Проведення перевірок в органах державної влади та контролю

При організації та проведенні перевірок головним завданням прокурора є захист інвестиційних інтересів держави та попередження порушень і злочинів в цій сфері, а також нагляд за додержанням законодавства з цих питань у діяльності органів влади та місцевого самоврядування, контролюючих органів.

Існує багато визначень інвестиційної діяльності. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Термін „інвестиція” походить від латинського, що означає „вкладати”. Нині інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

До основних законодавчих актів, що регулює інвестиційну діяльність можна віднести Закон України „Про інвестиційну діяльність” (далі – Закон), який визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Даний закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Відповідно до ст. 1 Закону, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Об’єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково – технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

З метою забезпечення дієвого нагляду, співробітникам органів прокуратури необхідно орієнтуватися в основних термінах інвестиційної діяльності.

Зокрема, розрізняють інвестиції валові і чисті.

Валові – це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництві та приріст товарно – матеріальних засобів.

Чисті - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі держави. Якщо сума чистих інвестицій від’ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що економіка розвивається. Зі збільшенням обсягів чистих інвестицій збільшуються доходи. Такий нескладний аналіз дозволить оперативно зорієнтуватися та зробити попередні висновки щодо наявності тих чи інших порушень щодо реалізації інвестицій.

Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками.

За об’єктами вкладення коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів (майна) у реальні активи – матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що пов’язані з науково – технічним прогресом, характеризують як інноваційні).

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких превалюють цінні папери.

За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиційні прямі та непрямі.

Пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо добирають об’єкти інвестування та вкладають в них кошти (майно, активи). Як правило, інвестори добре обізнані з об’єктом інвестування і знають механізми інвестування.

Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники (цінні папери, найвигідніші на їх погляд об’єкти інвестування).

За періодом інвестування інвестиції поділяють на коротко – та довгострокові.

Короткострокові інвестиції здійснюють на період до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів.

Довгострокові і нвестиції здійснюють на період понад рік.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом,

Державні – державні та місцеві органи влади, державні (казенні) підприємства з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів,

Іноземні – фізичні та юридичні особи іноземних держав,

Спільні – суб’єкти певної держави та іноземних держав.

За регіональною ознакою розрізняють інвестиції в державі та поза її межами.

Внутрішні інвестиції здійснюють в об’єкти інвестування в межах держави, а

Іноземні – поза її межами.

Згідно ст.5 Закону, суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Недержавні пенсійні фонди, страховики та фінансові установи - юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Крім того, основоположними Законами України, що регулюють відносини у сфері інвестування є, зокрема:

- Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від15 березня 2001 року № 2299-ИІ;

- Закон України „Про режим іноземного інвестування" від
19 березня 1996 року № 93/96-ВР;

- Закон України „Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом єдиного вікна" від 21 жовтня 2010 року № 2623-VI; - - Закон України „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання інвестицій у вітчизняну економіку" від 17 листопада 2011 року № 4057-VI.

На окремих територіях певними законами впроваджено спеціальні режими інвестиційної діяльності.

Верховною Радою України 18.11.2011 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність», яким запроваджується державна реєстрація інвестиційних проектів, що потребують державної підтримки, проведення оцінки їх економічної ефективності та приведення термінології у відповідність із діючим законодавством.

Передбачається, що зведення всіх інвестиційних проектів, що претендують на державну підтримку, у єдиному реєстрі надасть можливість проводити відповідний моніторинг та аналіз для прийняття рішень, що стосуються державного регулювання у сфері інвестиційної діяльності, а також сприятиме впровадженню інвестиційних проектів, які мають позитивні висновки державної експертизи відповідно до законодавства, зокрема їх упровадження буде економічно ефективним, екологічно безпечним. Крім цього, сама інвестиційна діяльність буде здійснюватися не тільки на основі інвестування громадян, недержавних підприємств, господарських асоціацій, спілок і товариств, громадських і релігійних організацій, державного інвестування, але і на основі інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування.

Для забезпечення ефективності прокурорського нагляду у інвестиційній сфері необхідно зосередити свою увагу на перевірках як у державних органах влади та контролю (облдержадміністрації, митних та податкових органах), так і безпосередньо на підприємствах та організаціях.

Необхідно враховувати, що стан законності у кожній конкретній сфері, зокрема, в інвестиційній діяльності, перш за все, залежить від стану виконання своїх функціональних обов’язків посадовців органів державної влади та контролю. Тому, під час перевірки її центральним об’єктом має бути діяльність саме цих органів.

Перелік питань, які підлягають перевірці, конкретизуються індивідуально в залежності від кола обов’язків відповідного контролюючого органу та його специфіки діяльності. Втім, узагальнивши основні напрямки перевірки, дослідженню в органах влади та контролю першу чергу підлягає:

· законність прийнятих органами влади та контролю рішень за наслідками здійснення контролюючих функцій стосовно суб’єктів господарювання щодо їх інвестиційної діяльності, у тому числі законність державної реєстрації інвестиції, притягнення винних до відповідальності, вжитих санкцій за порушення законодавства, реального стягнення збитків;

· здійснення контролю за виконанням прийнятих ними рішень;

· своєчасність передачі правоохоронним органам матеріалів про вчинені злочини при здійсненні інвестиційної діяльності;

· відповідність положенням Конституції та законам виданих органами влади та контролю актів правового характеру з питань інвестицій, обов’язкових до виконання всіма учасниками інвестиційної діяльності;

· додержання ними вимог законодавства щодо здійснення контролюючих функцій за виконанням суб’єктами підприємницької діяльності законодавства про інвестиційну діяльність;

· своєчасність виявлення порушень законів у сфері інвестиційних відносин та їх усунення.

Крім цього, в органах контролю прокурор перевіряє виконання ними вимог закону щодо здійснення функцій контролю за діяльністю суб’єктів інвестиційної діяльності, своєчасного здійснення державної реєстрації інвестиції, виявлення порушень закону та їх усунення, притягнення винних до відповідальності, вжиття санкцій за порушення законодавства про інвестиційну діяльність.

З цією метою під час перевірки доцільно ознайомитися з обліковими справами суб’єктів господарювання, журналами обліку їх операцій, актами перевірок суб’єктів інвестиційної діяльності. 3’ясувати, які рішення прийнято за результатами перевірок, чи відповідають вони закону, які заходи вжито до реального стягнення збитків, фінансових санкцій і штрафів за порушення чинного законодавства України у сфері інвестиційних відносин, чи своєчасно передаються у правоохоронні органи матеріали про злочини, чи здійснюється контроль за виконанням прийнятих рішень.

В першу чергу перевірочні дії повинні здійснюватися в обласних державних адміністраціях, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

Повноваження обласної державної адміністрації в галузі інвестиційних відносин передбачені ст. 26 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а також ст. 13 Закону України "Про режим іноземного інвестування".

Державна реєстрація іноземної інвестиції здійснюється шляхом присвоєння інформаційному повідомленню про внесення іноземної інвестиції реєстраційного номера, який на усіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації. Перший примірник інформаційного повідомлення повертається заявникові як підтвердження факту державної реєстрації іноземної інвестиції, другий - надсилається поштовим відправленням Мінфіну в день здійснення реєстрації іноземної інвестиції, третій - залишається в органі, що здійснив її реєстрацію.

Необхідно враховувати, що відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі, коли здійснення цієї інвестиції суперечить законодавству України. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не допускається.

 

1.2. Методика проведення перевірок по окремих напрямах здійснення інвестиційної діяльності: