Колективні переговори та укладення колективного договору, угоди

 

Укладенню колективного договору, угоди передують колек­тивні переговори, які можуть розпочатися за пропозицією будь-якої з двох сторін не раніше ніж за 3 місяці до закінчення тер­міну дії колективного договору. Інша сторона протягом 7 днів зобов'язана почати переговори. Процедура ведення колективних переговорів, механізм узгодження розбіжностей, що виникають у ході переговорів, регламентуються статтями 10, 11 Закону України "Про колективні договори і угоди". Право на ведення колективних переговорів уперше закріплено Законом від 1 липня 1993 р. і відповідно до норм Міжнародної організації праці (Кон­венція МОП № 154 про сприяння колективним переговорам, ра­тифікована 1981 p.). Це правило є однією з найважливіших га­рантій забезпечення соціального партнерства.

Потрібно зазначити, що в законодавстві України відсутня нор­ма, якою б покладався обов'язок почати переговори на яку-не-будь зі сторін. На практиці це призвело до того, що на держав­них підприємствах робота з підготовки колективного договору часто запізнюється, а на приватних підприємствах колективні до­говори, як правило, не укладаються. На останніх часто відсутня профспілкова організація, а працівники в умовах зростаючого безробіття, цінуючи своє робоче місце, не порушують питання про укладення колективного договору. Власник же по суті, будьмо відверті, не зацікавлений в укладенні колективного договору. Все це веде до обмеження прав працівників. Перевірками офіційно встановлено, що непоодинокі випадки, коли профспілкові комі­тети не ініціюють укладення нових договорів і не пролонгують раніше укладених. Виходить так, що на папері договори нібито є, а насправді від них ніякої користі (Праця і зарплата. — 1998. — №24. — С. 15).

У зарубіжних країнах, де діяльність профспілок активна і законодавчо оформлена, можливо, і немає необхідності в законо­давчому закріпленні обов'язку про початок переговорів. В Украї­ні ринкові відносини перебувають лише в стадії становлення, тому доцільно встановити таку норму. Незважаючи на те, що зі значення захисної і представницької функціїпрофспілок логіч­но випливає, що саме профспілка повинна виступити ініціато­ром переговорів, обов'язок почати переговори, думається, пови­нен бути покладений на власника (роботодавця). Роботодавець відповідає за організацію праці на підприємстві, тому саме він повинен нести відповідальність за належне нормативне забезпе­чення трудового процесу. У такому разі роботодавця можна притягнути до відповідальності за порушення цієї норми.

Сторони колективних переговорів зобов'язані надавати робочій комісії, яка створюється сторонами для підготовки проекту ко­лективного договору, всю інформацію, необхідну для визначен­ня змісту колективного договору. Учасники переговорів підпи­сують зобов'язання про нерозголошування даних, що становлять державну або комерційну таємницю.

Закон передбачає примирні процедури для урегулювання роз­біжностей: складання протоколу розбіжностей, створення при­мирної комісії, право звернення до посередника за вибором сторін. У разі недосягнення угоди і після таких заходів допускаються організація і проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України. Для підтримки своїх вимог профспілки можуть проводити у встановленому порядку збори, мітинги, піке­тування, демонстрації.

Для сприяння врегулюванню колективних трудових супере­чок (конфліктів) створено спеціальний орган — Національну службу посередництва і примирення, яка вивчає висунуті праців­никами нимоги і здійснює оцінку їх обґрунтування, консультує сторони, сприяє встановленню контактів між сторонами, звер­тається до суду із заявою про вирішення трудового спору.

Проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі й виноситься на розгляд загальних зборів (конфе­ренції) трудового колективу. У випадку, якщо збори (конферен­ція) трудового колективу відхиляють проект колективного до­говору або окремі його положення, сторони поновлюють перего­вори для пошуку необхідного рішення. Термін переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього проект загалом ви­носиться на розгляд зборів (конференції) трудового колективу.

Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) він підписується уповноваженими пред­ставниками сторін не пізніше ніж через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

Угода (Генеральна, галузева, регіональна) підписується упов­новаженими представниками сторін не пізніше ніж через 10 днів після завершення колективних переговорів.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня підпи­сання їх представниками сторін або з дня, вказаного в колектив­ному договорі, угоді. Після закінчення терміну дії колективний договір продовжує діяти доти, доки сторони не укладуть нового або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено догово­ром. У ст. 9 Закону не вказується термін, на який укладається колективний договір. Цей термін визначається угодою сторін. На практиці колективні договори укладаються терміном на 1 — З роки.

Галузеві й регіональні угоди підлягають повідомній реєстрації Міністерством праці та соціальної політики України, а колектив­ні договори реєструються місцевими органами виконавчої вла­ди відповідно до ст. 9 Закону України "Про колективні догово­ри і угоди", Положенням про порядок повідомної реєстрації га­лузевих і регіональних угод, колективних договорів, затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 225 (ЗП України. — 1994. — № 8. — Ст. 193).

Внесення змін і доповнень до колективного договору, угоди протягом строку їхньої дії можливе тільки за взаємною згодою сторін у порядку, визначеному колективним договором,угодою.

Контроль за виконанням колективного договору,угоди здій­снюється сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. Сторони, що підписали колективний договір, угоду, щорічно звітують про їх виконання.

На осіб, які представляють сторони колективного договору й ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення договору, угоди або навмисно порушили строкпере­говорів, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визна­чені сторонами терміни, накладається штраф у розмірі до 10 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. Ці ж особи, винні в порушенні, невиконанні зобов'язань за колек­тивним договором, угодою, несуть адміністративну відповідаль­ність у вигляді штрафу в розмірі до 100 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян, а також несуть дисциплінарну відпові­дальність аж до звільнення з посади. Ці ж особи, винні в нена-данні інформації, необхідної для ведення колективних перего­ворів і здійснення контролю за виконанням колективного дого­вору, угоди, несуть дисциплінарну відповідальність або підляга­ють штрафу в розмірі до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На вимогу профспілки або іншого уповноваженого трудовим колективом органу власник зобов'язаний вжити заходів, передба­чених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються або не виконуються зобов'язання щодо колективного договору, угоди.

Спори з питань щодо притягнення до відповідальності роз­глядаються судом за поданням однієї зі сторін колективного до­говору, угоди, відповідних комісій або з ініціативи прокурора.

 

 

Контрольні запитання і завдання

1.Дайте загальну характеристику законодавства про колек­тивні договори і угоди.

2.Визначте поняття колективних договорів і угод, їхню роль у регулюванні соціально-трудових відносин.

3.Розкрийте співвідношення законодавства про працю, угод, колективного договору, трудового договору.

4.Назвіть сторони колективних договорів і угод, їх представників.

5. Проаналізуйте зміст колективних договорів і угод.

6. З якою метою проводиться повідомна реєстрація колективних договорів і угод?

 

 

Теми рефератів

1. Порядок ведення і предмет колективних переговорів.

2. Порядок укладення колективного договору, угоди.

3. Контроль за виконанням колективного договору, угоди.

4. Відповідальність за порушення і невиконання колектив­ного договору, угоди.

 

 

Література

1. Акопов ЕА„ Еремина СМ. Договоры о труде. — Ростов-н/Д.: Феникс, 1995. — 464 с.

2. Коршунов Ю. Коллективный договор в условиях рыночной экономики // Хозяйство и право. — 1992. — № 2.

3. Лосиця І. Колективний договір в нових умовах господарювання // Право України. — 1997. — № 5. — С. 73—76.

4. Стадник М.П. Проблеми розвитку законодавства про колективні договори та угоди // Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку: Монографія / Відп. ред. Н.М. Хуторян. — К.: Ін Юре, 1999. — С. 7—16.

5. Шебанова А.И. Соглашения и коллективные договоры в условиях формирования рыночных отношений // Государство и право. — 1993. — № 5. — С. 69—80.

6. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект. — О.: Юрид. літ., 2001. — С. 126—147. — Розділ 2.4. Колективні договори і угоди як форми соціального партнерства.

 

Глава 23