Повноваження трудового колективу 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Повноваження трудового колективу



 

Компетенція і повноваження трудового колективу та його ви­борних органів визначаються в статуті підприємства. У статуті підприємства визначається й орган, що має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.) (ст. 9 Закону України "Про підприємства").

Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств в Україні, на яких використовується наймана праця, реалізують­ся, якщо інше не передбачене статутом, загальними зборами (кон­ференцією) і їх виборним органом, члени якого обираються таєм­ним голосуванням на зборах (конференції) трудового колективу терміном на 2—3 роки не менше ніж 2/3 голосів (п, 4 ст. 15 За­кону України "Про підприємства").

Чинним законодавством про працю передбачено повноважен­ня трудового колективу у встановленні колективних умов праці, укладенні колективного договору, встановленні робочогочасу, забезпеченні трудової дисципліни, затвердженні правилвнутріш­нього трудового розпорядку, схваленні комплексних планів щодо поліпшення охорони праці й контролю за їх виконанням,утво­ренні комісії з трудових спорів на підітрімстві.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" м Україні упроваджено інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, який має створюшітися на підприємствах,в установах, організаціях (далі — підприємство) незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності для здійснення гро­мадського контролю за додержанням законодавства про охоро­ну праці. Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 135 від 28 грудня 1993 р. на виконання За­кону України "Про охорону праці" та постанови Кабінету Міністрів Українивід 27 січня 1993 р. № 64 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про охорону праці" затверджено Типове положення про роботу уповноважених трудових колек­тивів з питань охорони праці. У наказі встановлено, що діяльність з охорони праці і розробка локальних положень на підприєм­ствах має провадитися на основі залучення широких кіл праців­ників до здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці на виробництві.

Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці затверджується загальними зборами (кон­ференцією) трудового колективу підприємства. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці обираються простою більшістю голосів на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо відкритим голосуванням з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу.

У ст. 252-5 КЗпП встановлено принципи матеріальної зацікав­леності трудового колективу в результатах господарської діяль­ності. Зарахування працівників до бригади повинне проводити­ся зі згоди членів трудового колективу бригади. Розподіл колек­тивного заробітку в бригаді здійснюється із застосуванням кое­фіцієнта трудової участі.

Закон України "Про підприємства в Україні" встановлює, що всі питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного стра­хування членів трудового колективу та їх сімей, вирішуються трудовим колективом за участю власника відповідно до статуту підприємства колективним договором і законодавчими актами України. Пенсіонери й інваліди, які працювали до виходу на пенсію на підприємстві, користуються рівним з його працівни­ками медичним обслуговуванням, забезпечуються житлом, путів­ками в оздоровчі й профілактичні заклади. Підприємство зобо­в'язане постійно поліпшувати умови праці та побуту жінок, під­літків, жінок, які мають малолітніх дітей. Підприємства забез­печують певну кількість робочих місць у рахунок броні для пра­цевлаштування інвалідів, безробітних за направленням служби зайнятості (ст. 26).

Законодавство передбачає права трудових колективів щодо набуття права власності на майно свого підприємства, а також право на оренду майна державних підприємств.

Згідно із Законом України "Про оренду державного і комуналь­ного майна" (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 15. — Ст. 99; Урядовий кур'єр. — 1998. — 20 січня. — № 12) трудо­вий колектив підприємства має право ухвалювати рішення про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його струк­турного підрозділу і створити господарське товариство з цією метою (ст. 7 Закону) протягом 15 днів після отримання повідом­лення Фонду державного майна України. Рішення про оренду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше по­ловини членів трудового колективу підприємства. Створене чле­нами трудового колективу господарське товариство має переважне право над іншими фізичними і юридичними особами на укладен­ня договору оренди майна того державного підприємства, струк­турного підрозділу, де створено це товариство (ст. 8 Закону).

Орендар має право викупу орендованого майна відповідно до законодавства з питань приватизації (ст. 25).

Для спільної участі у приватизації підприємства члени тру­дового колективу мають право створити господарське товариство, яке засновується на основі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50 % працівників підприємства або їх упов­новажених представників (ст. 8 Закону України "Про привати зацію державного майна" (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р. № 90). Члени організації орендарів, члени трудового колективу підприємства, створеного орендарем, а також колишні працівни­ки об'єкта приватизації, які вийшли на пенсію, звільнені за п. 1 ст. 40 КЗпП і не працюють з моменту ЗВІЛЬНЕННЯ іш інших під­приємствах, особи, що мають право відповідно до лаконодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, а також інваліди, звільнені у зв'язку з каліцтвом або професій­ним захворюванням, мають право на пільгове придбання акцій: першочергове придбання акцій на суму і за рахунок приватиза­ційного майнового сертифіката і додатково на полонину його суми. Працівники підприємства, що приватизується, мають пра­во об'єднатися для викупу контрольного пакета акцій.

Господарське товариство, до складу якого увійшло не менше 50 % працівників підприємства, користується пріоритетним пра­вом викупу, а також — на розстрочку платежу на термін не біль­ше 1 року з первинним внеском не менше 30 % ціни. Керівники, їх заступники, головні фахівці та керівники структурних підрозділів державних підприємств, які перетворюються на від­криті акціонерні товариства, мають право придбати акції на суму до 5 % статутного фонду товариства з відстрочкою оплати на 1 рік після придбання акцій працівниками.

На приватизованому підприємстві не допускається звільнен­ня працівників з ініціативи нового власника протягом 6 місяців. Колективний договір, укладений на такому підприємстві, збері­гає свою чинність протягом терміну його дії, але не більш як 1 рік. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укла­дення нового колективного договору.

У процесі встановлення нових умов, зміни існуючих соціаль­но-економічних умов праці, укладення або зміни колективного договору, угоди, їх виконання, застосування законодавства про працю між роботодавцем і трудовим колективом можуть вини­кати спори. Закон України "Про порядок вирішення колектив­них трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. визна­чив повноваження трудового колективу найманих працівників щодо формулювання колективних вимог, а також встановив процедуру їх розгляду. У ст. 18 Закону передбачено право пра­цівників на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

 

 

19.3. Проблемні питання визначення правового статусу трудових колективів

 

У практиці ділового менеджменту відомо, що фірми, які про­цвітають, свій успіх будують не на відстороненні трудового ко­лективу від власника, а навпаки, на активній співпраці, співучасті, партнерстві цих сторін. У зарубіжній практиці трудові колек­тиви беруть активну участь в управлінні підприємствами. Йдеть­ся про функціонування поряд із профспілками інших органів представництва, які обираються всіма працівниками, незалежно від профспілкового членства. Такі органи діють майже у всіх західноєвропейських країнах. Зокрема, права виробничих рад, виробничих зборів у ФРН включають право на інформацію, пра­во на консультацію — на обговорення дій адміністрації і пропо­зицію альтернативних рішень, право на участь у прийнятті рішень щодо стратеги розвитку підприємств, господарської діяль­ності, кадрової політики, інвестиційної діяльності, на управлін­ня соціальними установами на підприємстві, на встановлення критеріїв введення нових методів оплати праці, розмірів премій. Характерним є розподіл повноважень між виробничими рада­ми і профспілками. Завданням профспілок є проведення тариф­них переговорів і здійснення політики щодо підвищення стан­дартів життя, захисту працівників при раціоналізації виробниц­тва, щодо розв'язання конфліктів мирними засобами тощо. Зав­данням виробничих рад є представництво інтересів трудових колективів на переговорах з роботодавцем щодо правил трудо­вого розпорядку на підприємствах, установлення графіка робо­чого часу, строків виплати заробітної плати, впровадження но­вих технічних засобів контролю, запобігання травматизму, підви­щення кваліфікації працівників тощо (Новіков В.М. Зарубіж­ний досвід соціального партнерства // Україна: аспекти праці. — 1998. — №1. — С 38—41).

І.Я. Кисельов зазначає, що недостатність колективно-договір­ного регулювання та укладення колективних договорів на під­приємствах призвела до того, що цей вакуум заповнили представ­ництва працівників (персоналу підприємств). При цьому автор вважає, що взаємовідносини профспілок і органів представниц­тва трудових колективів, їх взаємний зв'язок, співробітництво і взаємний вплив, розподіл повноважень та юрисдикції,елементи суперництва створюють серйозні проблеми як політичного, так і юридичного характеру (Киселев И.Я. Цит. сич. О. 235—236).

Законодавче визначення правового статусу Трудовихколек­тивів в Україні не можна визнати задовільним,(' численні свід­чення про згортання ідеї трудового колектпу в Трудовомуза­конодавстві. Ніяк не можна погодитися :і тим. щозгідноіз За­коном України від 5 квітня 2001 р. виключено ;ti cinrn 262 КЗпП гарантії для працівників, обраних до рад (гіршимиі.) підприємств і рад трудових колективів, такі гарантії залишено тількидля виборних працівників профспілкових органів.

З різних причин не приймається закон"Про трудові колек­тиви". Причини ці лежать у політичній площині. Виходить так, що у визнанні статусу трудових колективів не зацікавлені ні профспілки, ні роботодавці, ні держшш. Цих суб'єктів влашто­вує невизначеність трудової маси і термін "наймані працівни­ки", який немовби й визначає суб'єкта, й водночас нікого ні до чого не зобов'язує. Адже ще зовсім недавно, у 1988 p., була спро­ба надати трудовому колективу значні повноваження, у тому числі й з управління організаціями, у виборі керівників підпри­ємств. Ради трудового колективу так завзято взялися до реалі­зації наданих повноважень, що відразу ж виникло серйозне про­тистояння між радами трудового колективу і профкомами, остан­ні були занепокоєні несподіваним авторитетом рад серед праців­ників. Водночас роботодавці ніколи не зможуть вибачити загаль­ним зборам трудових колективів численні поразки при виборах керівників підприємств та структурних підрозділів. Законом від 20 березня 1991р. ці повноваження трудових колективів було виключено з КЗпП. На спогад залишилася глава XVI-A "Трудо­вий колектив" у КЗпП, де виключені та переформульовані статті, як пусті форми, нагадують поле бою і минулий тріумф трудових колективів.

Визнання трудових колективів повноправними суб'єктами дасть змогу змінити ставлення до самої категорії "наймані пра­цівники", яка набуде необхідної конкретики. Адже йтиметься про трудові колективи найманих працівників підприємства, підпри­ємств галузі, регіону, нарешті, — держави. Це дещо змінить ак­центи.

Окрім того, буде вирішено проблему належного представниц тва від працівників. Адже профспілка на підприємстві може не охоплювати всіх працівників. Нині ця проблема не розв'язана належним чином. На це звернув увагу під час обговорення кон­цепції проекту нового Трудового кодексу України професор Па­ризького університету, президент Французької асоціації спеціа­лістів у сфері трудових відносин Жан Мішель Олів'є. Він зазна­чив: "Дуже важливим аспектом трудових відносин, який, на жаль, не згадується в запропонованій концепції, є питання обрання на підприємстві представників найманих працівників. У Франції це називається інститутом представників працюючого персона­лу, їх обирає весь колектив найманих працівників. Коли чисель­ність працюючих менше 50 осіб, обирається один представник від колективу. Коли чисельність більше 50 осіб, можна створю­вати комітет підприємства і делегувати представників працюю­чого персоналу. В запропонованому документі не йдеться про представників, які обираються трудовими колективами" (Шля­хи реформування трудового законодавства на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України // Україна: аспекти праці. — 2002. — № 5. — С. 48—49).

Актуальним залишається питання про розмежування прав трудових колективів і профспілок на виробництві. Ця пробле­ма не нова для трудового права України. Вирішенню цієї про­блеми багато зусиль віддав відомий український вчений профе­сор Р.І. Кондратьев (див. Кондратьев Р.И. Закон о государствен­ном предприятии и права трудовых коллективов. — К.: Выща шк., 1988; Кондратьев Р.І. Рада трудового колективу: які її пов­новаження // Радянське право. — 1990. — №4). Висновки і пропозиції вченого про критерії розмежування компетенції проф­кому і ради трудового колективу, про загальний принцип спря­мованості діяльності профспілок на захист прав працівників, а трудових колективів — на розв'язання виробничих питань за­лишаються актуальними і корисними сьогодні, особливо напе­редодні прийняття нового Трудового кодексу України.

 

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте загальну характеристику законодавствапро тру­дові колективи та їх правовий статус.

2. Визначте поняття, види та повноваження трудових ко­лективів.

3. Сформулюйте принципи здійснення самоврядування діяль­ності трудового колективу. Чи передбачені вони законодав­ством?

4. Яка різниця між радою підприємства і радою трудового колективу?

5. Чи передбачені законодавством гарантії для виробничих членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів?

 

 

Теми рефератів

1. Розмежування прав трудових колективів і профспілок на підприємстві.

2. Механізм здійснення повноважень і самоврядування тру­дового колективу.

3. Органи трудового колективу: порядок створення, повнова­ження.

4. Зарубіжний досвід участі працівників в управлінні органі­заціями.

 

 

Література

1. Кондратьев Р.І. Рада трудового колективу: які її повнова­ження // Радянське право. — 1990. — № 4.

2. Коршунова Т.Д. Участие работников в управлении орга­низацией: проблемы и перспективы // Российское право. — 1998. — № 2.

3. Куренной А.М. Производственная демократия и трудовое право. — М., 1989.

4. Лившиц Р.З. Закон о трудовых коллективах и проблемы его реализации // Советское государство и право. — 1986. — № 3.

5. Толкунова В.Н. Право рабочих и служащих на участие в управлении предприятиями, учреждениями, организациями и самоуправление трудового коллектива. — М., 1989.

6. Чанишева ГЛ. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія. — О.: Юрид. літ., 2001. — 328 с.

7. Чанишева Г.І. Участь працівників в управлінні підприєм­ством як форма соціального партнерства // Законодавство Украї­ни: проблеми вдосконалення: 36. наук, праць. — К.: Ін-т зако­нодавства Верховної Ради України, 2001. — С. 187—199.


 

Глава 20

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРОФСПІЛОК

У СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; просмотров: 673; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.23.219.12 (0.012 с.)