Методика проведення прокурорських перевірок у сфері соціального захисту

Ключовими складовими успішного проведення якісної і результативної перевірки є систематичність та повнота інформаційного забезпечення прокурорської діяльності та ґрунтовний аналіз наявних даних, застосування сучасних методик і тактичних прийомів для своєчасного виявлення порушень законів, уміле використання усього спектру повноважень прокурора для забезпечення реального впливу на стан законності в указаній сфері суспільних відносин.

Наказом Генерального прокурора України від 26.12.2011 № 1 „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України” (підпункт 11.6) прокурорам міст з районним поділом, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам надано право самостійно визначати форми та періодичність планування роботи, виходячи зі стану законності.

Отже, перевірки слід планувати та проводити лише з урахуванням інформації, отриманої в ході підготовки до них, використовуючи результати вивчення, систематизації та аналізу одержаних даних безпосередньо для вибору об’єктів з ознаками порушень законодавства, зокрема в частині строків або черговості надання пільг, несвоєчасності або неповноти виплати допомог та компенсацій, незаконного витрачання призначених для соціального захисту зазначених категорій громадян державних коштів тощо.

Перед початком кожної перевірки необхідно дослідити в останній редакції чинні нормативно-правові акти з питань соціального захисту осіб, які потребують державної підтримки та допомоги, публікаціями у засобах масової інформації та мережі Інтернет. Ознайомитися з наявними матеріалами попередніх прокурорських перевірок та станом їх реалізації, вивчити відповідні листи Генеральної прокуратури України та прокурорів обласного рівня про позитивний досвід, інформаційного та орієнтувального характеру. Витребувати ґрунтовну інформацію з державних та контролюючих органів, зокрема:

З органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій інформацію щодо:

· розроблених та діючих на території регіону програм соціального захисту пільгових категорій громадян, стану їх виконання; сум коштів, які виділено з місцевих бюджетів у зв’язку з реалізацією прийнятих програм;

· переліку додаткових гарантій соціального захисту ветеранів війни, встановлених за рахунок коштів місцевих бюджетів та благодійних внесків;

· додержання прав пільгових категорій громадян при забезпеченні житлом, земельними ділянками, а також інших спеціальних гарантій щодо реалізації їх прав;

· вжитих органами влади та органами місцевого самоврядування заходів до поліпшення становища пільгових категорій громадян, їх фінансування та кінцевих результатів;

· стану забезпечення діяльності мережі соціальних установ;

· виконання обов’язків щодо сприяння соціальним та культурним потребам осіб, які потребують державної підтримки та допомоги;

· надання допомоги та фінансування ветеранських організацій при здійсненні ними статутної діяльності, звільнення їх у встановленому порядку від плати за оренду приміщень, за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

З органів праці та соціального захисту населення відомості про:

· чисельність облікованих по регіону пільгових категорій громадян, у тому числі ветеранів війни та праці, осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тощо у розрізі відповідних категорій;

· кількість осіб у розрізі відповідних категорій, які перебувають на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, автомобілями, стоянками, земельними ділянками для будівництва гаражів поблизу помешкань, проведення ремонтів житла, додержання черговості та стан надання зазначених пільг або відповідних компенсацій;

· кількість громадян, які не мають права на пенсію, у зв’язку з чим отримують відповідну державну соціальну допомогу, наявну заборгованість з цих виплат;

· наявність мережі центрів соціального обслуговування та інших закладів, у тому числі з постійного утримання вищезазначених категорій громадян із зазначенням їх місцезнаходження.

З органів охорони здоров’я інформацію щодо:

· забезпечення безоплатного медичного обслуговування осіб, які потребують державної підтримки та допомоги, у тому числі тих, які проходять реабілітацію в реабілітаційних установах державної і комунальної форм власності з наведенням статистичних даних;

· відпуску лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів безоплатно або на пільгових умовах, позачергового безоплатного зубопротезування, забезпечення іншими протезами з наведенням статистичних даних;

· проведення у встановлених законодавством випадках періодичних обстежень із залученням спеціалістів та диспансеризації, мережі відповідних медичних закладів, на які покладено ці обов’язки;

· діючих на території району (міста) загальнодержавних та регіональних програм з питань медичного обслуговування пільгових категорій громадян, стану їх виконання.

Із центрів зайнятості інформацію щодо:

· кількості працездатних осіб вищезазначених категорій, які були зареєстровані в центрі зайнятості, кількості знятих з обліку осіб (у зв’язку із працевлаштуванням, а також з інших підстав);

· кількості указаних категорій осіб, що пройшли професійну підготовку, підвищення кваліфікації, перепідготовку та які зареєстровані в установленому порядку у державній службі зайнятості як безробітні та відповідно до законодавства не мають права на допомогу по безробіттю, подальше працевлаштування таких осіб.

З метою проведення якісних та результативних перевірок у сфері соціального захисту осіб, які потребують державної підтримки та допомоги, слід формувати по кожній такій категорії громадян відповідні накопичувальні матеріли, у яких зосереджувати:

· перелік законодавчих та інших нормативно-правових актів (закони, постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, міжнародно-правові документи, постанови Уряду, нормативні акти міністерств та відомств);

· список основних об’єктів нагляду із зазначенням їх місцезнаходження, покладених функцій, структури, осіб керівного складу, їх контактних телефонів тощо;

· інформаційні матеріали щодо стану законності (зокрема статистичні та аналітичні дані, інформації контролюючих, правоохоронних, інших державних органів тощо);

· науково-практичні посібники, методичні рекомендації, аналітичні дослідження, інформаційні листи про позитивний досвід роботи та орієнтувального характеру;

· матеріали з проведення колегій, міжвідомчих нарад, семінарів, участі у круглих столах тощо;

· тематичні публікації у засобах масової інформації та мережі Інтернет, довідки щодо результатів перевірок викладених у них доводів.

При цьому для забезпечення комплексного та оперативного реагування на факти порушення законодавства та зосередження уваги прокурорів саме на порушеннях, які потребують прокурорського реагування, слід своєчасно звертатися до відповідних органів державного контролю з вимогами про проведення відповідних перевірок, ревізій, а також виділення спеціалістів для їх проведення.

Залежно від предмета та конкретних завдань перевірки до її проведення слід залучати спеціалістів органів державної фінансової інспекції, санітарно-епідеміологічного та пожежного нагляду, територіальних державних інспекцій праці, управлінь праці та соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти, а також працівників органів внутрішніх справ. У кожному випадку перед спеціалістами слід поставити конкретний перелік питань, за результатами вивчення яких вони мають надати висновки у вигляді довідки.

Отже, важливою передумовою результативного проведення перевірки є дотримання під час її організації таких основних етапів, як збір, вивчення та аналіз інформації щодо стану законності, вибір об’єктів перевірки, визначення потреби у відповідних спеціалістах, підготовка, за необхідності, плану перевірки та складання мотивованої постанови про проведення перевірки.