Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура.

Методика розслідування злочинів - це самостійний розділ на­уки криміналістики. Його складають основані на вимогах кримі­нального і кримінально-процесуального законодавства наукові по­ложення, рекомендації і методи розслідування окремих видів зло­чинів.

Виділити сліди, типові для визначених видів злочинів, розкри­ти їх особливості, дати рекомендації по практичному використанню - ці задачі вирішує методика розслідування, яка встановлює, які сліди та інші речові докази, елементи речової обстановки (які по­требують для виявлення, закріплення та дослідження застосування даних криміналістичної техніки) характерні для тих чи інших зло­чинів, яка відбирає відповідні прийоми і розробляє практичні реко­мендації по їх застосуванню в процесі розслідування визначеного виду злочинів.

Методика розслідування тісно пов'язана і зі слідчою такти­кою, яка вивчає систему прийомів планування і організації розслі­дування, підготовки і провадження окремих слідчих дій. Подібно криміналістичній техніці тактика розглядає загальні прийоми пла­нування, підготовки і проведення огляду, обшуку, допиту та інших слідчих дій, а також тактичних операцій, не вдаючись в особливос­ті, притаманні провадженню цих дій при розслідуванні окремих видів злочинів.

Методика, відштовхуючись від загальних положень тактики про планування розслідування, розглядає слідчі дії в взаємозв'язку, показує їх типові системи, а також формулює тактичні рекоменда­ції, характерні для розслідування крадіжок, вбивств, хуліганств, інших злочинів.

Основна мета методики розслідування (як і всієї криміналіс­тики) - сприяння найбільш успішному здійсненню задач кримі­нального судочинства (ст.2 КПК України). Тому розробка методи­ки, оцінка її рекомендацій визначаються тим, наскільки вони допо­магають швидкому та повному розкриттю злочинів і їх попере­дженню.

Методика розслідування структурно поділяється на приватні методики (методики розслідування окремих видів (груп) злочинів.

Кожна приватна методика відображає криміналістичні особ­ливості розслідування злочинів визначеного виду і одночасно їх подібність в загальній структурі з іншими приватними методиками розслідування. Аналіз загальних рис дозволяє виділити найбільш важливі елементи, типові для всіх різновидів методик, і розглянути основні положення які відносяться до них і які є визначальними для побудови кожної приватної методики розслідування та ефективного використання її в слідчій практиці.

Структура приватної методики розслідування окремих видів злочинів включає:

а)криміналістичну характеристику даного виду злочинів;

б)обставини, які необхідно встановити;

в)особливості по­рушення кримінальної справи;

г)першочергові слідчі дії та опера-тивно-розшукові заходи;

д)типові слідчі ситуації, побудова версій та планування розслідування; е)тактику провадження окремих слідчих дій;

ж)профілактичні дії слідчого при розслідуванні конк­ретного злочину.

 

 

2.2. Першочерговий етап розслідування та слідчі дії на цьому етапі.

 

2.2.1. Особливості порушення кримінальної справи. Справи про злочини, передбачені ст.206 КК України, при наявності підстав можуть порушуватися по будь-якому вказаному в ст.94 КПК України приводу. При цьому органи дізнання і слідчі повинні враховувати дві особливості: наявність достатніх даних, які вказують на ознаки кримінально-караного хуліганства, оскільки хуліганські вчинки, в залежності від характеру, ступеня порушення і повторності, можуть тягти за собою як кримінальну, так і адміністративну відповідальність; спрощений порядок провадження в справах про злочини, передбачені ч.І ст.206 КК України, які за загальним правилом порушуються судом по матеріалах органів міліції або інших органів дізнання (ст.430 КПК України).

Приводами до порушення кримінальної справи, як показує практика, найчастіше є заяви потерпілих, повідомлення установ, організацій, службових осіб, представників громадськості або очевидців хуліганства. Нерідко справи про хуліганські вчинки порушуються на підставі протоколу затримання правопорушників в момент вчинення злочину або ж внаслідок безпосереднього виявлення прокурорсько-слідчими працівниками ознак кримінально-караного хуліганства. Як уже відзначалося, повідомлення про хуліганські дії поступають або в момент їхнього вчинення, або відразу після закінчення і потребують негайного реагування з боку робітників міліції для припинення хуліганства і затримки злочинців.

Якщо повідомлення про хуліганство надійшло з запізненням, як правило проводять попередню перевірку. У заявника і свідків-очевидців відбирають пояснення, відбирають різні документи (медичні довідки, характеристики), іноді проводять огляд місця злочину.

На початку розслідування висувають і перевіряють загальні типічні версії:

- підозрюваний вчинив кримінально наказуємі хуліганські дії,

- у діях підозрюваного міститься склад не хуліганства, а іншого злочину,

- подозреваемий учинив дрібне хуліганство.

За даними дослідження, справи про злочини, що кваліфікуються за частинами 2 і 3 ст.206 КК України, порушувалися: органами дізнання - 59,7%, слідчими установ внутрішніх справ - 31,4%, слідчими органів прокуратури - 5,2%, прокурорами - 3,2%, судами - 0,5% справ.

Більшість з них (68,6%) порушені за заявами потерпілих і повідомленнями очевидців хуліганства, 15,7% - за ініціативою працівників міліції, слідчих, прокурорів і суддів, 12,5% - за повідомленнями установ, організацій і службових осіб. 3,2% справ порушено за матеріалами народних дружинників, які вживали енергійних заходів до негайного припинення хуліганських дій, складали протоколи і доставляли правопорушників в органи міліції.*

Ефективність кримінально-правової боротьби з хуліганством значною мірою залежить від своєчасного реагування на ці небезпечні злочини.

 

2.2.2. Початковий етап розслідування. Початковий етап розслідування хуліганства починається з аналізу та оцінки первинних матеріалів. Це дозволяє визначити слідчу ситуацію, а потім спланувати тактичні операції для її вирішення.

Типові слідчі ситуації:

1. Осіб затримано на місці події, є свідки, потерпілий і матеріальні сліди. Це характерно для хуліганства, скоєного на вулиці, в громадському транспорті, в комунальній квартирі та інше. Тут можливі наступні тактичні

*Соціологічне дослідження діяльності слідчих і судових органів по запобіганню хуліганства, ‘Наукова думка’,К., 1971 р.,с.30.

операції (тобто комплекс організаційних, оперативно-розшукових та слідчих дій) для:

а). встановлення особи затриманого, встановлення ознак хуліганства в його діях;

б). виявлення та забезпечення збереження джерел доказів. Вони включають: бесіди, опитування, огляд, допит, особистий обшук, обшук по місцю проживання (наприклад, в випадку розслідування радіохуліганства) та інше.

2. Особа, яка скоїла хуліганські дії, знаходиться на місці події і продовжує їх скоювати. Це типово для квартирного дебошу, порушень правил поводження на пляжі, при спробі зриву громадських заходів (концерт, збори), коли хулігани, не звертаючи уваги на попередження громадян, погрожують застосуванням фізичної сили, нанесенням тілесних ушкоджень. Особливо небезпечними бувають п'яні та озброєні хулігани, а тим більше об'єднанні в групи.

Застосовуються наступні тактичні операції для:

а)припинення хуліганських дій;

б)затримання під час скоєння злочину;

в)встановлення джерел доказів.

3. Хуліганські дії скоєні в минулому, особи злочинців відомі. Ця ситуація типова при порушенні кримінальної справи по заяві потерпілих. Заявники в більшості випадків і є потерпілими, є свідки та деякі матеріальні джерела доказів (наприклад, довідки судово-медичного освідування, використані хуліганами предмети для нанесення ушкоджень, сліди руйнування та знищення майна, фотознімки, звукозапис, фонограми та кіноплівки, на яких зафіксовані хуліганські дії).

В цьому випадку допустимі наступні тактичні операції для:

а)встановлення факту скоєння хуліганства;

б)прийняття заходів, які забезпечують присутність підозрюваних на попередньому слідстві;

в)встановлення джерел доказів.

4. Особа, яка скоїла хуліганські дії, зникла, вона відома лише в об'ємі ознак зовнішності, які встигли запам'ятати потерпілий та свідки. Це типово для скоєння хуліганства в громадському транспорті, в малолюдних місцях, місцях відпочинку, де хулігану не було вчинено потрібного опору, і він зник. Є потерпілі, свідки (в більшості випадків), матеріальні сліди (наприклад, ніг, пошкоджень на одязі, тілі людини, знаряддя скоєння хуліганства).

При даній ситуації можливі наступні тактичні операції для:

а). розшуку та затримання зниклого хулігану;

б). ідентифікації особи затриманного;

в). встановлення джерел доказів.

5. Знайдено сліди хуліганських дій, злочинець невідомий, свідків не має. Це характерно для хуліганства, скоєного ‘без свідків’ (глум над пам'ятниками культури, нанесення на парканах і будовах нецензурних текстів, які ганблять честь та гідність громадянина, спричинення шкоди державному або особистому майну і т.д.). В цьому випадку знайдені матеріальні сліди відображають ознаки складу хуліганства, а також несуть інформацію про спосіб скоєння, про знаряддя та особи злочинців.

Для вияснення обставин в цьому випадку можливі такі тактичні операції по:

а)збиранню даних про скоєне хуліганство на місці події;

б)розшук злочинців по знайдених слідах.

Розслідування повинно бути організованим і цілеспрямованими, слідчі дії повинні виконуватись в визначеній послідовності, погоджуватись з оперативними заходами. З цією метою здійснюється планування (в усній чи письмовій формі). Усна форма - отримавши повідомлення про подію хуліганства, орган дізнання або слідчий оцінює його і визначає, чи достатньо підстав для порушення кримінальної справи про хуліганство (ст.94 КПК України, ст.206 КК України). Якщо необхідно, проводиться перевірка в відповідності зі ст.97 КПК України та приймається рішення про порушення справи, намічаються початкові слідчі дії. Фактично це і є планування, яке здійснюється в усній формі. Воно характерне для простих слідчих ситуацій, які зустрічаються частіше всього на початковому етапі розслідування.

Реалізація тактичної операції завжди починається з планування системислідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів, направлених на рішення конкретної задачі розслідування. Так, план тактичної операції “Припинення хуліганських дій та затримання хуліганів на місці події” включає: припинення хуліганських дій, фізичне захоплення злочинців, обеззброєння та доставлення їх в пункт охорони громадського порядку або в відділ міліції, де проводяться: особистий обшук, освідування та допит. План тактичної операції ‘Розшук і затримання хуліганів’ включає: огляд місця події, допит свідків, потерпілих, обшук, впізнання, перевірка показів на місці, а також проведення оперативно-розшукових заходів (переслідування ‘по гарячих слідах’, організація спостереження за місцями ймовірної появи злочинця, блокування вокзалів, парків відпочинку та інших місць, де ймовірніше всього він може переховуватися; використання для розшуку криміналістичних обліків та інформаційно-довідникових систем органів внутрішніх справ; залучення до розшуку громадськості).

Найбільш складним в структурному і тактичному відношенні є планування тактичної операції “Розшук злочинця по матеріальних слідах-відображеннях скоєного хуліганства”. Ця операція обов'язкова при ситуації, коли хуліганство скоєно без свідків. В цьому випадку здійснюється: допит заявника, огляд місця події, попереднє дослідження або призначення судових експертиз з метою дослідження слідів злочину, обшуки, оперативно-розшукові заходи, організаційні заходи.

Особливості дослідження місця події в даній ситуації полягають в тому, що матеріальні сліди-відображення хуліганських дій на початку розслідування є єдиними “німими свідками”. Тому знаходження всіх видимих та невидимих слідів, залишених мікрооб'єктів (запах, мікрочастинки твердих та сипучих речовин, волокна тваринного, рослинного і синтетичного походження), які отримали на практиці назву “слідів накладень”, “слідів металізації”, “слідів контакту”, - головна задача огляду. Дослідження обстановки місця події повинно здійснюватись при широкому використанні технічних засобів та обов'язковому залученні спеціалістів.

Для розшуку хуліганів по матеріальних слідах-відображеннях суттєвого значення набуває вміння “читати” сліди, тобто вилучати відображені в них дані, які мають значення для справи. З цією метою проводиться попереднє дослідження або різноманітні види судових експертиз, результати яких дозволяють планувати обшуки, запити для отримання необхідної інформації в криміналістичні обліки та інформаційно-довідникові системи.

На початковому етапі розслідування для вирішення будь-якої слідчої ситуації планується тактична операція – “Встановлення джерел доказів”, яка включає: проведення оперативно-розшукових заходів, використання процесуальних засобів - огляд місця події, обшук, виїмка, а іноді і накладення арешту на кореспонденцію; встановлення можливих свідків-очевидців та допити їх; витребування інформації із криміналістичних обліків та автоматизованих інформаційно-довідникових систем. В випадках скоєння особливо злісного хуліганства (ч.З ст.206 КК України) необхідно провести освідування потерпілого і хуліганів, призначити судову експертизу для дослідження засобів скоєння хуліганства на предмет віднесення їх до конкретного виду зброї (холодної, вогнепальної та ін.).

Таким чином, планування тактичної операції як системи слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів завжди визначається характером слідчої ситуації та її задач, що випливають з розслідування хуліганства на початковому етапі.

 

Першочергові слідчі дії.

Огляд місця події. Огляд місця події в справах про хуліганство повинен проводитись негайно після отримання інформації про нього. Сліди хуліганських дій (рук, ніг, запаху, різних виділень, мікрочастин, плям крові, волосся і т.п.) обов'язково є на місці події, однак вони погано зберігаються. При огляді слід розширювати зону пошуку, старанно дослідити шлях, яким зникли злочинці, використовувати службово-розшукову собаку для переслідування ‘по гарячих слідах’.

При скоєнні хуліганства з застосуванням фізичної сили і знарядь рекомендується уважно дослідити територію для знаходження слідів боротьби (плям крові, волосся, знарядь і т.п.), оскільки потерпілі нерідко вчиняють опір.

При огляді пошкоджених об'єктів (розбитих вікон, поламаних автоматів, нецензурних та ображаючих написів і т.п.) передусім слід вилучати запахові сліди з місць, яких торкалися злочинці. Шукати невидимі і маловидимі сліди рук, потожирові мазки, фіксувати зліпками сліди злому, а також можливо, слід їх вилучати з предметом. Сліди фарбників, якщо неможливо вилучити предмет, зішкрібають, попередньо сфотографувавши їх. Іноді написи використовують для ідентифікації особи за почерком. Консультацію про це дає спеціаліст-криміналіст.

Знаряддям хуліганських дій можуть бути палка, камінь і т.п. Зруйнована ними перешкода або предмет в місцях контакту зберігають мікрочастинки, які дозволяють встановити вид і матеріал знаряддя.

Своєчасна, повна фіксація матеріальних слідів на місці події є запорукою успішного розкриття злочину та викриття хуліганів.

Огляд предметів. По справах про хуліганство частіше усього припадає оглядати предмети, що служили знаряддями вчинення злочину. Крім того, об’єктами огляду можуть бути одяг і взуття злочинців, одяг потерпілих, недокурки і залишки їжи,виявлені на місці події, транспортні засоби, на яких пересувалися злочинці, і т.д.

Якщо одяг потерпілих звичайно оглядають з метою виявлення на ній яких-небудь ушкоджень або слідів-накладень різноманітних речовин, то одяг підозрюваних, крім того,- для встановлення її приналежності визначеній особі; треба мати на увазі, що потерпілі можуть не завжди запам'ятати зовнішність окремих осіб - частіше усього вони запам'ятовують прикмети одягу, у якому був одягнений хуліган. Оскільки при вчиненні хуліганства злочинець і потерпілий, як правило, знаходяться на близькій відстані друг від друга, можливо влучення слідів крові або інших об’єктів біологічного походження.

Огляд одягу потерпілого доцільно проводити одночасно з освідуванням, що передбачає виявлення не тільки слідів злочину, але й інших слідів, що мають відношення до справи (рідних плям, татуїровок, шрамів на тілі і т.д.). Освідування не рекомендується відкладати, тому що багато слідів у виді подряпин, синців можуть безвісти зникнути.

Затримання й особистий обшук. Одним із невідкладних слідчих дій по справах про хуліганство є затримка хуліганів. Фактична затримка звичайно оформляється рапортом робітника міліції, де, крім настановних даних хулігана й обставин події, повинні знайти свідчення про поводження особи в момент затримки, а також анкетні дані очевидців події.

Вибір тактики затримки залежить від того, чи намагаються хулігани сховатися або чинити опір. По справах аналізованої категорії вкрай рідко вдасться заздалегідь підготувати і старанно спланувати затримку, тому від оперативного робітника потрібно знання обстановки й уміння діяти рішуче, щоб забезпечити затримку усіх або більшої частини хуліганів. Особлива увага повинна бути виділена забезпеченню безпеки осіб, що роблять затримку, оскільки з боку хуліганів не виключено застосування зброї проти затримуючих.

Часто, прибувши на місце пригоди, наряд патрульно-постової служби знаходить там лише постраждалого, а хуліган устигає сховатися. У таких випадках робітники міліції діють у відповідності з інструкціями про розшук злочинця по горячим слідам. Але і потерпілі, що знаходяться на місці пригоди, можуть бути учасниками хуліганських дій, тому треба вживати заходів до встановлення їхньої особистості і доставлянню в міліцію.

При надходженні повідомлення про вчинення хуліганства в квартирі необхідно бути особливо обережні, тому що в подібних випадках хулігани найбільше часто чинять опір. У першу чергу треба з'ясувати обстановку в квартирі, наявність сторонніх осіб, кількість хуліганів, їхній стан, можливе поводження родичів, сусідів. Проводити затримку слід тільки при кількісній перевазі затримуючих.

Обшук може бути проведений як за місцем проживання, так і за місцем роботи. Пошуку і вилученню підлягають: знаряддя злочину; об’єкти, що свідчать про те, що особа, що учинила хулігансво, вчинила й інші злочини; предмети, що розкривають характер взаємовідносин між підозрюваним і потерпілим, а також указують на можливе місцезнаходження хулігана, який укривається від слідства і суду.

Хулігани рідко влаштовують схованки для збереження тих або інших предметів. Зокрема, ножі, кастети вони як правило, бережуть вікрито або ховають у таких місцях, відкіля їх можна легко і швидко дістати (в одязі, у столі). Кийки, ланцюги інші подібні предмети нерідко зберігаються в сараях, на горищах, у підсобних помешканнях.

 

Обшук може бути проведений як за місцем проживання, так і за місцем роботи. Пошуку і вилученню підлягають: знаряддя злочину; об’єкти, що свідчать про те, що особа, що учинила хулігансво, вчинила й інші злочини; предмети, що розкривають характер взаємовідносин між підозрюваним і потерпілим, а також указують на можливе місцезнаходження хулігана, який укривається від слідства і суду.

Хулігани рідко влаштовують схованки для збереження тих або інших предметів. Зокрема, ножі, кастети вони як правило, бережуть вікрито або ховають у таких місцях, відкіля їх можна легко і швидко дістати (в одязі, у столі). Кийки, ланцюги інші подібні предмети нерідко зберігаються в сараях, на горищах, у підсобних помешканнях.

Допит потерпілого. При хуліганстві потерпілими, як правило є родичі, сусіди, знайомі хуліганов, а також сторонні особи, які приймали участь безпосередньо в затриманні хуліганов

В процесі допиту слід вияснити:

· чи знає потерпілий хуліганів, які в нього з ними взаємовідносини;

· час та місце скоєння хуліганських дій, в чому конкретно вони проявились, що стало приводом для хуліганства, які предмети хулігани використовували для нападу;

· в чому виразився опір, який потерпілий вчинив хуліганам;

· які сліди могли залишитись на тілі або одязі останнього, які пошкодження є на тілі або одязі потерпілого;

· якої матеріальної шкоди завдано діями хуліганів; які прикмети нападників, в чому вони були одягнуті;

· чи були свідки хуліганства, хто з цих свідків міг би підтвердити його показання.

Якщо потерпілий знаходиться в медачному закладі, його допит проводиться тільки з дозволу лікаря.

Допит свідків, їх показання дають можливість об'єктивно виявити всі обставини злочину. В ході догопу свідків в справах про хуліганство доводиться зустрічатися зі свідками, які знають підозрюваних по спільній праці або проживанню, свідками, які не мають ніякого відношення до підозрюваних, і, нарешті, особами, які в якійсь мірі самі являлись учасниками подаї. У свідків виясняють наступні питання:

· чи знає він підозрюваних, потерпілого і в яких стосунках з ними знаходиться, при яких обставинах та в якій формі скоїлись хуліганські дії; які знаряддя при цьому застосовувались;

· що робив свідок на місці події;

· кого він може назвати із інших осіб, які були присутні на місці події;

· хто припинив хуліганські дії і чи вчинили хулігани при цьому опір;

· якщо хулігани зникли, то які їхні прикмети зовнішності, в що вони були одягнуті і чи зможе свідок впізнати підозрюваних;

· якщо свідок знайомий з підозрюваними і потерпілим, як він може охарактеризувати їх.

В процесі допиту свідка важливо встановити, яка була поведінка потерпілого чи потерпілих, а конкретно, чи не спровокували вони хуліганські дії своєю поведінкою.

В якості свідків допитуються не тільки очевидці злочину, але й особи, які знають будь-які факти, що стосуються обставин, які піддягають доказуванню. До числа таких свідків відносяться особи, які знають підозрюваних по спільній роботі або проживають з ними. У них можна вияснити обставини, які передували хуліганству, а також встановити факти, що стосуються тих обставин, які сприяли скоєнню злочину.

Іноді досить важко встановити дійсну роль кожного із злочинців при вчиненні групового хуліганства, тобто об'єктивну сторону даного злочину. Тому, при розслідуванні цієї категорії кримінальних справ, при проведенні таких слідчих дій як допити, відтворення обстановки і обставин події потрібно застосовувати відеозапис, складати схеми і креслення. Так, в протоколах допиту потрібно:

· записати прикмети кожного із злочинців, помітивши його відповідним номером, вияснивши всі його дії, які відносяться до об'єктивної сторони вчиненого злочину як в часі так і в просторі;

· для цього на схемі місця вчинення злочину потрібно зробити відповідні відмітки розташування кожного із злочинців, потерпілих та свідків;

· однакових схем може бути декілька, на кожній із яких послідовно, як це відбувалось в часі, вказуються переміщення на місці злочину кожного із злочинців, а в протоколі допиту фіксуються дії кожного із них в цей момент.

Однотипні схеми місця події в реальному масштабі слідчий повинен виготовити самостійно, до початку допиту.

Аналогічним чином проводиться і відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису та складанням відповіднихсхем.

Це дозволить встановити істину по справі та перевірити показання учасників процесу.

Важливим елементом процесу доказування по справах про групові хуліганства є аналіз доказів, в тому числі і співставлення їх один з одним. З цією метою слідчий може складати схеми аналізу показань учасників процесу, який дозволить йому при плануванні та проведенні послідуючих слідчих дій, направлених на встановлення дійсних обставин справи, винності кожного з підозрюваних (обвинувачених), наявності між ними злочинної змови, розмежування причинених тілесних ушкоджень та інше.