ТОП 10:

Відтворення обстановки та обставин події



♦ Поняття, завдання та види слідчого експерименту

♦ Підготовка до слідчого експерименту і тактичні прийоми його проведення

♦ Тактика перевірки показань на місці

♦ Фіксація ходу та результатів відтворення обстановки і обставин події


§1. Поняття, завдання та види слідчого експерименту

З метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого чи даних, одержаних у ході провадження огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку та обставини, в яких ті чи інші події могли відбутися в дійсності (ст. 194 КПК України).

Отже відтворення обстановки і обставин події передбачає дві самостійні слідчі дії: перевірку на місці показань свідка, по­терпілого, підозрюваного або обвинуваченого з метою їх уточ­нення і доповнення у присутності понятих; експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і при­пущень стосовно можл и пості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути в дане приміщення названим у свідченнях способом або певною осо­бою, подолати вказану відстань тощо.

Слідчий експеримент необхідно відрізняти від експеримен­ту як загальнонаукового методу дослідження, який використо­вується як пізнавальний прийом у різних слідчих діях.

Експеримент - це цілеспрямована діяльність, основу якої складає дослідне відтворення у спеціально створених умовах явища, події, речі, що пізнаються. Експеримент широко вико­ристовується в різних галузях знань.

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка вико­нується з метою перевірки та одержання доказів шляхом цілес­прямованого виливу на окремі об'єкти, що перевіряються, або їх копії під час проведення спеціальних дослідів.

Отже, слідчий експеримент є пізнавальною дією, суть якої полягає у проведенні досліджень, пов'язаних з перевіркою або встановленням будь-якого факту чи явища.

Наукову основу слідчого експерименту складає загальний експериментальний метод дослідження та загальні положення

його перевірки. В науці та на практиці з метою пізнання будь- якого явища, події їх відтворюють в натуральну величину або моделюють, створюють матеріальну чи абстрактну модель. Таку модель із додержанням певних відтворених умов спостерігають, як вона змінюється. Отже, перевіряють факти, дії, властивості реальних об'єктів, встановлюють нові факти, ознаки та власти­вості реальних речей.

Успішне застосування експериментального методу обумов­лене дотриманням таких тактичних положень:

♦ в експериментах необхідно використовувати реальний об'єкт або його модель;

♦ об'єкту дослідження необхідно відтворити такі зовнішні умо­ви, які існували на момент факту, події, що перевіряються;

♦ змінювати зовнішні умови дозволяється залежно від мети дослідження;

♦ дослідницькі дії необхідно повторювати декілька разів.

Слідчий експеримент передбачає вирішення таких завдань:

♦ перевірити слідчі версії та реальне існування конкретних фактів, явищ;

♦ одержати можливість сприймати будь-які явища в пев­них умовах;

♦ встановити механізм або окремі елементи події злочину.

Виходячи з перерахованих завдань, слідчий експеримент

поділяють на три види:

1) слідчий експеримент, що надає можливість установити факт чуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спря­мований на перевірку стану органів чуття людини (підоз­рюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка). Наприк­лад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;

2) слідчий експеримент, що надає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникнути через отвір; чи вміє користуватися знаряддями, інструментами для виконання роботи, припустимо, відімкнути замок відмич­кою, зламати двері домкратом. Інколи такий експеримент називають перевіркою професійних навиків, у тому числі

20"» 305

іШ* і*.

ЧІ . о: .ІІМ І t ft HflT 4|У| j|i

злочинних (наприклад, чи зможе особа виготовити підроблену монету);

3) слідчий експеримент, що дозволяє встановити можливість існування певного факту або механізму його виникнен­ня, наприклад, мимовільний постріл зі зброї без натиску на спусковий гачок (М.В. Салтевський).

Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх ви­падках. Неприпустимо проведення слідчих експериментів, які:

♦ загрожують життю чи здоров'ю учасників експерименту або інших осіб;

♦ загрожують майну або можуть призвести до значних ма­теріальних збитків;

♦ принижують гідність людини.

Отже, слідчий експеримент як слідча дія повинен проводи­тися із дотриманням кримінально-процесуального законодав­ства (ст. 194 КПК України).

Учасниками слідчого експерименту (відтворення обстановки і обставин події) є: слідчий; працівники органів дізнання; проку­рор; обвинувачений; підозрюваний; свідок; потерпілий; спеціаліст; громадські помічники; виконавці дослідницьких дій (Схема 17).

Під час проведення слідчого експерименту стосовно пере­вірки органів чуттів участь особи, здібності якої перевіряються, а також для проведення експерименту з метою визначення володіння певними професійними навиками, обов'язкова.

Роль спеціаліста в слідчому експерименті обмежується кон­сультативною допомогою в ході підготовки, безпосереднього проведення й фіксації результатів цієї слідчої дії.

§2. Підготовка до слідчого експерименту і тактичні прийоми його проведення

Проведення слідчого експерименту вимагає ретельної підго­товки. Перш ніж прийняти рішення про виконання слідчого експерименту, необхідно вияснити:

♦ яка конкретно подія чи факт потребують перевірки і яке їх значення в розслідуванні;



 

Схема 17. У час,ниш слідчого експерименту

♦ чи можливо встановити що подію шляхом проведення слідчо­го експерименту, чи для цього необхідно провести іншу про­цесуальну дію (наприклад, призначити експертизу);

♦ які заходи необхідно виконати з приводу експеримента і які практичні можливості їх здійснення;

♦ чи можливо створити під час провадження слідчого екс­перименту умови, що забезпечують його допустимість і достовірність результатів.

Для вирішення перерахованих питань важливо мати конк­ретні відомості про умови, в яких відбувалась справжня подія. Для одержання додаткових даних можуть бути проведені до­даткові допити та інші слідчі дії.

Прийнявши рішення щодо проведення слідчого експери­менту, слідчий розробляє план його здійснення. В плані по­винні бути передбачені такі заходи:

1) зміст і мета експеримента в цілому, а також його етапів, окремих дослідів, їх кількість і послідовність;

2) місце і час його провадження;

3) заходи щодо реконструкції обстановки;

4) інші заходи створення умов, які забезпечують допус­тимість експеримента і достовірність його результатів;

5) предмети, необхідні для експерименту;

6) способи фіксації і необхідні для цього науково-технічні засоби;

7) особовий склад учасників.

Вияснити мету експерименту - це означає чітко визначи­ти обставину, що підлягає перевірці шляхом експерименту.

Реконструкція обстановки полягає в тому, що предмети розташовуються так, як вони були розміщені в момент, коли відбувалася подія, що перевіряється. При цьому варто врахову­вати, що справжні речові докази в ході провадження слідчого експерименту можуть бути пошкоджені чи знищені. Тому вони повинні замінюватися схожими. Можна використати також макети та інші замінники. Така заміна допустима, якщо відмінність в ознаках справжніх предметів та їх замінників не вплине на результати експерименту.

Перевіряється готовність науково-технічних засобів. Слідчий упевнюється у явці всіх учасників експерименту, роз­'яснює їм права й обов'язки, попереджує про нерозголошення змісту і результатів слідчої дії, в необхідних межах інформує учасників експерименту про зміст наступної слідчої дії і по­відомляє кожному учаснику, в чому полягає його роль, де він повинен знаходитись під час проведення експерименту, які дії повинен виконувати, в якій послідовності тощо.

Перед початком проведення дослідів слідчий зобов'язаний упевнитись, що вжиті всі заходи з питань безпеки.

В ході проведення слідчого експерименту важливо додер­жуватися наступних тактичних положень (принципів):

1) досліди необхідно проводити за таких самих чи макси­мально наближених умов, обстановки, місця та часу, що й подія. Час і місце враховують у ході підготовки лише у випадку, якщо вони впливають на чуттєве сприйняття та реальність виконання досліду;

2) у дослідницьких діях використовувати ті або такі самі об'єкти, тобто однакової форми та розмірів. Інші фізичні ознаки надають об'єктові лише залежно від мети експе­рименту. Не можна використовувати в дослідах оригіна­ли вогнепальної, холодної зброї, вибухонебезпечні пред­мети, отруйні речовини. В таких випадках користуються моделями (пістолета, ножа з гуми, пінопласту, а замість трупа - манекеном);

3) дослідницькі дії необхідно повторювати неодноразово, змінюючи умови експерименту. Зокрема, під час встанов­лення можливості проникнення людини через отвір не­обхідно залучати до участі в експерименті осіб різного віку й комплекції. Якщо перевіряютея слухові можливості особи, то необхідно звуки відтворювати не меньше трьох разів - тихим, середнім та сильним тоном. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з'ясувати певний факт;

4) після проведення слідчого експерименту його учасників необхідно розташувати саме так, як вони про це повідо­мили, а понятих поставити на місце проведення дослідів та на точки спостереження.

У разі необхідності експеримент проводиться в декілька етапів. Це полегшує сприймання його змісту учасниками і за­безпечує більш правильну оцінку його результатів. Кількість дослідів планується завчасно, але в ході слідчого експерименту план може бути відкоректований.

§3. Тактика перевірки показань на місці

Перевірка показань на місці - це слідча дія, що полягає в показі слідчому раніше допитаною особою місця, де відбувались будь-які події, її особливостей і розташованих на ній об'єктів, пов'язаних з подією злочину, що розслідується, з демонструван­ням своїх дій чи дій інших осіб на місці, що перевіряється.

Перевірка показань на місці за деякими ознаками подібна на огляд місця події, що виконується за участю слідчого, понятих, підозрюваного, обвинуваченого та інших учасників, а також на допит на місці події за участю особи, показання якої перевіря­ються. Однак ці дії не можуть замінити перевірку показань на місці як одного із процесуальних засобів доказування.

Тактична сторона перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий в присутності понятих, а в необхідних випад­ках з участю спеціаліста прибуває з особою, що допитується, на зазначене місце та пропонує їй показати обстановку, обстави­ни та предмети. При цьому особа, чиї свідчення перевіряються чи уточнюються, вказує шлях слідування до цього місця, а та­кож шлях, обстановку та предмети, стосовно яких вона раніше давала свідчення, а також відповідає на запитання слідчого, пов'язані з перевіркою та уточненням показань.


Пізнавальна роль перевірки показань на місці полягає в тому, що в результаті виконання цієї слідчої дії слідчий одер­жує нову інформацію, яка засвідчує достовірність правдивих чи неправдивих показань, що перевіряються. Така інформація з'яв­ляється в результаті співсгавлення пояснень допитуваної осо­би з реальною обстановкою на місці. При цьому її доказове значення оцінюється, як правило, з урахуванням результатів раніше проведеного на вказаному місці слідчого огляду. Нова інформація, одержана в результаті перевірки показань на місці, характеризується співвідношенням даних, які виходять з чоти­рьох джерел:

♦ інформація, що міститься в показаннях, які перевіряються;

♦ інформація, що міститься в поясненнях на місці;

♦ інформація, джерелом якої є реальна обстановка на місці в її взаємозв'язку з обставинами вчинення злочину;

♦ інформація, одержана в результаті раніше проведеного огляду даного місця.

Перше і останнє джерела інформації перебувають за межа­ми перевірки показань на місці, але використовуються в ході оцінки її результатів. Співвідношення вказаних чотирьох дже­рел інформації може характеризуватися їх повним співпадан- ням і в цьому випадку можна зі значною впевненістю вважати, що перевірені показання відповідають дійсності.

Якщо пояснення допитуваної особи на місці і її попередні показання на допиті не відповідають реальній обстановці на місці і суперечать результатам раніше проведеного огляду, з'яв­ляється висновок про недостовірність показань. Коли всі чо­тири джерела інформації не узгоджуються між собою, висно­вок про недостовірність показань, що перевіряються, стає ще більш безсумнівним. Якщо особа не може самостійно знайти шлях до місця, показує не ті предмети і припускає інші помил­ки, то це означає, що свідчення даної особи недостатні і на місці події вона не була.

Тактика перевірки показань на місці детально регламенто­вана кримінально-процесуальним законодавством. Однак деякі прийоми розроблені криміналістикою, зокрема:

♦ перевірка показань на місці проводиться лише у випад­ку, коли особа, чиї свідчення необхідно перевірити, вия­вить бажання взяти в ній участь;

♦ під час допиту особи, чиї свідчення планується перевіри­ти, необхідно детально встановити всі обставини та об­'єкти, які вона бачила на місці події; скласти опис шляху слідування до місця події, якщо це обвинувачений; доц­ільно, щоб він накреслив план (схему) розташування пред­метів на місці події, позначивши на ньому всі дії, які здійснював;

♦ під час руху та демонстрації обстановки особа, чиї свідчення перевіряються, повинна знаходитися попере­ду слідчого та понятих;

♦ у разі виявлення в ході перевірки показань речових доказів, які відносяться до справи, слідчий проводить огляд цієї ділянки місцевості відповідно до ст. 190 КПК України.

У випадку, коли допитана особа під впливом обстановки на місці події заявить, що її попередні показання неправдиві і вона від них відмовляється, перевірку показань необхідно зупини­ти і провести її повторний допит. У протоколі ж перевірки показань на місці в такому випадку необхідно зафіксувати, що допитаний не зміг показати місце і обстановку події, що пере­вірялася, і відмовився від своїх попередніх показань.

Якщо допитана особа в ході перевірки показань на місці вкаже на будь-яку нову ділянку місцевості чи приміщення, де знаходяться ті чи інші матеріальні сліди злочину (знаряддя вбивства, труп, крадене майно тощо), про які вона раніше на допиті не згадувала, перевірку показань необхідно зупинити, і негайно провести в тому самому складі учасників огляд ново­го місця і всього виявленого на ньому, склавши протокол огля­ду, а потім поновити і продовжити перевірку показань на місці. Поєднувати ці дві самостійні дії і оформляти один протокол було б неправомірно.

§4. Фіксація ходу та результатів відтворення обстановки і обставин події

Хід та результати відтворення обстановки і обставин події можуть фіксуватися різними способами: протоколюванням, кінозйомкою, звукозаписом, фотозйомкою, відеозаписом тощо. Однак головним засобом фіксації є протокол.

Протокол даної слідчої дії містить такі відомості, які відрізня­ють його від протоколів інших слідчих дій: а) положення мети відтворення обстановки і обставин події; б) вказівка на доб­ровільність участі особи, чиї показання перевіряються; в) вказ­івка на точку початку і закінчення руху і маршрут прямуван­ня, фіксовані точки проміжних зупинок у ході показань на місці; г) вказівка на послідовність і характер проміжних дії; д) вказівка на наявність, характер і результати дослідницьких дій; е) вказівка на місце і характер виявлених додаткових доказів; є) вказівка про застосовані засоби і методи криміналістичної техніки; з) дані про вилучені речові докази; ж) вказівка на те, що особа, чиї показання перевіряються, сама визначала марш­рут руху і показувала місце розташування слідів та інших ре­чових доказів, що вилучались; и) відомості про наявність чи відсутність заяв і зауважень учасників слідчої дії.

Крім загальних для кожного протоколу реквізитів у його вступній частині необхідно відображати: попередження свідків і потерпілих про відповідальність за давання неправдивих по­казань та ухилення від їх давання; короткий зміст показань обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих по суті фак­ту, що перевіряється; мета слідчої дії.

В описовій частині протоколу слідчого експерименту вка­зуються:

1) умови, за яких проводились досліди. Якщо будь-які із цих умов створити не вдалось, про це необхідно вказати в протоколі. Заміна справжніх предметів однорідними, схо­жими предметами чи макетами також повинна бути відоб­ражена в протоколі;

2) зміст і послідовність дослідницьких дій. їх необхідно опи­сувати конкретно, відображаючи як сам процес досліду, так і його результати. Якщо досліди повторювались, не­обхідно вказати, в яких умовах і скільки разів.

Усі обставини щодо провадження дослідів, які можуть впли­нути на їх результати та оцінку, повинні ретельно фіксуватися в протоколі. заключній частині протокола фіксуються:

♦ заяви учасників експерименту, якщо вони віл них надхо­дили;

♦ час початку і закінчення експерименту;

♦ попередження учасників експерименту про нерозголо- шення даних слідства, якщо це може негативно вплину­ти на хід слідства;

♦ підписи всіх учасників даної слідчої дії.

Якщо г результати дослідів суттєвий вплив можуть спра­вити розташування ділянок місцевості і приміщень, становище учасників експерименту, місцезнаходження окремих предметів, їх розміри, форма тощо, рекомендується складати плани і схе­ми, які дозволять найбільш точно зафіксувати вказані обстави­ни. З технічної сторони виготовлення планів і схем в ході пе­ревірки показань на місці мало чим відрізняється від складання аналогічних документів під час огляду місця події. Важливо, щоб у планах і схемах відповідно до реальної обстановки та пояснень особи, чиї показання перевіряються, були точно відображені маршрут руху учасників слідчої дії, розташування предметів, орієнтирів та інших об'єктів (місць, де знаходились знаряддя і сліди злочину, труп, заховані речі, тощо).

Для фіксації результатів відтворення обстановки і обста­вин події широко застосовуються судова фотографія, кінозй­омка, звуко- і відеозапис. Так, за допомогою орієнтуючої, ог­лядової, вузлової, а іноді і детальної фотозйомок фіксується маршрут пересування до місця проведення даної слідчої дії, фотографуються предмети і збережені на місці сліди, а також окремі дії особи, чиї показання перевіряються. Кожний фо­тознімок повинен бути забезпечений порядковим номером і коротким поясненням.

Кіно- і відеозйомка мають певні переваги перед фотогра­фуванням. Вони дозволяють зафіксувати всі дії обвинуваче­ного чи свідка в динаміці, послідовність цих дій, ініціативу об­винуваченого у показі та розповіді під час відтворення обстановки і обставин події.

Контрольні запитання

1. У чому полягає суть відтворення обстановки і обста­вин події?

2. Які завдання стоять перед слідчим експериментом?

3. Які є види слідчого експерименту?

4. У чому зміст підготовки до проведення слідчого екс­перименту?

5. Як характеризуються тактичні прийоми слідчого експе­рименту?

6. Яка суть тактики перевірки показань на місці?

7. Які засоби фіксації застосовуються в ході проведення відтворення обстановки і обставин події?







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.45.196 (0.013 с.)