Основні напрями попередження професійної та організованої злочинності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні напрями попередження професійної та організованої злочинності



За ступенем небезпеки для суспільства організовану злочинність криміналісти висувають на друге місце після війн.
На Дев’ятому Конгресі ООН з питань попередження злочинності й поводження з правопорушниками зазначалось: організована злочинність створює пряму загрозу національній і міжнародній безпеці та стабільності й є фронтальною атакою на політичну і законодавчу гілки влади, а також створює загрозу державності. Вона порушує нормальне функціонування соціальних та економічних інститутів і компрометує їх. Це призводить до того, що люди втрачають довіру до демократичних процесів. Організована злочинність ставить у положення жертви населення цілих країн і експлуатує людську вразливість, отримуючи при цьому прибуток. Вона охоплює, обплутує і навіть закабаляє цілі прошарки суспільства.
Ось чому боротьба з організованою злочинністю (а від неї невідривна і боротьба з професійною злочинністю) нині є однією з найважливіших проблем як міжнародного суспільства загалом, так і окремих країн. В основі цієї боротьби мають перебувати загальносоціальні й економічні заходи.
В Україні боротьба з організованою злочинністю, її обмеження і витіснення з центру соціального життя — одне з найважливіших завдань правоохоронних органів, насамперед МВС України і СБУ. До їх складу входять укомплектовані кваліфікованими кадрами структури з боротьби з організованою злочинністю. Мета їх діяльності полягає у встановленні контролю над організованою злочинністю, її локалізація і нейтралізація, усунення причин і умов існування організованої злочинності.
Для координації цієї діяльності при Президентові України діє Координаційний комітет з боротьби з корупцією і організованою злочинністю.
Межі компетенції правоохоронних органів з боротьби з організованою злочинністю окреслені законами України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про міліцію”, “Про Службу Безпеки України”, “Про оперативно-розшукову діяльність" та ін.
Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є створення правової бази, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективності цієї боротьби, організація міжнародного співробітництва у цій сфері. Наведемо основні з умов:
- виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність і сприяють її розвитку;
- запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;
- запобігання виникненню організованих злочинних угруповань;
- виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушень, які вчиняють учасники організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;
- забезпечення відшкодування шкоди фізичним і юридичним особам, державі;
- запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями і посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;
- протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах громадських об’єднань і засобів масової інформації;
- запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.
Для боротьби з організованою злочинністю органи внутрішніх справ і СБУ використовують спеціальні технічні засоби, штатних і позаштатних співробітників, яких вводять під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання, залучають до співробітництва учасників організованих злочинних угруповань, які за сприяння боротьбі з організованою злочинністю можуть бути частково або повністю звільнені від кримінальної відповідальності й покарання (ст. 43 КК).
Боротися з корупцією покликані спеціальні підрозділи МВС України, СБУ, а також органи прокуратури України (ст. 4 Закону України “Про боротьбу з корупцією”).
У розд. 2 Закону України “Про боротьбу з корупцією” — “Попередження корупції” встановлені спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, що спрямовані на попередження корупції. Ці особи не мають права сприяти фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, займатись цією діяльністю, входити до складу правління суб’єктів підприємницької діяльності тощо. Доходи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, декларуються на основі ст. 13 Закону України “Про державну службу”.Для боротьби з корупцією в МВС України створені спеціалізовані мобільні підрозділи, що фіксують факти хабарництва серед чиновників, проводять широкомасштабну операцію “Корупціонер”, у тому числі серед працівників правоохоронних органів (операція “Чисті руки”), ліквідують прояви корумпованих відносин у ланках “слідчий — адвокат — прокурор — суддя”.
До найважливіших проблем, що потребують законодавчого рішення, належить боротьба з “відмиванням” “брудного” капіталу, накопиченого верхівкою організованої злочинності і корумпованими чиновниками. Відповідні органи повинні запобігати вливанню цього капіталу в легальну економіку, адже саме він дає змогу організованій злочинності досягти економічних, а згодом і політичних висот у державі.
Рада Європи 8 листопада 1990 р. прийняла Конвенцію “Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності”, до якої приєдналась і Україна. У новому Кримінальному кодексі України міститься ст. 209 “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом”. Проте для дієвості зазначеної статті потрібна фінансово і кадрово забезпечена програма юридичних, організаційних і технічних заходів.
Верховна Рада України 28 листопада 2002 р. (із змінами від 24 грудня 2002 р.) прийняла Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) надходжень, одержаних злочинним шляхом”. Прийняття цього Закону від України чекала світова спільнота і тепер їй вже не повинні закидати, що вона не хоче розвиватися демократичним шляхом і боротися із “брудними грошима”.
23 грудня 1993 р. були прийняті закони України “Про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному судочинстві” і “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”. У Кримінально-процесуальний кодекс України 13 січня 2000 p. було внесено відповідні доповнення і зміни, згідно з якими в разі потреби досудове слідство і судовий розгляд справ можуть вестись так, щоб не розголошувались дані про особи потерпілих і свідків обвинувачення і в такий спосіб вони будуть захищені від злочинного світу. У МВС України створено так звану судову міліцію, яка повинна здійснювати в разі потреби фізичний захист суддів, працівників правоохоронних органів і учасників кримінального судочинства. Проте через відсутність потрібних асигнувань судова міліція не має змоги надійно здійснювати захисні функції (для цього потрібні великий штат судової міліції, фонди для проведення пластичних операцій, придбання житла в інших місцях або навіть країнах особам, які повинні уникнути розправи організованої злочинності).
Доречно зазначити, що такі самі проблеми мають навіть розвинені країни. А тому й у подальшому можливі випадки зникнення свідків, відмови свідків від попередніх показань, несподівано м’яких вироків небезпечним злочинцям тощо.
Зауважимо також, що серед населення спостерігається низький ступінь кримінальної чутливості щодо багатьох діянь професійної та організованої злочинності. Поширеність рекету, створення фінансових “пірамід”, криваві “розборки” кланів більшість громадян сприймають як явища, що їх не стосуються. Тому потрібна цілеспрямована пропаганда безпосередньої небезпеки професійної та організованої злочинності, а також недопущення охоплення широких верств населення, особливо молоді, мораллю кримінальної субкультури.
Важливими чинниками в боротьбі з організованою злочинністю є формулювання в новому Кримінальному кодексі України понять організованої злочинної групи і злочинної організації (ст. 28 КК України), встановлення окремої відповідальності за створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за керування такою організацією чи за участь у ній або у злочинах, які вчиняє ця організація, а також за організацію, керування чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп з метою розробки планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп (ч. 1 ст. 255 КК України).
Фактично зазначена норма є базовою в боротьбі з верхівкою організованої злочинності, яка безпосередньо конкретних “традиційних” злочинів (вбивство, вимагання тощо) не вчиняє. Раніше кримінальне законодавство не надавало реальної змоги закону “дотягнутися” до цієї верхівки. Нині такі можливості з’явилися. Мало того, у кримінальному законодавстві передбачається відповідальність організатора організованої групи чи злочинної організації за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом (ч. 1 ст. 30 КК України).
Дуже важливою щодо профілактики є заохочувальна норма, згідно з якою від кримінальної відповідальності звільняється особа (крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України), яка добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю (ч. 2 ст. 255 КК України).
Зазначені положення відповідають нормам кримінального законодавства США, Італії та інших розвинених країн з високим рівнем організованої злочинності.Питанням протидії організованій злочинності і корупції присвячений окремий IV розділ Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки.
Згідно з цією Програмою СБУ, МВС та інші органи здійснюють заходи, спрямовані на викриття корупційних діянь насамперед вищих ланок державної влади, готують пропозиції щодо посилення відповідальності за неналежне виконання державними службовцями своїх обов’язків і недотримання вимог законодавства щодо запобігання проявам корупції.
З метою недопущення легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, здійснюються перевірки фінансово-господарської діяльності й дотримання вимог податкового законодавства суб’єктами підприємницької діяльності, що створені особами, які належать до організованих злочинних формувань або перебувають під впливом таких формувань.
Так само систематично здійснюються оперативно-розшукові профілактичні заходи на ринках, аеропортах, залізничних та автобусних станціях (вокзалах) з метою захисту суб’єктів малого і середнього бізнесу від вимагань, запобігання та викриття фактів корупції і хабарництва.Скоординовані спільні дії з викриття організованих злочинних угруповань з метою припинення їх діяльності, яка має транснаціональний характер, проводяться СБУ, МВС, ДПА, Держмитслужбою, Держкомкордоном і Генеральною Прокуратурою України разом з правоохоронними органами іноземних держав.
Нині цілеспрямована боротьба з організованою злочинністю вже дає певні позитивні результати. У 2001 р. МВС України виявило 770 організованих злочинних груп. Загалом ці групи вчинили 6703 злочини, у тому числі 84 бандитських нападів, 104 умисних вбивств (у тому числі 4 на замовлення), 576 розбоїв, 214 вимагань. Привласнення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем — 341, в тому числі у великих розмірах — 51, 1835 крадіжок чужого майна, 61 хабарницьких проявів, 304 злочини у фінансово-кредитній системі, 95 у сфері зовнішньоекономічної діяльності, 45 у сфері приватизації. Виявлено 3286 осіб, що скоїли злочини у складі організованих злочинних груп, у них вилучено 149 автомобілі, 257 одиниць вогнепальної зброї, 124 кг наркотичних засобів.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.58.199 (0.013 с.)