Компетенція органів державного управління і контролю у сфері оплати праці

 

Конституцією України (стаття 3) передбачено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини, у тому числі трудових гарантій працівників, є головним обов’язком держави. Виконання цього завдання покладено на відповідні органи державного управління і контролю.

Указами Президента України від 07.05.2001 № 292 „Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості із заробітної плати” та від 25.05.2004 № 576/2004 „Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати” на керівників органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств усіх форм власності покладено персональну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших соціальних виплат.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 16 та пункту 1 частини першої статті 24 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” місцеві державні адміністрації здійснюють державний контроль за своєчасною і не нижчевизначеного державою мінімального розміру оплати праці та забезпечують реалізацію державних гарантій у сфері праці, у тому числі й право своєчасного одержання винагороди за працю. Частиною четвертою статті 36 вказаного закону закріплено право місцевих державних адміністрацій звертатися до власників підприємств, установ та організацій або уповноважених осіб з поданням про притягнення до відповідальності їх керівників у разі порушення ними законів. Про результати розгляду роботодавець зобов'язаний повідомити місцеву державну адміністрацію у місячний строк.

За змістом Указу Президента України від 07.05.2001 № 292 „Про невідкладні заходи щодо прискорення погашення заборгованості із заробітної плати” місцеві державні адміністрації уповноважені вжити заходів до:

v забезпечення погашення заборгованості із заробітної плати;

v погашення правонаступниками реорганізованих сільськогосподарських підприємств заборгованості із заробітної плати колишнім працівникам цих підприємств;

v включення до колективних договорів зобов'язань власників та керівників підприємств про погашення заборгованості із заробітної плати;

v вирішення питань у встановленому законом порядку щодо досудової санації та порушення справ про банкрутство підприємств, неспроможних виконати зобов'язання із виплати заробітної плати;

v розірвання контрактів з керівниками державних підприємств, які не вживають заходів для погашення заборгованості із заробітної плати.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 № 370 „Про запровадження спеціального моніторингу погашення підприємствами, установами та організаціями заборгованості із заробітної плати, страхових внесків до Пенсійного фонду України та обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів” міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено створити (поновити) спеціальні тимчасові комісії з питань погашення заборгованості з виплати заробітної плати на чолі з міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади, Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 863 „Про посилення контролю за погашенням заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат” затверджено Положення про Комісіюз питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.Комісія може приймати рішення, обов'язковідля виконанняорганами виконавчої влади,органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями тагромадянами.

Центральні органи виконавчої влади мають здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають в їх функціональному підпорядкуванні (стаття 5-1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”).

Згідно з вимогами статті 34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до повноважень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад віднесено здійснення контролю за виконанням колективних договорів та угод з керівниками підприємств, установ та організацій, розташованими на відповідній території, насамперед щодо своєчасної виплати заробітної плати. Статтею 29 цього закону передбачено можливість заслуховування їх звітів про проведену роботу.

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну інспекцію України з питань праці (далі – Держпраці України), яка є правонаступником прав та обов'язків Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю як урядового органу, що діяв у системі Міністерства праці та соціальної політики України.

Держпраці України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на підставі Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011. Основними напрямами її діяльності визначено:

1) державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства;

2) державний нагляд та контроль за додержанням роботодавцями вимог законодавства про пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці (щодо застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, Переліку професій і посад із шкідливими умовами праці, робота у яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, галузевих переліків важких робіт, робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, зайнятість на яких дає право на підвищену оплату праці, а також надання працівникам підприємств пільг і компенсацій за роботу із шкідливими умовами праці; проведення атестації робочих місць за умовами праці);

3) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян при прийомі на роботу та працівників при звільненні з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; дотримання прав і гарантій щодо працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право:

1) залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань у межах компетенції;

2) одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема статистичні дані;

3) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами;

4) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції;

5) здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю;

6) видавати в установленому порядку роботодавцям обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю;

7) складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення;

8) вносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями, а також всеукраїнськими об’єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’єднаннями роботодавців.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держпраці України, обговорення найважливіших напрямів її діяльності утворюється колегія Держпраці України. Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань її діяльності можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі органи.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України „Про державну статистику” юридичні особи, їх філії, представництва, що знаходяться на території України або створені за участю юридичних осіб України, зобов'язані у повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені терміни подавати органам державної статистики статзвітність, зокрема № 1-ПВ „Звіт з праці” (місячний).

Згідно зі статтею 13 Закону України „Про державну статистику” органи державної статистики мають право вивчати стан первинного обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних та статистичних даних, наданих респондентами, вносити правоохоронним органам пропозиції щодо притягнення винних у порушенні зазначеного закону громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та посадових осіб до відповідальності, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати відповідно до законів штрафи.

 

Особливості прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері оплати праці

Невиплата винагороди за виконану працю є одним із головних чинників соціальної напруги у суспільстві.

За даними Державної служби статистики України, заборгованість із заробітної плати загалом по державі на 01.01.2013 становила 893,7 млн. грн., а на 01.03.2013 – 1,1 млрд. грн., тобто з початку року цей показник збільшився на 23,4%.

Відповідно до положень Конституції України, законів України „Про прокуратуру”, „Про оплату праці”, наказу Генерального прокурора України від 07.11.2012 № 3гн „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів” значна роль у забезпеченні захисту соціально-трудових прав громадян відводиться органам прокуратури.

З 1 грудня 2012 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури” (далі – Закон), яким запроваджено новий порядок проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

При здійсненні наглядової діяльності прокурору надано право доступу до відповідних інформаційних баз даних державних органів (пункт 2 частини першої статті 20 Закону).

Відповідно до статті 21 Закону перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань. У зв’язку з бездіяльністю органу державного нагляду (контролю), уповноваженого згідно із законом захищати інтереси держави, права і свободи людини та громадянина, або за відсутності такого органу письмове звернення перевіряється безпосередньо прокурором.

У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов’язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв’язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави (пункт 6.4. наказу Генерального прокурора України від 7 листопада 2012 року № 3 гн).

За рішенням колегії Генеральної прокуратури України захист конституційних прав громадян на оплату праці є головним пріоритетом наглядової діяльності.

3. Перелік типових порушень у зазначеній сфері, що найчастіше виявляються в ході перевірок:

· умисна невиплата працівникам заробітної плати;

· приховування заборгованості із заробітної плати від обліку органами статистики;

· використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин;

· неналежне виконання органами державного контролю у сфері оплати праці своїх обов’язків щодо захисту трудових прав працівників;

· бездіяльність створених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування комісій з питань погашення заборгованості із виплати заробітної плати.

4. Основні питання, які з’ясовуються прокурорською перевіркою

Достовірність поданої до органів статистики звітності суб’єктів господарювання щодо виплати заробітної плати та кількості працюючих.

Відповідно до ч. 2 ст. 18Закону України „Про державну статистику” юридичні особи, їх філії, представництва,що знаходяться на території України або створені за участю юридичних осіб України, зобов'язані у повному обсязі, за формою, передбаченою звітно-статистичноюдокументацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну статистичну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Достовірність наданоїстатистичної звітності визначається при порівнянні статистичної інформації про розмір заборгованості із заробітної плати, яку суб'єкти господарювання подавали до органів статистики та Пенсійного фонду України, з фактичними даними бухгалтерського обліку.

Додержання вимог законів щодо виплати мінімального розміру заробітної плати.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 43 Конституції України, ст. 95 КЗпП України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). У разі коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Виплата заробітної плати у розмірі нижче мінімального тягне за собою не тільки порушення конституційних прав громадян, а й ненадходження до бюджету коштів, які утримуються із заробітної плати.

При проведенні перевірки з цих питань слід вибірково ознайомитись з наказами та розрахунками заробітної плати працівникам.

Виконання вимог закону щодо встановлення та дотримання строків виплати заробітної плати, проведення компенсації втрати доходів працівникам у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Статтею 34 Закону України „Про оплату праці” та ст. 2 Закону України „Про компенсаціюгромадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” передбачено проведення компенсації нарахованих громадянам доходів у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р., проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1427.

Додержання закону щодо своєчасного проведення індексації заробітної плати.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про оплату праці”, Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” заробітна плата підлягає індексації підприємствами, установами, організаціями за рахунок власних коштів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Підвищення розмірів оплати праці у зв'язку з індексацією здійснюється підприємствами, установами, організаціями за рахунок власних коштів. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.

Додержання закону у разі виплати заробітної плати натурою.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про оплату праці” колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) за таких умов:

· у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць;

· лише у тих галузях або за тими професіями, де така виплата еквівалентна вартості оплати праці у грошовому виразі;

· виплата повинна бути звичайною або бажаною для працівників, при цьому мати на увазі, що на це потрібна їх згода;

· крім товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою, перелік яких встановлений постановою Кабінету Міністрів від 03.04.1993 № 244.

Інформацію з цього питання можна одержати на підприємствах із відомостей про виплату заробітної плати, розрахунків (калькуляцій) собівартості товарів та прибуткових ордерів на товари.

Виконання вимог Закону України „Про колективні договори і угоди”, ст. 97 КЗпП України, ст. 14 Закону України „Про оплату праці” щодо укладення колективних договорів та визначення в них форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і гарантійних виплат. У разі не укладення колективного договору звернути увагу на погодження роботодавцем цих питань з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим працівником), який представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.