Загальні положення криміналістичної тактики

♦ Поняття і завдання криміналістичііої тактики

♦ Тактичний прийом і критерії його допустимості

♦ Джерела і функції тактичних прийомів

♦ Поняття і класифікація слідчих ситуацій

♦ Тактичне рішення. Тактична операція.

♦ Тактична комбінація

§1. Поняття і завдання криміналістичної тактики

У ході розвитку науки криміналістики термін «тактика» мав різні поняття: криміналістична тактика, слідча тактика. Ці по­няття окремими криміналістами (І.Ф. Пантелеев, М.О. Селива­нов, Н.П. Яблоков) ототожнюються, однак вони нерівнозначні.

Криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить собою систему положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування й визначення опти­мальної поведінки осіб, які здійснюють розслідування з ураху­ванням їх відносин та взаємодії з іншими учасниками розслі­дування на основі норм і принципів кримінального процесу.

Отже, криміналістична тактика вивчає тактику діяльності всіх учасників розслідування - слідчого, прокурора, працівників органів дізнання, спеціаліста, експерта, громадських помічників, звинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка тощо.

Слідча тактика - це галузь криміналістики, яка містить си­стему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики слідчих дій. Це поняття вужче, ніж криміналістична тактика, і більш точно визначає призначення тактики - слугувати розслідуванню злочинів, яке здійснюють органи попереднього слідства та дізнання.

Теоретичними основами тактики є вчення про законо­мірності поведінки осіб, залучених до орбіти кримінального процесу, виявлення у зв'язку з цим їх психічних якостей, роз­роблення на цій основі прийомів збирання та дослідження до­казової інформації. Тому слідчу тактику визначають як лінію поведінки слідчого у певних ситуаціях.

Завданнями слідчої тактики як галузі науки криміналісти­ки є розроблення найбільш ефективних тактичних прийомів на основі широкого використання даних спеціальних наук, уза­гальнення передової судової та слідчої тактики і активне впро­вадження тактичних рекомендацій у практичну діяльність органів розслідування і суду.

Ефективні прийоми збирання та дослідження доказів, що розробляються слідчою тактикою відповідно до вимог кримі­нально-процесуального закону, виступають одним із головних факторів успішного розслідування злочинів.

Важлива роль у виробленні тактичних прийомів належить судово-слідчій практиці, оскільки саме під час розслідуван­ня і судового провадження конкретних справ перевіряється їх ефективність.

Науковці кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого вважають, що тен­денції розвитку криміналістичної тактики потребують розши­рення меж її дослідження. На їх думку, за своїм змістом крим­іналістична тактика повинна мати трирівневу структуру:

1) загальні положення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи планування і організація розслідування, вчення про криміналістичну версію тощо);

2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшу- кової діяльності, тактика злочинної діяльності);

3) окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів тощо).

Оскільки тактика є частиною криміналістичної науки, вона не може не включати до себе деяких положень. Це можуть бути окремі криміналістичні теорії або їх структурні підрозділи. Ок­ремі наукові теорії у криміналістичній практиці мають різний ступінь сформованості, тому вона є відкритою системою, яка характеризується появою нових теорій.

Структурність криміналістичної тактики можна простежи­ти за складом її засобів, зокрема таких як:

♦ тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

♦ тактична рекомендація - науково обгрунтована та пере­вірена практикою порада щодо вибору і застосування за­собів, прийомів та форм поведінки;

♦ тактична комбінація - упорядкована сукупність взаємо­пов'язаних та взаємообумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації;

♦ тактичне рішення, тобто тактика слідчої дії, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснен­ня, реалізації;

♦ тактична операція, тобто система слідчих або інших дій, спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.

§2. Тактичний прийом і критерії його допустимості

Тактичний прийом, що застосовується в кримінальному судочинстві, - це найбільш раціональний та ефективний спосіб дії особи, що здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді з метою швидкого і повного розкриття злочину, виявлення вин­них, установлення істини у справі.

Слідча тактика володіє ефективними тактичними прийома­ми, що сприяють успішному розкриттю злочинів. Вибір слідчим тактичного прийому здійснюється на основі всебічного вивчен­ня обставин злочину, конкретної слідчої ситуації, допустимості тактичного прийому в кримінальному судочинстві.

Не кожний спосіб вирішення тактичних завдань розсліду­вання може розглядатися як правомірний тактичний прийом.

Тактичний прийом повинен бути науково обгрунтованим і законним, відповідати нормам етики, забезпечувати ефектив­не використання науково-технічних засобів у розкритті, розс­лідуванні та попередженні злочинів.

Розпізнавальна риса тактичних прийомів полягає в тому, що в основу їх покладені наукові дані базових галузей знань, зокрема: психології, логіки, наукової організації праці та управління, а також узагальнений досвід розслідування і попередження злочинів.

У ході розслідування злочинів можуть застосовуватись лише такі прийоми, які відповідають принципам кримінально- процесуального закону.

Тактичні прийоми повинні відповідати також етичним нор­мам. Це означає, що під час здійснення своїх професійних функцій дізнавач, слідчий, прокурор, суддя в ході виконання конкретних процесуальних дій керуються моральними принци­пами кримінального процесу і завданнями судочинства, «щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний» (ст. 2 КПК України).

Ці завдання не можуть вирішуватись за межами принципів справедливості, гуманності та професійної етики. В ході розсл­ідування злочинів недопустимо використовувати тактичні прийоми, які принижують честь і гідність громадян, пов'язані з обманом, насиллям чи погрозою застосування насилля.

Тактичний прийом повинен забезпечувати найбільш доц­ільне та ефективне застосування науково-технічних засобів з метою розкриття і попередження злочинів. Тактично правиль­не використання науково-технічних засобів під час здійснен­ня багатьох слідчих дій нерідко є вирішальним у виявленні прихованих слідів злочину, способу його вчинення і відомос­тей щодо особи злочинця.

Тактичні рекомендації щодо здійснення процесуальних дій повинні повністю відповідати духу кримінально-процесуально­го закону, його принципам. У гой самий час тактичний прийом, перебуваючи в певній залежності від процесуального закону, володіє такими властивостями, які дозволяють відрізнити його як наукову рекомендацію від приписів кримінально-процесу- альних норм. Це прявляється перш за все в їхній правовій при­роді. Передбачений законом спосіб дії і його правова форма підлягають обов'язковому виконанню як тими, хто приймає закон, так і тими, кому ці вимоги закону адресовані.

Доцільність застосування тактичного прийому визначаєть­ся слідчим в залежності від конкретної слідчої ситуації. Розме­жування тактичного прийому і процесуального правила про­вадження слідчої дії можна здійснити також за неоднаковими юридичними наслідками, що настають у випадках порушення процесуального закону та неправильного застосування тактич­них рекомендацій. Неналежне застосування тактичного прийо­му не тягне застосування процесуальних санкцій, в той час як порушення приписів закону неминуче позбавляє результати слідчої дії їх доказової сили.

Тактичні прийоми класифікуються за різними підстава­ми. З урахуванням завдань слідчої діяльності вони поділя­ються на прийоми:

♦ пізнавальні - встановлення обставин події злочину, які необхідно розслідувати;

♦ управлінські - визначення ефективної взаємодії в розсл­ідуванні злочинів;

♦ організаційно-технічні, які забезпечують оптимальні зовнішні умови та необхідні організаційно-технічні захо­ди діяльності.

З точки зору вирішення тактичних завдань тактичні прийо­ми поділяють на:

♦ початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації;

♦ проміжні, які застосовуються для встановлення доказу- вальиих фактів або формування висновків, які забезпечу­ють таке встановлення;

♦ кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань роз­слідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, в першу чергу щодо предмета доказування.

§3. Джерела і функції тактичних прийомів

Науковими джерелами тактичних прийомів виступають сучасні досягнення філософії, логіки, психології, науки уп­равління, інформатики та обчислюваної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей знань. Наукові дані пе­рерахованих галузей знань становлять основу формування тактичних прийомів, причому ці галузі знань впливають на розвиток прийомів слідчої тактики як безпосередньо, так і опосередковано. Наприклад, психологія впливає на розроб­лення тактичних рекомендацій в основному через юридич­ну психологію, а біологія і медицина - через судову меди­цину та деякі інші спеціальні науки.

На основі даних психології криміналісти розробляють ряд тактичних прийомів, які ефективно використовують під час провадження слідчих дій. У ході обшуку, наприклад, за­стосовується такий тактичний прийом, як спостереження за поведінкою обшукуваних і оцінка їх реагування на дії слідчо­го, що нерідко сприяє виявленню прихованих об'єктів та самих тайників.

Наукові положення формальної логіки широко застосову­ються під час попереднього і судового слідства. Всесторонне дослідження обставин кримінальної справи передбачає уміле використання слідчими і суддями логічних категорій, що забез­печують науковий підхід щодо пізнання особливостей злочи­ну. Такі логічні прийоми, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція і дедукція виступають в якості наукової бази пізнан­ня злочину, що розслідується. Зокрема, шляхом висунення і перевірки версій досліджуються обставини, що характеризують особу злочинця, знаряддя злочину, способи вчинення і прихо­вування злочину.

Версія як тактичний прийом пізнання невідомих обставин злочину має важливе значения для планування розслідування. Логічні прийоми дедукції та індукції використовуються під час аналізу причинного зв'язку між фактами, виявленими в ході розслідування.

Закони логіки застосовуються не лише під час оцінки доказів, а й у ході виконання слідчих дій. Так, важливо застосувати лог­ічний прийом аналізу інформації, одержаної слідчим у ході ог­ляду місця події, допиту, затримання, обшуку, щоб скоригувати застосування тактичних прийомів пошуку доказів з прийняттям рішення щодо проведеніш інших процесуальних дій.

Важливим джерелом тактичних прийомів є психологія. Її роль визначається тим, що тактичні прийоми безпосередньо або опосередковано спрямовані на психіку людини. їх розроблен­ня і побудова грунтуються на психологічних особливостях про­цесів сприйняття, пам'яті, мислення, тих чи інших властивос­тях і станах. їх зміст і механізм реалізації зумовлені необхідністю здійснення психологічного виливу з метою вста­новлення психологічного контакту, актуалізації забутого, вик­риття неправди у свідченнях тощо.

Для розвитку криміналістичної тактики певний інтерес ста­новить соціальна психологія, яка дає відомості стосовно віко­вих, соціально-психологічних особливостей особи, її соціальної \ ролі тощо. Використання даних цієї науки дозволяє більш ди­

ференційовано формувати достатні і необхідні засоби впливу на осіб різних категорій.

У криміналістичній тактиці широко використовуються дані наукової організації праці та управління. Наукова організація праці й управління - це процес безперевного удосконалення 1, форм і методів слідчої роботи та здійснення оперативно-розигу-

кових заходів у ході розслідування, організації слідчого апара­ту відповідно до новітніх досягнень науки управління; слідча тактика розробляє раціональні прийоми ефективного плануван­ня й управління ходом попереднього та судового слідства. Ре- комендації наукової організації праці реалізуються в конкрет­них тактичних прийомах виконання слідчих дій та г оперативно-розшукових заходів.

Тактичні прийоми виконують різні функції і поділяються на загальні та окремі. Загальні виходять за рамки ізольованої дії Ь та характерні для ряду процесуальних дій. Окремі притаманні

внутрішньому змістові окремої дії.

До загальних функцій тактичних прийомів відносяться: пізнавальна, прогностична, комунікативна, регулятивна. Розг­лянемо кожну з них окремо.

Пізнавальна функція тактичних прийомів пов'язана з одер­жанням доказової інформації під час виконання окремих про­цесуальних дій. Пізнавальна функція складається із застосуван­ня таких прийомів, які, відповідно до мети дії, сприяють f виявленню інформаційного матеріалу та встановленню істини.

Прогностична функція тактичних прийомів дозволяє слідчому правильно обрати ті чи інші способи дії, домогтися реалізації мети процесуальної дії. Ця функція охоплює три ос­новні напрямки передбачення: 1) власних дій слідчим (суддею); 2) дій інших учасників процесу розслідування; 3) можливості і управління здійснюваною діяльністю.

Комунікативна функція проявляється у процесі спілку­вання слідчого з іншими учасниками в межах процесуальної дії. Ця функція тактичних прийомів включає такі напрями: встановлення психологічного контакту; управління спілку­ванням з боку слідчого; здійснення психологічного впливу на підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування; одержання слідчим необхідної інфор­мації в процесі спілкування.

Регулятивна функція тактичних прийомів припускає мож­ливість виявляти їх вплив на слідчу ситуацію і ситуацію про­цесуальної дії, змінювати їх. Правильно обраний тактичний прийом дозволяє регулювати ситуацію в потрібному напрямі. В ході використання тактичних прийомів відбувається зміна ситуації, яку вони регулюють.

Тактичні прийоми виконують також окремі функції, зумов­лені специфікою процесуальної дії, її цільовою і ситуативною спрямованістю. Окремі функції становлять собою диференціа­цію тих чи інших загальних функцій, пов'язану зі специфікою слідчої чи судової дії. Так, під час проведення допиту загальні функції тактичних прийомів знаходять свій прояв у таких ок­ремих функціях, як функція викриття (викриття неправдивої заяви про алібі тощо); функція спонукання (відродження в пам'яті забутого, стимулювання щодо дачі показань); функція корекції (уточнення показань).

§4. Поняття і класифікація слідчих ситуацій

Слідча ситуація — це відносно нова категорія криміналістич­ної тактики, яка сформувалася в 1967р. (О.Н. Колісниченко). Однак і до теперішнього часу її поняття викликає дискусію.

Більшість вчених слідчу ситуацію розуміють як таке поло­ження, що склалося на певний момент розслідування злочину (О.Н. Колісниченко, І.М. Лузгін, О.Р. Ратинов, І.Ф. Герасимов).

В.К. Гавло формулює слідчу ситуацію як сукупність фактич­них даних, які відображають подію, що розслідується. Близький до цього визначення Л.Я. Дранкін, який у слідчій ситуації ба­чить інформаційну модель, динамічну інформаційну систему, іцо містить ознаки, які мають значення в кримінальній справі. В.І. Шиканов та М.О. Селіванов вважають, що слідча ситуація - це сукупність даних, в яких слідчому належить діяти. Слідча си­туація - це обстановка, картина розслідування, яка склалася на певний момент розслідування, тобто сума значущої інформації (М.О. Селіванов).

Р.С. Бєлкін визначає слідчу ситуацію як сукупність умов, в яких на даний момент здійснюється розслідування, тобто об­становка в якій протікає процес розслідування.

Отже, розглянуті визначення слідчої ситуації справедливі лише в матеріальному аспекті, оскільки умови, в яких протікає розсліду­вання, складають об'єктивну реальність - матеріальні та ідеальні джерела інформації. Однак такі визначення слідчої ситуації в пізна­вальному плані некоректні і потребують удосконалення.

Слідча ситуація'- це, з одного боку, об'єктивна реальність (матеріальні та ідеальні джерела), а з іншого - пізнана суб'єктом доказування об'єктивна реальність, що існує на даний момент. Непізнана матеріальна реальність містить потенційну інформа­цію щодо події злочину. Для введення її в процес доказування необхідний суб'єкт пізнання, який дослідить її та сформує слідчу ситуацію, яка представляє пізнавальну проблему. Остан­ню слідчий вирішує шляхом зстосування тактичних рішень.

Таким чином, слідча ситуація в пізнавальному плані - це оціночна категорія, а в інформаційному - сукупність матеріаль­них та ідеальних джерел, які виникають на конкретний момент розслідування. Тому у визначення слідчої ситуації повинен бути введений суб'єкт пізнання. У зв'язку з цим ситуації под­іляють за суб'єктом на: експертні, розшукові, судові, слідчі.

Слідча ситуація - це пізнана слідчим сукупність умов, в яких у даний момент здійснюється розслідування. Слідча си­туація - це інформаційна модель, яка склалася у суб'єкта дока­зування на основі пізнання реальних умов, в яких здійснюєть­ся розслідування.

Під час побудови (пізнання) слідчої ситуації слідчий врахо­вує фактори: інформаційного характеру щодо події злочину;

процесуального й тактичного характеру; психологічного харак­теру; організаційного характеру.

Слідчі ситуації класифікують за різними підставами. Найбільш повну класифікацію запропонував Л.Я. Драпкін. Він поділяє слідчі ситуації на: прості та складні; проблемні та конфліктні; типові та специфічні; закриті та відкриті; одноеле- ментні та багатоелементні (комплексні); суворого суперництва та несуворого.

З урахуванням змісту та напрямів розслідуання слідчі ситу­ації поділяють на: сприятливі та несприятливі; конфліктні та безконфліктні; типові та специфічні: початкові, проміжні, кінцеві.

Сприятлива ситуація складається за наявності достатньої інформації. Ситуація стає сприятливою, коли для її вирішення потрібно лише забезпечити раціональну реалізацію можливостей (слідчих оперативно-розшукових, іромадських організаційних).

Несприятлива ситуація складається, коли слідчому для її вирішення необхідно визначити заходи виливу, прийняти так­тичне рішення та реалізувати його. Несприятлива ситуація най­частіше характеризується відсутністю достатньої інформації для її вирішення. Дії слідчого спрямовані на збір інформації з ме­тою її дослідження та введення до кримінального процесу.

Безконфліктна слідча ситуація виникає, коли інтереси учас­ників розслідування співпадають.

Конфліктна слідча ситуація характеризується тим, що інтереси слідчого та учасників процесу розслідування не співпадають (на­приклад, обвинувачений прагне приховати сліди злочину тощо).

Типова ситуація складається, коли під час розслідування злочину діють загальні закономірності механізму здійснення злочину, утворення джерел доказової інформації. Для вирішен­ня типових ситуацій застосовують заздалегідь розроблені про­грами діяльності слідчого, дізнавача.

Специфічна слідча ситуація виникає за характерним збігом обставин, які потребують вибору нетипових засобів і тактичних прийомів вирішення.

Початкові слідчі ситуації виникають на стадії порушення кримінальної справи та на початковому етапі її розслідування.

Проміжні ситуації характерні для подальшого етану розслі­дування (робочого етапу), вони можуть бути різних видів.

Кінцеві ситуації виникають під час завершення розслідуван­ня, оцінки його результатів. Вопи визначають, як закінчилося розслідування, які проблеми виникли у зв'язку з цим. Вирішен­ня кінцевих ситуацій передбачає діяльність слідчого, яка завер­шує процес розслідування.

§5. Тактичне рішення. Тактична операція. Тактична комбінація

Тактичне рішення.

З метою вирішення слідчої ситуації слідчий приймає тактич­не рішення, за допомогою якого впливає на хід і результати процесу розслідування, вибір методів, прийомів і засобів досяг­нення мети. Спочатку це уявна діяльність щодо оцінки ситу­ації, яка склалася, а в подальшому це формування уявної інфор­маційної моделі, побудова слідчих версій, планування, вирішення слідчої ситуації і, нарешті, практична діяльність, тоб­то реалізація тактичного рішення. Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення - це діяльність, яка включає: оці­нку ситуації; створення уявної інформаційної моделі; вичлепен- ня проблеми та побудову версій; планування діяльності щодо вирішення ситуації; практичну діяльність щодо реалізації так­тичного рішення.

Тактичні рішення поділяються на процесуальні й непроце- суальні. До перших відносять вибір слідчих дій, запобіжні за­ходи тощо. Непроцесуальні тактичні рішення - це прийоми й засоби реалізації процесуальних рішень, тому вони повинні відповідати принципам кримінально-процесуального законо­давства. Вибір найбільш раціональних засобів і тактичних прийомів пов'язаний з ризиком, через що необхідна достатня інформаційна база.

Тактичний ризик у криміналістиці може бути визначений як виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливо­го виникнення негативних наслідків. За ступенем локації ризик повинен поширюватися на: проведення тактичних операцій; здійснення слідчих (судових) дій та оперативно-розшукових заходів; застосування систем тактичних прийомів окремих про­цесуальних дій; використання окремих тактичних прийомів.

Складність прийняття рішень слідчим чи суддею зумовле­на ступенем невизначеності ситуації, яка припускає настання неоднозначних наслідків - позитивних або негативних. Зав­дання полягає в тому, щоб обрати позицію найменшого тактич­ного ризику, заздалегідь зпрогпозувати негативні наслідки та передбачити заходи щодо їх попередження.

Таким чином, тактичне рішення - це вольовий акт слідчо­го, який полягає у визначенні мети, а також засобів та способів її досягнення. Тому будь-яке тактичне рішення повинно відпо­відати ряду вимог: законності, етичності, обгрунтованості, своє­часності, реальності виконання.

Тактична операція.

Тактична операція становить собою сукупність слідчих, оперативних та інших дій, які плануються слідчим для вирішен­ня слідчої ситуації у ході розслідування злочин}'. Тому слідчі дії, оперативні та організаційні заходи складають елементи так­тичної операції.

Тактична операція є засобом розслідування. Вона завершує процес ситуаційного розслідування, який включає ситуацію, тактичне рішення та тактичну операцію.

Процес розслідування - це пізнавальна діяльність слідчого з приводу події злочину. Будь-яка ситуація, що виникає на конкретний момент розслідування, становить перед слідчим пізнавальне завдання, для вирішення якого він приймає тактич­не рішення, яке практично реалізує в тактичній операції.

Проведена тактична операція формує нову ситуацію, для вирішення якої слідчий знову приймає тактичне рішення, яке реалізує у ході тактичної операції і так доти, доки не завершить останню кінцеву ситуацію, тобто не закінчить розслідування.

Проведення тактичних операцій здійснюється за такими принципами:

♦ індивідуальність у ході розроблення та проведення так­тичної операції під час вирішення кожної слідчої ситуації, яка складається;

♦ обов'язковість попереднього криміналістичного аналізу злочину;

♦ використання даних наукової організації праці;

♦ динамічність тактичних операцій;

♦ поєднання колегіальності та одноособовості в ході прове­дения тактичної операції;

♦ обов'язкове дотримання етичних норм;

♦ завершення тактичної операції процесуальною фіксацією її проведення та результату.

Тактичні операції можуть бути таких видів: операція «Збір інформації»; тактичні операції групи «Пошук»; групи «Зброя»; групи «Фіксація» тощо.

Проведения тактичної операції складається з таких еле­ментів: визначення мети і прийняття рішення щодо проведен­ня операції; розроблення моделі та планування тактичних опе­рацій; безпосередня організація сил і засобів проведення операції.

Розроблення моделі й планування тактичної операції (на­приклад, збирання інформації) здійснюється із дотриманням таких умов:

♦ оперативність під час одержання інформації;

♦ конспіративність збирання інформації;

♦ постійна перевірка достовірності та надійності інформації;

♦ забезпечення збирання інформації з використанням найменшої кількості технічних засобів та тактичних прийомів;

♦ обов'язковий синтез усіх фактів та відомостей стосов­но них в єдиній системі інформації про об'єкти, про­цеси, явища.

Тактична комбінація.

Тактична комбінація - це поняття запозичено з теорії опе- ративпо-розшукової діяльності. Цим терміном визначають су­купність слідчих дій та оперативних заходів для реалізації од­ного з тактичних прийомів. Деяки криміналісти (Л.Я. Драпкін та А.В. Дулов) вважають, що поняття «тактична комбінація» несе інше смислове навантаження, яке відрізняється від понят­тя «тактична операція». Тому комбінація як складний задум, система прийомів для досягнення будь-якої мети відрізняється від тактичної операції, хоча Р.С. Бєлкін і В.Я. Колдін ототож­нюють ці поняття.

М.В. Салтевський вважає, що сенс мають Л.Я. Драпкін та А.В. Дулов, які зазначають, що тактична операція за змістом та завданнями не дорівнює тактичній комбінації, перша шир­ше другої. Слідчий проводить тактичні операції, які поєдну­ють слідчі дії, оперативні та організаційні заходи для вирі­шення слідчих ситуацій, тобто операція включає як процесуальні, так і непроцесуальні засоби досягнення мети розслідування. Тактична комбінація - це поєднання органі­заційних, оперативних заходів, тобто непроцесуальних за­собів досягнення будь-якої мети і вирішення головним чи­ном завдань розкриття та розслідування злочинів за допомогою оперативио-розшукових засобів.

Контрольні запитання

1. У чому полягають завдання криміналістичної техніки?

2. Що таке тактичний прийом і критерії його допустимості?

3. Що відноситься до джерел тактичного прийому?

4. Що таке слідча ситуація?

5. У чому полягає суть тактичного рішення?

6. Дайте визначення тактичної операції.

7. Охарактеризуйте поняття «тактична комбінація».

Теми рефератів і курсових робіт

1. Основи криміналістичної тактики у світлі вимог кримі­нально-процесуального законодавства України.

2. Тактичний прийом: джерела, функції і критерії його до­пустимості.

3. Поняття, класифікація і значення слідчих ситуацій у ході розслідування злочинів.

4. Поняття і роль тактичного рішення, тактичної операції і тактичної комбінації в розслідуванні злочинів.

Література

1. Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. - М„ 1995. - С. 61-74.

2. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К., 2001. - С. 176-204.

Тема 17.

Організація та планування розслідування

Поняття організації розслідування

Поняття і принципи планування розслідування

Вчення про криміналістичну версію

§1. Поняття організації розслідування

Розслідування злочинів здійснюється на підставі чіткої організації планування - одного із загальних принципів мето­дики розслідування. Воно закладено в самому кримінально- процесуальному законі, який чітко визначає правові засоби доказування, процесуальні строки, регламентує порядок проце­суальних дій, окремо виділяє невідкладні слідчі дії тощо, тобто надає кримінальному процесу упорядкованість, погодженість, взаємодію складових його елементів.

Діяльність щодо розкриття злочинів є складною. Вона не може обійтись без чіткої організації та планування. Організу­вати будь-яку діяльність, в тому числі і розслідування, означає належним чином підготувати її, налагодити, визначити засоби і методи, упорядкувати та спланувати.

Організація розслідування передбачає виконання таких заходів:

♦ своєчасне розроблення узгодженого плану заходів місце­вих правоохоронних органів на випадок небезпечних, надзвичайних подій;

♦ за справами, порушеними за оперативними матеріалами, розроблення спільно зі слідчим плану реалізації матеріалів;

♦ налагодження належної взаємодії слідчого з оперативни­ми працівниками, експертами, громадськістю, які залуча­ються до розкриття і розслідування злочину;

♦ забезпечення кваліфікованого керівництва слідчою гру­пою, створеною для роботи за кримінальною справою;

♦ здійснення регулярних оперативних нарад слідчої групи, на яких обговорюються результати і чергові завдання розслідування;

♦ налагодження систематичного обміну інформацією;

♦ планування роботи слідчого з урахуванням усіх справ, які є у провадженні;

♦ забезпечення технічної оснащеності слідчо-оперативної групи;

♦ забезпечення чіткого виконання плану розслідування;

♦ підбір необхідного нормативного матеріалу та забезпечен­ня нерозголошення даних попереднього слідства;

♦ забезпечення діяльності членів слідчо-оиеративної гру­пи за умов дотримання наукової організації праці та уп­равління.

Комплекс організаційних заходів щодо кримінальної справи повинен бути чітко визначеним, конкретним. Ці ви­моги необхідно виконувати особливо ретельно під час розс­лідування групових та багатоепізодних кримінальних справ, які вимагають застосування бригадного методу розслідуван­ня. Всі учасники, що проходять у справі в якості обвинува­чених і підозрюваних, повинні бути розподілені особисто між слідчими, які будуть їх допитувати; весь обсяг наступ­ної роботи розподіляється між членами слідчої групи в ряді випадків таким чином, щоб одні встановлювали і допитува­ли свідків, інші - виявляли та вивчали необхідну докумен­тацію, треті - виконували роботу щодо підготовки до про­вадження судових експертиз тощо.

Важливим організаційним заходом під час розслідування групової і багатоепізодної кримінальної справи є завчасне роз­роблення плану виїзду членів слідчо-оиеративної групи в інші міста і населені пункти для виявлення фактів злочинної діяль­ності обвинувачених та збирання доказів за справою. Якщо для участі в розкритті злочину будуть потрібні працівники місце­вих правоохоронних органів, про це необхідно їх завчасно по­відомити і за узгодженістю з керівництвом органів відрядити у відповідні місця для виконання конкретних завдань.

Організація розслідування передбачає також здійснення необхідних заходів в аспекті наукової організації праці слідчо­го з урахуванням обсягу його роботи в даній справі та наявності в його провадженні інших кримінальних справ.

Організаційні заходи по кожній справі повинні доповнюва­тися конкретними заходами прокурорського нагляду за попе­реднім слідством і можливою участю в справі адвоката, і б"-¹

§2. Поняття і принципи планування розслідування

Планування розслідування є частиною загальної проблеми - планування розкриття злочинів. Планування властиве не лише розслідуванню, а й оперативпо-розшуковій діяльності. Метод планування застосовується в експертній роботі. Таким чином, планування розкриття злочинів є загальним науковим методом криміналістики.

Планування розслідування не зводиться лише до складан­ня плану розслідування. Це частина великої проблеми розкрит­тя злочинів. Чим складніша справа, тим складніший і процес планування її розслідування.

У будь-якій сфері людської діяльності планування означає поставлення конкретної мети і завдань, визначення засобів та способів її досягнення, визначення виконавців та встановлен­ня строків виконання намічених заходів.

Стосовно розслідування злочинів планування включає виз­начення завдань розслідування. Вони плануються з урахуван­ням особливостей вчиненого злочину на підставі норм кримі­нального та кримінально-процесуального закону.

До завдань планування розслідування належать:

♦ забезпечення об'єктивності, повноти та всебічності розс­лідування;

♦ визначення правильних шляхів розкриття злочину;

♦ своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням кожної справи;

♦ забезпечення найбільш ефективного поєднання опера- тивно-розшукових заходів і слідчих дій у ході розсліду­вання;

♦ сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швидкість розслідування.

Планування розслідування злочинів повинно здійснювати­ся за певними принципами: законність, індивідуальність, ди­намічність, реальність та конкретність.

Законність планування розслідування передбачає точне і неухильне дотримання вимог чинного законодавства під час розслідування злочинів.

Індивідуальність планування розслідування є виразом не­повторної специфічності, індивідуальності кожної криміналь­ної справи. Незважаючи на видову подібність злочинів, на­явність загальних положень методики їх розслідування, типові тактичні прийоми, універсальні науково-технічні ме­тоди та застосування аналогії під час побудови версій, розс­лідування кожного злочину характеризується індивідуальн­істю, виключною сукупністю конкретних методів. Незважаючи на загальну типову структуру плану розсліду­вання, конкретний план кримінальної справи є завжди інди­відуальним, і будь-яка спроба ігнорування принципом інди­відуальності, підмінити конкретний план розслідування шаблоном неминуче призведе до негативних наслідків.

Динамічність планування розслідування зобов'язує слідчо­го своєчасно вносити в план розслідування необхідні доповнен­ня і поправки з урахуванням появи нових даних та змін слідчої ситуації. Своєчасність коректування плана розслідування - одна із важливих умов ефективності розкриття злочину.

Реальність планування розслідування проявляється перш за все в обгрунтованості, реальності слідчих версій як під час їх висунення, так і в ході подальшого аналізу, в існуючий можли­вості логічно виведених із них наслідків.

Конкретність планування розслідування означає: висунен­ня чіткої конкретної мети та завдань розслідування; детальний конкретний аналіз змісту версій, що намічаються, та формулю­вання конкретних питань, що підлягають виясненню по кожній версії; визначення конкретних заходів стосовно кожної версії, що перевіряється, з визначенням чітко поставленої мети та умов виконання цих заходів. План розслідування як ефективний робочий інструмент слідчого повинен бути не лише реальним, а й конкретним. У ньому не може бути загальних вказівок. Обставини, що виясняються, плануються конкретно, свідки їв* називаються особисто з точно визначеним предметом допиту та послідовністю їх виклику; доручення міліції повинні носити конкретний характер. Конкретність планування розслідування є запорукою цілеспрямованої та ефективної роботи слідчого щодо розкриття злочину.

§3. Вчення про криміналістичну версію

У ході розкриття і розслідування злочинів відбувається поступове збирання доказової інформації, починаючи від віро­гідних передбачень і закінчуючи достовірними знаннями щодо злочину, який розслідується. Для того, щоб швидше здійснити перехід від вірогідних до достовірних знань, під час будь