ТОП 10:

Юридичні способи вирішення колективних трудових спорів. Органи з розгляду колективних трудових спорів



 

Перш ніж приступити до аналізу національного законодавства у сфері розв'язання колективних трудових спорів, корисно хо­ча б коротко ознайомитися із зарубіжним досвідом у цій сфері, оскільки практика такого розв'язання в Україні тільки започат­кована і вона має відповідати міжнародним стандартам.

Світовий досвід показує, що є єдине загальне правило: колек­тивні економічні спори звичайно розглядаються в рамках примирно-третейської процедури, оскільки такі спори пов'язані, як правило, зі створенням нових правових норм. Це виходить за межі діяльності судових і адміністративних органів, які зазвичай розглядають юридичні спори. Водночас, якщо у колективному трудовому спорі виникає спір юридичного характеру, він переважно розглядається у судовому порядку.

Примирно-третейська процедура передбачає створення спеці­альних примирно-третейських органів і будується на принципі досягнення взаємної згоди на основі переговорів сторін та їх примирення. Як правило, на першому етапі сторони самі утво­рюють примирний орган із представників сторін без втручання органів держави. Якщо ж у такий спосіб не вдається досягти згоди, залучаються інші суб'єкти, так би мовити, зовнішні, — посередники, і треті сторони — трудові арбітри, спеціалізовані державні установи.

Особливе місце у примирно-третейській процедурі належить посередникам, які виступають індивідуально або у вигляді ко­легії посередників. Нерідко урядовий орган складає список по­тенційних посередників, з якого сторони відбирають кандидатів для розгляду конкретного спору. Провідну роль у діяльності колегії посередників відіграє її голова, який зазвичай є урядо­вим чиновником — працівником державної служби посередниц­тва та примирення або інспектором праці. Інститут посередниц­тва набуває дедалі більшого значення, відбувається пошук шляхів підвищення його ефективності. Однією з основних функцій тру­дового посередництва є його головний результат — недопущен­ня початку страйку, принаймні до завершення примирної про­цедури або призупинення страйку на період діяльності посеред­ника. Посередництво може бути добровільним і примусовим. Однак у всіх випадках присутність посередника вимагає згоди сторін. Посередниками виступають державні чиновники, профе­сори університетів, які студіюють трудові відносини, соціологи, економісти, юристи, міністри праці, а іноді й голови урядів, а також приватні особи. Історично функція посередництва зародилася саме як практика приватних осіб. Останніми роками на Заході все більшого поширення набуває превентивне посередниц­тво, яке намагається попередити трудовий спір.

Сутність трудового арбітражу полягає в тому, що сторони пе­редають спір на розгляд арбітра або їх колегії, які приймають відповідне рішення після всебічного розгляду справи. Трудовий арбітраж може бути добровільним або примусовим, а органи арбітражу можуть бути постійними або тимчасовими, тобто ство­рюватися для розгляду конкретного трудового спору. Рішення арбітра :і конфлікту права (юридичний спір) рівнозначне рішен­ню судді, а з конфліктів інтересів (економічний спір) заміняє собою рішення сторін. Арбітражний розгляд відбувається за фор­малізованою або неформальною процедурою. У процесі за­слуховуються пояснення сторін, викликаються свідки, експерти, досліджуються документи. При розв'язанні юридичного спору арбітри повинні спиратися на нормативні акти — закони, колек­тивні договори, а при вирішенні економічного спору — на такі принципи, як справедливість, порядність, реалізм, сумлінність, а також на конкретні критерії соціально-економічного характеру, перелік яких зазвичай визначається законодавцем. Юридична сила арбітражного рішення тотожна колективному договору. Щоб реалізувати таке рішення, зацікавлена сторона має зверну­тися до суду.

Колективні трудові спори є сферою серйозної державної ува­ги, оскільки потенційно можуть створювати загрозу національній безпеці. В усіх країнах світу створено спеціальні органи з тру­дового посередництва, наприклад, у США — Федеральна служба посередництва і примирення, у Великобританії — Консультатив­на служба примирення та арбітражу, у Швейцарії — Державне бюро посередництва та арбітражу. Такі органи надають посеред­ницькі послуги, а також можуть приймати рішення з конкрет­ного трудового спору, якщо сторони погодилися передати спір на розгляд такого органу (наприклад, у Великобританії такі функції виконує Центральний арбітражний комітет). Передбачено також створення комісій з розгляду трудового конфлікту, яка утво­рюється державною владою за надзвичайних обставин і у разі виникнення великих конфліктів.

Примирно-третейська процедура розгляду трудових конфлік­тів високо оцінюється на Заході як дієвий захід узгодження суперечливих інтересів у сфері праці та трудових відносин, який є серйозним фактором пом'якшення соціальної напруженості (Киселев И.Я. Цит. соч. — С. 264—291).

В Україні створено правову базу для регулювання відносин щодо розв'язання колективних трудових спорів. Утворено спеці­альні органи, що мають відповідні повноваження у цій сфері. Пе­редовсім до таких належить Національна служба посередництва та примирення, утворена відповідно до Закону України "Про п. рядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. № 1258/98 (Праця і зарплата. — 1998. — № 23 (159). — Грудень). Згідно з п. 1 Положення про Національну службу посередництва і прими­рення Національна служба посередництва і примирення є постій­но діючим органом, створеним Президентом України для спри­яння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).

НСПП відповідно до покладених на неї завдань: вивчає та уза­гальнює причини виникнення колективних трудових спорів (кон­фліктів) і можливі їх наслідки на національному, територіаль­ному і галузевому рівнях, виробляє пропозиції щодо запобіган­ня виникненню колективних трудових спорів; здійснює реєст­рацію висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів); аналізує висунуті працівниками вимоги та здійснює оцінку їх обґрунтування; сприяє встановленню кон­тактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту); перевіряє в разі необхідності повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту); консультує сторони колективного трудового спору (конфлікту); за зверненням сторін (сторони) колективного трудового спору (конфлікту) розглядає матеріали щодо колективного трудового спору (конфлікту) з метою його вирішення; у випадках, передбачених ст. 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", і коли рекомендації НСПП щодо вирішення ко­лективного трудового спору (конфлікту) не враховано, звертається із заявою про вирішення колективного трудового спору (конфлік­ту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів; формує списки незалежних посередників та арбітрів тощо.

НСПП має право: брати участь у вирішенні колективного тру­дового спору (конфлікту) на всіх його стадіях; координувати роботу трудового арбітражу, направляти своїх спеціалістів, екс­пертів для участі у роботі примирних органів; безоплатно отри­мувати від органів виконавчої влади та органів місцевого само­врядування, профспілок, роботодавців та їхніх об'єднань, сторін колективного трудового спору (конфлікту) інформацію, необхідну для використання під час проведення примирних процедур; по­переджати сторони про порушення ними вимог чинного законо давства під час розгляду колективного трудового спору (конфлік­ту) та можливі наслідки таких порушень; надсилати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування рекомен­дації щодо вжиття заходів для вирішення колективного трудо­вого спору (конфлікту), реалізація яких належить до їх компе­тенції.

НСПП у межах своїх повноважень приймає рішення, які ма­ють рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними цент­ральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (п. 6 Положення). НСПП видає норма­тивні накази, якими затверджує інструкції, положення та роз'яс­нення у сфері розв'язання колективних трудових спорів.

До системи органів, які вирішують колективні трудові спори входять примирні комісії, які утворюються в кожному конкрет­ному випадку сторонами колективного трудового спору. Повно­важення примирних комісій та порядок їх утворення регламен­туються зазначеним законом і Положенням про примирну комі­сію, затвердженим наказом НСПП від 4 травня 1999 р. № 36.

Трудові арбітражі, які утворюються для вирішення конкрет­ного колективного трудового спору в разі, якщо спір не було вирішено за допомогою примирної комісії, діють на підставі За­кону та Положення про трудовий арбітраж, затвердженого на­казом НСПП від 4 травня 1999 р. № 37.

Повноваження арбітрів визначені Законом та Положенням про арбітра, затвердженим наказом НСПП від 11 листопада 1999 р. № 105.

Діяльність незалежних посередників регламентується Зако­ном та Положенням, затвердженим наказом НСПП від 11 лис­топада № 106.

Окрім того, в розгляді колективних трудових спорів беруть участь позаштатні радники НСПП.

Арбітри, посередники, позаштатні радники НСПП можуть брати участь у виконанні заходів, пов'язаних із запобіганням виник­ненню колективних трудових спорів (конфліктів), під керівниц­твом відповідних структурних підрозділів НСПП.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.226.241.176 (0.006 с.)