Тактика пред'явлення для упізнання

♦ Поняття, мета, об'єкти пред'явлення для упізнання

♦ Підготовка до пред'явлення для упізнання

♦ Тактичні прийоми проведення пред'явлення для упізнання

♦ Фіксація результатів пред'явлення для упізнання

 

 

§1. Поняття, мета, об'єкти пред'явлення для упізнання

Пред'явлення для упізнання - це слідча дія, яка полягає в пред'явленні, демонструванні свідку, потерпілому, підозрювано­му або обвинуваченому особи чи предмета з метою встановлен­ня тотожності або групової належності.

Пред'явлення для упізнання є методом (засобом) ідентифі­кації об'єктів за пам'яттю, тобто ідеальним відображенням, сліда­ми пам'яті. Об'єктами упізнання є: люди, матеріальні предмети, трупи, тварини.

В залежності від об'єкта пред'явлення для упізнання розрі­зняють його види:

♦ пред'явлення для упізнання об'єкта в натурі - людини, тварини, предмета;

♦ пред'явлення для упізнання трупів;

♦ пред'явлення для упізнання властивостей та ознак пред­метів;

♦ пред'явлення для упізнання фотографічних зображень об'єктів, кіно- та відеозображень.

Пред'явлення для упізнання провадиться у випадках, коли допитуваний стверджує, що може узнати особу чи предмет, які спостерігав і запам'ятав їх розпізнавальні ознаки.

Науковою основою упізнання слугує філософське вчення стосовно індивідуальності об'єктів матеріального світу та прин­ципової можливості пізнати їх.

Психологічну основу складають: адекватність відображення органами чуття людини об'єктивної реальності; можливість запам'ятовування та збереження в пам'яті сприйнятого (ознак та властивостей предметів); можливість адекватного відтворен­ня сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам'яті).

Пред'явлення для упізнання - це процесуальна діяльність, яка породжує докази. В основі цієї діяльності лежить психоло­гічний процес упізнавання, суть якого полягає в порівнянні уявного образу, що зберігається у пам'яті особи з об'єктом, людиною, які с і юстері гаються тепер, - в умовах, що їх надав 294 слідчий. В ході порівняння особа робить висновок: чи є об'єкт, ідо спостерігається, тим самим (тотожним), який вона спостер­ігала раніше в зв'язку з подією, що розслідується.

Упізнання не може проводитися, якщо особа після поперед­нього спостереження об'єкта одержала про нього додаткові відо­мості. Така ситуація може створитися, якщо особу, яку шука­ють, затримали в присутності того, хто його раніше бачив.

Пред'явлення для упізнання відрізняється від інших слідчих дій. Його не можна підмінити допитом, очною ставкою тощо. Особливо важливо відрізняти пред'явлення для упізнання від звичайного впірнання, яке знаходить своє відображення в слідчих діях (обшук, допит тощо), а також в деяких розшуко- вих заходах. Наприклад, коли під час допиту пред'являють фотографію групи осіб з пропозицією допитуваному назвати відомих йому там осіб; потерпілий зустрів і задержав злочин­ця на вулиці; упізнав розшукуваного за портретами в газетах, оголошених на стендах в міліції тощо. Факт такого узнавання відображається в протоколах відповідних слідчих дій чи рапор­тах співробітників міліції, що здійснюють затримання.

§2. Підготовка до пред'явлення для упізнання

Існують загальні положення підготовки пред'явлення для упізнання, зокрема:

♦ визначення мети упізнання;

♦ планування упізнання;

♦ вибір місця та часу упізнання;

♦ запрошення учасників упізнання (поняті, особа, яку впізнають, той, що впізнає; особи та предмети, серед яких буде проводитись пізнання, помічник слідчого, спеціаліст, оперативні працівники);

♦ підготовка технічних засобів (зв'язок, транспорт, фіксація);

♦ попередній допит того, хто впізнає;

♦ виявлення його особистих властивостей;

♦ створення умов для проведення впізнання з дотриман­ням закону.

Одним із поширених видів упізнання є пред'явлення жи­вих людей та предметів. Підготовка до такого упізнання вклю­чає, крім дотримання загальних умов, наступні окремі: підбір осіб (не менше трьох), серед яких повинна бути особа, яку впізнають; ці особи повинні бути однієї статі; схожі за віком; національно-етнічними ознаками; мати однакову статуру; бути одягненими у схожій одяг; мати схожу зачіску.

Підготовка до пред'явлення для упізнання живої людини включає, як правило, попередній допит особи, яка буде впізна­вати, повідомлення їй мети наступної слідчої дії.

Попередній допит особи, що буде впізнавати, проводиться для того, щоб вияснити, при яких обставинах допитуваний спостерігав дану особу, які прикмети й особливості обличчя запам'ятав і чи може її впізнати. Цей допит є складовою части­ною пред'явлення для упізнання. Основну увагу в ході допиту доцільно приділити одержанню даних, які дозволяють оживи­ти в пам'яті допитуваного образ об'єкта, який спостерігався, зберегти його для наступного впізнання.

В ході допиту необхідно надавати значення установленню фізіологічних даних особи, що впізнає, для встановлення його здібностей щодо впізнання. У разі виявлення обставин, що свідчать про можливості його психологічної неповноцінності необхідно проконсультуватися з відповідним спеціалістом з цього приводу і після цього вирішувати питання про мож­ливість проведення впізнання.

Під час впізнання домашніх тварин на допиті виясняються: вид, порода, стать, приблизний вік, зріст, масть, вгодованість, кличка, особливі прикмети тощо. Якщо допитуваний може на­малювати об'єкт, ознаки якого він запам'ятав, чи створити ма­теріальну модель, йому повинна бути надана така можливість.

Щодо підготовки до упізнання предметів і речей, то їх підби­рають таким чином, щоб вони були однакового найменування, виду, марки, моделі, кольору та стану. Річ може бути така сама, але зношена, тому пред'являти її серед нових не можна.

Виникає особлива ситуація в ході пред'явлення для упіз­нання унікальних предметів, наприклад, творів мистецтва, ан­тикварних речей, дорогоцінностей, які існують в одному при­мірнику. Практично в таких випадках неможливо забезпечува­ти підбір схожих об'єктів. Тому краще процесуального упізнан­ня не проводити, а використати практичний прийом - впізнання об'єкта під час допиту. В такому випадку пред'яв­ляється сам об'єкт або його фотографічне зображення.

Вибір часу і місця пред'явлення для упізнання визначаєть­ся слідчою ситуацією, іцо склалася. ІЦо стосується строку про­ведення упізнання, то, за загальним правилом, чим меньше він відалений від події, тим краще. Однак якщо особа, що впізнає, схвильована подією, що відбулася, їй перш за все треба дати можливість заспокоїтися.

Коле» осіб, запрошених для участі в пред'явленні для упіз­нання, повинно бути ретельно продумано. Поняті не повинні мати відношення до справи, небути знайомими з тим, кого впізнають, оскільки це може викликати сумніви в об'єктивності впізнання. Спеціаліст (психолог, педагог тощо) повинен воло­діти необхідними знаннями. Особи, що підлягають пред'явлен­ню для упізнання спільно з особою, що перевіряється, повинні бути подібними один до одного.

Піготовка завершується створенням на місці пред'явлення для упізнання оптимальних умов сприйняття об'єкта. Обстанов­ка повинна бути такою, щоб той, хто впізнає, зміг уважно огля­нути всі пред'явлені йому об'єкти. Як правило, об'єкти пред'яв­ляються в місці провадження слідства чи в іншому служебному кабінеті з належним освітленням на момент впізнання.

§3. Тактичні прийоми проведення пред'явлення для упізнання

Тактичні прийоми пред'явлення для упізнання живих лю­дей (ст. 174 КПК України) та предметів (ст. 175 КПК України) достатньо повно визначені в законі. Однак існують тактичні особливості, які розроблені криміналістикою, зокрема:

♦ запросити всіх учасників (крім впізнаючого), пояснити їм мету та суть впізнання, ознайомити з нормами КПК України;

♦ запропонувати особі, що впізнається, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, разом з якими вона буде пред'яв­лена. Щодо предмету впізнання, то його розміщення здійснюють поняті;

♦ розміщені предмети впізнання нумерують бірками (крім осіб), фіксується загальна картина людей і предметів;

♦ пізніше запрошують впізнаючого, якого попереджають про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчен­ня, після чого пропонують оглянути об'єкти та дати відповідь на запитання: «Чи впізнаєте Ви серед пред'яв­лених той предмет (особу), який спостерігали раніше в зв'язку з подією злочину?». Впізнаючий може брати пред'явлені предмети в руки, оглядати, а особам запропо­нувати встати, повернутися тощо;

♦ після впізнання об'єкта останній фотографується.

Тактика упізнання ділянок місцевості, окремих будівель в

криміналістичній літературі не висвітлена, хоча ці предмети називають в числі предметів впізнання. Будівлі та ділянки місцевості пред'являються в одному примірнику, оскільки не­можливо підібрати схожі об'єкти. Міркування, що сусідні будівлі та ділянки місцевості можуть бути об'єктами, серед яких пред'являється об'єкт пізнання, спірні, а тактика проведення суперечить процесуальним вимогам ст. 174 КПК України. У цих випадках впізнання не відбувається, а проводиться звичайна перевірка події на місці.

На думку М.В. Салтевського, коли впізнаючий - свідок проголошує, що може впізнати якусь будівлю чи показати місце, то необхідно проводити перевірку свідчень на місці та відповідно її оформити.

Тактика пред'явлення трупа проводиться в морзі чи на місці події. Труп пред'являється один. Якщо на ньому є ушкоджен­ня, то проводиться його «туалет», йому надається вигляд, який особа мала за життя. Спочатку труп пред'являється особам, які заявили, що людина пропала безвісті, а пізніше іншим особам, яких попередньо треба допитати. Під час упізнавання відкри­тим, як правило, залишається лише обличчя трупа, інші части- ни закриваються простирадлом. Впізнаючий в ході viii.mi.ниш може оглянути інші частини тіла, на яких можуть знаходите і. індивідуальні ознаки.

Тварини пред'являються серед інших одного роду, виду, віку, масті. Місцем упізнання може бути тваринницька ферма, поле, вигін, де знаходиться стадо тварин. Упізнаючий оглядає всіх тварин та проводить упізнання тієї, яку він запам'ятав під час виникнення події злочину.

Пред'явлення' предметів для упізнання в деяких випадках неможливе, а іноді і недоцільне. Тому проводиться упізнання за фотознімками. Фотозображепня пред'являються серед не менше трьох інших зображень схожих об'єктів, виконаних в схожому ракурсі, приблизно однаковому масштабі, в одному кольорі. Знімки для упізнання нумеруються, подальший поря­док пред'явлення для упізнання такий самий, як і при пред'яв­ленні предметів.

Пред'являти для упізнання можна не лише об'єкти, а й їх ознаки та властивості, головним чином функціональні. В зв'яз­ку з цим існує упізнання за ходою, руховими навичками, мов­ленням. Упізнання можна проводити, пред'являючи власти­вості в натурі або у вигляді відео- кінозображень, звукозапису. Крім дотримання загальних тактичних положень необхідно врахувати таке:

♦ властивість-навик пред'являється серед подібних, наприк­лад, для упізнання за ходою підбирають осіб, які б могли демонструвати аналогічні властивості,

♦ особі, навички якої упізнаються, треба послідовно про­демонструвати одну й ту саму навичку, властивість для всіх осіб;

♦ створити належні умови сприйняття, можливість повто­рити прийом.

У разі проведення упізнання за кіно- відеозображенням не потребує спеціальної підготовки. Пред'явити відеозапис треба серед інших, а для цього треба записати властивості, схожі за статурою, віком та іншими ознаками осіб, серед яких буде про­водитись упізнання. Складність підготовки очевидна, тому в практиці відеозапис використовують для пред'явлення іншим особам, зафіксувавши один раз натуральне пред'явлення.

У ході пред'явлення для упізнання фонограм звукозапису проводяться аналогічні підготовчі дії - виготовляються фоног­рами запису мови осіб, серед яких буде пред'являтися фоног­рама запису мови особи, що впізнається. Решта вимог аналогі­чна попереднім.

§4. Фіксація результатів пред'явлення для упізнання

Засоби фіксації результатів пред'явлення для упізнання повинні відповідати виду упізнання та властивостям об'єктів, за якими проходить упізнання.

Основними прийомами фіксації є: протоколювання; фото­графування; відеозапис, кінозйомка та звукозапис; складання планів, схем та креслень.

Протокол пред'явлення для упізнання є основним спосо­бом фіксації ходу і результатів згаданої слідчої дії. Протокол оформляється відповідно до вимог КПК України. Як проце­суальний документ він повинен містити повну і точну інфор­мацію про хід і результати упізнання: назву слідчої дії, дату, місце складання, посилання на норму процесуального зако­ну, що регулює цю дію, роз'яснення учасникам дії їх прав і обов'язків, описування ознак об'єктів, серед яких пред'яв­ляється той об'єкт, що упізнається.

У протоколі відмічається, що свідок чи потерпілий поперед­жений про кримінальну відповідальність за відмову чи ухилен­ня від давання показань та за давання свідомо неправдивих показань. Вказується виконання вимог щодо підбору схожих об'єктів, серед яких пред'являються предмет чи особа, що впізнаються. В ході пред'явлення для упізнання осіб в прото­колі відмічається прізвище, імя, по батькові кожної особи в групі впізнаючих, їх зріст, вік, колір волосся, риси обличчя, колір і вид одягу та інші ознаки, фіксується, що особі, яка впізнає, роз'яс­нено право зайняти будь-яке місце серед впізнаючих.

Після виконання підготовчих дій та роз'яснення учасни­кам упізнання їх прав і обов'язків упізнаючому пропонуєть­ся оглянути тих, хто упізнається, і вказати, кого із пред'яв­лених осіб він впізнає і за якими ознаками. Якщо особа впізнала, то в протоколі дослівно записуються показання того, хто впізнав. Зауваження, що стосуються процесу упіз­нання, які надійшли від учасників даної слідчої дії, заносять­ся в протокол. Якщо впізнаючий не впізнав особу чи пред­мет, то це також фіксується в протоколі. Протокол підписується всіма учасниками слідчої дії, в тому числі й особами, серед яких пред'являлась особа, що упізнавалась.

Фотозйомка і відеозапис дають можливість більш повно зафіксувати процес пред'явлення для упізнання. Слідчий разом з спеціалістом (криміналістом, кінооператором) попередньо складає план-схему зйомки, визначає розташування учасників пред'явлення для упізнання, вибирає найбільш сприятливі точ­ки і способи зйомки. Рекомендується спочатку загальним пла­ном фіксувати обстановку та умови, в яких об'єкт буде пред'яв­лений для упізнання. Необхідно закарбувати момент, коли той, хто впізнає, за пропозіцією слідчого займає місце серед інших осіб, що пред'являються, фіксується вся група пред'явлених для упізнання осіб, появу впізнаючого. Як правило, впізнаючий займає місце проти тих осіб, що пред'являються для упізнання. Тому точка зйомки вибирається так, щоб в кадрі зафіксувати того, кого впізнають і тих, хто впізнає в момент упізнавання. У разі впізнання необхідно зафіксувати крупним планом фас і профіль упізнаного.

Якщо упізнання проводиться за функціональними ознака­ми (хода, жестикуляція), то для проведення слідчої дії необхід­но вибрати достатньо просторе місце, щоб можна було розта­шувати всіх членів групи для демонстрування вказаних ознак. Рекомендується фіксувати того, кого упізнають, та осіб, що бе­руть участь в упізнаванні, із момент тих чи інших дій, тощо.

Якщо в ході пред'явлення для упізнання використовувалась фото-, кінозйомка, звуко-, відеозапис, то в заключній частині протоколу про це робиться відмітка, а також зазначаються тип, марка, модель фотокамери, кінокамери, відеомагнітофона, харак­теристики фотоплівки і магнітної стрічки, а також умови зйом­ки і відеозапису.

Контрольні запитання

1. У чому полягає зміст і мета пред'явлення для упізнання?

2. Що відноситься до об'єктів пред'явлення для упізнання?

3. У чому полягає підготовка до пред'явлення для упізнання?

4. Які є види тактичних прийомів проведення пред'явлен­ня для упізнання?

5. Які засоби застосовуються для фіксації результатів пред'явлення для упізнання?

Теми рефератів і курсових робіт

1. Пред'явлення для упізнання як галузь криміналістичної тактики та його роль в розкритті і розслідуванні злочинів.

2. Тактичні прийоми підготовки і проведення пред'явлення для упізнання, їх криміналістична характеристика.

3. Прийоми та технічні засоби, що застосовуються для фіксації результатів пред'явлення для упізнання.

Література

1. Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и Н А. Селиванова.- М„ 1984,- С. 341-348.

2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. - М„ 1997. - С. 468-480.

3. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально-довідковий посібник. - К, 1996. - С. 112-115.

Тема 22.