Роль і місце прокурора у світлі вимог чинного антикорупційного законодавства.

З прийняттям нових законів у сфері запобігання і протидії корупції, в Україні помітно активізувалася діяльність спеціально уповноважених органів спрямована саме на викриття корупційних злочинів і правопорушень.

Прокуратурі при цьому відведена особлива роль у такому важливому напрямі діяльності держави, як протидія корупції. Крім традиційно наглядових повноважень, свої зусилля прокурори мають зосередити на координації діяльності спеціально уповноважених органів.

 

Тому що, незважаючи на значну кількість проведених організаційних заходів, суттєвих позитивних зрушень у сфері запобігання і протидії корупції ще не відбулося.

Кримінально правові та адміністративні засоби протидії корупції спеціально уповноваженими суб’єктами застосовуються неповно, а їх зусилля спрямовуються на викриття дріб’язкових корупційних проявів.

Діяльність правоохоронців щодо системної боротьби з корупцією ще не стала їх головним напрямком.

Разом з цим інтенсивний ритм прийняття управлінських рішень у сфері протидії корупції, нове законодавство, нетривалий час практичного його застосування викликають певні труднощі у прокурорських працівників, які реалізують повноваження прокуратури, що стосуються протидії корупції.

Тому основною нашою метою є доведення до всіх практичних працівників вимог Генерального прокурора щодо ролі і місця прокурора в цій сфері, зокрема, координації діяльності спеціально уповноважених органів, специфіки здійснення прокурором своїх наглядових повноважень, участі в судових засіданнях, застосування представницьких повноважень, заходів цивільно-правового характеру. До того ж треба пам’ятати, що прокурор являється і суб’єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Враховуючи практичну спрямованість нашого навчання і в подальшому ви будете більш детально опрацьовувати згадані мною напрями, які стосуються діяльності прокурора щодо протидії корупції. Навчатися розмежовувати кримінальний злочин від правопорушення, передбаченого чинним КУпАП, будете з’ясовувати проблеми кваліфікації корупційних злочинів та їх розмежування.

В даній лекції, лише оглядово зупинюся на основних моментах, які стосуються прокурорської діяльності.

Сьогодні значно розширено повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за виконанням чинного законодавства при провадженні у справах про корупційні адміністративні правопорушення, а саме зважаючи на координуючу роль прокурора, передбачено обов`язкове погодження матеріалів про корупційне правопорушення, повідомлення прокурора про складання протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми порушеного закону (ст. 257 КУпАП), повідомлення прокурора про розгляд відповідної справи у суді (ст. 277-2 КУпАП), обов`язкова участь прокурора при розгляді справи у суді (ст. 250 КУпАП).

Для розуміння вимог, які ставляться перед прокурорськими працівниками Генеральним прокурором України треба ознайомитись з наказом Генерального прокурора України № 10 гн від 21.06.2011 „Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції» (Увага на екран)

Слід пам’ятати, що Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» містить вичерпний перелік корупційних діянь і правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Корупційне правопорушення містить такі ознаки:

- діяння вчинене умисно, причому умисел має бути прямий, крім діянь, передбачених ст.ст. 172-5, 172-6, 172-9 КУпАП, у яких суб’єктивна сторона правопорушення може бути у вигляді необережності.

Умисел характеризує суб'єктивну сторону вчиненого діяння. Найбільш докладно поняття умислу та його видів розтлумачено в кримінальному законодавстві. Проте залежно від виду відповідальності, яке тягне за собою корупційне правопорушення, умисел може мати свою специфіку і відмінні галузево-правові ознаки:

- вчинення діяння, що містить ознаки корупції. Діяння з ознаками корупції - це така дія чи бездіяльність, відповідальність за
вчинення якої передбачена чинним законодавством. Чинне антикорупційне законодавство, з урахуванням поняття корупції, безпосередньо встановлює адміністративну і кримінальну відповідальність за вчинення діянь з ознаками корупції;

- вчинення корупційного діяння спеціальним суб'єктом — осо-
бою, зазначеною в ст. 4 Закону;

- вчинення діяння, яке тягне за собою настання кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відпові­дальності.

Вчинення правопорушення в загальному розумінні є вчинення діяння, яке порушує будь-яку норму права.

Правопорушення у вузькому розумінні є порушенням тих норм права, які тягнуть за собою настання негативних для особи право­вих наслідків, у тому числі у вигляді судимості. Ці правопорушен­ня поділяють на два види:

- адміністративні правопорушення - вчинення особою діянь,
які містять ознаки адміністративно караних проступків відповідно до положень КУпАП;

- злочини - це діяння, які містять ознаки дії або бездіяльності, відповідальність за які регламентовані нормами КК.

Узагалі під корупційним правопорушенням можна розуміти порушення будь-якої норми Закону «Про засади запобігання і про­тидії корупції» і тих норм КУпАП і КК, які набули чинності у зв'язку з прийняттям цього Закону. У свою чергу, право на відшко­дування шкоди і обов'язок застосування дисциплінарних стягнень є наслідком притягнення службової особи до адміністративної від­повідальності за вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі й корупційного, або - до кримінальної відповідальнос­ті за вчинення службового злочину або злочину у сфері професій­ної діяльності із надання публічних послуг.

У статті 4 Закону визначено конкретних суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Структурою вказаної статті визначено, що вказаними суб’єктами є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону;

Новелою Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є те, що положення п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону встановлює відповідальність, умовно кажучи, співучасників або «посередників» у вчиненні суб'єктами відповідальності, визначеними в п.п. 1-2 ст. 4 Зако­ну, неправомірної вигоди внаслідок вчинення корупційного правопорушення.

Ця категорія не встановлює жодних обмежень щодо осіб і ви­значає їх як: будь-які посадові особи юридичної особи; будь-які фізичні особи.

Такі особи набувають статусу суб'єкта відповідальності за корупційне правопорушення, якщо буде доведено, що ці особи на­дали неправомірну вигоду особі, яка підпадає під ознаки суб'єкта відповідальності за корупційні правопорушення, визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 4 Закону.

Проте відсутність ознак безпосередньої передачі неправомірної вигоди, за наявності ознак опосередкованої передачі неправомір­ної вигоди, також не звільняє цю категорію осіб від відповідаль­ності за

вчинені корупційні правопорушення особами, визначени­ми у п.п. 1-2 ч. 1 ст. 4 Закону.

Участь особи в наданні неправомірної вигоди визнається діян­ням з ознаками корупції, яке має бути кваліфіковане відповідно до норм КУпАП та КК, що передбачають відповідальність за ад­міністративні корупційні правопорушення або службові злочини та злочини у сфері професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг.

Таким чином п.4) - це посадові особи юридичних осіб, фізичні особи – у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.

Крім того, слід виділити окрему категорію суб’єктів відповідальності за адміністративні корупційні правопорушення. Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Таким чином, для визначення особи суб'єктом адміністративного корупційного правопорушення у всіх випадках необхідно установити категорію займаної ним посади, рангу службовця, коло функціональних обов'язків і повноважень щодо здійснення державних функцій. Для цього потрібно обов'язково витребувати з відповідного державного органу довідку про статус державного службовця чи іншої особи, яка виконує функції держави, наказ про призначення на посаду, наказ (розпорядження, інструкцію чи інший документ) щодо покладених на неї обов'язків.

Детальний аналіз особливостей застосування Закону можна знайти у науково-практичних коментарях Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка Національної академії Правових наук України, заслуженого юриста Ківалова С.В., доктора юридичних наук, доктора теології, професора, член-кореспондента Національної академії Правових наук України, заслуженого діяча науки і техніки України Стрельцова Є.Л., та доктора юридичних наук, заслуженого юриста України Хавронюка М.І.