Прокурор в судовому засіданні у справах про корупційні правопорушення.

 

Нагадаю про ще одну новелу, яка стосується прокурорської діяльності – обов’язковість участі у судах під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, незалежно від органу, який склав цей протокол.

Порядок провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення. Тому при підготовці справи до розгляду судді керуються вимогами ст. 278 КУпАП України, а при її розгляді ст. 280 КУпАП.

Справи розглядаються у строки, встановлені ст. 277 КУпАП, протягом 15 днів з часу їх надходження до суду.

Строк розгляду адміністративних справ про адміністративні
корупційні правопорушення зупиняється судом у разі якщо особа,
щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне
правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Особливістю розгляду справ про корупційні правопорушення також є термін, протягом якого можливе притягнення особи, яка допустила корупційне правопорушення, до адміністративної відповідальності (ст. 38 КУпАП).

Відповідно до ст.ст. 250, 290 КУпАП при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-2 - 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою. Прокурор має право приносити протести на постанови судів, винесені з порушенням Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та інших законів протягом 10 днів.

Наказом Генерального прокурора України № 10гн від 21.06.11 «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції» передбачено, що у розгляді адміністративних справ беруть участь, як правило, працівники прокуратур районного рівня за місцем знаходження суду, у якому розглядається справа, а в апеляційній інстанції – працівники підрозділів нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту та оборонно-промислового комплексу прокуратур обласного рівня.

При цьому, про дату та час розгляду протоколів про адміністративні корупційні правопорушення суди зобов’язані повідомляти відповідного прокурора.

Відповідно до ст. 250 КУпАП прокурор, який бере участь у розгляді справи, уповноважений надати висновок з питань, що виникли під час розгляду справи про адміністративне корупційне правопорушення.

Занотувавши під час ознайомлення з матеріалами справи необхідні для ефективної участі у її судовому розгляді дані (зробивши за наявності технічної можливості копії відповідних документів) з посиланням на аркуші справи, доцільно заздалегідь скласти письмовий висновок, що не виключає можливості скласти (відкоригувати) такий висновок у перерві між судовими засіданнями з урахуванням даних, отриманих під час судового розгляду справи, якщо вони не були відомі під час ознайомлення з її матеріалами та істотно впливають на позицію прокуратури щодо можливості застосування заходів адміністративного впливу.

Будь-які норми процесуального права, які б регламентували форму та зміст такого висновку, у чинному законодавстві України відсутні.

Разом з тим, ураховуючи загальні вимоги до будь-якого офіційного документа узагальнюючого характеру та особливості розгляду справ про корупційні правопорушення, видається доцільним, щоб висновок містив:

- назву цього документа;

- дату та місце його складання;

- посаду та П.І.Б. працівника прокуратури, який його склав;

- встановлені під час вивчення матеріалів та судового розгляду справи обставини з оцінкою доказів та зазначенням порушень, якщо такі встановлено, допущених під час їх збирання (наявність доказів, їх повнота та відношення до справи і співвідношення зі змістом протоколу про корупційне діяння), складання протоколу (ст.256 КУпАП), підготовки до судового розгляду справи (чи своєчасно викликані до суду правопорушник та інші особи (потерпілі, свідки, експерти тощо), участь яких у розгляді справи є доцільною) та судового розгляду справи (ст.ст.277 та 279 КУпАП) з посиланням на відповідні норми закону;

- пропозиції щодо направлення справи для розгляду по суті до іншого місцевого загального суду (якщо встановлено порушення територіальної підсудності справи) або передачі матеріалів справи на підставі ст. 253 КУпАП органу досудового слідства чи дізнання (в разі встановлення в діях правопорушника ознак злочину);

- міркування щодо можливості задоволення клопотань інших учасників процесу (якщо такі надійшли);

- клопотання про виклик до суду свідків (співучасників) правопорушення (якщо такі є) або осіб, які виявили правопорушення, чи витребування додаткових матеріалів (доказів);

- викладення обставин, які згідно зі ст. 247 КУпАП унеможливлюють продовження провадження у справі (якщо такі встановлено);

- пропозиції щодо вирішення питання про відшкодування майнової шкоди (ст. 40 КУпАП), якщо таку заподіяно адміністративним корупційним правопорушенням, а також щодо подальшого поводження з вилученими речами та документами (ст. 283 КУпАП), якщо такі вилучались;

- пропозиції про направлення копії постанови суду у 3-денний строк (ст.285 КУпАП) до відповідного державного чи виборного органу для вирішення питання згідно з чинним законодавством, а також щодо доцільності внесення у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції в порядку ст. 282 КУпАП про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення;

- інші обставини, які мають істотне значення для правильного та своєчасного вирішення справи.

Такий висновок підписується особою, яка його склала, та може долучатись до судових матеріалів розгляду справи.

Наявність заздалегідь підготовленого висновку не позбавляє прокурора, який бере участь у судовому розгляді справи, можливості ставити запитання іншим учасникам процесу, висловлювати свої міркування щодо можливості задоволення їх клопотань, вчиняти дії, спрямовані на дослідження доказів і матеріалів справи та встановлення інших фактів, які мають значення для об'єктивного і своєчасного вирішення справи.

Висновок прокурора з питань, що виникли під час судового розгляду справи, може бути і усним, однак при цьому його зміст повинен бути зафіксований секретарем судового засідання у протоколі, який ведеться під час розгляду справи.

Ураховуючи специфіку суб'єктів корупційних правопорушень прокурор при проголошенні висновку повинен виважено підходити до оцінки доказів їх вини, характеристики їх особистості, викладення об'єктивної сторони правопорушення, не допускати неточностей у трактовці та застосуванні формулювань чи понять.

Це пов'язано з тим, що правопорушники цієї категорії (керівники державних установ, голови місцевих рад, співробітники правоохоронних органів тощо) є, як правило, особами із високим освітнім рівнем та мають відповідні спеціальні знання у сфері, в якій ними вчинено адміністративне корупційне правопорушення, у зв'язку з публічністю посади можуть мати великий практичний досвід у веденні полеміки, а також користуватись допомогою адвокатів високого фахового рівня.

Ураховуючи наведене, попередньому ретельному опрацюванню спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері, в якій вчинено адміністративне корупційне правопорушення, повинна приділятись особлива увага.

Прокуратура в межах наданих їй повноважень має право звертатись до суду за захистом законних прав громадян, інтересів держави та з метою перегляду судових рішень. Суди не вправі відмовити у прийнятті протесту прокурора на постанову суду (судді) у справі про адміністративне корупційне правопорушення навіть у тому випадку, коли прокурор не брав участі в її розгляді (п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 5 грудня 2003 року №10 «Про деякі питання перегляду постанов суддів у справах про адміністративні правопорушення»).

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого судом рішення, необхідно з'ясувати:

- чи відповідним судом розглянуто справу;

- чи відповідає застосоване до правопорушника адміністративне стягнення санкціям, викладеним у ст.ст.172-2 – 172-9 КУпАП;

- чи відповідають викладені у такій постанові висновки суду наявним у матеріалах справи даним про особу правопорушника (чи є притягнута до відповідальності особа суб’єктом, визначеним ст. 4 Закону), доведеність її вини (наявність складу відповідного правопорушення за відсутності ознак злочину, правильність кваліфікації), можливість притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності (дотримання встановлених для цього строків, додержання викладених у ст. 268 КУпАП прав правопорушника, наявність не скасованої постанови суду за цим же фактом тощо).

У разі, якщо прокурор дійде висновку про наявність підстав для опротестування постанови суду (з урахуванням вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та наказу Генерального прокурора України від 21.06.11 № 10гн), у тому числі і під час безпосередньої участі у судовому розгляді справи або при встановленні обставин (за наслідками розгляду скарги правопорушника на цю постанову, в ході перевірки органу, який склав протокол про дане корупційне правопорушення, тощо), які не були відомі на момент постановлення судом відповідного рішення і суперечать йому, він приносить протест на таку постанову.

Протест прокурора на постанову суду по справі про корупційне правопорушення з урахуванням вимог ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» повинен складатись із:

- дати його принесення та вихідного номера відповідно до вимог діловодства в органах прокуратури України;

- найменування суду (судді), у який приноситься протест;

- назви документа;

- чіткого посилання на постанову, що опротестовується, із зазначенням всіх необхідних її даних (дата постанови, П.І.Б. судді, номер справи, П.І.Б. правопорушника, суть прийнятого судом рішення тощо), які виключають можливість віднесення протесту до іншої справи;

- викладення встановлених прокурором обставин, які суперечать прийнятому судом рішенню з посиланням як на фактичні дані, так і на норми відповідних законодавчих актів, які не були враховані судом при винесенні постанови (при цьому викладення обставин, за яких прокурором виявлено такі дані, не є обов'язковим);

- посилання на норми КУпАП або Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», недотримання яких під час розгляду справи призвело до винесення судом незаконної постанови;

- мотивації необхідності скасування постанови та права прокурора на принесення протесту з посиланням на відповідні статті КУпАП та Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

- резолютивної частини з вимогою про скасування всієї постанови або її частини (приведення постанови у відповідність з вимогами закону за наявності такої можливості), перегляд справи у встановленому законом (ст. 293 КУпАП) порядку. Резолютивна частина протесту повинна містити прохання про повідомлення про дату і час розгляду протесту для забезпечення участі прокурора у його розгляді (з метою підтримання протесту, надання суду необхідних доказів тощо);

- найменування посади, підпису та П.І.Б. прокурора, уповноваженого на принесення даного протесту.

Вирішуючи питання про принесення протесту до відповідного суду, прокурори повинні враховувати як судову практику, що склалась, так і вимоги ст. 294 КУпАП.