглибленого вивчання особистості злочинців, потерпілих і суспільної думки. Відомі наступні різновиди інтерв'ю:

-вільне (неформальне), при якому допускається довільна зміна числа й утримування питань залежно від ходу бесіди;

-стандартизоване (формальне) за умови чіткого обмеження й формулювання конкретних питань.

 

 

Структура і зміст анкет, які використовуються у кримінологічних дослідженнях.

 

Розрізняють питання анкети розгорнуті (вільний виклад), стислі (передбачаються певні варіанти відповіді у формі: «так», «ні», «знаю», «не знаю», «згоден», «не згоден»), напівстислі (надаєть­ся можливість відмовитися від вказаних варіантів та відповісти самостійно). Розрізняють також питання прямі, які дають опис фактів, подій для того, щоб відповідь підтвердила або спростувала їх наявність та опосередковані, що роз'єднують опис подій і опис пов'язаних з ними фактів для того, щоб не ви­магати прямої «лобової» оцінки (яка є найбільш суттєвою). Крім того, виділя­ють контрольні питання, що дозволяють перевірити обґрунтованість відповіді на головне питання, які дають можливість з'ясувати, чому дана саме така, а не інша відповідь.

 

Спостереження як метод кримінологічного дослідження.

Спостереження статистичне - реєстрація та збирання за заздалегідь розробленою програмою окремих ознак певного явища та його властивостей. Розрізняють кілька видів С. с: 1. За обліком фактів у часі воно може бути: а) поточне (безперервне), коли факти реєструються постійно, в міру їх вияву (наприклад, реєстрація заяв про злочини у чергових частинах ОВС); б) пе­рервне, при якому реєстрація фактів не пов'язана з часом їх виникнення, а відображає їх стан на певний момент (наприклад, стан злочинності за квар­тал), 2. За повнотою обсягу одиниць сукупності виділяють: а) суцільний, тоб­то повний облік усіх одиниць сукупності; б) частковий, при якому реєстрації підлягає тільки частина одиниць сукупності.

 

 

43. Вивчення документів як метод кримінологічного дослідження (документальний метод).

 

Вивчення кримінальних справ, інших документів - один із методів кримінологічного дослідження, при якому вивчаються кримінальні справи. Воно здійснюється за питаннями, які складаються з чотирьох розділів. Перша частина містить питання про злочин: характер злочину, обставини скоєння, кваліфікація; друга - питання про особу злочинця, її соціально-демографічні, соціально-ролеві, морально-психологічні особливості, стан здоров'я; третя -питання про мету та мотиви злочинних дій, джерела, умови та процеси їх формування, у тому числі про минулу поведінку злочинця, використовувані раніше щодо нього засоби впливу; четверта частина передбачає отримання інформації про реалізацію виховного впливу судочинства, повноту з'ясування причин та умов скоєння злочину, міру покарання та профілактичну роботу.

Застосування в кримінології психологічних методів.

 

Два методи – тестування та соціометрія.

Тестування (від англ. test – досвід, проба) – метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані питання й завдання (тести), що мають певну шкалу значень. Застосовується для стандартизованого виміру індивідуальних розходжень. Процес тестування може бути розділений на три етапи: 1) вибір тесту, що визначається метою тестування, завданнями дослідження в цілому, а також ступенем вірогідності й надійності тесту; 2) його проведення, що обумовлено інструкцією до тесту; 3) інтерпретація результатів, що пов'язане із системою теоретичних допущень щодо предмета тестування й теоретичних установок. Тестування завжди повинен проводити кваліфікований психолог.

Тестування дає можливість кількісно оцінити важко піддаються виміру психологічні якості, а також виявити ті якості особистості, які складно або неможливо визначити в ході клінічних бесід або вивчення письмових матеріалів. У кримінологічних роботах тестування найчастіше застосовується для вивчення особистості злочинця, мотивації злочинного поводження, емоційних, вольових, інтелектуальних і інших особливостей злочинців і потерпілих, їхніх установок і орієнтації, характеру й утримування відносини з іншими людьми, відносин до самого себе й т.д.

Соціометрія – від латинського socius (товариш, співучасник), латинського societas (суспільство) і грецького metrum (вимір). Це вимір емоційно-психологічних зв'язків між людьми; система організаційно-технічних коштів і процедур для кількісного і якісного аналізів. Соціально-емоційні зв'язки конкретного індивіда з тією групою осіб, у якій він живе й працює.

За допомогою цього методу можна простежити кримінологічні особливості взаємин у групі, дати їм оцінку, виявити характер психологічних взаємовідносин, наявність конфліктних ситуацій, угруповань, лідерства й т.п.

Соціометричні дослідження пропонує використання переважно методів письмового й усного опитувань (анкетування, інтерв'ю). Отримані дані обробляються й підсумуються в соціоматрицях (схемах).