Законодавчі засади організації запобігання і протидії корупції в Україні.

По-перше, слід звернути увагу на міжнародні нормативні акти, які ратифіковані нашою державою.

Це:

- Конвенція ООН проти корупції, підписана від імені України 11.12.03в м. Меріда (Мексиканські Сполучені Штати) та ратифікована згідно із Законом України від 18.10.06 № 251-V.

-Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією, підписана від імені України 27.01.99 в м. Страсбурзі та ратифікована згідно із Законом України від 18.10.06 № 252-V.

-Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією, підписана від імені України 04.11.99 в м. Страсбурзі та ратифікована згідно із Законом України від 16.03.05 № 2476-ІV.

-Модельний кодекс поведінки державних службовців країн Ради Європи (схвалено Рекомендацією Кабінету Міністрів Ради Європи Європейським країнам "Про кодекси поведінки для державних службовців.", травень 2000 р., № R (2000)10).

 

По - друге, є Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції” (Справа №1-14/2012 від 13 березня 2012 №6-рп/2012).

 

По третє, Закони України:

-„Про засади запобігання і протидії корупції” (від 07.04.11 № 3206-VІ).

-„Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення” (від 07.04.11 № 3207-VІ).

По-четверте, видано низку Указів Президента України:

 

-Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності (від 10.06.97 № 503)

-Про утворення Національного антикорупційного комітету (від 26.02.10 № 275, прийнято рішення про утворення, визначено основні завдання НАК).

-Питання Національного антикорупційного комітету (від 26.03.10 № 454, затверджено персональний склад, доручено підготувати пропозиції щодо внесення комплексних змін до нових антикорупційних законів).

-Про першочергові заходи з реалізації Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (від 05.10.11 № 964/2011, покладено тимчасово на Мін’юст функції спеціально уповноваженого органу з питань антикорупційної політики, доручено підготувати законодавчі та підзаконні акти з реалізації вказаного Закону).

-Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки (від21.10.11 № 1001/2011, затверджено Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки).

-Про Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (від 25.01.2012 № 33/2012)

Перший Закон України, який стосувався протидії цьому негативному явищу був прийнятий ще 5 жовтня 1995 року під назвою „Про боротьбу з корупцією”. Він проіснував досить тривалий термін, але на жаль, здійснювані в державі та суспільстві заходи не привели до відчутних позитивних результатів у справі протидії корупції. Причин тому багато - як об’єктивних, так і суб’єктивних. Одна з них полягає у тому, що протягом існування України як незалежної держави антикорупційні процеси не мали належного наукового забезпечення. Власне, на сьогодні проблему протидії корупції визначають три аспекти, співіснування яких є досить парадоксальним фактом: по-перше, вона є надзвичайно актуальною для соціального життя загалом і для юридичної науки і практики зокрема, що визнається і підкреслюється усіма; по-друге, про неї надзвичайно багато говорять політики, журналісти, інші категорії громадян; по-третє, при цьому вона характеризується низьким рівнем наукового дослідження.

Завдання протидії корупції в Україні розглядається як загальнодержавний пріоритет і Генеральним прокурором України визначено також пріоритетом прокурорської діяльності. У зв’язку з цим, в останні роки в Україні у сфері запобігання та протидії корупції зроблено досить багато - прийнято спеціальний антикорупційний закон та низку інших законодавчих актів антикорупційного спрямування, схвалено Концепцію подолання корупції, розроблено спеціальну антикорупційну програму, на політичному рівні проголошено курс на посилення протидії цьому злу, запроваджено систематичне проведення на найвищому рівні організаційних заходів за участю керівників правоохоронних та інших державних органів, присвячених питанням протидії корупції тощо.

Органами прокуратури України питанням протидії корупції приділяється постійна увага.

Розпорядженням Генерального прокурора України № 57 від 01.08.2008 зі змінами, внесеними розпорядженнями Генерального прокурора України № 9 від 06.02.2009 та № 153 від 30.12.2010, тему "Стан прокурорського нагляду за додержанням законодавства, спрямованого на боротьбу з корупцією" визначено пріоритетною для комплексного опрацювання та використання в прокурорсько-слідчій діяльності апарату Генеральної прокуратури України та підпорядкованих прокурорів.

Питання стану додержання чинного антикорупційного законодавства, координації діяльності спеціально уповноважених органів систематично розглядаються на засіданнях колегій прокуратур, координаційних і міжвідомчих нарадах за участю керівників СБУ, МВС, інших правоохоронних та контролюючих державних органів. Вживаються організаційні та практичні заходи щодо активізації зусиль правоохоронних органів на цьому актуальному напрямі діяльності. Зорієнтовано зусилля прокурорів на активізації протидії корупції на таких напрямах: серед співробітників правоохоронних органів, у судовій гілці влади, при закупівлі товарів і послуг за бюджетні кошти, у сфері приватизації, при видачі ліцензій та документів дозвільного характеру, особливо у галузі будівництва, земельних відносин, а також у сфері оподаткування, митних органах тощо.

 

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI визначено основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вказаним Законом вирішено ряд проблемних питань, які виникали при виконанні попереднього антикорупційного законодавства, проте

він не бездоганний і законодавець продовжує удосконалення національного законодавства.

У зв`язку з прийняттям Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” (далі – Закон) було внесено ряд змін до нормативно-правових актів України Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення” від 07.04.2011 № 3207-VI.

Зокрема, суттєві зміни та доповнення внесено до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який доповнено главою 13-А “Адміністративні корупційні правопорушення”, яка складається з восьми складів правопорушень. Так, встановлено відповідальність за: порушення обмежень щодо використання службового становища (ст. 172-2), пропозицію або надання неправомірної вигоди (ст. 172-3), порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4), порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) (ст. 172-5), порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6), порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (ст. 172-7), незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень (ст. 172-8), невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-9). Слід зазначити, що за всіма цими новими складами правопорушень законодавцем передбачено значні суми штрафів.

Доречно пам`ятати, що відповідно до ст. 38 КупАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. У разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи або про її закриття.