Обсяг та межі повноважень прокурора

Здійснюючи нагляд за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення, прокурор використовує повноваження, передбачені ст. 20 Закону „Про прокуратуру”, а у випадках реагування на факти незаконного затримання громадян в адміністративному порядку — повноваження, закріплені у ст.44 та 45 Закону „Про прокуратуру”. [ЗУ „Про Прокуратуру”].

Так, відповідно до ст.20 Закону України „Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військових частин, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без особливих перепусток, де такі запроваджено;

2) витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність”;

5) отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.

Дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:

1) вносити подання;

2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;

3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Враховуючи зазначене, також слід відмітити, що законодавець в ст. 250 КУпАП закріпив за прокурором широкі повноваженні при здійсненні провадження в справах про адміністративні правопорушення. Вказані повноваження реалізуються при виконанні функцій прокуратури щодо нагляду за додержанням законності при притягненні громадян до адміністративної відповідальності та законності застосування заходів адміністративного впливу.

Крім того, на нашу думку прокурорський нагляд починається з моменту запобігання адміністративним правопорушенням, повноваження прокурора у цій сфері можна класифікувати:

- повноваження, передбачені законодавством щодо нагляду за контролюючими органами;

- координаційні повноваження прокурора, щодо об’єднання зусиль правоохоронних, інших державних органів, спрямованих на запобігання адміністративним правопорушенням;

- повноваження по виявленню порушень законів, причин та умов, що їм сприяють;

- спеціальні повноваження прокурора (ст.250, ч.ч.8,11 ст.255, ст.290, ст.297 КУпАП);

- повноваження по усуненню порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;

- застосування представницьких повноважень прокурора (ст. 60 КАС України).

Стаття 290 КУпАП надає прокурору право внесення подання на постанову по справі про адміністративне правопорушення [КУпАП].

Прокурор наділений спеціальним повноваженням на складення протоколу про адміністративне правопорушення, однак лише у конкретних, визначених законом випадках, зокрема: п.п.8,11 ст. 255 КУпАП закріплено право прокурора або уповноваженої ним особи з числа працівників прокуратури складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.184 (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей), ст.185⁴ (злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового слідства або дізнання), ч.2 ст.185⁶ (невжиття заходів щодо протесту, припису чи подання прокурора), ст.185⁸ (ухилення від виконання законних вимог прокурора), ст.185¹¹ (розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист), також ч. 3 ст. 127-1, статті 172-2 - 172-9, ст. 188-32, ст.188-35, ст. 212-3 (крім порушень права на інформацію
відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську
діяльність") [КУпАП]. Разом з тим, прокурор вправі виносити постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Право прокурора брати участь у розгляді суда­ми справ про адміністративні правопорушення та виносити подання на постанови в цих справах передбачено статтями 250, 290 Кодексу України про адміністративні правопорушення [КУпАП].

Варто відзначити, що згідно ст.290 КУпАП на постанову по справі про адміністративне правопорушення прокурором може бути внесено подання упродовж десяти днів з дня винесення постанови.

Варто відзначити, що у випадку неналежного виконання посадовими особами контролюючих органів своїх повноважень, прокурор має право ініціювати питання про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності шляхом ініціювання винесення постанови про порушення дисциплінарного провадження, а також має право вносити подання у разі систематичності таких порушень і для усунення причин і умов, що їм сприяли, відповідно там і поставити питання про притягнення винних осіб до відповідальності (ст.23, ст.24 Закону України „Про прокуратуру”) [ЗУ „Про прокуратуру].

Нагляд за законністю притягнення до адміністративної відповідальності повинен здійснюватися на всіх стадіях провадження по справі про адміністративне правопорушення. Традиційно, в провадженні по справі про адміністративне правопорушення виділяють чотири стадії: 1) стадія порушення провадження по справі; 2) стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття по справі постанови; 3) стадія оскарження або опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення; 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення - заключна стадія провадження по справі про адміністративне правопорушення [Марочкін Грошовий підручник прок.нагляд].

Важливим є також питання про визначення межздійснення прокурорського нагляду за законністю притягнення до адміністративної відповідальності. Визначення такого роду меж необхідно для того, щоб, з одного боку, не залишати без реагування жодне порушення прав та свобод громадян, а з іншого – не втручатися в оперативну діяльність органів, на які покладено обов’язки боротьби з адміністративними правопорушеннями [Стуканов].

Межі нагляду за додержанням законодавства визначені Конституцією України та Законом „Про прокуратуру” і характеризуються наступними чинниками: а) колом законів та нормативно-правових актів в сфері нагляду за додержанням законі про адміністративні правопорушення; б)колом органів, які піднаглядні прокуратурі в сфері нагляду за додержанням законі про адміністративні правопорушення; в) характером компетенції прокурора в сфері нагляду за додержанням законі про адміністративні правопорушення; г) приводами та підставами до проведення перевірок додержання законів про в сфері нагляду за додержанням законі про адміністративні правопорушення; д) неприпустимістю підміни органів відомчого управління та контролю; є) неприпустимістю втручання у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству [Конституція, ЗУ „Про прокуратуру].