Тема 25. Тактика обшуку і виїмки

 

Аудиторне заняття - 1 год.

 

Контрольні запитання

1. Обшук і виїмка як засоби одержання доказів при розслідуванні злочинів.

2. Підготовка до обшуку в приміщенні, складання плану.

3. Проведення особистого обшуку.

4. Тактичні прийоми виявлення місця приховування.

5. Особливості підготовки і проведення виїмки.

6. Фіксація результатів обшуку і виїмки.

 

Методичні рекомендації та завдання

Готуючись до заняття студенти повинні вивчити рекомендовану літературу для відповіді на контрольні запитання, звернути увагу на відмінності обшуку і виїмки в процесуальній регламентації і тактиці проведення. Треба чітко засвоїти підготовчі дії до виїзду на обшук і порядок дій після прибуття на місце обшуку.

Заняття проводиться в формі контрольного опитування і виконання практичних завдань викладача.

На час самостійної підготовки дається завдання по одній із фабул, визначеній викладачем. Після контрольного опитування проводиться обговорення виконаних завдань.

Фабула 1. На залізничному вокзалі по підозрі в перевезенні наркотиків робітниками міліції був затриманий мешканець міста Кірєєв А. П. При затриманні у Кірєєва було виявлено і вилучено сумку з 10 кг макової соломки і 5 пістолетних патронів калібром 9 мм. Кірєєв пояснив, що макову соломку везе з м. Львова для особистого споживання. Наявність патронів він пояснити не міг. Встановлено, що Кірєєв є студентом електромеханічного технікуму і проживає в гуртожитку технікуму в кімнаті № 23. Порушено кримінальну справу.

Завдання. Складіть письмовий план проведення обшуку у Кірєєва.

Фабула 2. По кримінальній справі про розкрадання грошей групою керівників-підприємців було встановлено, що керівник приватного підприємства "Арал" Гурко І. І. укладав фіктивні договори на продаж бензину, використовуючи підроблені документи про наявність великих партій бензину. З метою вилучення цих та інших документів прийнято рішення про проведення обшуку на робочому місці Гурко.

Завдання. Складіть письмовий план проведення обшуку робочого місця Гурко.

Після контрольного опитування обговорюються рішення студентів і оцінюються викладачем.

 

Рекомендована література

1. Леви А. А., Михайлов А. И. Обыск. - М.: Юрид. лит., 1983.

2. Тертышник В. М. Обыск: Учебное пособие. – Х.: Гриф, 1997.

3. Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие. – Х.: Консум, 1999.

 

Тема 26. Тактика відтворення обстановки і обставин події

Аудиторне заняття - 1 год.

 

Контрольні запитання

1. Відтворення обстановки і обставин події як спосіб перевірки і одержання доказів. Його види.

2. Тактичні правила перевірки показань на місці.

3. Слідчий експеримент як різновид відтворення обстановки і обставин події. Види слідчого експерименту.

4. Тактичні правила підготовки і проведення слідчого експерименту.

5. Фіксація ходу і результатів відтворення обстановки і обставин події.

 

Методичні рекомендації та завдання

Відтворення обстановки і обставин події – складна слідча дія, що за цілями і особливостями проведення можна розділити на дві інших: слідчій експеримент і перевірку показань на місці. Необхідно засвоїти, що за цілями розрізняють такі види слідчого експерименту: 1) встановлення можливості сприйняття будь-якого факту, явища органами почуття особи, чиї свідчення перевіряються; 2) встановлення можливості здійснення будь-яких дій, у тому числі наявність в особи, яка перевіряється, визначених професійних навичок; 3) встановлення можливості існування будь-якого факту, явища, механізму події, у тому числі механізму слідоутворення. Перевірка свідчень на місці проводиться для перевірки й уточнення фактів, отриманих при допиті особи, чиї свідчення перевіряються.

Загальним для обох різновидів відтворення обстановки і обставин події є ретельна підготовка до його проведення. Кожний з видів слідчої дії характеризується особливостями тактичних прийомів, які при підготовці до заняття варто врахувати та вивчити. Фіксацію відтворення обстановки й обставин події крім протоколювання варто доповнити проведенням відеозйомки, тому що в даному випадку важливе значення має фіксація динаміки цієї слідчої дії.

На час самостійної підготовки студенти одержують завдання за наведеною фабулою, або фабулою кримінальної справи, визначеною викладачем.

Фабула. У кримінальній справі про розслідування розбійного нападу на квартиру гр. Гуренко Н. М. встановлено, що в результаті злочину Гуренко Н. М. одержала тяжкі тілесні ушкодження і без свідомості була доставлена в лікарню. Обвинувачений Куранов визнав себе винним і давав детальні показання про скоєння злочину. Для всебічного дослідження обставин нападу слідчий вирішив провести відтворення обстановки і обставин події за участю обвинуваченого і використанням манекену.

Завдання:

1) складіть письмовий план відтворення обстановки і обставин події;

2) проведіть на занятті відтворення обстановки і обставин події зі складанням протоколу.

Рекомендована література

 

1. КПК України: ст.ст. 194, 195.

2. Быховский И. Е., Корниенко Н. А. Проверка показаний на месте. - Л., 1988.

3. Глазырин Ф. В., Кругликов А. П. Следственный эксперимент. - Волгоград 1981.

4. Шобик Б. И. Проверка и уточнение показаний на месте. - Хабаровск, 1987.

5. Авсюк А. В. Процессуальные и тактические особенности проверки показаний на месте. - Минск, 1990.

6. Белкин Р. С., Белкин А. Р. Эксперимент в уголовном судопроизводстве. - М., 1997.

 

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

(криміналістична методика)

РОЗДІЛ I. Загальнi положення кримiналiстичної методики

 

Тема 27. Поняття i структура криміналістичної методики

 

Вивчається самостійно – 2 год.

 

Контрольні запитання

1. Поняття криміналістичної методики, її структура і місце в системі криміналістики.

2. Структура методики розслідування злочинів окремого виду.

3. Криміналістична характеристика злочинів окремого виду та її значення для розслідування.

4. Типові слідчі ситуації і їх роль у побудові методик розслідування злочинів окремих видів.

 

Методичні рекомендації

У процесі самостійної підготовки студенти повинні уяснити, що криміналістична методика є заключною частиною криміналістики, яка вивчає закономірності механізму скоєння злочинів окремих видів, а також закономірності їх розслідування в цілях розробки науково обґрунтованих рекомендацій про найбільш ефективну послідовність слідчих та оперативно-розшукових дій, тактичні і технічні особливості їх проведення.

Криміналістична методика вміщує загальні положення і методики розслідування злочинів окремих видів. Загальні положення - це теорія криміналістичної методики (найбільш важливі поняття, система, задачі, зв`язок з іншими частинами криміналістики і т.п.), а також наукові положення і рекомендації, які є загальними для розслідування всіх видів злочинів. Методики розслідування злочинів окремих видів - це наукові положення і рекомендації про найбільш ефективне розслідування і попередження окремих видів злочинів (програми розслідування конкретних видів злочинів).

Криміналістична методика тісно пов’язана з криміналістичною тактикою і технікою як “окреме” і “загальне”, які разом утворюють єдину систему науки криміналістики.

При вивченні другого запитання необхідно звернути увагу на структурні елементи методики розслідування злочинів окремого виду:

- криміналістичну характеристику злочинів окремого виду;

- типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування і відповідні їм комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, особливості їх планування і проведення;

- особливості проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на подальшому етапі розслідування;

- вивчення особистості обвинуваченого, встановлення обставин, що сприяють скоєнню злочинів даного виду і прийняття профілактичних заходів.

Запитання про криміналістичну характеристику злочинів окремого виду як структурну частину методики розслідування заслуговує окремого обговорення внаслідок його проблемного характеру. Хоча з названої проблеми опубліковано чимало наукових робіт, деякі її сторони є спірними і трактуються неоднозначно.

Під криміналістичною характеристикою злочинів окремого виду розуміється система відомостей про злочини окремого виду, що мають значення для їх розкриття і розслідування, в яких відображаються закономірні зв’язки між елементами механізму скоєння цих злочинів (способом та знаряддям злочину; слідами злочину; місцем, часом і обстановкою злочину, предметом злочину, особистістю потерпілого, особистістю злочинця). При вивченні цього запитання необхідно детально розглянути кожний елемент криміналістичної характеристики, а також засвоїти напрями її практичного використання при розслідуванні злочинів.

Запитання про типові слідчі ситуації та їх роль у побудові методик розслідування злочинів окремих видів також заслуговує окремої уваги внаслідок його відносної складності, неоднозначності трактування в літературі, та важливості для засвоєння подальшого навчального матеріалу.

Відповідно до кафедральної концепції, поняття слідчої ситуації використовується в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні слідча ситуація - це фактична обстановка в розслідуванні злочину на певний момент, яка складається з інформаційного, процесуального, тактичного, психологічного, організаційного і матеріально-технічного факторів. При обговоренні цього аспекту поняття слідчої ситуації, необхідно схарактеризувати кожен із названих факторів.

У вузькому розумінні слідча ситуація - це сукупність інформації (оперативно-розшукової, доказів) про обставини скоєного злочину та обставини його розслідування на певний момент, що обумовлює вибір способів встановлення істини у даній кримінальній справі. Використання поняття слідчої ситуації тільки в інформаційному аспекті (як сукупність інформації) дозволяє типізувати різноманітні ситуації, що складаються при розслідуванні злочинів різних видів, і використати для побудови програм розслідування злочинів окремих видів (визначити послідовність слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, особливості їх проведення).

 

Рекомендована література

1. Колесниченко Н. Н., Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. - Х., 1985.

2. Волобуєв А. Ф. Загальні положення криміналістичної методики: Лекція. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1996.

Тема 28. Планування і організація розслідування злочинів

Аудиторне заняття - 2 год.

 

Контрольні запитання

1. Поняття, види і значення планування розслідування злочинів.

2. Версії та їх місце в плануванні розслідування злочину. Структура письмового плану розслідування.

3. Планування роботи слідчого за групою кримінальних справ.

4. Організаційні засади взаємодії слідчого з оперативними та іншими підрозділами органів внутрішніх справ. Особливості планування розслідування злочину, що ведеться слідчо-оперативною групою.

 

Методичні рекомендації

Розкриваючи сутність і значення планування розслідування злочинів, необхідно визнати його обов’язковою умовою цілеспрямованої діяльності слідчого зі встановлення істини у кримінальній справі. Складання письмового плану розслідування - це зовнішня сторона планування. Зміст же його складає розумова діяльність слідчого, спрямована на побудову версій, визначення обставин, що підлягають встановленню, а також визначення необхідних для цього слідчих та інших дій, термінів їх проведення. Обговорюючи це запитання, необхідно розглянути всі елементи планування.

Називаючи види планування, необхідно коротко схарактеризувати: 1) планування розслідування за окремою кримінальною справою; 2) планування роботи слідчого за групою кримінальних справ; 3) планування проведення окремої слідчої дії.

Питання про поняття версій та їх використання як методу пізнання події минулого в розслідуванні злочинів студенти вивчали в минулому семестрі (зокрема, для використання при відшуканні слідів злочину). Тепер версії розглядаються як елемент планування розслідування злочину, що необхідно для засвоєння навчального матеріалу, виконання завдань на практичних заняттях за методикою розслідування злочинів окремих видів.

Треба усвідомити особливості планування розслідування злочину, що ведеться слідчо-оперативною групою. Необхідно дати характеристику видів письмових планів, що складаються в даному випадку (загальні та індивідуальні), принципів розподілу слідчої і оперативно-розшукової роботи між членами слідчо-оперативної групи та форми контролю її виконання.

 

Рекомендована література

1. Дубровицкая Л. П., Лузгин И. М. Планирование расследования: Учеб. пособие. - М., 1977.

2. Крылов И. Ф., Бастрыкин А. И. Розыск, дознание, следствие. - Л.: ЛГУ, 1984.

3. Волобуєв А. Ф. Загальні положення криміналістичної методики: Лекція. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1996.

Тема 29. Профілактична діяльність слідчого. Вивчення особи обвинуваченого (підозрюваного) при розслідуванні злочинів

 

(Тема вивчається у лекційному курсі і самостійно)

При вивченні теми необхідно зрозуміти зміст та значення профілактики злочинів. Її місце в структурі криміналістичної методики. Слід розрізняти причини злочину та умови, що сприяли його вчиненню.

У процесі розслідування злочину і збору доказів слідчий зобов’язаний вивчати особистість обвинуваченого. Розглянути задачі вивчення особистості обвинуваченого (підозрюваного), джерела інформації про особистість обвинуваченого i засоби її одержання, судово-психологiчну і судово-психіатричну експертизи обвинуваченого та ін. Оцінка інформації про особистість обвинуваченого необхідна для прийняття низки рішень за кримінальною справою, вибору тактики проведення слідчих дій.

Розглянути діяльність слідчого з виявлення обставин, що сприяли вчиненню злочину, їх доказуванню та усуненню.

Рекомендована література

1. Зеленецкий В. С. Предупреждение преступлений следователем. – Х., 1975.

2. Лопушанский Ф. Следственная профилактика преступлений. Опыт, проблемы, решения. - К., 1980.

3. Курашвили Г.К. Изучение следователем личности обвиняемого. - М., 1982.

4. Коновалова В. Е. Организация и психологические основы деятельности следователя. - Киев, 1983.

5. Азаров Ю. И. Деятельность следователя органа внутренних дел по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого. - К., 1991.

6. Біленчук П. Д. Криміналістичне дослідження обвинуваченого. - К., 1995.

7. Ведерников Н. Т. Изучение личности преступника в процессе расследования. - Томск, 1968.

8. Ведерников Н. Т. Личность обвиняемого и подсудимого (понятие, предмет и методика изучения). - Томск, 1978.

9. Волобуєв А. Ф. Профілактична діяльність слідчого при розслідуванні злочинів: Лекція. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2002.