Поняття та правова регламентація протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

 

Діяльність з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом становить суттєву небезпеку для економіки України. Боротьба з цим небезпечним явищем є одним із першочергових завдань правоохоронних органів в цілому і зокрема прокуратури.

Окремі фахівці вказують на наявність специфічних особливостей відмивання грошей в Україні. У той час, коли світову практику боротьби з відмиванням доходів від злочинної діяльності спрямовано на протидію введенню готівкових коштів до банківського платіжного обігу, в Україні у зв’язку з наступом тіньових економічних відносин через різні способи фінансових махінацій кошти у сфері безготівкового платіжного обігу безпосередньо обмінюють на готівкові через конвертаційні центри, фіктивні підприємства і банки. Тобто незаконно здобуті кошти, що вже є у легальній економіці, фактично вилучаються з безготівкового обігу і вводяться до готівкового. Назване пов’язано, окрім іншого, і з тим, що в Україні (як і в більшості держав СНД) готівка забезпечує до 60% господарських операцій (для порівняння: в США – 20%, у ФРН – 40%). У зв’язку з цим слід констатувати, що легалізувати можуть і ті доходи, які мали законне походження, але здобуті незаконним шляхом.

Під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом слід визнавати проведення зовнішньоекономічної фінансової операції чи укладення зовнішньоекономічної угоди з коштами або майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. А також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

При цьому доходами, одержаними злочинним шляхом, відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» слід вважати будь-яку економічну вигоду, одержану внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а також включати рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній.

Сьогодні на виконання вимог новітнього профільного Закону в Україні завершується процес формування системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Згідно зі ст. 5 цього Закону систему державного фінансового моніторингу складають такі суб’єкти, як: Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг), Національний банк України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство юстиції України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацфінпослуг). Зазначені державні органи здійснюють нагляд і регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності в межах своєї компетенції. Наприклад, Нацфінпослуг наглядає за законністю перестрахування, де участь беруть страховики-нерезиденти, Національний банк України перевіряє законність валютних операцій тощо.

Крім того, контроль за правомірністю здійснення експортно-імпортних операцій, а також розрахунків за ними здійснюють спеціально уповноважені органи, як-от Міністерство доходів і зборів України.

Звичайно, активний розвиток законодавства у даній сфері протягом останніх років обумовлено як політичними змінами в нашій державі, так і активною позицією міжнародних організацій, зокрема Ради Європи і ФАТФ. Тому формування відповідної системи в Україні ґрунтується на міжнародно-правових нормах, з урахуванням специфіки місцевої криміногенної ситуації. Під час протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом прокурорам слід опиратися як на вітчизняне законодавство, так і на міжнародні угоди (як загальносвітові, так і укладені в рамках Європейського співтовариства).

Що стосується концепції боротьби з легалізацією злочинно набутих капіталів, визначеної міжнародними організаціями світового та європейського рівня, то, скажімо, понятійні характеристики відмивання розроблені Спеціальною групою фінансової дії (GAFI) на Конгресі ООН в Гавані 1990 року та рекомендовані для включення з урахуванням національних особливостей і традицій права до внутрішнього законодавства відповідних країн. Вказані рекомендації вирізняються насамперед ступенем розробленості (докладністю) визначення, акцентуванням уваги на стадіях реалізації злочинного діяння, розширеним тлумаченням предмета «відмивання».

Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (19 грудня 1988 року, Конференція країн –членів ООН, 6-е пленарне засідання) визначає поняття відмивання грошей як умисне приховування дійсного характеру, джерела майна або фінансових коштів, розміщення чи володіння незаконними доходами, в тому числі рух або конверсію доходів з метою їх легалізації.

Подібним чином визначають відмивання грошей прийняті Радою Європи Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (Страсбург, 8 листопада 1990 року), а також Директива про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму № 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року.

Межі предмета злочинного діяння відмивання окреслюються також Факультативним протоколом до Типового договору про взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя, який стосується злочинно одержаних доходів (прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1990 pоці). Протокол визначає «доходи, одержані внаслідок злочину» як будь-яку власність, отриману або реалізовану, прямо чи побічно, внаслідок вчинення правопорушення, або вартісний вираз власності, або інші вигоди, отримані в результаті вчинення правопорушення.

Ці нормативно-правові акти, прийняті міжнародною спільнотою, потрібно враховувати у наглядовій діяльності прокуратури за протидією легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом.

Також участь прокурора в протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом регламентується низкою законів та підзаконних нормативно-правових актів української держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (в редакції від 18 травня 2010 року) забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо виконання судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом, покладається на Міністерство юстиції України, а в частині вчинення процесуальних дій у межах розслідування кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму – на Генеральну прокуратуру України.

Забезпечення органами прокуратури ефективної протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом закріплено і в деяких підзаконних нормативно-правових актах.

Відповідно до розпорядження Генерального прокурора України від 01.08.2008 №57 та п. 4 наказу Генерального прокурора України № 3 гн від 07 листопада 2012 року «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» прокуратура повинна зосередити зусилля на додержанні законів, спрямованих на захист фінансово-економічних інтересів держави від неправомірних посягань, зокрема щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

На прокуратуру покладається координуюча роль у боротьбі зі злочинами щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а тому важливою є її взаємодія з усіма державними органами, у тому числі Держфінмоніторингом.

Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом в Україні визнається злочином, що передбачений ст. 209 Кримінального кодексу України (КК України). Відповідальність за такі злочини передбачено в абсолютній більшості економічно розвинутих держав, і це дещо спрощує взаємодію з іноземними правоохоронними органами при розслідуванні кримінальних справ.