Право роботодавців на об'єднання: міжнародні юридичні стандарти й зарубіжний досвід

 

Законодавство України про організації роботодавців та їх об'єд­нання складається з Конституції України, Законів України "Про об'єднання громадян", "Про організації роботодавців" від 24 трав­ня 2001 p., інших нормативно-правових актів, виданих відповід­но до останнього, а також законодавства про соціальне партнер­ство, професійні спілки.

Слід врахувати, що частиною національного законодавства у сфері колективних трудових відносин та створення і діяльності організацій щодо захисту трудових прав, є міжнародні норматив­но-правові акти, ратифіковані Україною. У цих актах встанов­лено основні принципи забезпечення права на організацію. Згідно з міжнародними правовими нормами до організацій роботодавців мають застосовуватися однакові принципи та однакові державні гарантії. Конвенція МОП № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію, прийнята у 1948 р. у Сан-Франциско, за­кріпила низку основних принципових засад щодо забезпечення свободи у реалізації права на створення організації. Працівни­ки і підприємці мають рівне право створювати на свій вибір орга­нізації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлеглості статутам останніх.

Державна влада має утримуватися від будь-якого втручання, здатного обмежити це право або перешкодити його законному здійсненню. Організації працівників і роботодавців не підляга­ють розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному по­рядку. Таке можливо лише за рішенням суду. Організації, у свою чергу, мають право на об'єднання, тобто утворювати федерації та конфедерації. У цій діяльності працівники, роботодавці, їхні організації так само, як й інші особи або організовані колекти­ви, мають дотримувати законодавства (Конвенції та рекомен­дації. 1919—1964. — Т. 1. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. — С. 434—438). Ця конвенція належить до числа ратифі­кованих Україною (ратифіковано 11 серпня 1956 р.). Окрім Конвенції № 87, у цій сфері Україна також ратифікувала Кон­венції МОП № 11 про право на асоціацію та об'єднання трудя­щих у сільському господарстві (1921 p.), № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних перего­ворів (1949 р.) (обидві ратифіковано 11 серпня 1956 p.), а також № 144 про тристоронні консультації (міжнародні трудові нор­ми) (1976 р.) (ратифіковано 17 грудня 1993 року).

Конвенція № 98 про право на організацію і на ведення колек­тивних переговорів 1949 р. передбачає, що організації трудівників і підприємців мають належний захист від будь-яких актів втру­чання з боку одних чи інших агентів або членів у створенні, ді­яльності організацій та керуванні ними (ч. 1 ст. 2); дії, що ма­ють на меті сприяти заснуванню організацій трудівників під пануванням підприємців чи організацій підприємців або підтри­мувати організації трудівників шляхом фінансування чи іншим шляхом з метою поставити такі організації під контроль підпри­ємців чи організацій підприємців, розглядаються як втручання у зміст цієї статті.

У Преамбулі Конвенції № 150 про регулювання питань праці: роль, функція і організація 1978 р. зазначається, що організації підприємців і трудівників відіграють головну роль у здійсненні цілей економічного, соціального і культурного прогресу.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами організації підприємців поряд із профспілками займаються діяльністю, спря­мованою на узгодження державних і корпоративних інтересів, представництво і захист соціально-економічних прав та інтересів роботодавців. Наприклад, зусилля підприємців у масштабі національної економіки координуються такими організаціями, як Кей-данрен в Японії, Національна асоціація промиоловцівта Націо­нальна асоціація роботодавців у Франції, Національнаасоціація промисловців у США тощо. Структури цих організацій,напрям­ки діяльності неоднакові. Наприклад, в Японії діютьчотири со­юзи підприємців: Ніккерейн, Кейданрічі, Комітет зпитань еконо­мічного розвитку, Японська торгово-промислова палата(Ниссьо). До складу Ніккерейн входять 54 виробничих асоціації,17 регіо­нальних асоціацій, які представляють майже всі приватніпідпри­ємства, за винятком сільськогосподарських та лісових. Кількість корпорацій, які є членами цих регіональних і промислшшх асоціа­цій, становить близько ЗО тис. і ОХОПЛЮЄ приблизно '/, загальної кількості підприємців Японії. Ключовимизавданнями є зближен­ня і координація діяльності асоціацій щодо забезпечення гармо­нійного розвитку і зняття суперечностей між працею та управлін­ням (капіталом), зміцнення солідарності та підвищення етичних норм підприємців, встановлення законних людських відносин всередині корпорацій та сприяння соціальному прогресу через діяльність корпорацій (Волгин Н.А. Японский опыт решения экономических и социально-трудовых проблем. — М.: Экономи­ка, 1998.— С. 153—157).

У деяких країнах функціонують організації підприємців двох типів: одні діють лише в економічній сфері, а другі — у соціаль­но-трудовій (наприклад, ФРН, Швейцарія та ін.). У Великобри­танії, Франції, Італії, Бельгії організації підприємців виконують економічні й соціально-трудові функції (Основные направления и формы деятельности предпринимательских организаций в странах Запада // Труд за рубежом. — 1991. — № 1; Силин А.А. Предпринимательские организации: основные задачи, функции, структура // Труд за рубежом. — 1994. — №4). В окремих країнах діяльність організацій підприємців досить повно врегу­льовано на законодавчому рівні разом з регулюванням діяльності профспілок. Наприклад, британський Консолідований закон про профспілки і трудові відносини 1992 р. містить спеціальний розділ (частина II) про організації підприємців.

Асоціації, ліги, спілки роботодавців створено на галузевому рівні. Наприклад, Асоціація взуттєвиків Італії об'єднує понад 1000 фірм; у складі Німецького союзу, який об'єднує підприєм­ства, що працюють у галузі спеціальних будівельних робіт, налічується більш як 36 тис. фірм(Іващенко М.І., Сменковський А. Громадські об'єднання підприємців як засіб узгодження держав­них і корпоративних інтересів // Економіка України. — 1999. — № 10. — С. 58; Жалико Я., Романенко С. Роль об'єднань промис­ловців і підприємців у економіці перехідного періоду // Еконо­міка України. — 1997. — № 6. — С. 40).

Об'єднання промисловців і підприємців, асоціацій, союзи ро­ботодавців, промислові асоціації та ін. створено в більшості пост-соціалістичних країн (Доклад международного совещания "за круглым столом" по вопросу о новой роли организации предпри­нимателей в странах с переходной экономикой. Женева, 29— 31 мая 1995 года. — Женева, 1995. — С. 38). Зокрема, у країнах Центральної та Східної Європи продовжується процес становлен­ня організацій роботодавців, який розпочався наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. У Польщі функціонують дві органі­зації роботодавців. Конфедерація польських роботодавців, ство­рена у 1989 p., об'єднує приватних роботодавців, директорів дер­жавних підприємців та членів правлінь казенних підприємств. Конфедерації належить провідна роль у представництві усіх роботодавців як за межами країни, у МОП, так і в Польщі. Інша організація роботодавців — Конвенція підприємців, торговців та виробників сільськогосподарської продукції об'єднує приватних роботодавців малих і середніх підприємств (Nowy lad w Polsce і w Europe. — Warsava: Wydawnictwo Naukowe SCHOLAR, 1997. — S. 223). В Угорщині до Національної консультативної ради вхо­дять Федерація споживачів, Федерація ремісників, Федерація дрібних виробників та ін. У Болгарії діє Національна тристорон­ня рада співробітництва. У Румунії в 1991 р. було створено На­ціональну конфедерацію румунських роботодавців, Національ­ну раду малих і середніх підприємств, Національну раду румун­ських роботодавців та ін. (Ibid. — S. 223). У Російській Феде­рації діють Російський союз промисловців і підприємців, Асоці­ація приватних підприємств та підприємств, які приватизують­ся, Союз лісопромисловців та лісоекспортерів та ін.

Організації підприємців створено на міжнародному рівні — Міжнародна організація підприємців (ІОЕ, ОІЕ), Союз промис­ловців ЄС, Союз конфедерацій промисловості та підприємців Європи (UNICE) та ін. Організації ІОЕ, ОІЕ, UNICE разом з Євро­пейською конфедерацією профспілок Європи (ETUC, CES) беруть участь у роботі Урядового комітету з Європейської соціальної хартії з правом дорадчого голосу. На Урядовий комітет відпо­відно до п. З ст. 27 Європейської соціальної хартіїпокладено обов'язок готувати для Комітету міністрів доповіді,в яких на­водяться відібрані серед порушень хартії ситуації,зяких нале­жить прийняти рекомендації (Европейским социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. — М.: Междунар. отношения,2000. — С. 41, 67).