ТОП 10:

Криміналістична характеристика хуліганства.



Криміналістична характеристика - це система відомостей про криміналістичне значимі ознаки злочинів даного виду, яка відображає закономірні зв'язки між ними та служить побудові та перевірці слідчих версій для вирішення основних завдань розслідування.*

Криміналістичні характеристики з розгорнутою системою ознак їх елементів та вказівкою ймовірності існування визначених ознак (при наявності інших) розроблені ще не по всіх видах і групах злочинів. Дослідження в цьому напрямку ведуть не тільки наукові,але й практичні працівники. Тому в теперішній час важливе значення має вивчення положень, які відносяться до формування

*Советская криминалистика: Методика расследования отде-льньіх видов преступлений./Под ред. В.К.Лисиченко.К.,1988, с.ЗО.

криміналістичних характеристик.

Криміналістичні характеристики розробляються з використанням даних соціологічного, кримінологічного, статистичного і криміналістичного дослідження. Найбільш суттєві етапи роботи та їх зміст зводяться до наступного:

1. Спочатку вирішується питання про вид (групу) злочинів, криміналістичну характеристику яких планується розробити. При цьому враховується стан розкриття цих злочинів в даному регіоні з тим, щоб надати допомогу слідчій практиці в підвищенні ефективності розслідування. Дослідження повинно бути забезпечене необхідними для вивчення матеріалами. Виявити типові риси і закономірності явищ, що вивчаються, можливо тільки при масовому спостереженні.

2. Для отримання повної системи ознак, які мають значення для виділення елементів криміналістичної характеристики, необхідно використовувати різні джерела та збирання деяких відомостей вести в процесі розслідування, оскільки ряд важливих ознак не відображається в матеріалах кримінальної справи (наприклад, риси характеру злочинця).

Криміналістична характеристика розробляється на основі вивчення: а)матеріалів кримінальних справ про успішно розкриті злочини; б)матеріалів оперативно-розщукової діяльності;

в)відомостей, отриманих від слідчих та оперативних працівників шляхом опитування; відомостей, отриманих від засуджених (при їх опитуванні та відповідній оцінці).

3. Дослідження криміналістичної характеристики - це пізнання ще невідомих або не повністю відомих закономірностей. Тому збирання відомостей про ознаки, які відносяться до окремих її елементів, здійснюється за пошуковими деталізованими програмами. Вони складаються на основі досвіду передової слідчої практики, яка показує ймовірне значення окремих ознак та їх можливі взаємозв'язки.

В теперішній час використовуються програми з цифровим кодуванням окремих ознак, що дозволяє обробляти отримані кількісні дані з застосуванням комп'ютерної техніки.

Криміналістична характеристика використовується слідчим при розкритті конкретних злочинів. Особливо суттєва її роль на початку розслідування, коли невідомі більшість обставин злочину. Зібрані докази та оперативні дані визначають слідчу ситуацію. Аналізуючи ці вихідні дані в плані методики, слідчий визначає, що відомо:

а) достовірно (наприклад, факт смерті людини);

б)ймовірно (наприклад, знаряддя спричинення пошкоджень);

в)не повністю, не достатньо точно, що необхідно перевірити, і, нарешті, що невідомо, але необхідно вияснити.

В кожній кримінальній справі всі ці елементи існують у взаємозв'язку і представляють єдність. Виходячи із ситуації, слідчий будує слідчі версії, визначаючи направлення розслідування. Криміналістична характеристика доповнює дані, які є, вказуючи, що звичайно раніше спостерігалось в подібних справах, що типово для них. Зіставляючи відомі ознаки розслідуваного злочину з комплексом ознак відповідного елементу криміналістичної характеристики і враховуючи закономірні зв'язки між ними, слідчий визначає ймовірність існування шуканих фактів. Результати такого зіставлення та відомості про характерні сліди сприяють вибору слідчим оптимальної системи слідчих дій по розкриттю злочину.

Суттєві ознаки та елементи змісту криміналістичної харктеристики:

1. Відомості про криміналістичне значимі ознаки злочинів да­ного виду. Одні з них мають значення для кримінально-правової кваліфікації злочину, правильного вирішення кримінальної справи, другі - для прийняття кримінально-процесуальних рішень (наприклад, для вибору міри запобігання), треті - для розслідуван­ня, четверті - для їх попередження і т.д. Цей поділ має відносний характер, тому що всі ознаки взаємопов'язані (в тому числі з “нейтральними”, які не мають суттєвого значення) і нерідко в своєму значенні служать вирішенню кількох задач, виконують різні функції.

Виділення ознак, які мають значення для вибору ефективної системи слідчих дій та оперативно-розшукових заходів в розсліду­ванні, обумовлено двома обставинами:

а) існують ознаки, які мають тільки криміналістичне значення;

б) дослідження та використання криміналістичних та інших ознак, які мають різне, в тому числі криміналістичне значення, здійснюються в специфічних цілях - ус­пішного рішення задач, які забезпечують швидке, повне та всесто-роннє розслідування.

Ознаки, які входять в криміналістичну характеристику, відносяться до виду (групи) злочинів. Такими являють­ся повторювані (типові) ознаки, які визначаються в результаті уза­гальнення слідчої практики по спеціальним програмам.

2. Система відомостей про криміналістичне значимі ознаки. Ознаки, які складають зміст криміналістичної характеристики, від­носяться як до обставин скоєння злочину, так і до обставин які пе­редують, супроваджують та слідують за ним. Останні відіграють важливу роль у виявленні латентних злочинів, а також невідомих злочинців.

Основою системи ознак являється їх належність до предмета доказування (ст.67 КПК України), а також положення кримінально­го права про склад злочину та його елементи. При цьому враховує­ться криміналістичне значення окремих груп ознак (наприклад, які відносяться до способу скоєння злочину). Конкретний вираз систе­ма криміналістичної характеристики знаходить в її елементах.

3. Система відомостей, які включають дані про закономірні зв'язки між ознаками злочинів. Це важлива частина криміналістич­ної характеристики, їх виявлення проводиться на основі досліджень значного емпіричного матеріалу.

Закономірні зв'язки в криміналістичній характеристиці мо­жуть відображати ймовірну взаємозалежність і взаємозв'язок різ­них груп ознак. Найбільш суттєвими є закономірні зв'язки між гру­пами ознак, які характеризують сліди злочину (в широкому змісті), його наслідки, та групи ознак, які відносяться до злочинця та його діям. Це пояснюється тим, що розслідування в загалі іде від слідів злочину до вияснення обставин його скоєння, встановленню злочи­нця та його дій.

Проте використання криміналістичної характеристики може мати різні направлення. Наприклад, по ознакам способу, місця та часу скоєння злочину може бути висунута версія про злочинця і, навпаки, при затриманні злочинця та наявності даних про особли­вості і т.п. може бути побудована версія про скоєння цією особою інших, ще не розкритих злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристики в загалі заключається втому, що при наявності одних ознак (наприклад, які відносяться до слідів знарядь та інструментів) слідчий може передбачити наявність інших (визначених професіональних навичок у злочинця) та провести необхідні слідчі дії (наприклад, по встанов­ленню і затриманню злочинця).

4. Система відомостей, яка служить побудові і перевірці слід­чих версій для вирішення основних задач розслідування. Відомості, які складають зміст криміналістичної характеристики, представля­ють собою систематизовані криміналістичні дані, які відносяться до виду злочинів. Слідчий ж завжди розслідує конкретний злочин -одиничне антисуспільне явище з властивими йому особливими ознаками. Тому дані криміналістичної характеристики можуть ли­ше вказувати на визначену ймовірність шуканих ознак в конкрет­ному розслідуваному злочині. Іншими словами, на основі аналізу та оцінки особливостей конкретного злочину, зіставлення встановле­них про нього даних з криміналістичною характеристикою висува­ються слідчі версії. Ця робота полегшується, коли в методиках при­водяться системи типових версій, побудованих з урахуванням кри­міналістичних характеристик.

Криміналістичні характеристики класифікуються на загальні та окремі. Загальні відносяться до виду злочинів (наприклад, “криміналістична характеристика вбивств” або “криміналістична характеристика хуліганств”), а окремі - до різновиду (групи) злочи­нів, які виділені по суттєвій криміналістичній ознаці, наприклад, “криміналістична характеристика вбивств з розчленуванням тру­пів" або “криміналістична характеристика хуліганств з заподіянням шкоди здоров'ю громадян”.

Крім того, є особливі (або цільові) криміналістичні характери­стики. Збирання, дослідження матеріалів практики, встановлення взаємозалежності ознак, виявлення закономірного характеру їх прояву здійснюються за цільовою програмою - співдії вирішенню однієї, як правило, найбільш складної задачі розслідування. Такі характеристики часто використовуються для розробки версій про злочинця (наприклад, по справах про зґвалтування, які порушують­ся при відсутності даних про особу винного), для ефективної робо­ти по розшуку вкраденого майна та ін.

Система криміналістичної характеристики складається з еле­ментів (частин), які представляють собою сукупності ознак, згруповані в залежності від відношення до предмета доказування та еле­ментів складу злочину. За змістом ці елементи мають внутрішню впорядкованість ознак та за відношенням до характеристики в ці­лому являються підсистемами відомостей про суттєві обставини злочинів даного виду і їх відображенні в оточуючому середовищі.

В системі криміналістичної характеристики важливе місце за­ймають елементи, які відносяться до об'єктивної сторони злочинів, вони розташовуються звичайно на її початку. Це пояснюється тим, що розслідування в найбільш складних справах рухається від події злочину, його наслідків або ознак, які вказують на можливу їх наявність.

Основними елементами криміналістичної характеристики являються сукупності ознак, які визначають:

1. Спосіб приготування, скоєння та приховування злочину. Ознаки способу злочину, відображення їх в матеріальній обстановці місці скоєння та інших джерелах використовуються для визначення шляхів встановлення злочинця, його співучасників, вияснення обставин злочину та ін. При розслідуванні деяких злочинів особливо важливим є облік ознак способу приховування (наприклад, при можливому інсценуванні події з метою приховати те що дійсно відбулося).

Відомості про спосіб скоєння злочину є одним із основних елементів їх криміналістичної характеристики. За об'єктом посягання спосіб хуліганства можна класифікувати на дії:

а)направлені проти суспільного порядку;

б)направлені як проти суспільного порядку, так і інших суспільних відносин.

Першу групу складають дії:

а)які грубо порушують спокій громадян, нормальний режим праці підприємств та установ (непензурна лайка, погрози, шум, зривання масових заходів);

б)які публічно порушують норми моральності (оголення частин тіла, цинічні рухи);

в)опоганення суспільних місць (цинічні, нецензурні написи):

г)які викликають афектні стани та неправдиву тривогу громадян (неправдивий виклик швидкої допомоги, неправдиве повідомлення про смерть близьких і т.п.);

д)які грубо порушують загальноприйняті норми гуманного поводження з тваринами (знущання, нанесення каліцтва);

е)які викликають перешкоди радіозв'язку і порушення правил радіопередач (вихід в ефір без дозволу і т.п.).

До другої групи можуть бути віднесені дії, пов'язані головним чином з посяганням на честь, гідність та недоторканість особи: публічні образи; нанесення побоїв; натравлення собак; обмеження свободи (поміщення в підвал, зв'язування); пошкодження особистого або державного майна (ламання телефонів-автоматів, руйнування огорож, засобів вуличного освітлення і т.п.).

Основу хуліганської дії складають елементи: жест, слово, фізичне насильство.

Жест (міміка) складає основу таких способів здійснення хуліганських дій, як цинічні тілорухи, публічне оголення статевих органш, роздягання догола, зображення нецензурних дій та інше.

Найбільш поширеним способом скоєння хуліганства є слово -нецензурна лайка, погрози, створення шуму, який призводить до зриву громадських заходів (вигуки, репліки, пісні), порушення нормального режиму роботи підприємства, спокою громадян в квартирах та громадських місцях. Це часто супроводжується жестами, мімікою, фізичним насильством.

Фізичне насильство - основа більшості способів скоєння хуліганства: нанесення побоїв, опір представникам влади, знущання, натравлення собак, насильне зв'язування людини, занурення її в воду, пошкодження майна, глум над пам'ятниками та інше.

Класифікація способів скоєння хуліганства на основі перерахованих елементів дозволяє чітко уявити слідову картину місця злочину, прогнозувати джерела ідеальних та матеріальних слідів-відображень.

Місцем скоєння хуліганських дій можуть бути: вулиця, громадський транспорт, клуб, танцювальний майдан, кафе, кінотеатр, гуртожиток, двір, квартира, пляж і т.п.

Обстановка, як правило, характеризується накопиченням громадян, нерідко відсутністю поблизу постів міліції, представників громадськості.

За часом вказані дії частіше всього вчиняються ввечері, в вихідні та передвихідні дні, під час масових заходів (футбол, хокей), коли вони недостатньо організовані.

При вчиненні хуліганства нерідко залишаються матеріальні сліди злочину. Крім того велике значення мають ідеальні сліди, що залишається у свідомості людей. Матеріальні сліди в основному удається виявити в ході огляду місця події. Найбільше типовими з них є сліди ніг, пробоїни від дії холодної зброї або його предметів, що заміняють, ушкоджене або знищене майно, плями крові, а також виділення людського організма.

Особливості засобу й обстановки вчинення хуліганства тісно пов'язані з особистістю правопорушника. Яскравіше усього вона виявляється при груповому хуліганстві. Типова група хуліганів частіше усього складається з двох-трьох хуліганів, що об”єдналися випадково. В групу як правило, входять особи чоловічої статі у віці від 16 до 27 років із числа робітників, що учаться, або не працюють, що мають середню освіту , у своїй більшості неодружених. У групі є лідер, звичайно раніше засуджений. У момент вчинення хуліганства усі його учасники частіше всього знаходяться в нетверезому стані. Група формується на грунті спільного час припровадження або проживання її учасників в одому мікрорайоні.

Особи, у відношенні яких правопорушники чинять хуліганські дії, тобто потерпілі, також далеко не завжди поводяться належною уявою, іноді їхнє поводження буває провокуючим, сприяє вчиненню хуліганства.

Основні джерела відомостей про скоєне хуліганство - люди та речі. Люди - це свідки-очевидці та потерпілі, в пам'яті яких збереглась подія злочину-. Якщо хуліганство скоєне способом жестів та міміки, головне джерело інформації - показання свідків-очевидців та потерпілих. В деяких випадках джерелами можуть бути фотознімки, кінострічки, відеозапис, на яких закріплені дії хулігана (наприклад, потерпілими, свідками).

Хуліганство, скоєне словом (промовою) зберігається у вигляді ідеальних слідів в пам'яті свідків, потерпілих. Матеріальними джерелами можуть бути фонограми звукозапису або відеограми.

При хуліганстві, скоєному з застосуванням фізичної сили, крім ідеальних відображень в пам'яті потерпілого та свідків утворюються матеріальні сліди безпосереднього контакту злочинця або знаряддя злочину з об'єктами матеріального світу: сліди рук, ніг, транспортних засобів та ін. На місці події в цих випадках нерідко залишаються сліди-предмети (палка, камінь), а також сліди-речовини (кров, запах і т.п.). Необхідно намагатися зафіксувати їх (сліди ніг, запах залишаються у всіх випадках хуліганства) та використовувати доя встановлення особи, розшуку злочинця, якщо він зник. Робити це необхідно оперативно, тому що особливістю слідової картини місця скоєння хуліганства є те, що вона швидко змінюється (свідки-очевидці залишають місце пригоди, матеріальні сліди пошкоджуються).

Відомості про особу хулігана - також важливий елемент криміналістичної характеристики. Аналізуючи показники основних елементів кримінологічної характеристики його особи, можна створити соціальний “портрет”, як би “усереднену модель”, яку можна використовувати для планування розшуку зниклого злочинця, ведення профілактичної роботи та розслідування взагалі.

2. Місце, час, обстановка, знаряддя та засоби скоєння злочину. Місце скоєння злочину в криміналістичній характеристиці відображається різними, в тому числі деталізуючими ознаками. Узагальнення слідчої практики показує наявність зв'язків ознак місця злочину зі способом скоєння, даними, які відносяться до особи злочинця, місця його проживання, перебування та ін.

Конкретна сукупність ознак місця злочину визначається в методиці на основі відповідних узагальнень практики.

Час скоєння злочину має кримінально-правове, процесуальне та криміналистичне значення. Криміналістичне значення визначається тим, що в скоєнні багатьох злочинів спостерігається визначена вибірковість в часі дій злочинців (в визначений час об'єкт гірше охороняється, відсутні власники квартир, мала ймовірність бути поміченим та ін.).

Обстановка місця скоєння злочину- - частина матеріального середовища, яка включає, крім ділянки території, сукупність різних предметів, поведінки учасників події, психологічні відносини між ними та ін. Криміналістичні ознаки її можуть мати взаємообумовлені зв'язки з іншими елементами криміналістичної характеристики (наприклад, з часом, способом скоєння).

Знаряддя та засоби злочину розглядаються в зв'язку з встановленням способу скоєння злочину, але можуть мати самостійне значення (наприклад, при розшуку знаряддя, потім його ідентифікації, встановленні його належності конкретній особі.

3. Предмет посягання. Ознаки предмета посягання в криміналістичних характеристиках можуть мати різні зв'язки (наприклад, предмет посягання - способи скоєння (заволодіння майном), шляхи збуту краденого або місця приховання його, а також дані про особу злочинця).

4. Особа потерпілого. Дані про потерпілого займають важливе місце в криміналістичних характеристиках, особливо злочинів проти життя, здоров'я та гідності особи. Це пояснюється двома обставинами:

а) визначеною вибірковістю в діях злочинця, яка показує взаємозв'язок між особливостями особи його та потерпілого (потерпілої);

б)наявністю і характером зв'язків та відносин між потерпілим і злочинцем, які впливають на мету, мотив, місце, час, способи скоєння та приховання злочину. Дані про особу потерпілого, його зв'язках та відносинах мають значення не тільки при розслідуванні злочинів проти життя та здоров'я, тому вони включаються в криміналістичні характеристики і інших злочинів.

5. Особа злочинця - поняття широке, яке виражає сутність особи, складний комплекс ознак що його характеризують, властивостей, зв'язків і відносин, його моральний та духовний світ, взяті в розвитку, в взаємодії з соціальними та індивідуальними життєвими умовами, які в тій чи іншій мірі вплинули на скоєння злочин.

Суб'єкт хуліганства. Одним із необхідних елементів складу злочину кримінально-правова теорія вважає суб'єкт злочину, оскільки кримінальна відповідальність можлива лише тоді, коли є особа, яка вчинила злочин. Суб'єкт хуліганства, як і суб'єкт будь-якого іншого злочину повинен мати, насамперед, юридичні ознаки,які являють собою елементи складу злочину, основними юридичними ознаками суб'єкту злочину є осудність та досягнення винним певного віку. Встановлення юридичних ознак суб'єктів хуліганства не викликає труднощів, оскільки безпосередньо в законі їх характеристика дана досить чітко і визначено. Як і при вчиненні інших злочинів, кримінальній відповідальності за хуліганство підлягає осудна особа, тобто така особа, яка під час вчинення хуліганства дійсно усвідомлювала свої дії і могла керувати ними. Особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння була в стані неосудності, не може бути визнана суб'єктом злочину (ст. 12 КК України). Закон (ч.І ст. 14 КК України) не визнає неосудними осіб, які вчиняють злочин в стані сп'яніння. Більше того, вчинення злочину особою, яка перебуває в стані сп'яніння, є обставиною, що обтяжує відповідальність, якщо так вирішить суд (п. 11 ч.І ст.41 КК України).

В постанові Пленуму Верховного Суду України говориться, що у зв'язку з тим, що хуліганство в більшості випадків вчиняється на грунті пияцтва, судам при призначенні покарання особам, які вчинили злочин в стані сп'яніння, відповідно до ст.41 КК України належить обговорювати питання про визнання цього факту обставиною, що обтяжує відповідальність.*

* Постанова Пленуму Верховного суду України від 28 червня 1991р. №3 із змінами, внесениими постановою пленуму від 4 червня 1993р. №3 “Про судову практику в справах про хуліганство” //Бюллетень…-с.172//

Матеріали слідчої і судової практики незаперечне свідчать, ще стан сп'яніння в переважній більшості випадків обновлює скоєння хуліганства. Аналіз вивчених справ в Іванківському районі Київської області дозволив встановити, що 90% осіб, засуджених за хуліганство, вчинили цей злочин в стані сп'яніння. Отже, боротьба з пияцтвом є одним з найбільш важливих засобів усунення умов, які сприяють вчиненню хуліганства.

Вік, з досягненням якого можлива кримінальна відповідальність за хуліганство, також точно визначений в законі. Вивчені кримінальні справи дають підставу зробити висновок, що хуліганство вчиняють в основному особи у віці до ЗО років (70%), причому тільки 2,7% засуджених за хуліганство становили підлітки у віці від 14 до 15 років включно. Разом з тим досить значна кількість хуліганських проявів була вчинена особами в більш зрілому віці - старше ЗО років (20,3%) і навіть 40 і 50 років (9,6%).

Характерна особливість, властива віковим групам від 31 року і старше, полягає в тому, що на цей вік припадає переважна більшість випадків так званого побутового хуліганства. По вивчених справах 22,1% загального числа засуджених складали особи, які скоїли побутове хуліганство. З цієї кількості 21,2% припадає на долю вікових груп від 31 року і старіше.

Суб'єкт хуліганства характеризується і такою кваліфікуючою даний злочин ознакою, як вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство (ч.2 ст.206 КК України).

Суб'єктивна сторона хуліганства. Встановлення в діях обвинуваченого складую злочину вимагає поряд з ґрунтовним дослідженням таких його елементів, як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, з'ясувати і суб'єктивну сторону.

Суб'єктивна (внутрішня) сторона злочину характеризує психічну діяльність особи, пов'язану із спричиненням злочину.

Велике значення для кваліфікації злочину, для розмежування міжних складів злочинів, для призначення справедливого покарання і, таким чином для зміцнення у сфері кримінальної права законності має правильне встановлення вини злочинця, її характеру та ступеня.

Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною формою вини і мотивом явної неповаги до суспільства. При вчиненні даного злочину, в якому дії характеризуються грубим порушенням громадського порядку і явною неповагою до суспільства, особа усвідомлює такий характер своїх дії і бажає так діяти.

При вчиненні особливо злісного хуліганства винний усвідомлює наявність особливих кваліфікуючих ознак своєї поведінки (наприклад, що застосовуваний ним для нанесення тілесних ушкоджень предмет є холодною зброєю). Умисел стосовно заподіяння або можливості заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого як одному з об'єктів особливо злісного хуліганства може бути як прямим, так і непрямим. Так, перекваліфіковуючи вчинене Ж. зі ст. 17 і пп. ‘б’ та ‘е’ ст. 93 на ч. І ст. 101 і ч. З ст.206 КК України, судова колегія Верховного Суду України вказала, що він, стріляючи хуліганських спонукань у бік де знаходились люди, і маючи намір у такий спосіб налякати їх, не бажав смерті потерпілому, але свідомо допускав можливість поранення з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, тобто діяв з непрямим умислом щодо тяжких тілесних ушкоджень, які настали.*

В усіх випадках застосування або спроби застосування зброї, ножів або

*Ухвала судової колегії Верховного Суду України у справі К.//Рад.право. -1990. -№10.- С.85-86.//

спеціально пристасованих для нанесення тілесних ушкоджень предметів треба з’ясовувати чи не мав місця замах на вбивство або тяжке телісне ушкодження, що є більщ тяжким злочином.

Мотивом хуліганства є усвідомлене прагнення виявити явну неповагу до суспільства шляхом вчинення дій, що грубо порушують громадський порядок. Він може характеризуватись комплексом низьких спонукань у вигляді прагнення протиставити себе суспільству, проявити грубу силу, п'яну хвацькість, пустощі тощо, В процесі вчинення злочину, який почався з мотивів особистого характеру (помста, ревнощі тощо), останні можуть перейти в мотив явної неповаги до суспільства. Тим самим діяння можуть перетворитись із посягання на особу в злочин проти громадського порядку - хуліганство. Відсутність у вчиненому мотиву явної неповаги до суспільства свідчить і про відсутність хуліганства, хоча б дії винного тією чи іншою мірою порушували громадський порядок.

Треба відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу винного, мотивів, цілей та обставин вчинених ним дій. Дії, що супроводжувались погрозами вбивством, образою, нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені в сім'ї, в квартирі щодо родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих і таким іншим, повинні кваліфікуватись за статтями КК України, що вбачають відповідальність за злочини проти особи. Такі дії кваліфікуватися як хуліганство лише в тих випадках, коли вони одночасно були поєднані з грубим порушенням громадського порядку і виражали явну неповагу- до суспільства (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №3).

Треба розрізняти хуліганство, вчинене групою осіб, і злочини, передбачені статтями 71 та 187-3.

Масові безпорядки передбачають наявність натовпу, який ке­рується різними мотивами, їх учасники безпосередньо здійснюють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або чинять зброй­ний опір владі і цим можуть дезорганізувати на якийсь час діяль­ність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадсь­кої безпеки. При груповому ж хуліганстві ці ознаки відсутні. Винні, діючи з хуліганських спонукань, намагаються лише грубо поруши­ти громадський порядок. На відміну від масових безпорядків дії, передбачені ст. 187-3, можуть виходити не від натовпу, а від окре­мої групи людей і не супроводжуватись погромами, руйнуваннями, підпалами та іншими подібними діями. Дії, передбачені ст. 187-3, не супроводжуються явною неповагою до суспільства, а лише пору­шують громадський порядок, нормальну діяльність установ, під­приємстві організацій, роботу транспорту або пов'язані з явною не­покорою законним вимогам представників влади. Якщо ж такі дії супроводжуються вчиненим з хуліганських спонукань насильством, пошкодженням майна, безчинством, вони повинні додатково квалі­фікуватися і за СТ.206 (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №3).

Ігнорування суб'єктивної сторони вчиненого, зокрема його мотиву тягне неправильну кваліфікацію дій винного як хуліганства.

Не можуть кваліфікуватись як хуліганство правомірні дії, вчи­нені в стані необхідної оборони (Рад. право.- 1982.- №3.-с.91-92; 1983.-№2.-с.82), а також дії, спрямовані на покладення краю зло­чинним посяганням і затримання злочинця, навіть якщо при цьому вимушено спричинено шкоду злочинцю (Рад. право.-1975-№7.-с.ІОО-ІОІ).

Залежно від ступеня суспільної небезпеки розрізняють три види хуліганства: просте (ч. 1), злісне (ч.2) та особливо злісне (ч.З ст.206 КК України).

Так зване просте хуліганство може діставати вияв у таких ді­ях, як нанесення побоїв, тілесних ушкоджень без розладу здоров'я, пошкодження або знищення майна, вчинення бешкету, тривале публічне співання непристойних пісень, спричинення тривалого не­спокою телефонними дзвінками з вживанням вульгарних слів тощо.

Публічність і громадське (публічне) місце не є обов'язковими ознаками хуліганства. В той же час обстановка вчинення хуліганст­ва, що характеризується наявністю або відсутністю людей , подіями , які відбуваються в місці вчинення злочину, та їх соціальною зна­чимістю, повинні враховуватись при визначенні ступеня суспільної небезпеки конкретного хуліганського прояву.

Критерієм оцінки при цьому може виступати сила стримую­чих особу факторів, ігноруючи які, вона вчинює хуліганство того чи іншого виду (наприклад, урочисті збори, лекція в вузівській ауди­торії, демонстрація кінофільму в переповненій залі).

В ч.2 СТ.206 КК України вказаний вичерпний перелік кваліфі­куючих ознак злісного хуліганства. При кваліфікації хуліганських дій у постанові про притягнення як обвинуваченого, в обвинуваль­ному висновку та вироку повинно бути відображено, за якою саме кваліфікуючою ознакою діяння визнається злісним хуліганством.

При вирішенні питання про визнання хуліганських дій винят­ково цинічними або особливо зухвалими необхідно виходити з оцінки конкретних обставин справи в їх сукупності, враховуючи характер, час, місце та умови вчинення злочину.

Злісним хуліганством.яке відзначається винятковим цинізмом, можуть бути визнані хуліганські дії, що супроводжувались демонс­тративною неповагою до загальноприйнатих норм моралі, наприк­лад, проявом безсоромності, знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадньому стані та інше (абз.З п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №3). Винятковий цинізм може проявлятись, зокрема, у від­правленні природних потреб або вчиненні статевого акту на очах в обурених цими діями громадян, в демонстративному оголенні, осо­бливо непристойних рухах тіла перед публікою тощо.

Злісним хуліганством за ознакою особливої зухвалості може бути визнане таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явну неповагу до суспільства, супроводжувалось, напри­клад, насильством з заподіянням тілесних ушкоджень або знущан­ням над особою, яке тривалий час і вперто не припинялось або було пов'язане з знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи громадського транспорту та інше (абз.2 п.8 поста­нови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р.№3).

На ступінь зухвалості хуліганства впливають форма хуліган­ських дій, їх тривалість, нездатність потерпілого в зв'язку з мало-літством або старістю протистояти хулігану, розмір спричиненої особі чи майну шкоди, особливе буйство і безчинство тощо. В усіх випадках особлива зухвалість як кваліфікуюча ознака злісного ху­ліганства проявляється в діях, що відзначаються особливою нахабністю, грубістю.

Під припиненням хуліганства громадянином треба розуміти дії, здатні самі по собі (наприклад, затримання, зв'язування) або з сторонньою допомогою (скажімо, виклик по телефону наряду мілі­ції) припинити хуліганство. Умовляння, прохання, вимоги припи­нити злочин не є його припиненням, оскільки в подібному випадку припинення хуліганства залежить від прийнятого самим винним рішення, а не всупереч йому. Тому нанесення хуліганом удару гро­мадянину, який вимагав припинити хуліганство, саме по собі не означає наявності розглядуваної кваліфікуючої ознаки, тоді як на­несення за таких же обставин удару, скажімо, члену громадського формування з охорони громадського порядку має кваліфікуватись за ч.2 СТ.206 КК України за ознакою здійснення під час хуліганства опору представнику громадськості, який охороняє громадський по­рядок.

Хуліганство визнається злісним за ознакою минулої судимості за просте, злісне або особливо злісне хуліганство при умові, що ця судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Повторність вчинення хуліганства при відсутності судимості за цей злочин не є підставою для кваліфікації вчиненого за ч.2 ст.206 КК України.

Відповідальність за ч.З ст.206 КК України настає при наявнос­ті у вчиненому ознак простого або злісного хуліганства, однак здій­сненого з застосуванням або спробою застосування вогнепальної чи холодної зброї, ножів або інших предметів, спеціально пристосова­них для нанесення тілесних ушкоджень.

Під застосуванням зброї, ножа або іншого предмета, спеціаль­но пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, треба розу­міти таке умисне використання їх вражаючих властивостей, при якому потерпілому заподіюються ушкодження або виникає реальна небезпека їх заподіяння. Небезпека для здоров'я або життя потер­пілого таїться не в словах самих по собі, а в діях по використанню вказаних у ч.З ст.206 КК України знарядь для нанесення тілесних ушкоджень.

Особливо злісним хуліганством має визнаватися таке викори­стання ножів, колючої, ріжучої холодної зброї, коли нею торкають­ся до тіла людини, маніпулюють в безпосередній близькості від об­личчя потерпілого, розмахують для прокладання дороги серед ото­чуючих тощо, і в цих випадках виникає ситуація реальної небезпе­ки заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. В той же час однієї по­грози застосування зброї, ножа або іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, навіть підкріп­леної їх демонстрацією, недостатньо для її кваліфікації за ч.З ст.206 КК України.

Спробою застосування зброї, ножа або іншого предмета, спе­ціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, будуть ті випадки, коли винний намагався, але не зміг використати вра­жаючі властивості цих знарядь для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому при вчиненні особливо злісного хуліганства в силу причин, які не залежали від його волі (скажімо, із занесеної для удару руки ніж був вибитий потерпілим чи іншою особою, постріл не відбувся внаслідок осічки).

При вчиненні групового хуліганства за ч.З ст.206 КК України можуть бути кваліфіковані дії тих його учасників, які особисто за­стосували або намагались застосувати зброю, ніж або інший спеці­ально пристосований предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а також тих, які хоча самі й не застосовували та не намагались за­стосовувати, але дали згоду чи в інший спосіб сприяли застосуван­ню (спробі застосування) згаданих знарядь іншими виконавцями особливо злісного хуліганства. Якщо під час вчинення хуліганських дій одним із учасників злочину були застосовані знаряддя вчинення особливо злісного хуліганства без відома інших учасників злочину, то відповідальність за ч.З ст.206 КК України може нести лише осо­ба, яка застосувала або намагалась застосувати згадані знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень.

6.Сліди злочину(в широкому змісті) та інші джерела доказів про обставини злочину і злочинця в криміналістичній характеристиці охоплюють:

а) зміни в речовій обстановці місця події злочину;

б) сліди-відображення (сліди рук, ніг, інструментів та ін.);

в) предмети - речові докази, в тому числі документи, речовини, мікрочастини;

г) документи - письмові докази різного виду та призначення;

д) особи, які можуть бути допитаними в якості свідків.







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.108.191 (0.019 с.)